Глисти, або гельмінти – це багатоклітинні мікроорганізми, що відносяться до паразитів. Вони здатні паразитувати в організмі людини, викликаючи різні недуги. Зараження найбільш схильні діти у віці від 5 до 14 років. Відсутність специфічних симптомів, наявність прихованих форм, маскування під більш відомі захворювання, такі як гастроентероколіт, панкреатит, холецистит, бронхіальна астма, атопічний дерматит, ускладнюють розпізнавання гельмінтозів.
У всьому світі налічується близько 300 видів гельмінтів. Вони поділяються на три класи: нематоди (круглі черв’яки), трематоди (плоскі), цестоди (стрічкові).
1 Загальні відомості
Основний механізм передачі гельмінтів людині – фекально-оральний, тобто заковтування яєць або личинок. Це відбувається при вживанні немитих овочів, фруктів, термічно необробленого м’яса або риби, при питті сирої некип’яченої води, купання у водоймах зі стоячою водою. Також зараження може передаватися контактним шляхом, тобто при контакті із зараженим грунтом, інфікованою людиною або твариною.
Кожен гельмінт має своє улюблене місце в організмі. Найчастіше це кишечник. Однак, потрапляючи в загальний кровотік, паразити можуть поширюватися по всім органам і системам.
Основою профілактики гельмінтозів є дотримання правил гігієни. Діти, не до кінця не розуміють сенс гігієнічних процедур, а часто просто ігнорують їх, становлять основну групу ризику. На їх частку припадає близько 80% всіх глистових інвазій. Найбільш поширеними серед дітей залишаються аскариди і гострики.
2 Клінічні прояви
Можна виділити 3 основних механізму дії гельмінтів на організм людини:
- Механічні ушкодження — кровотечі, роздратування нервових закінчень, некроз кишечнику, здавлювання печінки, підшлункової залози, закупорка жовчних протоків, просвіту кишечника.
- Конкуренція за поживні речовини — гельмінти поглинають значну кількість вітамінів, мікроелементів, глюкози. Деякі живляться кров’ю через пошкоджену стінку кишечника. Для дітей дана ситуація особливо небезпечна і може призводити до затримки росту, розумового і фізичного розвитку.
- Токсико-алергічне вплив обумовлено виділенням токсинів і алергенів.
Враховуючи загальні механізми дії гельмінтів на організм, можна виділити основні синдроми:
- Інтоксикаційний – слабкість, млявість, зниження працездатності, зниження маси тіла, підвищення температури.
- Неврастенічний – дратівливість, плаксивість, мінливий настрій, порушення сну.
- Алергічний – шкірний свербіж, висипання, свербіж і печіння в очах, сльозотеча, кашель, задишка, напади ядухи, підвищення еозинофілів та імуноглобуліну Е (IgE).
- Диспепсичний – зниження апетиту, слинотеча, біль в животі, нудота, блювання, діарея, запор.
- Анемічний – блідість шкіри, сухість волосся, ламкість нігтів, запаморочення, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску.
- Холестатичний – біль у правому підребер’ї, гіркота у роті, жовтяниця, знебарвлення калу.
- Гепатолієнальний – збільшення печінки і селезінки.
Також спостерігаються лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів), симптоми перианальної свербіння, зміни в аналізі крові (зниження рівня еритроцитів і гемоглобіну).
Так як гельмінти стимулюють реакції гіперчутливості, алергічний синдром в тій чи іншій мірі присутній при будь-якому гельмінтозі. Іноді він є єдиним проявом глистової інвазії.
Гельмінти пригнічують клітинний імунітет, тим самим знижуючи ефективність профілактичних щеплень. В результаті не досягається захисний рівень дитячого імунітету при вакцинації від таких захворювань, як кір, коклюш, дифтерія, правець та багато інших.
3 Класифікація
У таблицях нижче описані основні характеристики найбільш поширених гельмінтозів.
