Остриця (Enterobius vermicularis) — це гельмінт, який при попаданні в людський організм здатний викликати таке захворювання, як ентеробіоз. Ця недуга є найпоширенішим гельмінтоз людини. Зустрічається хвороба у всьому світі, але найбільш поширена в країнах помірного клімату. Найбільш часто ця інфекція реєструється у дітей, але може з’явитися і у дорослої людини. Захворювання характеризується розладами травлення і свербінням в перианальной області.
1 Опис збудника
Гострики локалізуються в нижньому відділі тонкого і початковому відділі товстого кишечника, харчуючись його вмістом. Після запліднення самці гинуть, а самки спускаються в пряму кишку і виповзають з анального отвору вночі, коли розслаблені сфінктери, т. к. для дозрівання яєць необхідний кисень. Повзаючи по шкірі промежини, самки виділяють дратівливу рідину і відкладають яйця.
Останні, перебуваючи на шкірі промежини при температурі 34-36 градусів і високої вологості (70-90%), стають інвазійними (тобто набувають здатність інфікувати) через 4-6 годин. Хворі розчухують сверблячі місця і на їх руки під нігті потрапляють яйця, які вранці легко можуть бути занесені в рот і розсіяні по навколишніх предметів. У кишечнику з яєць виходять личинки, які через 2 тижні досягають статевої зрілості.
Тривалість життя гострики становить близько місяця.
Іноді можлива ретроинвазия, коли яйця черв’яків дозрівають в аногенітальній зоні.
Повний цикл розвитку паразита
Дорослі паразити мають патогенні впливу на організм людини:
- механічне (пошкодження слизової оболонки кишечнику);
- токсико-алергічне (отруєння організму продуктами життєдіяльності);
Черв’яки живляться за рахунок організму господаря (вмістом кишечника), відбувається порушення обмінних процесів.
Яйця здатні виживати у зовнішньому середовищі. Вони зберігають інвазивність протягом 2-4 тижнів, а також високо резистентні до дії дезинфікуючих засобів.
1.1 Джерело і шляхи передачі паразита
Джерелом зараження служить тільки інфікована людина.
Паразити передаються фекально-оральним механізмом. Основний фактор передачі – забруднені яйцями гостриків руки, а також іграшки та предмети домашнього вжитку. Яйця черв’яків виявляють на килимах, підлозі, нічних горщиках, натільному і постільну білизну, посуд та ін.
Є також відомості про те, що захворювання у рідкісних випадках передавалося повітряно-крапельним шляхом – через вдихання забрудненого яйцями гостриків повітря і пилу.
2 Клініка
Інкубаційний період хвороби становить порядком 3-6 тижнів. Частіше хворіють діти дошкільного і молодшого шкільного віку. Гострики також вражають і дорослих, хоча в такому випадку ентеробіоз буде протікати безсимптомний або малосимптомний.
Виразність клінічних проявів залежить від реактивності макроорганізму та інтенсивності зараження.
Найбільш раннім симптомом ентеробіозу є свербіж у періанальній ділянці. Останній виникає частіше в нічний час, що обумовлено виходом гостриків із анального отвору і роздратуванням ними шкіри навколо ануса. З’являється свербіж періодично і триває близько 3-4 днів. Потім він зникає і відновлюється через 2-3 тижні, що пов’язане з дозріванням самок гостриків нових поколінь, обумовлених повторною інвазією.
Інфекція також проявляється ознаками ураження шлунково-кишкового тракту. До них відносяться:
- періодичні болі в животі з локалізацією в околопупочной області та нижньої третини живота;
- метеоризм;
- зміни стільця:
- почастішання акту дефекації;
- зміна консистенції калових мас (кашкоподібний або полуоформленний);
- поява слизу в калі.
- нудота (іноді).
Досить часто відзначається безсимптомна форма хвороби.
У деяких пацієнтів можуть з’явитися ознаки алергії (частіше у вигляді висипу), що пов’язано з дією паразитів. Також до проявів хвороби можна віднести ускладнення, які здатні стати першими симптомами ентеробіозу.
