Ерозія дванадцятипалої кишки – поширене явище, але все ще недостатньо вивчене. Надійна діагностика захворювання стала доступною порівняно недавно, після впровадження в клінічну практику фіброендоскопія. При цьому ерозія шлунка і дванадцятипалої кишки – друга за частотою причина кровотеч у травній системі (після виразкової хвороби). Тому при наявності симптомів недуги потрібно негайно звернутися до лікаря.
1 Основні відомості, причини появи
Ерозія являє собою поверхневий дефект, вона не проникає в м’язовий шар слизової оболонки кишечника і може гоїтися, не утворюючи рубця. Захворювання зустрічається як у дітей, так і дорослих. Часто його діагностують у пацієнтів, що страждають виразковою хворобою, гепатит, патологіями серцево-судинної системи.
Вважається, що захворювання викликають такі фактори, як стрес, тривалий прийом нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, Бутадіон, Індометацин, Ібупрофен). Його розвиток можуть спровокувати таблетки, які приймають при серцево-судинних захворюваннях (Резерпін), антибіотики. Ерозія виникає з-за зловживання грубої, гарячої та гострої їжею. Тому лікувальне харчування відіграє важливу роль в терапії захворювання.
Ерозії можуть бути гострими і хронічними, поодинокими і множинними. Іноді вони являють собою прояви небезпечних системних процесів у слизовій оболонці шлунка або кишечнику, тому їх лікуванню потрібно приділити максимум уваги, щоб уникнути наслідків.
2 Симптоми
Симптоми захворювання залежать від форми, в якій воно протікає. Наприклад, геморагічна у багатьох випадках протягом тривалого часу не проявляє себе. При частих кровотечах виникає блювота, яка має консистенцію кавовій гущі і містить домішки крові, а також чорний стілець (колір пояснюється попаданням крові в кишечник). У пацієнта знижується рівень гемоглобіну.
Язвенноподобная форма відрізняється більш вираженими симптомами. До них відносяться:
Клінічної картини для постановки правильного діагнозу недостатньо. Необхідно проводити повноцінне обстеження.
Якщо це захворювання приймає хронічну форму, воно призводить до загострення інших проблем – патологій печінки і жовчовивідних шляхів, підшлункової залози і т. д.
3 Лікування
Лікування ерозії проводиться за тими ж принципами, які використовуються в терапії виразкової хвороби. При ерозіях частіше бувають кровотечі, тому зусилля лікарів концентруються на їх запобігання.
Захворювання можна вилікувати. Якщо у хворого відбулося загоєння поверхневих дефектів слизової, відсутні геморагічні зміни і набряклість, це значить, що настав стан клінічної ремісії (зникли періодичні болі та диспепсія). Воно не гарантує відсутність рецидиву (особливо коли пацієнт не змінює свої харчові звички і продовжує вживати алкоголь, важку їжу і т. д.). Механізм повторного виникнення захворювання досі недостатньо вивчений, тому рекомендується переглянути свій спосіб життя.
При тяжкому геморагічному синдромі, що супроводжується ускладненим кровотечею, лікувати пацієнта можна тільки в умовах стаціонару. Таких хворих госпіталізують у хірургічне відділення. Кровотечі при ерозії дванадцятипалої кишки носять капілярний характер, але можуть бути небезпечні.
В цьому випадку спочатку проводять ендоскопічне дослідження, попередньо промиваючи слизові оболонки шлунка, щоб поліпшити огляд і оцінити масштаби ураження. Вода при цьому використовується крижана для зниження інтенсивності кровотоку і полегшення проведення відповідних маніпуляцій (електро – або фотокоагулирование на кровоточивих ділянках). Останнє передбачає вплив з допомогою лазерного випромінювання через ендоскоп. Після проведення операції внутрішньовенно вводяться Фібриноген, епсилон-амінокапронова кислота та інші гемостатичні препарати.
Хірургічне лікування застосовується тільки в тому випадку, якщо консервативна терапія виявилась неефективною.