Нематодозы викликані круглими хробаками:
Назва гельмінтозу |
Поширеність у Росії |
Джерело зараження |
Основний орган поразки |
Основні симптоми |
Ентеробіоз (остриця) |
Висока |
Хвора людина, самозараження |
Тонкий кишечник |
Свербіж в області заднього проходу, особливо виражений ввечері або вночі. Диспепсичний, неврастенічний синдроми |
Аскаридоз |
Овочі, фрукти, сира вода |
Диспепсичний синдром |
Трихоцефальоз (волосоголовець) |
Середня |
Овочі, фрукти, хвора людина |
Товстий кишечник |
Диспепсичний синдром, анемія |
Анкілостомідоз (кривоголовка) |
Рідкісна |
Овочі, фрукти, сира вода, контактне зараження |
Тонкий кишечник |
Стронгілоїдоз (вугриця кишкова) |
Середня |
Верхній відділ тонкого кишечника |
Диспепсичний синдром, кашель, задишка, напади ядухи. Зниження смакової чутливості |
Трихінельоз |
Рідкісна |
Термічно оброблене м’ясо, самозараження |
Тонкий кишечник, легені, м’язи |
Лихоманка, м’язові болі, виражений набряк повік і обличчя, диспепсичний синдром |
Токсокароз |
Овочі, фрукти, грунт |
Печінка, головний мозок, легені, м’язи, серце, очі |
Лихоманка, кашель, задишка, ядуха, збільшення печінки, селезінки, лімфатичних вузлів; епілептиформні припадки, порушення зору аж до сліпоти |
Цестодозы – недуги, викликані стрічковими черв’яками:
Назва гельмінтозу |
Поширеність у Росії |
Джерело зараження |
Основний орган поразки |
Основні симптоми |
Дифілоботріоз (широкий лентец) |
Середня |
Термічно необроблена риба |
Тонкий кишечник |
Диспепсичний синдром, дефіцит вітаміну В12, анемія |
Теніаринхоз (бичачий ціп’як) |
Дуже низька |
Термічно оброблене м’ясо |
Диспепсичний синдром, виражена біль у животі, анемія |
Теніоз (свинячий ціп’як, цистицеркоз) |
Тонкий кишечник, печінка, головний мозок, легені, м’язи, серце, очі |
Неврастенічний синдром, диспепсичний синдром, виражена біль у животі, анемія |
Гіменолепідоз карликовий ціп’як) |
Овочі, фрукти |
Тонкий кишечник |
Диспепсичний, неврастенічний, виражений алергічний синдроми, епілептичні припадки, анемія |
Ехінококоз |
Собаки, вовки, лисиці, овочі, трави |
Печінка, легені, головний мозок |
Виражений алергічний синдром. Кіста печінки: біль у правому підребер’ї, жовтяниця. Кіста легені: задишка, кашель, кровохаркання. Кіста в головному мозку: епілептиформні припадки. При розриві кісти – ризик анафілактичного шоку |
Трематодозы викликаються плоскими червами:
Назва гельмінтозу |
Поширеність у Росії |
Джерело зараження |
Основний орган поразки |
Основні симптоми |
Опісторхоз (котячий сосальщик) |
Висока |
Термічно необроблена риба |
Печінка, жовчні протоки, підшлункова заліза |
Непереносимість жирної їжі, болі в правому підребер’ї, жовтяниця, абсцес печінки. При хронічному перебігу – ризик розвитку раку жовчного міхура |
Клонорхоз (китайська двуустка) |
Середня |
Непереносимість жирної їжі, болі в правому підребер’ї, жовтяниця, абсцес печінки |
Bilharzia |
Низька |
Хвора людина, забруднена вода, контактне зараження |
Тонкий кишечник, сечовий міхур, головний мозок, печінку |
Диспепсичний синдром, біль при сечовипусканні, кров у сечі. Ризик розвитку раку сечового міхура |
У 70% випадків гельмінтозів у дітей зараження відбувається двома і більше видами гельмінтів. Найчастіше поєднуються:
- аскаридоз і ентеробіоз;
- аскаридоз і трихоцефальоз;
- токсокароз і ентеробіоз.
Основними методами діагностики є виділення яєць і личинок гельмінтів у калі або в зіскобі заднього проходу, а також виявлення специфічних антитіл у крові.
4 Лікування
Після підтвердження глистової інвазії проводиться дегельмінтизація, тобто заходи для виведення гельмінтів з організму людини. Головним їх ланкою є прийом противогельминтных ліків.
Механізм дії всіх противогельминтных препаратів в цілому схожий. Блокуючи нервово-м’язову провідність або порушуючи метаболізм глюкози, вони викликають параліч гельмінтів. Після цього відбувається їх загибель, і вони виводяться з організму природним шляхом – найчастіше з калом.
Противогельминтными засобами з найбільш широким спектром дії є Альбендазол, Мебендазол, Пірантел. Це найкращі і ефективні таблетки від глистів для дітей.
Для повного виліковування при ентеробіозі всієї сім’ї або колективу обов’язково потрібно приймати протигельмінтні препарати.
Реакції гіперчутливості – свербіж шкіри, кропив’янка, лихоманка, – які можуть виникати в процесі лікування, обумовлені загибеллю гельмінтів і вивільненням алергенів. Тому в доповнення до терапії може знадобитися застосування антигістамінних препаратів або глюкокортикоїдів.
