Глистова інвазія, гельмінти у дорослих і дітей: симптоми, лікування та профілактика

За офіційними джерелами Всесвітньої організації охорони здоров’я вважається, що кожна третя людина страждає від паразитоза або є його носієм. Незважаючи на те, що максимальна захворюваність фіксується переважно в жарких країнах, на території Росії також відзначається високе поширення гельмінтозів. Для достовірного виявлення вимагається комплексний підхід у діагностиці та проведення повторного дослідження, тому що в одній порції біоптату не завжди визначаються яйця гельмінтів.

Людський організм вразливий перед 4000 видів паразитів. Деякі черв’яки викликають незворотні процеси, що негативно впливають на здоров’я.

1 Причини та шляхи зараження

Причини та шляхи зараження паразитами відрізняються в залежності від виду глистових інвазій. Серед основних виділяють:

• недостатнє дотримання правил гігієни;
• вживання в їжу інфікованих продуктів.

Цисти паразитів можуть міститися навіть у пилових частинках при несвоєчасній або недостатньої вологого прибирання приміщень. Особливо небезпечна їжа, яка не пройшла термічну обробку, і немиті овочі та фрукти, які виростали в ґрунті.

Паразити потрапляють в організм через неочищену питну воду, що найбільш поширене в жарких країнах і місцевостях з низьким соціальним рівнем. В якості переносників не завжди виступають з тваринами – деякі види комах (мухи, комарі, таргани) також є розповсюджувачами інфекції.

Найбільша захворюваність серед дітей, особливо дошкільного віку, пояснюється тим, що дитина контактує зі своїми однолітками, в процесі ігор і навчання можуть використовуватись одні й ті ж предмети. Імунна система недостатньо сформована, для того щоб протистояти навіть кількох яєць гельмінтів, внаслідок чого вони починають активно розмножуватися. Причини глистів у дітей пояснюються недотриманням правил особистої гігієни, у зв’язку з чим гельмінти з легкістю потрапляють в організм через рот або шкіру.

Найбільш поширеними паразитами на території Росії є: аскариди, гостриці, широкий лентец, плоскі черви і сосальщики.

Умовно їх можна розділити на 2 види:

• геогельминты;
• биогельминты.

Останні використовують в своєму циклі розвитку проміжного господаря, на якому вони розмножуються і потрапляють в навколишнє середовище у вигляді личинки. Статевозрілого стану вони досягають в організмі людини.

Геогельминты становлять найбільшу небезпеку, тому що всі стадії їх розвитку відбуваються в людському тілі. Вони здатні швидко розмножуватися, утворюючи при цьому максимальна кількість особин.

2 Симптоми

Клінічна картина при будь-яких видах інфікування ідентичні, відрізняються лише деякі ознаки виходячи з видових особливостей конкретного паразита.

Всі прояви поділяються на:

• специфічні;
• неспецифічні.

Останні характерні для ряду інших патологічних станів, тому не представляють великого діагностичного значення. При максимальному розвитку захворювання, коли відбувається порушення органів і систем, що виникають ознаки загальної інтоксикації, серед яких блювання, головний біль, ломота в м’язах і суглобах, висока температура і т. д. Серед специфічних симптомів виділяють:

• різке зниження маси тіла;
• втрату пружності, еластичності шкіри – вона стає блідою і сухою;
• свербіж ануса;
• збільшення окремих груп лімфатичних вузлів;
• диспептичні розлади (діарея, запор, блювання, нудота, метеоризм і тенезми);
• субфебрильну температуру тіла;
• занепад сил, дратівливість та інші неврогенні прояви.

Для свого росту і розвитку паразити споживають велику кількість поживних речовин, які черпають з організму людини. В результаті цього виникає нестача мікроелементів і дисбаланс у ферментних системах. У хворого можуть наростати ознаки алергічних реакцій, які частково спровоковані зниженим імунітетом.

