Народна медицина        06 Серпня 2018        6985         Коментарі Вимкнено до Де знаходиться і як болить сигмовидна кишка: симптоми запалення, лікування захворювань

Де знаходиться і як болить сигмовидна кишка: симптоми запалення, лікування захворювань

Сигмовидна кишка є кінцевим відділом товстого кишечника. Вона відповідає за заключний етап формування калових мас і сприяє виведенню продуктів травлення з організму. Як і будь-який інший відділ травного тракту, сигма схильна до різних захворювань інфекційного та неінфекційного характеру. Крім того, цей відділ в більшій мірі схильний до вроджених аномалій і пухлинним процесам.

1 Розташування і будова сигмовидної кишки

Сигма знаходиться в лівій здухвинній ямці. Є продовженням низхідної ободової кишки. Має поперечний хід зліва направо і, доходячи до серединної лінії тіла, переходить у пряму кишку. На своєму шляху вона формує два вигину і нагадує літеру S за рахунок чого і отримала свою назву.

Анатомія товстого кишечника

Довжина сігми може варіювати від 24-46 см, зовнішній діаметр становить 4-6 див. Свій початок вона бере у входу в малий таз і на своєму протязі утворює дві петлі:

  • проксимальну – опукла сторона спрямована вниз;
  • дистальну – опукла частина петлі дивиться вгору.

Особливості анатомії даного відділу товстого кишечника полягають у тому, що сигма має дуже довгу брижу і досить рухома. З цим пов’язано часте формування таких патологій, як заворот і кишкова непрохідність.

Основна функція сигмовидної кишки – це кінцевий етап травлення і формування калових мас. Тут відбувається всмоктування води, синтез деяких вітамінів і затвердіння калу.

2 Захворювання сігми

Сигмовидна кишка досить часто піддається різним захворюванням запального і інфекційного характеру. Пов’язано це з особливостями кровопостачання і вродженими особливостями будови цього відділу (дуже коротка або довга сигма). До найбільш частих патологій інфекційного характеру відносять:

  • 1. Холеру.
  • 2. Сальмонельоз.
  • 3. Дизентерію та ін кишкові інфекції.
  • Серед інших захворювань виділяють наступні:

  • 1. Вроджені аномалії будови – мегаколон (велика в діаметрі ободова кишка, у тому числі і сигма), доліхосігма (довга сигмовидна кишка).
  • 2. Хвороба Крона.
  • 3. Неспецифічний виразковий коліт.
  • 4. Поліпоз.
  • 5. Дивертикулез.
  • 6. Злоякісні новоутворення.
  • Всі ці нозологічні одиниці в тій чи іншій мірі призводять до запальних процесів у стінці сигмовидної кишки з розвитком сигмоидита.

    Окремо розглядаються такі патології як поліпоз, дивертикулез та злоякісні новоутворення, так як вони призводять до вогнищевих уражень і їх клініка буде відрізнятися.

    3 Сигмоидит

    Сигмоидит є збірним поняттям і включає різні захворювання. Супроводжується виникненням запального процесу різної інтенсивності в стінці сигмовидної кишки. За течією він буває гострим і хронічним.

    До основних клінічних симптомів хвороби належить виникнення болю в лівій здухвинній і бічній ділянці живота. Хворих турбують відчуття здуття, бурчання, почастішання стільця, в якому з’являються домішки слизу або крові. Можуть виникати нудота та блювання, виражені симптоми інтоксикації.

    Запалення товстого кишечника

    Гостра форма характеризується більш яскравою симптоматикою і пацієнти вже на початкових етапах звертаються за допомогою. При хронічному перебігу клінічна картина більш змазана, хворі займаються самолікуванням, що призводить до виникнення важких ускладнень, які потребують хірургічного втручання.

    Сигмоидит дуже рідко розвивається самостійно. Як правило, разом з сигмовидної кишкою уражається і вся ободова кишка і патологія в такому випадку називається колітом.

    3.1 Класифікація

    Крім поділу патології за типом течії, на гострий і хронічний сигмоидит, розрізняють ще 4 підтипу захворювання в залежності від виду та глибини запального процесу. Так, виділяють такі форми захворювання:

  • 1. Сигмоидит катаральний – характеризується неглибоким ураженням кишечника. Запальний процес не проникає глибше слизової оболонки. Вона набрякає і стає гиперемированной, на її поверхні утворюється велика кількість слизу (з-за цього цей тип сигмоидита ще називають слизовим).
  • 2. Ерозивний – запалення вражає більш глибокі шари. Епітелій починає відшаровуватися зі слизової і утворюються ділянки ерозій, які можуть кровоточити.
  • 3. Виразковий або гнійно-геморагічний – у патологічний процес втягуються більш глибокі шари кишкової стінки, аж до м’язової. Формуються виразки різного розміру, які призводять до тяжких кровотеч.
  • 4. Перисигмоидит – запальний процес захоплює всі шари кишкової стінки, аж до зовнішньої серозної оболонки і навколишніх органів і тканин. В результаті такого обширного запалення в черевній порожнині між петлями кишечника та іншими поруч розташованими анатомічними утвореннями можуть формуватися спайки, які часто призводять до непрохідності.
  • 3.2 Причини виникнення патології

    Етіологія сигмоидита дуже різноманітна і може включати безліч факторів. Найчастіше причина полягає у порушенні принципів здорового харчування і розвиток гнильних процесів у товстому кишечнику.

