Гастроентерит у дітей зустрічається досить часто. І якщо у дорослих це захворювання може бути пов’язане з неправильним харчуванням і різними патологіями органів ШКТ, то у дітей вона найчастіше носить інфекційний характер. Звичайно, не можна виключати і аліментарний гастроентерит, спричинений вживанням неякісних продуктів в їжу. Але найбільш поширеними вважаються бактеріальні та вірусні форми захворювання.
1 Форми
Бактеріальний гастроентерит викликаний сальмонелами, кишковою паличкою, стафілококом, шигеллами, рідше – іншими патогенними мікроорганізмами. Вірусний тип розвивається через ротавірусу, аденовірусу, коронавіруса і т. д. Найбільш поширеною є ротавірусна різновид, особливо часто вона зустрічається у дітей. Гастроентерит виникає через зараження найпростішими – дизентерійна амеба або лямблії.
Існує ще одна форма захворювання – аліментарний гастроентерит. Часто він з’являється або через вживання несумісних продуктів (свіжих огірків і цільного молока), або при індивідуальній непереносимості певної їжі. Деякі діти гірше переносять жирні сорти м’яса або риби. Хвороба навіть не потребує спеціального лікування, достатньо просто корекції харчування. Недотримання дієти може привести до того, що з часом гастроентерит перейде в хронічний, так що деякі обмеження дотримуватися необхідно.
З інфекційної формою гастроентериту все складніше. Справа в тому, що найчастіше він розвивається у дітей раннього віку, особливо уразливі малюки до року, у зв’язку з функціональною незрілістю травної системи. Вироблення IgA, відповідального за місцевий імунітет, у дитини в цей період відбувається не в повному обсязі. Малюки старше часто підхоплюють інфекцію через недостатнє дотримання правил особистої гігієни. І це вже вина і недогляд дорослих, оскільки саме вони зобов’язані виробити у дитини звичку мити руки після прогулянки, перед кожним прийомом їжі і тим більше – після відвідування туалету.
Для запобігання хвороби важливо, щоб і батьки дотримувалися правила гігієни, мили руки після кожної зміни підгузника дитині. Годуюча мама обов’язково перед прикладанням до грудей повинна подбати про молочних залозах. При штучному вигодовуванні важливу роль відіграє стерилізація пляшок і сосок. Потрібно регулярно мити всі іграшки.
Практично для всіх форм гастроентериту характерний фекально-оральний шлях передачі захворювання. Ротавірус і передається через воду, так що підхопити його можна у відкритих водойм. Розповсюдження патогенних мікроорганізмів можуть сприяти так звані механічні переносники, тобто гризуни, мухи, таргани і т. д. Так що чим ретельніше в будинку стежать за дотриманням правил гігієни, тим більше шансів запобігти захворювання.
2 Симптоми
Інкубаційний період залежить від збудника, в середньому становить від 1 до 5 днів. Інфекційний агент (а це і віруси, і бактерії) потрапляє в організм дитини і починає там розмножуватися. Життєдіяльність бактерій або впровадження вірусу пригнічує нормальну мікрофлору кишечника, тобто біфідо – і лактобактерії гинуть. З-за цього порушується всмоктування поживних речовин, погіршується пересування харчової грудки по ШКТ, тобто негативному впливу піддається функція і шлунка та інших органів. Так і починається гострий гастроентерит. Особливості розвитку захворювання накладають свій відбиток і на його клінічну картину.
Хоча існують певні відмінності, є симптоми, загальні для всіх форм гастроентериту. До їх числа відносяться:
При сильній діареї можуть спостерігатися симптоми зневоднення. Шкіра стає білою, іноді з сіруватим відтінком, шкірні складки легко збираються і повільно розправляються, на мові з’являється густий білий, рідше буруватий, наліт. Буває, що у дитини червоніє небо, можлива набряклість слизових оболонок.
При вірусних формах гастроентериту температура зазвичай підвищується, навіть до 38 °С, але іноді практично залишається нормальною. Збільшення печінки не спостерігається.
