Народна медицина        06 Серпня 2018        81         0

Генотипи вірусу гепатиту С: опис, поширеність, який з них найбільш небезпечний

Гепатит С відноситься до одних з найбільш небезпечних захворювань, оскільки тривалий час може не викликати характерної симптоматики. Тому людина протягом багатьох років може бути носієм вірусу і мати хронічний запальний процес в печінці, не підозрюючи про це. З часом виникає цироз і відмова органу. Тяжкість ураження і успіх лікування захворювання багато в чому залежить від генотипу вірусу. Існує 11 різновидів патології, у кожної є свої особливості будови, поширення, деякі мають стійкість до проведеної терапії.

1 Особливості вірусу гепатиту С

Збудник гепатиту С відноситься до РНК-вмісних вірусів і є представником сімейства Флавивирусов (Flaviviridae). На сьогоднішній день виділено 11 різновидів інфекції. Генотипування засноване на відмінності в будові структурних (протеїн), мембранних (Е1 і Е2 глікопротеїни) та неструктурних білків (NS2, NS3, NS4, NS5). Саме до останніх в організмі людини виробляються антитіла, які і визначають з допомогою імуноблотінгу (виділення антитіл або антигенів збудника методом електрофорезу в спеціальному гелі).

Крім генотипів, виділяють ще понад 100 субтипов вірусу. Це пов’язано з можливістю збудника гепатиту С змінювати свою структуру самостійно. За рахунок цього вірус йде від імунного нагляду: як тільки організм розпізнав будова і почав виробляти проти нього антитіла, збудник вже змінив свій набір білків, і імунітету потрібно знову час на ідентифікацію субтипу. І так відбувається нескінченну кількість разів, тому гепатит С є найбільш небезпечним з вірусних гепатитів.

Згідно з дослідженнями встановлено, що в 90% випадків захворювання викликають 6 основних генотипів вірусу гепатиту С:

  • 1а;
  • 1б;
  • 2а;
  • 2б;
  • 3а;
  • 3б.

В країнах пострадянського простору найбільш поширені 1б і 3а генотипи, їх виявляють у 70% хворих на гепатит С.

Важливо розуміти, що генотип не впливає на прогноз захворювання, з його допомогою визначають тривалість і ефективність лікування.

1.1 Генотип 1

Генотип 1 найбільш поширений в Європі, Японії, Росії, Китаї, Австралії і Нової Зеландії.

Ця різновид збудника характеризується розвитком високої вірусемії (вірус в крові) і низькою відповіддю на лікування. Для нього характерна висока ймовірність виникнення рецидиву.

Генотип 1 є самим небезпечним, так як найчастіше призводить до такого ускладнення, як гепатоцелюлярна карцинома (рак печінки).

Загроза від цього вірусу полягає в тому, що в симптоматиці переважають неспецифічні прояви у вигляді:

  • сонливості;
  • хронічної втоми;
  • запаморочення;
  • слабкості.

За цими ознаками важко припустити патологію печінки. В осіб із захворюваннями крові та нирок, які підлягають частим процедури переливання, ризик зараження саме цим генотипом найбільш високий, так як він найчастіше передається через кров та плазму.

1.2 Генотипи 2 і 3

Загальною особливістю 2 і 3 генотип з’являється хороший відповідь на противірусну терапію. Тому при їх виявленні прогноз одужання позитивний в 90% випадків. Але на відміну від першого, вони рідше зустрічаються на земній кулі.

Генотип 2 характеризується:

  • 1. Низькою ймовірністю виникнення рецидиву.
  • 2. Рідкою присутністю.
  • 3. Хорошим відповіддю на лікування.
  • 4. Меншим ризиком розвитку раку печінки.
  • Генотип 3 – другий за поширеністю в світі і найчастіше спостерігається у споживачів ін’єкційних наркотиків. Відмітні особливості:

  • 1. Сприяє швидкому розвитку цирозу.
  • 2. Часто вражає осіб до 30 років.
  • 3. Більш ніж у 70% пацієнтів викликає таке ускладнення, як стеатоз печінки (накопичення в клітинах печінки жирових відкладень).
  • 4. Досить часто призводить до розвитку раку, хоча рідше ніж 1 тип.
  • Поширеність даних генотипів схожа з першим, але додається ще Північна і Південна Америка.

    2 Діагностика

    Основою діагностики гепатиту C є визначення антитіл проти вірусу, що виявляють їх кількома способами. Опис методів:

  • 1. Імуноферментний аналіз дуже чутливий і специфічний, в 99% випадків є експрес-тестом і дозволяє в короткі терміни дати висновок.
  • 2. Полімеразна ланцюгова реакція дозволяє виявити кількість вірусу в крові (вірусне навантаження), що дуже важливо для призначення лікування. За допомогою методу визначають кількість РНК збудника в плазмі крові.
  • Наступним етапом діагностики є генотипування – це дуже важливо для призначення специфічної терапії. Проводять його шляхом імуноблотингу, що дає змогу виявити антитіла проти гепатиту С і антиген вірусу. Використовується тільки при позитивних вищеописаних результати, так як вартість його висока.

    При підозрі на фіброз або рак проводять пункційну біопсію печінки. З її допомогою визначають гістологічна будова новоутворення або ступінь фіброзу (цирозу).

    Генотипи вірусу гепатиту С: опис, поширеність, який з них найбільш небезпечний

    Стадії перебігу гепатиту С

    3 Лікування

    Метою лікування всіх генотипів є зниження вмісту вірусу в крові. Раніше використовували препарати інтерферону і Рибавірин. На сьогоднішній день це лікування є застарілим і тому застосовують більш сучасні препарати. Але з причини високої вартості вдаються до більш ранніх методів терапії.

    Нові ліки блокують фермент вірусу, що відповідає за побудову білка – протеазу, представниками таких препаратів є Софосбувир і Даклатасвир. Вони 97-100% випадках дозволяють вилікувати пацієнта від гепатиту C. Терапія триває кілька місяців і коштує досить дорого.

    Генотипи вірусу гепатиту С: опис, поширеність, який з них найбільш небезпечний

    Софосбувир

    Додатково в терапію включають гепатопротектори, жовчогінні препарати, вітаміни, імуномодулятори. При розвитку жовтяниці пацієнтам рекомендовано дотримуватися постільного режиму та вживати багато лужного пиття.

    При першому генотипі лікування можуть комбінувати з новими препаратами і пегилированными інтерферонами. Курс терапії такого гепатиту становить від 24 до 72 тижнів.