Дискінезія жовчовивідних шляхів (ДЖВП) – одне з найбільш поширених захворювань жовчовивідної системи, при якому порушується тонус жовчного міхура, проток і сфінктерів, внаслідок чого блокується відтік жовчі в кишечник.
У нормі вона повинна через систему проток надходити в дванадцятипалу кишку, а звідти виводитися з організму. Це пересування здійснюється за рахунок роботи м’язів згаданих проток. Але при дискінезії процес порушується в силу ряду причин. Сама патологія супроводжується болями в правому підребер’ї.
1 Причини
Багато дослідників вважають, що причини первинної форми ДЖВП полягають у психоемоційних перевантаженнях і хронічному стресі, захворювання може бути проявом загального неврозу. Але у дискінезії можуть бути і інші причини, до яких відносяться:
- вроджені або набуті патології жовчного міхура;
- слабкість стінки жовчного міхура;
- його перегин і аномальне розташування;
- вдвічі більший, порівняно з нормою, кількість проток.
Розвиток вторинної форми захворювання обумовлена порушеннями моторики жовчовивідних шляхів під впливом системних або інфекційних патологій – вірусного гепатиту, гастриту або виразки, харчової алергії, холециститу, апендициту. Хвороба пов’язана з глистовими інвазіями, різними інфекціями, у тому числі і хронічними (карієс або тонзиліт).
У процесі розвитку вторинної форми ДЖВП важливу роль відіграють гормональні розлади. Саме тому погіршення стану спостерігається у жінок в передменструальному періоді, а іноді і при вагітності.
Частка дискінезії серед всіх захворювань жовчовидільної системи становить не менше 70%. Найчастіше порушення зустрічається у дорослих. Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки.
2 Види
Існують різні види ДЖВП. Крім первинної і вторинної дискінезії, виділяють гіпотонічний і гіпертонічний тип патології. В першому випадку характер розладу проявляється в поганому відділенні жовчі за млявого, розтягнутого жовчного міхура. Він погано скорочується, звідси і проблеми з евакуацією жовчі. Класичні симптоми дискінезії за гіпотонічним типом:
- відчуття тяжкості;
- біль ниючого характеру в правому підребер’ї;
- нудота, блювота не приносить полегшення;
- відчуття переповненості верхній частині живота.
Дискінезія за гіпертонічним типом означає спазм жовчного міхура. Він затискається, що призводить до порушення роботи клапана, який відповідає за своєчасне виведення жовчі. Стан проявляється низкою характерних ознак, до числа яких відносяться гострі болі у правому підребер’ї. Іноді вони віддають в лопатку. Непрямі ознаки цієї форми хвороби – печія і легка нудота.
Клінічна картина обумовлена в основному конкретним типом дискінезії. При гіпертонічній формі гострі болі носять короткочасний характер. Найчастіше вони виникають вночі або після прийому їжі. Тривалість нападу складає близько 20 хвилин. У хворого спостерігаються ознаки, які не мають відношення до желчевыводящим шляхами – головні болі, швидка стомлюваність, підвищена пітливість. При захворюванні виникають серйозні спастичні запори.
У пацієнта, що страждає дискінезією за гіпотонічним типом, болі мають тривалий характер, а іноді стають постійними. Але вони стихають після їжі або після прийому жовчогінних ліків. Часто така форма захворювання спостерігається у молодих людей з неправильним харчуванням. У таких пацієнтів, як правило, надлишкова маса тіла, спостерігаються регулярні розлади травлення. Іноді дискінезію приймають за хвороби печінки, тому дуже важливо провести диференційовану діагностику.
3 Діагностика
Діагноз ДЖЭВП зможе поставити тільки лікар, керуючись клінічною симптоматикою з урахуванням даних інструментальних досліджень. Вважається, що про дискінезії можна говорити, коли епізоди помірною або тяжкою болі в правому підребер’ї тривають більше 20 хвилин, причому больовий синдром поєднується ще як мінімум з однією ознакою – нудотою та блюванням, порушенням функції жовчного міхура, іррадіацією болю в область спини.
Проте цих даних недостатньо для постановки діагнозу. Лікар призначить додатково печінкові проби, а при необхідності тести, що вимірюють активність ферменту підшлункової залози. Проводиться контрастне рентгенівське або ультразвукове дослідження. Ці методи допомагають визначити розміри жовчного міхура і його форму.
При гіпотонічному типі дискінезії контрастне або ультразвукове дослідження допоможуть виявити збільшення розмірів міхура у порівнянні з нормою. Щоб визначити характер захворювання, призначають УЗД натще і після прийому їжі, що складається з жовчогінних продуктів.
4 Лікування гіпертонічного типу
Лікування захворювання включає в себе відразу кілька напрямків:
- дотримання режиму роботи і відпочинку;
- лікувальне харчування;
- медикаментозну терапію;
- фізіотерапію;
- санаторно-курортне лікування;
- застосування мінеральних вод.
У більшості випадків при своєчасному зверненні до лікаря лікують захворювання в амбулаторних умовах.
Слід зазначити, що клінічні рекомендації для дискінезії за гіпотонічним і гіпертонічному типу відрізняються. У другому випадку особливого значення набувають фізичний і психоемоційний комфорт і спокій. Після того як усунутий спазм і больовий синдром, можна переходити до звичайного режиму праці та відпочинку.
