Ентероколіт – запальне захворювання, що зачіпає одночасно товстий і тонкий кишечник. Це одна з найбільш поширених патологій травної системи, приводить у міру розвитку до атрофічних змін слизової оболонки кишечника і порушення його функції.
Запальний процес зазвичай обумовлений реакцією на інфекційний або хімічний подразник. Ентероколіт зустрічається і у дітей (причому навіть у ранньому віці), і у дорослих. Його характерними ознаками є порушення травлення в ушкодженому відділі кишечника прояви інтоксикації. Це може призводити до діареї і зневоднення.
1 Види
В залежності від причин, що викликали захворювання, розрізняють декілька видів ентероколіту:
Виділяють і виразковий (або виразково-некротичний) ентероколіт. Він найчастіше виникає у недоношених дітей. Його причини поки недостатньо вивчені, вважається, що запалення розвивається із-за вроджених патологій.
Ентероколіт може бути спричинений механічним пошкодженням слизової через скупчення великої кількості калових мас при запорах.
В залежності від характеру перебігу захворювання виділяють гострий і хронічний. При першій формі, зазвичай обумовлена інфекцією, алергією або реакцією на ліки, запальні процеси зачіпають тільки поверхневий шар епітелію слизової оболонки кишечника. Якщо в гострому періоді пацієнт не отримав належного лікування, то можливий розвиток хронічної форми ентероколіту. У цьому випадку мова йде про тривалому перебігу хвороби, при якому тривала ремісія змінюється загостренням. У запальний процес поступово втягуються всі шари слизової оболонки, що призводить до розвитку важких порушень травлення, важко піддаються лікуванню.
2 Симптоми
Симптоми ентероколіту у значній мірі залежать від того, в якій саме ділянці тонкого або товстого кишечника запальні процеси розвиваються інтенсивніше. Якщо більшою мірою вражений тонкий кишечник, то для захворювання характерні порушення стільця (в основному часта діарея), тупий біль в області пупка. Виникає відчуття розпирання в животі відразу після їжі. Апетит знижується, часто людину турбують нудота, прояви метеоризму. Якщо запальний процес більше зачіпає товстий кишечник, то виникають ниючі болі, що локалізуються в його бічних відділах. У таких випадках діарея зазвичай чергується з запорами.
Для гострого ентероколіту характерно раптовий початок. Він проявляється такими ознаками, як:
- добре помітне бурчання в животі;
- нудота, іноді блювота;
- поява нальоту на язиці;
- болі, що виникають при пальпації;
- діарея.
Якщо це інфекційний ентероколіт, то виникають ознаки інтоксикації – підвищується температура тіла, пацієнт відчуває біль у м’язах і слабкість, запаморочення. При ураженні бактеріями змінюється колір і консистенція калових мас, в них видно слиз, іноді є навіть сліди крові.
Хронічний ентероколіт протікає з менш вираженими симптомами у періоди ремісії, але при загостренні біль буває інтенсивніше. Крім чергування запорів і діареї, для цієї форми хвороби характерні всі ознаки диспепсії і здуття живота, викликане бродінням їжі в кишечнику. При хронічному ентероколіті болі зазвичай виникають в області пупка, але іноді носять розлитий характер. Якщо спостерігається запалення тонкого кишечнику, відчуття менш інтенсивні. При фізичних навантаженнях, швидкій ходьбі або бігу, після прийому їжі вони посилюються.
При тривалому хронічному ентероколіті виникає астено-вегетативний синдром. Через порушення функції кишечнику з’являються слабкість, млявість, людина швидко втомлюється, у нього знижується концентрація. При переважному ураженні тонкого кишечника спостерігається втрата ваги. Часто це відбувається одночасно з розвитком інших патологій шлунка, оскільки пацієнт відмовляється від їжі із-за страху перед виникненням болю.
3 Лікування
Лікування захворювання має бути комплексним. Необхідно усунути його причину. При аліментарному ентероколіті досить коригування харчування, причому в раціоні збільшується кількість білків і знижується присутність вуглеводів. Але якщо мова йде про інфекційної формі, то необхідно застосовувати антибіотики. Такі препарати призначає тільки лікар після проведення повноцінного обстеження. В цих випадках застосовується Ніфуроксазид або Фуразолідон.