В таблиці нижче представлена характеристика противогельминтных лікарських засобів:
Препарат |
Вид гельмінтозу |
Дозування для дітей |
Побічні ефекти |
Альбендазол (Немозол, Саноксал) |
Ентеробіоз |
Прийом жирної їжі збільшує всмоктування у 5 разів. Препарат протипоказаний у віці до 2 років. Старше 2 років: 6 мг/кг маси тіла одноразово; старше 10 років: 400 мг одноразово |
Болі в животі, нудота, блювання, пошкодження печінки, зменшення в крові лейкоцитів, тромбоцитів |
Аскаридоз |
Анкілостомідоз |
Некатороз |
Трихоцефальоз |
Стронгілоїдоз |
1 раз на добу протягом 3 днів. При гіменолепідозі і стронгілоїдозі повторний курс лікування – через 2 тижні |
Теніоз |
Гіменолепідоз |
Клонорхоз |
2 рази на добу протягом 3 днів |
Опісторхоз |
Мебендазол (Вермокс, Вормин) |
Ентеробіоз |
Дворазово, з інтервалом 2 тижні. До 3 років: 25 мг; 3-6 років: 50 мг; старше 7 років: 100 мг |
Такі ж, як у альбендазолу, але зустрічаються рідше |
Аскаридоз |
Одноразово протягом 3 днів |
Анкілостомідоз |
2 рази на добу протягом 3 днів |
Трихоцефальоз |
Трихінельоз |
3 рази на добу протягом 7-14 днів |
Токсокароз |
2 рази на добу протягом 5-10 днів |
Ехінококоз |
3 рази на добу протягом декількох місяців |
Пірантел |
Ентеробіоз |
Одноразово з інтервалом 10 днів. У дітей 6 місяців – 2 роки: 62,5 мг; 2-6 років: 125 мг; 6-12 років: 250 мг; старше 12 років: 375 мг |
Болі в животі, нудота, блювання, сонливість, шкірний висип |
Аскаридоз |
Одноразово |
Анкілостомідоз |
Одноразово протягом 3 днів |
Трихоцефальоз |
Празиквантель (Більтріцід) |
Опісторхоз |
До 4 років препарат протипоказаний. Після 4 років: 75 мг/кг на добу в 3 прийоми, 1 день |
Болі в животі, нудота, блювання, сонливість. Алергічні реакції – шкірний свербіж, кропив’янка, лихоманка |
Клонорхоз |
Bilharzia |
40-75 мг/кг на добу в 2-3 прийоми, 1 день |
Гіменолепідоз |
20-25 мг/кг дворазово, з інтервалом в 10 днів |
Дифілоботріоз |
20-25 мг/кг одноразово, 1 день |
Теніоз |
Теніаринхоз |
Никлозамид (Нікс, Нимбекс) |
Гіменолепідоз |
У віці до 2 років препарат протипоказаний. Таблетку слід подрібнити і розчинити в 1/4 склянки теплої води. Перед прийомом препарату вжити питну соду. Після 2 років: 0,5 г на добу, 3-5 років: 1 г на добу, 5-12 років: 1,5 г на добу. Добова доза приймається в 4 прийоми. Курс – 4 дні. Повторюється через тиждень |
Болі в животі, нудота, блювання, шкірний свербіж, світлобоязнь |
Дифілоботріоз |
До 2 років: 0,5 г на добу, 3-5 років: 1 г на добу, 5-12 років: 1,5 г на добу. Приймається одноразово |
Теніоз |
Теніаринхоз |
Івермектин (Стромектол, Мектизан) |
Стронгілоїдоз |
До 5 років препарат протипоказаний. Після 5 років: 0,2 мг/кг одноразово |
Болі в животі, нудота, блювота, лихоманка, висип, шкірний свербіж, хворобливе збільшення лімфатичних вузлів, біль у суглобах |
Онхоцеркоз |
Після 5 років: 0,15 мг/кг одноразово |
Левамізол (Декарис) |
Ентеробіоз |
До 3 років препарат протипоказаний. 3-6 років: 25-50 мг; 6-10 років: 50-75 мг; 10-14 років: 75-100 мг одноразово з інтервалом в 10 днів |
Болі в животі, нудота, блювання, шкірний висип. Рідко: судоми, зменшення кількості лейкоцитів у крові |
Аскаридоз |
3-6 років: 25-50 мг; 6-10 років: 50-75 мг; 10-14 років: 75-100 мг одноразово |
Піперазин |
Ентеробіоз |
Приймати протягом 2 днів з інтервалом 10 діб. До 1 року: по 0,2 г, 1-3 роки: 0,3 г, 4-5 років: 0,5 г, 6-8 років-0,75 г, 9-12 років-1 г, 13-15 років-1,5 г |
Болі в животі, нудота, блювота |
Аскаридоз |
Приймати протягом 2 днів |
Діетілкарбамазін |
Филяриоз |
До 6 років препарат протипоказаний. У дітей старше – 6 мг/кг на добу в 3 прийоми. Курс: 10-28 днів |
Головний біль, запаморочення, пропасниця, кропив’янка, бронхіальна астма, ослаблення або втрата зору |