Хронічні гастрити залишаються одними з найбільш розповсюджених гастроентерологічних хвороб, що вражають молоде населення і негативно впливають на якість життя людини. Гіперпластичний гастрит відноситься до хронічного і є його різновидом. Цей підвид зустрічається досить рідко, характеризується нерівномірним розростанням слизової оболонки шлунка і часто призводить до пухлинним процесам. Важко піддається лікуванню, рідко виявляється на ранніх стадіях.
1 Характеристика гиперпластического гастриту
Основною рисою цього захворювання є гіперплазія слизової оболонки шлунка — процес надлишкового утворення клітин, що призводить до потовщення епітелію. Потовщена слизова утворює своєрідні складки або полипозные розростання, добре помітні при ендоскопічному дослідженні. Більш схильні до цієї патології чоловіки. Основний вік – 50-60 років, у дітей розвивається рідко, а з дорослішанням відбувається зворотний процес і повне одужання. У дорослих регрес захворювання не наступає, а відбувається розвиток атрофічного гастриту або переродження в онкологію.
За величиною гіпертрофованих вогнищ розрізняють наступні види:
- зернисті розростання — дуже дрібні, розміром з просяне зерно;
- бородавчасті — розміром до 1 см в діаметрі, поодинокі осередки гіпертрофії;
- гігантські — утворюються величезні аденоми, схильні до изъявлению і кровотечі;
- полипозные — відбувається формування складок, сильно виступають над поверхнею шлунка, поліпів з атрофією навколо вогнищ.
2 Сучасна класифікація гиперпластического гастриту
У клінічній практиці виділяють наступні нозологічні форми:
- Синдром Золлингераэллисона.
- хвороба Менетріє.
- гіпертрофічна гіперсекреторная гастропатия.
В основі класифікації лежить тип гиперпластического процесу — гландулярный, мукозный, змішаний.
Синдром Золлингераэллисона. Під дією підвищеного вироблення гормону гастрину (відповідає за стимуляцію вироблення соляної кислоти) відбувається збільшення клітин, що виробляють шлунковий сік. Починається гіперплазія клітинних елементів, підвищується вироблення соляної кислоти, що призводить до виникнення великих быстропрогрессирующих виразок.
Хвороба Менетріє — відбувається значна гіпертрофія слизових залоз шлунка. Ендоскопічно відзначаються збільшені складки шлунка, які не розправляються при розтягуванні стінок. На тлі цього відбувається атрофія клітин, що виробляють соляну кислоту, і знижується кислотність шлункового соку. Епітелій шлунка починає змінювати свою структуру (метаплазія) і заміщатися на кишковий тип, що є першим етапом карциноми.
Гіпертрофічна гіперсекреторная гастропатия — самий рідкісний варіант, має проміжну позицію між хворобою Менетріє і синдромом Золлингераэллисона. Розвивається залозиста гіпертрофія (гландулярная), не збільшується вироблення соляної кислоти. При ендоскопічному дослідженні на слизовій оболонці виявляють кісти, що утворилися з гіпертрофованих слизових залоз.
3 Основні причини розвитку гіперплазії
Сучасна наука не з’ясувала точних причин розвитку цього захворювання. Не існує одного конкретного фактора. У розвитку патології відіграє роль:
- Спадкова схильність.
- Характер харчування — нерегулярне, незбалансоване, фастфуди, гостра, солона, копчена їжа.
- Наявність хронічних алергічних реакцій.
- Шкідливі звички — алкоголь негативно впливає на слизову і може бути чинником розвитку гіперпластичних процесів.
- Гастроезофагеальний рефлюкс — вміст дванадцятипалої кишки при тривалому впливі на стінки шлунка викликає гіпертрофію.
Самостійно жодна з причин не провокує гіперпластичний гастрит, патологія відноситься до полиетіологічним, тому вплинути на її виникнення може тільки комплекс факторів.