2.1 Ускладнення
При міграції самок гостриків, особливо у представників жіночої статі, можливий розвиток вульвіта, вульвовагініту (заповзання гостриків у піхву), энтеробиозного ендометриту (заповзання паразитів в порожнину матки). Якщо паразит заповзає в просвіт червоподібного відростка, можливий розвиток такого ускладнення, як апендицит.
Приєднання бактеріальної інфекції сприяє розвитку ускладнень гнійного характеру (піодермія, парапроктит, сфінктерит, запалення тазової очеревини, тифлит).
Під піодермією розуміють групу гнійничкових захворювань шкірних покривів.
Хімічне і механічне подразнення секретом гостриків шкіри періанальної області викликає появу саден, тріщин, екзематозних висипань, нейродерміту.
При тривалому інфікуванні гостриками за рахунок повторюваного перианальної свербежу розвивається астено-невротичний синдром, який проявляється наступними ознаками:
- дратівливістю;
- безсонням;
- зниженням працездатності;
- головними болями;
- непритомними станами;
- стомлюваністю;
- нічним енурезом.
3 Лікування
Якщо аналіз калу показав наявність паразитів, самостійно лікується без консультації лікаря, в тому числі за допомогою народних засобів, вкрай не рекомендується.
Лікування ентеробіозу у дорослих проводять як в домашніх умовах, так і в стаціонарі. У першому випадку терапії підлягають особи з неускладненою формою інфекції.
Госпіталізують в інфекційні відділення при наявності ускладнень, а також за епідемічними показаннями (якщо людина працює в місцях, де високий ризик передачі гостриків – дитячі шкільні та дошкільні, медичні заклади, заклади громадського харчування та ін).
Внаслідок нетривалість життя гостриків при слабкій інвазії виліковування хворих може бути досягнуто без застосування будь-яких лікарських засобів, тільки запобіганням можливості повторних заражень, особливо аутоинвазий, шляхом виконання комплексу санітарно-гігієнічних заходів.
Поряд з профілактикою реинвазий застосовуються препарати, що дозволяють позбутися від глистів, – Немозол, Вермокс, Комбантрин.
Особливістю прийому цих ліків полягає в одноразовому вживанні 1 таблетки.
Курс терапії повторюють через 2 тижні. Необхідність повторення лікування пов’язана з постійно відбуваються в осередках ре – і суперинвазиями і недоступністю до впливу ліків частини личинок, які пройшли через слизову кишки. Контролювати ефективність противогельминтнйо терапії рекомендується методом перианальної зіскрібка через 4-6 днів від першого дня її початку.
Також рекомендується приймати антигістамінні лікарські засоби, спазмолітики (Но-шпа та ін) і препарати для відновлення ефективної роботи травної системи (Лінекс, Ентерол, Смекта).
Необхідними є такі заходи:
- щоденне (вранці і ввечері) обмивання промежини з милом;
- сон в щільно облягав білизна з гумкою навколо стегон;
- щоденна зміна натільної і постільної білизни з подальшим їх кип’ятінням або прогладжуванням гарячою праскою;
- рекомендується змащувати промежину вазеліном.
Завдяки цим заходам, свербіж у періанальній області зникає, припиняються расчеси і забруднення рук, тіла та білизни яйцями гостриків.
У приміщеннях, де знаходиться пацієнт, проводиться щоденне вологе прибирання з використанням дезінфектантів, всі предмети і речі протирають від пилу. Ефективним способом є кварцування приміщень.
4 Профілактика
Для профілактики зараження гостриками необхідно дотримуватися правил особистої гігієни. Нігті повинні бути коротко оголений. Після відвідування вбиральні та перед їдою слід ретельно мити руки, особливо приділяти увагу очищенню подногтевых просторів. Необхідно викорінити звичку гризти нігті і брати пальці в рот.
Слід утримуватися від розчісування сверблячих місць.