Найважливіше при захворюванні – не допустити зневоднення організму. Цей процес у дітей у віці до року призводить до серйозних наслідків, включаючи затримку в розвитку. Саме важливість регідратації весь час підкреслює відомий педіатр Євген Комаровський.
3 Діагностика та лікування
Діагноз може поставити тільки лікар. Для цього він повинен визначити конкретний вид збудника захворювання. Тільки так можна призначити адекватне лікування. Для цього необхідно здати аналіз калу, у тому числі на його бакпосів. Важливий і аналіз крові. Він зможе показати наявність антитіл до певних вірусів. Але іноді таке дослідження на ранніх етапах не дає ніякої інформації, оскільки зазвичай антитіла з’являються лише на п’яту добу.
Для лікаря важливий і анамнез. Він повинен знати, скільки і яких продуктів вживав дитина, з ким контактував, які ознаки гастроентериту з’явилися раніше, а які пізніше. При постановці діагнозу спеціаліст оцінює ступінь тяжкості захворювання та зневоднення організму.
Тяжкість стану визначається по частоті провідного симптому (блювання або рідкий стілець, залежно від того, що з цих ознак турбує більше). Легким ступенем гастроентериту є захворювання з частотою провідного симптому до 3 раз, а середньої – до 10 разів. Все більше цього показника – важкий ступінь захворювання. Що ж стосується зневоднення, то тут має значення процентна втрата ваги відносно вихідного показника. Так, зниження маси тіла на 3-5% свідчить про зневодненні першого ступеня, а при зменшенні на 5-10% – про другого ступеня.
Лікування гастроентериту легкої та середньої ступені здійснюється в домашніх умовах. З важким ступенем захворювання дитину необхідно помістити в інфекційний стаціонар. Важливою частиною терапії є дієта. Вона дотримується незалежно від форми хвороби. Протягом перших діб і зовсім показано лікувальне голодування. На другий день лікар дозволяє звичайну їжу. Це означає, що якщо малюк перебував на грудному вигодовуванні, то він і далі може отримувати материнське молоко. Частота прикладання до грудей повинна залишатися такою ж, як зазвичай, але самі годування треба зробити менш тривалими.
Якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні, то звичний раціон міняти не потрібно. Але зменшується разовий обсяг порції. Іноді лікарі рекомендують замінити харчування кисломолочної сумішшю. Але без консультації з фахівцем цього робити не рекомендується. Старші діти вже харчуються за загальним столом. Тому для них діють такі ж обмеження, як для дорослих – їм дають кашу-розмазню, приготовану на воді, відварні овочі, пюрированные з допомогою блендера. Меню розширюють поступово, у міру поліпшення самопочуття.
Дуже важливий питний режим. Кількість рідини розраховують з урахуванням ступеня зневоднення. Особливо це важливо в 1-е шість годин. При першому ступені зневоднення потрібно, щоб дитина випила обсяг води з розрахунку 50 мл на кожен кілограм маси тіла. При другому ступені показник збільшується до 80 мл на одиницю ваги. При важких формах захворювання буває і так, що потрібно внутрішньовенне вливання рідини. Дитині потрібно давати не тільки звичайну воду, але і солодкий чай. Рекомендується пити Регідрон – порошок, з якого роблять сольовий розчин для утримання рідини в організмі.
При бактеріальної формі гастроентериту дають антибіотики. Найчастіше Фуразолідон і Поліміксин. У важких випадках призначаються ін’єкції препаратів з групи цефалоспоринів. Після закінчення їх прийому доведеться пропити курс пробіотиків. При відповідній формі захворювання призначають противірусні засоби – Анаферон дитячий. Важливу роль відіграють сорбенти, які допомагають вивести з організму бактерії. Прийом цих препаратів поліпшує самопочуття дитини. Найбільш популярні медикаменти – Смекта та Ентеросгель.
Захворювання триває 7-10 днів. Але деякі віруси залишаються активними довше, так що карантин потрібно дотримуватися 3-4 тижні. Профілактика полягає в дотриманні правил гігієни. Ніяких вакцин на поточний день немає.
