Народна медицина        07 Лютого 2018        463         0

Гострий флегмонозний апендицит: що це таке, симптоми, причини, лікування, операція

Гострий флегмонозний апендицит – патологічний стан шлунково-кишкового тракту, що полягає в ураженні апендикса і яка характеризується швидким виникненням. Це захворювання супроводжується болями в правій нижній частині живота, підвищенням температури і блідістю шкіри. Ефективним способом лікування є хірургічне втручання (апендектомія і лапароскопія). Після операції протягом місяця слід дотримуватися дієти.

1 Опис захворювання

Гострий флегмонозний апендицит – форма апендициту, яка виникає за кілька годин і є другий його стадією. Характеризується запаленням червоподібного відростка і супроводжується вираженим набряком, скупченням гною і утворенням на його поверхні фібрину (білок, що синтезується в печінці). Ця недуга найбільш поширений серед людей у віці 20-40 років. У жінок це захворювання зустрічається в два рази частіше, ніж у чоловіків. Спостерігається в більшості випадків у вагітних.

Гострий флегмонозний апендицит: що це таке, симптоми, причини, лікування, операція

Точна причина виникнення гострого флегмонозного апендициту не вивчена, існує кілька факторів розвитку цієї недуги. Ця хвороба виникає на тлі тромбозу судин апендикса. Згодом розвивається запалення, а стінки відростка стають чутливими до патогенних бактерій.

У деяких випадках це захворювання розвивається як ускладнення гнійної форми апендициту. Гострий флегмонозний апендицит виникає через закупорки відростка каловими масами або гельмінтами (глистами). Збільшення лімфатичних вузлів на тлі запалення може привести до перекриття просвіту апендикса, і на тлі цього формується сприятливе середовище для росту бактерій.

Інфекція потрапляє в відросток через кров, лімфу або кишечник. Крім цього, на розвиток цієї недуги впливають наступні фактори:

  • коліт – запалення слизової оболонки товстої кишки;
  • аднексит – запалення придатків матки;
  • хронічний холецистит – затяжне захворювання жовчовивідних шляхів і жовчного міхура;
  • післяопераційні спайки на кишечнику – тяжі з сполучної тканини, які виникають після операцій.

2 Основні клінічні прояви

Основною характерною ознакою цього захворювання є больовий синдром. Біль локалізується в правої підвздошній області і носить інтенсивний, постійний і пульсуючий характер. Пацієнти пред’являють скарги на нудоту. Блювота для цього захворювання характерна.

Гострий флегмонозний апендицит: що це таке, симптоми, причини, лікування, операція

Температура тіла варіюється від нормальної (36,6 °С) до 38-38,5 °с. Якщо червоподібний відросток опускається в таз і має велику довжину, то біль локалізується (розташовується в області лобка або паху праворуч. При розташуванні відростка під печінкою больовий синдром виникає в правому підребер’ї. Якщо відросток загнутий назад, то у хворого відзначаються болі в області спини.

При цій формі захворювання стінки відростка потовщені і покриті шаром фібрину. Цей процес поширюється на навколишні тканини (слизова оболонка сліпої кишки, прилеглі ділянки очеревини). Близько відростка формується випіт (скупчення біологічних рідин), а всередині нього спостерігається гній зеленого кольору.

Шкіра пацієнтів бліда, іноді спостерігається холодний піт. Відзначається почастішання пульсу до 80-90 ударів в хвилину. Живіт плоский, а при пальпації (обмацуванні) живота спостерігається напруження м’язів.

У деяких випадках на запаленому апендиксі виникають ерозії і виразки. Іноді відзначається наявність емпієми (скупчення гною) червоподібного відростка. Згодом він збільшується в розмірах, а стінки стають тонкими. По мірі прогресування хвороби емпієма поширюється на навколишні тканини.

У дітей це захворювання супроводжується примхливістю, млявістю і зниженням апетиту. Відзначається блювання, проносу і температура тіла становить 38-39 °С. Язик вологий, покритий білим нальотом. Спостерігається больовий синдром, який поширюється на всю ділянку живота або локалізується в одній частині живота.

3 Діагностика

Діагностика цього захворювання здійснюється лікарем-гастроентерологом та хірургом. Діагностичне значення мають інструментальні та лабораторні методи дослідження. Для уточнення діагнозу пацієнт здає кров на загальний аналіз, за результатами якого відмічається збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та підвищення кількості лейкоцитів.

