Народна медицина        06 Серпня 2018        740         Коментарі Вимкнено до Ерозивний гастрит: види, симптоми, медикаментозне лікування у дорослих

Ерозивний гастрит: види, симптоми, медикаментозне лікування у дорослих

Ерозивний гастрит являє собою різновид гострого. Він вважається більш важкою формою хвороби порівняно з катаральній, що пояснюється більш тривалими термінами загоєння, частими рецидивами, труднощами в підборі терапевтичної схеми.

Ерозивний гастрит може приймати і хронічну форму. Частота поширення становить приблизно 2-15% у людей, які пройшли ендоскопічне обстеження.

1 Що таке ерозивний гастрит?

Ерозивний гастрит – запальне захворювання, при якому на слизовій оболонці шлунка виникають специфічні пошкодження – ерозії. Вони можуть бути одиничними або множинними. Найчастіше зустрічається хронічний ерозивний гастрит. Гостра форма виникає рідко, протікає з інтенсивними симптомами. Її важко лікувати з-за загрози масованого кровотечі.

Захворювання найчастіше зустрічається у дорослих, оскільки на них діє одночасно кілька провокують патологію факторів. Гострий ерозивний гастрит у чоловіків зустрічається рідше, ніж у жінок. Хронічна форма, навпаки, з’являється частіше, ніж у жінок. Важливу роль відіграє віковий фактор. Хронічний гастрит часто формується у чоловіків в похилому віці. Тяжкість захворювання буває різною, у 30% пацієнтів виникають кровотечі.

2 Причини розвитку

До основних причин ерозивного гастриту відносяться:

  • 1. Тривалий прийом медикаментозних ліків – кортикостероїдів, нестероїдних протизапальних препаратів.
  • 2. Сильна алкогольна інтоксикація.
  • 3. Інфекції, як бактеріальні, так і вірусні (вірус герпесу). Хелікобактерна інфекція рідко призводить до таких серйозних форм гастриту, але викликає ерозивний бульба – запалення відповідного відділу дванадцятипалої кишки.
  • 4. Ниркова недостатність.
  • 5. Травми та опіки.
  • Дані фактори сприяють розвитку первинного гастриту. Вторинний розвивається на тлі системних захворювань – цукрового діабету, порушення функції паращитовидних залоз, патологій серцево-судинної системи.

    Важливу роль у виникненні захворювання відіграють психоемоційні механізми. Тривале або тим більше хронічне нервово-психічне перенапруження, емоційні потрясіння, хронічні больові синдроми призводять до порушення вегетативної регуляції цілих систем, у тому числі серцево-судинної та травної, що і сприяє розвитку дисфункції шлунка, посилення запальних процесів і т. д.

    3 Симптоми

    На ранній стадії ерозивний гастрит проявляється змащеними симптомами. Його клінічна картина нагадує харчові токсикоінфекції або отруєння. Пацієнта турбують нудота, печія та інші диспептичні явища. Болі носять неінтенсивний характер. Відзначається метеоризм і нестійкість стільця. Тому на даному етапі поставити правильний діагноз важко.

    Специфічні симптоми з’являються пізніше, коли захворювання прогресує. До них відносяться:

    • виражений больовий синдром;
    • порушення роботи ШКТ;
    • эрозивное ураження шлунка – кровотечі (особливо великий ризик, якщо гастрит розвивається на тлі ішемії або ниркової недостатності);
    • поява крові в калових масах;
    • анемія.

    Можуть зберігатися і диспепсичні прояви. Шлункові кровотечі проявляються виникненням блювання, що нагадує за кольором і консистенції кавову гущу з містяться в ній домішок крові.

    Ерозивно-виразковий гастрит іноді дає ускладнення. При відсутності правильного лікування з часом розвивається виразка, порожнину шлунка деформується і його функція серйозно порушується.

    4 Лікування

    Найчастіше лікування здійснюється консервативними методами. Основною складністю є виникнення замкнутого кола, яке характерно для хронічної ерозії.