Лікування гострого ентероколіту зазвичай починається з промивання шлунка. Больовий синдром можна знімати тільки з допомогою спазмолітиків начебто Но-Шпи. Анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби перебувають під забороною. Такі ліки тільки маскують симптоми захворювання, а іноді навіть посилюють його. Якщо людина приймала якісь препарати до цього їх потрібно скасувати. В подальшому терапія залежить від причини, що викликала захворювання. Якщо лікар призначить антибіотики, то після їх курсу потрібно приймати препарати, які відновлять баланс мікрофлори кишечника.
При хронічному ентероколіті призначається медикаментозна терапія, спрямована на усунення причин захворювання. При виявленні бактеріальної інфекції застосовуються антибіотики. Для відновлення процесу травлення – ферментовмісні кошти (найбільш популярні – Панкреатин, Протеаза, Амілаза і т. д.). Щоб нормалізувати перистальтику кишечнику, приймають Лоперамід і Мебеверин.
Для відновлення балансу мікрофлори можна приймати препарати біфідо – і лактобактерій. Лікарі призначають також пребіотики – ліки, що створюють живильне середовище для розвитку корисних бактерій.
4 Дієтичне харчування
При гострому ентероколіті в перші 1-2 дні призначають лікувальне голодування. Пацієнту можна пити несолодкий і неміцний чай, воду або відвар шипшини, оскільки важливо запобігти зневоднення організму. При необхідності роблять промивання шлунка. Для цього потрібно випити як мінімум 2-3 л сольового розчину (2 ст. л. солі на 5 л теплої води). Так можна сповільнити перистальтику кишечника і знизити больові відчуття. Якщо ентероколіт має інфекційну або паразитарну природу, це дозволить вивести з організму продукти життєдіяльності патогенних бактерій або гельмінтів.
На другий-третій день пацієнту показано рисові відвар і каша, приготована на воді. Потім поступово починають розширювати раціон. Всі страви подають подрібненими, щоб не перевантажувати органи шлунково-кишкового тракту. Бажано протягом кількох днів є їх рідкими або напіврідкими.
Важливу роль при лікуванні цього захворювання відіграє правильне харчування. При ентероколіті, що супроводжується діареєю, призначається дієта №4 по М. Певзнером. Якщо пацієнта більше турбують запори, то дієта №3. Вони розрізняються кількістю жирів і білків, а вуглеводи зводяться до мінімуму. Індивідуальні рекомендації щодо раціону повинен дати лікар, враховуючи стан пацієнта та його спосіб життя.
Харчування слід зробити дробовим. Всі страви подають у вареному, приготованому на пару або запеченому вигляді. Під забороною знаходяться смажені, гострі та жирні страви, копченості і маринади. Потрібно виключити з раціону їжу, супутню гнильної диспепсії (тобто містить грубу клітковину), або бродіння в шлунку (чорний хліб, капуста, незбиране молоко). Кисломолочні продукти обмежують.
Якщо запальний процес зачіпає переважно тонкий кишечник, то у раціон включають більше їжі, що містить кальцій і легко засвоюються білки (негострі сорти сиру, нежирні види м’яса і риби).
5 Народні засоби
Можливо лікування народними засобами. Деякі з них схвалені науковою медициною. Практикуються мікроклізми з лікарськими травами для усунення місцевого запалення. При частій діареї вводять настій кори дуба. Щоб приготувати таку мікроклізму, треба взяти 20 г добре висушеної сировини (воно продається в аптеках). Цей інгредієнт вважається антисептиком, він допоможе нормалізувати стілець. Його заливають склянкою окропу і наполягають протягом години. Потім засіб проціджують і додають кілька крапель соку деревію. Таку клізму рекомендують робити вранці. Процедуру можна виконувати тільки один раз в день.
При діареї для мікроклізм використовуються аналогічним чином приготовані настої черемхи і звіробою. При схильності до запорів, характерним для хронічного ентероколіту, застосовують інші засоби – обліпихова олія і ромашковий відвар. Попередньо необхідно проконсультуватися з лікарем. Лікування народними засобами доповнює медикаментозну терапію, але не замінює її.