2.1 Особливості проявів при різних видах глистових інвазій

Симптоми глистової інвазії безпосередньо залежать від того, де локалізуються паразити. Ключове значення мають особливості їх життєдіяльності.

• Гострики. Розмножуються в органах травлення. Токсини та інші продукти життєдіяльності накопичуються в відділах кишечника. В результаті цього розвиваються диспептичні розлади. Для цього виду паразитів характерний нічний свербіж анального отвору, який з’являється не постійно, а носить періодичний характер.
• Волосоголовець. Чинить негативний вплив на мікрофлору шлунково-кишкового тракту, в результаті чого виникає прояв диспептичних розладів. Поява виражених больових відчуттів в животі, метеоризму, запорів, діареї і зниження апетиту говорять про наростаючої інтоксикації. На початкових етапах розвитку паразита пацієнтам нерідко виставляється діагноз “дисбактеріоз”. Надалі виявляється анемія і дисбаланс поживних речовин в організмі.
• Аскариди. Улюбленою локалізацією даних паразитів є органи дихання. У пацієнта наростає виражений сухий кашель, який носить нападоподібний характер. Поступово з’являється слабкість і сонливість, знижується працездатність. В момент максимального розвитку патології, коли особини поширюються по всьому дихальним шляхам і починають переходити на інші органи, наприклад кишечник, з’являється алергічна симптоматика. Вона полягає у зміні шкірного покриву: він стає сухою, в’ялою, втрачає свою еластичність, з’являються вогнища роздратування і навіть виразки. Людина стає астенічним, поряд з втратою апетиту різко знижується вага. При відсутності своєчасного лікування виникають хронічні захворювання внутрішніх органів: панкреатит, апендицит, холецистит, жовтяниця.
• Трихинелла. Зараження відбувається через недостатньо оброблене м’ясо, інфіковане цистами паразита. Місцем локалізації є м’язові тканини, тому специфічним симптомом служить біль у м’язах, зв’язках і сухожиллях. Практично відразу виникає підвищення температури. Спочатку вона субфебрильна, але при достатньому поширенні паразитів може досягати високих цифр.
• Сосальщики. Потрапляють в організм людини через рибу. Вражають органи шлунково-кишкового тракту, особливо привабливими для них є поживні середовища печінки і жовчного міхура. Разом з вираженими неспецифічними ознаками у хворого виявляється значне збільшення печінки, селезінки та інших органів ШКТ.

  Види гельмінтів

3 Діагностика

Зважаючи переважної локалізації паразитів в шлунково-кишковому тракті і подальшого їх виділення через анальний отвір у першу чергу проводять зішкріб. За допомогою цього способу вдається виявити наявність яєць глистів. Пацієнтам обов’язково призначаються загальний і біохімічний аналізи крові, проводиться дослідження сечі, жовчі і калу.

Аналіз потрібно здавати кілька разів, так як в одній порції може бути не визначено наявність патогенних організмів. У ряді випадків пацієнтам призначаються перед цим проносні препарати з метою максимального виведення калових мас. Імунологічні тести крові допомагають виявити наявність антитіл і антигенів паразитів, а також продуктів їх життєдіяльності.

Серед інструментальних методів досліджень перше місце займає УЗД та рентген.

• Ультразвукове обстеження органів черевної порожнини допомагає діагностувати дифузні зміни, а часто навіть освічені кісти або самих паразитів, за умови, що вони досягають великих розмірів.
• Рентген легенів показує наявність об’ємних змін, інвазій і уточнює локалізацію ураження.
• У деяких випадках з метою дообстеження призначається комп’ютерна томографія, за допомогою неї вдається достовірно визначити розміри і ступінь проникнення паразита вглиб внутрішнього органу.
• Ендоскопічні методи призначаються в тих випадках, коли необхідно побачити стінки просвіту кишечника і взяти біоптат для дослідження (гістології та цитології).