Дієта при дискінезії по гіпертонічному типу має особливе значення. Харчування обов’язково має бути дробовим, рекомендується 5-6 прийомів їжі в день, причому весь добовий обсяг ділиться на невеликі за розміром порції. Останню потрібно приймати перед сном, оскільки це стимулює регулярне спорожнення жовчних шляхів, запобігає застійні явища.
Що стосується раціону, то потрібно обмежити або повністю усунути продукти, що стимулюють скорочення жовчного міхура. М’ясо нежирних сортів допускається в невеликій кількості, а жирні потрібно виключити повністю, так само як і яйця, наваристі рибні, м’ясні та грибні бульйони.
Лікувати гіпертонічну форму рекомендується з допомогою коштів, що належать до групи холеспазмолитиков:
- атропіну сульфат (випускають у вигляді крапель);
- беллалгина (гібрид анальгіну, анестезину і екстракту беладони);
- бесалола – він провадиться на основі екстракту красавки (беладони);
- метацин – його рекомендується використовувати при кольках для підшкірного або внутрішньом’язового введення;
- платифіліну;
- холеспазмолитиков синтетичного походження – Але-Шпа і Папаверин.
Деякі люди воліють об’єднані спазмолітики начебто Нікошпану або Папазола. Але у цих ліків є істотний недолік – вони відрізняються неселективностью дії, тобто впливають на всі гладкі м’язи, включаючи сечовивідні шляхи і кровоносну систему.
При дискінезії жовчовивідних шляхів застосовуються лікарські трави: настойка квіток арніки, настій кореня валеріани, трава меліси, листя м’яти перцевої, календула і т. д. В народній медицині широко застосовуються кукурудзяні рильця. Всі настої готуються однаково – 1-2 ст. л. рослинної сировини (в залежності від необхідної концентрації) на склянку окропу.
5 Терапія гіпотонічного типу
Для цієї форми захворювання, навпаки, спокій не потрібен. Необхідно підвищувати тонус, розширювати руховий режим, дотримуючись рекомендації лікаря. Дієта при лікуванні гіпотонічного типу відіграє важливу роль. У цьому випадку рекомендується їсти неміцні м’ясні та рибні бульйони, додавати в супи вершки і сметану. Можна їсти яйця, але не більше одного в день. Протягом 2-3 тижнів необхідно за півгодини до їжі приймати по 1 ч. л. рослинного масла. Оскільки при цій формі патології часто бувають запори, варто включити в раціон сирі овочі – моркву, кабачок, гарбуз (терту, у вигляді салату), різну зелень.
Медикаментозна терапія включає застосування прокінетиків – Домперидон і Цизаприд. Лікар також призначить засоби, що містять жовчні кислоти – Лиобил, Дехолен, Холецин та інші. Курс лікування залежить від стану пацієнта – він може тривати від 2-3 тижнів до 1-2 місяців.
Застосовуються препарати рослинного походження і різні фітотерапевтичні засоби. Наприклад, ліки на основі аїру, кукурудзяних рилець, коренів лопуха, квіток пижма, трави полину гіркого, плодів горобини і т. д. В аптеках продаються вже готові трав’яні жовчогінні збори №1 і №2.
При лікуванні будь-якої форми дискінезії важливі і супутні порушення. Іноді виникають проблеми з моторною функцією ШКТ. В такому випадку далеко не завжди можна приймати прокінетики, можливо, лікарю доведеться замінити препарат на інший, більш безпечний. Якщо таких відхилень немає, пацієнтові призначають прокінетики у сполученні з жовчогінними засобами на рослинній основі, у тому числі Алохолом і Гепабене. Останні застосовуються і в якості гепатопротекторів, оскільки допомагають захистити клітини печінки, яка страждає від застою жовчі і інших негативних факторів, супутніх захворювання.
Іноді гіпотонічна дискінезія жовчного міхура поєднується не тільки з підвищеною моторикою кишечника, але і з дисбактеріозом. В цьому випадку доведеться відмовитися від прокінетиків. Але залишиться прийом Гепабене, який поєднується з пробіотиками та пребіотиками для відновлення нормального балансу мікрофлори. Поряд з цим лікарі призначають прийом кишкових адсорбентів начебто Смекти, щоб вивести з організму продукти життєдіяльності патогенних бактерій.
При гіпотонічній формі особливо ефективним вважається лікування мінеральною водою (Слов’янська, Смирновська, Єсентуки № 4 і 20, Нарзан) – вона збільшує кількість секретируемой жовчі і робить її менш в’язкою. Вживати мінеральну воду необхідно в гарячому вигляді частками за 6 прийомів на день по половині або третині склянки.
Рекомендується пити відвар шипшини. Особливо коли є блювання або розлади травлення.
6 Профілактика
Профілактика дискінезії грає не менш важливу роль, ніж саме лікування. Велике значення має дієта – важливий відмова від готових соусів (але можна робити в домашніх умовах сметанний або томатний соус із зеленню), напівфабрикатів і продуктів, що містять консерванти, важко засвоюються жири і т. д. Свіжих овочів і фруктів у раціоні повинно бути як можна більше.
Також необхідно вести активний спосіб життя і займатися спортом (хоча б здійснювати щоденні піші прогулянки). Оскільки дискінезія часто супроводжується проблемами з нервовою системою, необхідно вчитися знімати стрес, іноді рекомендується застосовувати седативні препарати, але тільки після консультації у лікаря.