Іноді можливе позбавлення від захворювання в домашніх умовах. Лікування при цьому передбачає прийом таких медикаментів, як антациди – вони не тільки обволікають слизові оболонки, але і знижують рівень кислотності. Ці медикаменти прискорюють загоєння і надають захисну дію. Найважливішу роль відіграють такі ліки, як інгібітори протонної помпи (ІПП). Якщо до основного захворювання додалася хелікобактерна інфекція, що викликає виразку, приймають антибіотики.
Серед препаратів ІПП найбільше поширення одержали такі засоби, як Нексиум (Езомепразол), Контролок (Пантопрозол) і Париет. Довели свою ефективність комбіновані препарати, які складаються з ІПП і прокинетика. Це Омез-Д і Домстал-О. Дозування та тривалість курсу лікування встановлює лікар. Якщо пацієнтові доводиться приймати нестероїдні протизапальні препарати, які нічим не можна замінити, деякі фахівці пропонують пити їх одночасно з ІПП.
3.1 Дієта
Дієта при лікуванні ерозії має принципове значення. Хоча специфічного лікувального столу для неї не існує, при язвенноподобной формі захворювання можна керуватися принципами дієти №1 по М. Певзнером. Вона розроблена для людей, які страждають на виразку шлунка, гастрит або колітом. Енергетична цінність раціону не знижується. Вона повинна відповідати способу життя пацієнта.
З раціону виключаються всі хімічні і механічні подразники, оскільки головною метою є дбайливе ставлення до органів травлення. Тому в меню відсутні спеції, оскільки вони можуть посилити подразнення слизової оболонки. Важлива і температура. Вона ні в якому разі не повинна бути ні високим, ні низьким. Допускаються різні методи кулінарної обробки, крім смаження.
Можна при такій дієті м’ясо і риба нежирних сортів, приготовані на пару або відварні (у вигляді фрикадельок, котлет або суфле), кисломолочні продукти сир, негострий сир. Можна їсти вершки, але невисокої жирності. Хліб дозволяється тільки вчорашній. Можна їсти нездобні випічку і галетне печиво. Овочі в сирому вигляді вживати не можна, дозволяються тільки відварені або тушковані. Каші готують на воді з цільнозернових круп. З напоїв рекомендуються киселі, неміцний чай, соки, розбавлені водою.
Заборонені при захворюванні шоколад, випічка із здобного і листкового тіста, кремові тістечка, мариновані овочі, консерви і копченості.
3.2 Народні засоби
Не завжди лікування ерозії дванадцятипалої кишки народними засобами дає значний ефект. Але вона підсилює дію медикаментів. Для профілактики кровотечі і для прискорення відновлення слизової оболонки використовується обліпихова масло. Деякі народні цілителі для таких випадків рекомендують пити риб’ячий жир. Офіційна медицина такі кошти теж схвалює. Але потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем щодо дозування.
Вважається, що сприяють загоєнню слизової і суміш меду з вершковим маслом, настоянка волоського горіха, сік алое. У таких засобів можуть бути протипоказання. Наприклад, мед викликає алергію.
Народна медицина пропонує лікувати ерозію трав’яними чаями на основі зборів, що володіють антисептичними властивостями. Це ромашка, тирлич, аїр і т. д. Готують настойки по одному і тому ж принципу – 1 ст. л. рослинної сировини заливають склянкою окропу. Після охолодження засіб проціджують і п’ють замість чаю.
При ерозії не рекомендується вживати спиртові настоянки, оскільки вони дратують слизову.
3.3 Особливості лікування дітей
В основному принципи лікування ерозії у дітей та дорослих є однаковими. Відмінність полягає в тому, що при виборі лікарських препаратів лікар керується віком дитини і в залежності від цього призначає дозування. Важливим фактором є дотримання дієти, тому часто батьки приймають рішення дотримуватися її всією родиною, щоб не травмувати малюка (він не може зрозуміти, чому йому не можна вживати певні продукти).
Доцільність застосування народних методів для дітей оцінює виключно лікар. На відміну від дорослих, організм дитини тільки адаптується до навколишнього середовища, більшість рецептів можуть викликати не лише алергічні реакції, але й отруєння.