Витягнута доросла самка круглого хробака

4 Лікування

Лікування паразитарної інвазії має бути комплексним. Ключове значення займає усунення патогенних організмів, яке проводиться за допомогою протиглистових або протипаразитарних препаратів. Вони можуть бути широкого або вузького спектру дії, випускаються переважно у вигляді пігулок або порошків для приготування суспензії. При підборі доз враховується вік, індекс маси тіла пацієнта, ступінь розвитку патологічного процесу та інші індивідуальні особливості.

Основу противопаразитарного лікування складають Пірантел, Немозол, Вормин. Перераховані препарати надають токсичну дію на організм і не можуть прийматися самостійно без призначення лікаря. Тільки він має право встановлювати дозування, кратність і курс прийому.

Симптоматична терапія необхідна для усунення виниклих побічних ефектів від життєдіяльності паразитів. Призначаються наступні групи препаратів:

• антигістамінні – з метою усунення алергічних реакцій і шкірних проявів;
• діуретики – для зняття набряклості;
• імуномодулятори – для підвищення власного імунітету людини;
• вітаміни і мінерали – з метою нормалізації обмінних процесів і заповнення їх дефіциту;
• ферменти і лактобактерії – для підтримки і відновлення мікрофлори кишківника.

Зважаючи на токсичності деяких препаратів та розвитку стійкості до них паразитів терапія проводиться короткими курсами протягом тривалого часу. Після кожного курсу необхідний лікарський контроль, так як деякі засоби можуть бути неефективними і потрібна їх заміна.

4.1 Нетрадиційна медицина

Проводити лікування паразитарних інфекцій за допомогою засобів народної медицини можна в домашніх умовах. Існує маса корисних рецептів, які спрямовані на зняття симптомів, полегшення стану пацієнта, виведення паразитів з організму.

Вираженим ефектом володіють протиглистовою гарбузове насіння. Їх можна з’їдати по кілька насінин натщесерце або приготувати з них лікарську суміш.

• Для цього потрібно подрібнити 100 г насіння, змішати з 100 г меду і додати 100 мл води.
• Перемішати і залишити на добу, для того щоб суміш настоялася.

Вживати її необхідно по 2 ст. л. перед їжею, натщесерце два-три рази в день протягом декількох тижнів.

Також на паразитів згубно діє моркву і свіжовичавлений сік з неї. Свіжі плоди цього овоча можна включити в щоденний раціон харчування.

Протягом дня необхідно приймати спеціальні відвари, виготовлені з рослин.

• Гіркий полин можна вживати всередину, застосовувати у вигляді клізми.
• Для приготування відвару з льону потрібно 2 ст. л. насіння і 1 л крутого окропу. Настоюється засіб кілька годин і вживають по 100 мл натщесерце 3 рази в день. Курс лікування триває 2-3 тижні.

5 Профілактика

Заходи профілактики мають особливе значення у лікуванні та запобіганні глистових інвазій. Враховуючи, що деякі форми паразитів проходять всі цикли розвитку в організмі людини, то може відбутися повторне власне інфікування.

Необхідно вживати в їжу тільки ретельно вимиті і термічно оброблені продукти. При наявності вдома тварин необхідно проводити своєчасну вакцинацію і противоглистную терапію, так як вони є основними розповсюджувачами інфекції.

Особиста гігієна дуже важлива і в процесі лікування, і в якості профілактики. У кожного члена сім’ї повинні бути власні побутові предмети: рушник, тарілка, ложка, кружка і ін. Руки необхідно мити кілька разів на день, особливо після приготування їжі або відвідування громадських місць.

Люди, які через свою професійну діяльність або в літні сезони часто відвідують місця поблизу водойм або працюють з землею, повинні приймати профілактичні курси деяких препаратів, стежити за станом імунітету. Необхідно раціональне і збалансоване харчування, дотримання режиму праці і відпочинку. Все це підвищить захисні механізми і в потрібний момент допоможе протистояти глистових інвазій.