    При гастриті з підвищеною кислотністю, викликаному хелікобактерної інфекцією, на слизовій шлунка розвивається запальний процес, з’являються дефекти – ерозії. В результаті запалення формуються вогнища ішемії на стінках органу під слизовим шаром. Це призводить до порушення рухової активності всього антродуоденального комплексу, ослаблення перистальтики і одночасного посилення рефлюксу.

    З-за цього шлунковий вміст постійно затримується, відбувається закид жовчі, що призводить до посилення запального процесу, прогресування захворювання і уповільнення відновних процесів на слизовій оболонці.

    Усунення порушення кровообігу є одним з найважливіших моментів в терапії ерозивного гастриту. Схема лікування повинна бути спрямована на усунення психоемоційних факторів розвитку захворювання, оскільки традиційна медикаментозна терапія і дієта тільки підсилюють нервово-психічні навантаження.

    Стандартна схема консервативного лікування захворювання включає три групи препаратів. Це обволікаючі засоби та антацидні засоби, як правило, на основі алюмінію фосфату, кислотоснижающие ліки (як інгібітори протонної помпи, так і блокатори Н2-гистаминных рецепторів), а також антибіотики, якщо ерозивний гастрит розвивається на тлі бактеріальної інфекції.

    Як антацидів зазвичай вибирають Алмагель або Маалокс, курс становить не більше 2-3 тижнів, оскільки при тривалому прийомі такі засоби сприяють посиленню вироблення кислоти в шлунку.

    Для зниження кислотності шлункового соку частіше застосовують інгібітори протонної помпи (Омепразол), оскільки вони ефективніше, ніж блокатори Н2-гистаминных рецепторів, діючих обмежено.

    З антибіотиків найчастіше призначається Амоксицилін. Але гастрит не завжди викликане бактеріями, збудниками інфекції можуть бути і віруси, у такому разі приймають противірусні препарати.

    При необхідності призначають знеболюючі – в основному спазмолітики (Но-шпа, Дротаверин, Платифілін, Атропін), оскільки при ерозивно гастриті нестероїдні протизапальні засоби тільки погіршують ситуацію.

    Якщо пацієнта турбують сильні нудота і блювота, рекомендуються прокінетики – Домперидон, Метоклопрамід.

    Одне медикаментозне лікування за описаною схемою не допоможе прибрати всі причини розвитку ерозивного гастриту, оскільки ніяк не впливає на порушення кровообігу або психоемоційні фактори. Лікувати захворювання потрібно комплексно. Тому одночасно з описаною вище схемою лікар призначає проведення корекції анемії та інших гемодинамічних розладів. Для цього робиться переливання препаратів крові.

    Іноді потрібне хірургічне втручання – ендоскопічне кліпування кровоточить судини. Для цих цілей проводиться також електрокоагуляція.

    5 Харчування

    Дієта при захворюванні відповідає основним правилам харчування при гострому та хронічному гастриті. Необхідно максимальне щадіння шлунка – хімічне, фізичне і термічне. Тобто всі страви подаються перетертими або як мінімум сильно подрібненими. Вони повинні бути теплими, але ні в якому разі не гарячою і не холодною.

    Кулінарна обробка їжі передбачає відварювання або приготування на пару. Енергетична цінність раціону повинна відповідати звичного способу життя пацієнта. Харчуватися слід дрібно. Кожен прийом їжі відбувається в один і той же час, щоб відрегулювати кислотність шлункового соку.

    З раціону виключаються:

    • будь-який свіжий хліб (пшеничний, так і житній);
    • жирні сорти м’яса;
    • міцні бульйони, щі, борщ;
    • різні м’ясні і овочеві консерви;
    • каші (ячна, пшоняна, перлова).

    Сирі овочі допускаються тільки у відварному вигляді – вегетаріанському суп, пюре (картопляно-морквяне.гарбузове і т. д.). При гострому гастриті сир заборонений, при хронічному – дозволяється, але несолоний і в невеликій кількості. Можна їсти нежирний сир.