Гепатит С відноситься до одних з найбільш небезпечних захворювань, оскільки тривалий час може не викликати характерної симптоматики. Тому людина протягом багатьох років може бути носієм вірусу і мати хронічний запальний процес в печінці, не підозрюючи про це. З часом виникає цироз і відмова органу. Тяжкість ураження і успіх лікування захворювання багато в чому залежить від генотипу вірусу. Існує 11 різновидів патології, у кожної є свої особливості будови, поширення, деякі мають стійкість до проведеної терапії.
1 Особливості вірусу гепатиту С
Збудник гепатиту С відноситься до РНК-вмісних вірусів і є представником сімейства Флавивирусов (Flaviviridae). На сьогоднішній день виділено 11 різновидів інфекції. Генотипування засноване на відмінності в будові структурних (протеїн), мембранних (Е1 і Е2 глікопротеїни) та неструктурних білків (NS2, NS3, NS4, NS5). Саме до останніх в організмі людини виробляються антитіла, які і визначають з допомогою імуноблотінгу (виділення антитіл або антигенів збудника методом електрофорезу в спеціальному гелі).
Крім генотипів, виділяють ще понад 100 субтипов вірусу. Це пов’язано з можливістю збудника гепатиту С змінювати свою структуру самостійно. За рахунок цього вірус йде від імунного нагляду: як тільки організм розпізнав будова і почав виробляти проти нього антитіла, збудник вже змінив свій набір білків, і імунітету потрібно знову час на ідентифікацію субтипу. І так відбувається нескінченну кількість разів, тому гепатит С є найбільш небезпечним з вірусних гепатитів.
Згідно з дослідженнями встановлено, що в 90% випадків захворювання викликають 6 основних генотипів вірусу гепатиту С:
- 1а;
- 1б;
- 2а;
- 2б;
- 3а;
- 3б.
В країнах пострадянського простору найбільш поширені 1б і 3а генотипи, їх виявляють у 70% хворих на гепатит С.
Важливо розуміти, що генотип не впливає на прогноз захворювання, з його допомогою визначають тривалість і ефективність лікування.
1.1 Генотип 1
Генотип 1 найбільш поширений в Європі, Японії, Росії, Китаї, Австралії і Нової Зеландії.
Ця різновид збудника характеризується розвитком високої вірусемії (вірус в крові) і низькою відповіддю на лікування. Для нього характерна висока ймовірність виникнення рецидиву.
Генотип 1 є самим небезпечним, так як найчастіше призводить до такого ускладнення, як гепатоцелюлярна карцинома (рак печінки).
Загроза від цього вірусу полягає в тому, що в симптоматиці переважають неспецифічні прояви у вигляді:
- сонливості;
- хронічної втоми;
- запаморочення;
- слабкості.
За цими ознаками важко припустити патологію печінки. В осіб із захворюваннями крові та нирок, які підлягають частим процедури переливання, ризик зараження саме цим генотипом найбільш високий, так як він найчастіше передається через кров та плазму.
1.2 Генотипи 2 і 3
Загальною особливістю 2 і 3 генотип з’являється хороший відповідь на противірусну терапію. Тому при їх виявленні прогноз одужання позитивний в 90% випадків. Але на відміну від першого, вони рідше зустрічаються на земній кулі.
Генотип 2 характеризується:
Генотип 3 – другий за поширеністю в світі і найчастіше спостерігається у споживачів ін’єкційних наркотиків. Відмітні особливості:
Поширеність даних генотипів схожа з першим, але додається ще Північна і Південна Америка.
2 Діагностика
Основою діагностики гепатиту C є визначення антитіл проти вірусу, що виявляють їх кількома способами. Опис методів:
Наступним етапом діагностики є генотипування – це дуже важливо для призначення специфічної терапії. Проводять його шляхом імуноблотингу, що дає змогу виявити антитіла проти гепатиту С і антиген вірусу. Використовується тільки при позитивних вищеописаних результати, так як вартість його висока.
При підозрі на фіброз або рак проводять пункційну біопсію печінки. З її допомогою визначають гістологічна будова новоутворення або ступінь фіброзу (цирозу).
Стадії перебігу гепатиту С
3 Лікування
Метою лікування всіх генотипів є зниження вмісту вірусу в крові. Раніше використовували препарати інтерферону і Рибавірин. На сьогоднішній день це лікування є застарілим і тому застосовують більш сучасні препарати. Але з причини високої вартості вдаються до більш ранніх методів терапії.
Нові ліки блокують фермент вірусу, що відповідає за побудову білка – протеазу, представниками таких препаратів є Софосбувир і Даклатасвир. Вони 97-100% випадках дозволяють вилікувати пацієнта від гепатиту C. Терапія триває кілька місяців і коштує досить дорого.
Софосбувир
Додатково в терапію включають гепатопротектори, жовчогінні препарати, вітаміни, імуномодулятори. При розвитку жовтяниці пацієнтам рекомендовано дотримуватися постільного режиму та вживати багато лужного пиття.
При першому генотипі лікування можуть комбінувати з новими препаратами і пегилированными інтерферонами. Курс терапії такого гепатиту становить від 24 до 72 тижнів.