4 Прояви хвороби
Початкові етапи захворювання не мають ніяких симптомів, і постановка діагнозу в таких випадках ставиться до випадковим ендоскопічним знахідкам. Надалі ознаки патології залежать від нозологічної форми, стадії хвороби і від рівня кислотності.
Першим симптомом стає підвищення кислотності шлункового соку — печія, відрижка кислим, відчуття тяжкості та дискомфорту в епігастральній області. У результаті тривалого впливу агресивного середовища розвивається атрофія слизової оболонки, відмирають залізисті клітини і відбувається зниження кислотності аж до ахілії. Скарги при гиперпластическом гастриті неспецифічні і за клінічними ознаками дуже складно поставити діагноз. Допомогти в цьому може ендоскопічне дослідження з биопсийным матеріалом.
При хвороби Менетріє пацієнти частіше скаржаться на болі в епігастральній ділянці, відчуття розпирання, тяжкості та дискомфорту в шлунку, що виникають після їжі. При інтенсивному больовому синдромі виникає блювання і діарея. Апетит знижений, відбувається значне схуднення — до 20 кг за місяць і більше.
Синдром Золлингераэллисона має прояви, подібні з виразковою хворобою. Пацієнтів турбують болі натщесерце, стихають після прийому їжі. Знижується апетит, відбувається втрата ваги, можливі шлункові кровотечі з утворених виразок, розвивається анемія, що значно знижує опірність організму до різних інфекційних процесів.
Всі варіанти гиперпластического гастриту можуть призводити до кровотеч і раку шлунка.
5 Лікування
На сьогоднішній день не розроблено етіотропного лікування, так як не виявлена остаточна першопричина захворювання. Консервативна терапія спрямована на усунення симптоматики хвороби і залежить від виду нозології і від стадії патологічного процесу. При підвищеній кислотності на початкових етапах призначають антисекреторні препарати:
Розвинувся атрофічний гастрит лікують замісною терапією — препарати, що містять соляну кислоту і пепсин (Ацидин-пепсин) або натуральний шлунковий сік.
При виявленні виразок і ерозій терапія проводиться відповідно виразкової хвороби, з призначенням антисекреторних препаратів, гастропротекторов (Де-нол) та антибактеріальної терапії.
Виявлення при ендоскопії поліпозних розростань і часті шлункові кровотечі є показанням до хірургічного лікування. Поліпи видаляють ендоскопічно, при кровотечах здійснюють часткову або повну резекцію шлунка.
Дотримання спеціальної дієти, багатої білковими продуктами і вітамінами, а також дотримання правил раціонального харчування дозволить уповільнити розвиток захворювання.
5.1 Лікування народними засобами
Використання народних засобів в цьому випадку не може бути самостійним лікуванням. При даних патологіях призначається шлунковий збір №1 – він знімає запалення зі слизової і стимулює репаративні процеси. Настої з Алтеї лікарської обволікаючу дію, тим самим захищаючи стінку шлунка. Відвар кори дуба має в’яжучу дію, використовується при виразкових процесах. Сік подорожника великого застосовують при гипоацидних станах, атрофічному гастриті, для збільшення кислотності шлункового соку.
Гіперпластичний гастрит — серйозне захворювання, що приводить до раку шлунка, тому займатися самолікуванням вкрай небезпечно.
6 Прогноз
Пацієнти з гіперпластичних гастритом потребують ретельного обстеження та призначення терапії на ранніх стадіях захворювання. У такому випадку прогноз буде сприятливим, на останніх етапах високий ризик малігнізації гіпертрофічного процесу та розвиток раку шлунка.
Прогноз при цьому типі гастриту безпосередньо пов’язаний з видом, стадією хвороби і своєчасністю лікування.
6.1 Основи профілактики
Специфічної профілактики цього захворювання не розроблено. Існують лише загальні принципи дотримання дієти, нормалізація режиму харчування, відмова від шкідливих звичок, зміцнення імунної системи, своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту.