Про флегмонозно апендициті свідчить позитивний симптом Щоткіна – Блюмберга, який характеризується тим, що якщо лікар рідко відсмикує руку під час пальпації, то пацієнт відчуває посилення болю з правого боку внизу живота. Спостерігається позитивний симптом Вишневського, полягає в тому, що лікар проводить рукою від ребра до клубової області спочатку ліворуч, потім праворуч, а біль у хворого виникає з правого боку. Уточнити діагноз можна за допомогою УЗД органів черевної порожнини та малого тазу. Важливо відрізняти флегмонозний апендицит від ряду інших захворювань, таких як:

  • правобічний аднексит (запальний процес придатків матки), який супроводжується болями внизу живота і підвищеною температурою;
  • розрив кісти яєчника або аполексия яєчника (розрив тканин), що характеризуються больовим синдромом та кровотечею в черевну порожнину;
  • позаматкова вагітність, основними симптомами якої є біль, відсутність апетиту і нагрубання молочних залоз, нудота і блювання;
  • дивертикуліт (захворювання кишечника, що характеризується наявністю болю, розладів стільця, нудотою і блювотою, а також підвищенням температури);
  • пієлонефрит (захворювання нирок, що супроводжується нудотою, блювотою і болями в області попереку);
  • ниркова колька (больовий напад, який поєднується з хворобливим сечовипусканням, нудотою і блювотою);
  • гострий холецистит (біль локалізується в правому підребер’ї і поширюється в спину, відзначається блювота і нудота);
  • гастрит (болі в області живота, печія, нудота і запори);
  • дуоденіт (болі в області шлунка, печія, відрижка, нудота і блювання).

4 Лікування

Ефективним методом лікування гострого флегмонозного апендициту є операція – апендектомія (видалення апендикса), що проводиться під загальним наркозом. У правій клубової області роблять косою розріз 10-12 див. Після цього лікар-хірург знаходить запалений відросток та акуратно видаляє його, попередньо перев’язуючи біля основи сліпої кишки лігатурою (стерильній ниткою).

Якщо у пацієнта виявлений випіт, то його висушують і вводять антибіотик для запобігання повторного його появи. При великій кількості випоту рану не зашивають наглухо, а залишають на кілька днів дренаж. Активно застосовують лапароскопію: в черевній порожнині роблять три проколи або маленьких надрізу (в області пупка, над лобком і над правій здухвинній областю).

У ці отвори вводиться лапароскоп (трубка з відеокамерою) та інструменти. Лікар виконує маніпуляції та відстежує хід роботи на екрані монітора. Завдяки цьому методу терапії можна виявити гнійний випіт і всі вогнища запалення.

У післяопераційний період пацієнту прописують антибіотики внутрішньовенно, а в міру одужання – перорально (через рот).

4.1 Дієта

Потрібно дотримуватися дієти після операції протягом 3-4 тижнів. Слід виключити з раціону жирні, гострі, копчені, мариновані та консервовані продукти харчування.

Приймати їжу потрібно дрібно (по 5-6 разів на день невеликими порціями. Слід виключити газовані напої. Для нормалізації стільця рекомендується їсти протерті овочі і фрукти.

Пацієнтам лікарі рекомендують вживати в їжу курячий бульйон, рис, трав’яний чай, м’ясо курки. Надалі можна їсти супи-пюре, каші з гречки і рису, кисломолочні продукти. Через 30 днів після операції можна вживати знежирені молочні продукти, омлети, каші на молоці. При недотриманні дієти можуть знову з’явитися нудота і болі.

Після операції по видаленню апендициту не можна вживати наступні продукти:

  • помідори;
  • бобові;
  • кетчуп;
  • майонез;
  • молоко;
  • жирні види риби та м’яса;
  • борошняні вироби;
  • алкоголь;
  • тверда їжа.

5 Профілактика і прогноз

Прогноз захворювання сприятливий. Летальний результат наступає дуже рідко (0,1-0,3% випадків), а ускладнення (локальний і розлитий перитоніт, тобто запалення очеревини) розвиваються в 5-9%. Якщо медична допомога надана несвоєчасно, то можлива поява гангрени.

Після операції без ускладнень людина вже через місяць може вести звичний спосіб життя, а пацієнта виписують із стаціонару через 1-2 дні після проведення хірургічного втручання. При появі перших симптомів недуги необхідно звернутися до гастроентеролога для уточнення діагнозу і сучасного надання медичної допомоги. Щоб запобігти виникненню апендициту, слід кожні півроку звертатися на консультацію до гастроентеролога.