    Іншими патологіями, здатними викликати запальний процес в сигмовидній кишці, є:

  • 2. Хвороба Крона.
  • 2. Дизентерія.
  • 3. Сальмонельоз.
  • 4. Дисбактеріоз.
  • 5. Неспецифічний виразковий коліт (НВК).
  • Хвороба Крона та НЯК призводять до ураження кишки внаслідок збою в роботі імунної системи і вироблення специфічних антитіл до власних клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

    Дизентерія і сальмонельоз є інфекційними захворюваннями і самостійно надають руйнівну дію на товстий кишечник. Потрапляючи в энтероциты (клітини слизової оболонки кишечнику), вони починають в них розмножуються і виділяють екзо – і ендотоксини, які не тільки вбивають клітини, але і викликають запалення в оточуючих тканинах.

    При дисбактеріозі сигмоидит виникає внаслідок порушення балансу між патогенної і непатогенной мікрофлорою. Під впливом різних факторів зменшується кількість корисних мікроорганізмів і починається посилений ріст хвороботворних, що і викликає ураження кишечника.

    3.3 Лікування запалення сігми

    Основою терапії є нормалізація харчування. Пацієнтам у періоди загострення процесу рекомендується застосовувати дієту №4 по Певзнеру. Її суть полягає у вживанні щадної їжі – як термічно, так і за смаковими якостями. Не можна вживати жирну, смажену і пряну їжу. Страви потрібно готувати на пару і найкраще перетирати через тертку, м’ясорубку, щоб зменшити механічне вплив на стінку кишечника.

    Дієта при сигмоидите в період ремісії полягає в прийомі їжі невеликими порціями і часто. Важливо ретельно пережовувати і не приймати грубу їжу, яка може травмувати стінку кишки. Обов’язково потрібно включати в раціон продукти, що містять велику кількість клітковини (овочі та фрукти), так як вона нормалізує перистальтику і сприяє швидкому виведенню калових мас, що дуже важливо при сигмоидите.

    При важких і глибоких ураженнях пацієнтам рекомендують протягом 1-2 днів взагалі не їсти, а тільки пити багато рідини.

    3.3.1 Медикаментозне лікування

    При бактеріальних ураженнях етіотропне лікування полягає у призначенні антибактеріальних препаратів. Використовують такі антибіотики, як Доксициклін, Левоміцетин, Кларитроміцин та ін.

    При вираженому диарейном синдромі хворим призначають сольові розчини перорально (всередину через рот) – Регідрон (пакет з порошком розводять на 1 л води і п’ють протягом дня). При важкому зневодненні додають і інфузійну терапію – Трисоль, Глюкоза, Натрію хлорид, Рінгер. Об’єм рідини розраховують залежно від втрати води при діареї та блюванні.

    Сильний больовий синдром і знімають спазми шляхом призначення спазмолітичних засобів – Но-шпа, Баралгін, Спазмалгон.

    Хвороба Крона та НЯК необхідно лікувати за допомогою глюкокортикоїдів, так як вони гальмують аутоімунні процеси і зупиняють ураження кишечника власним імунітетом. Найчастіше використовують Преднізолон, Метипред, Дексаметазон. Також при цих патологіях використовують такий сучасний препарат, як Сульфасалазин. Він володіє протизапальним ефектом, утворюючи плівку на стінці кишки, захищає її від агресивного впливу.

    Дисбактеріоз лікують шляхом призначення пробіотиків. Хороші препарати містять лакто-і біфідобактерії, до них відносять:

    • Лактіалє;
    • Біфі-форм;
    • Йогурт;
    • Лактофільтрум.

    3.3.2 Народні методи

    З народних засобів при сигмоидите застосовують відвар з плодів вільхи. Для його приготування необхідно:

  • 1. 1 столову ложку сировини змішати з 0,2 л води і поставити на водяну баню.
  • 2. Варити 25-30 хвилин.
  • 3. Настояти 15 хвилин і процідити.
  • Приймати по 60 мл тричі на добу за півгодини до прийому їжі. Цей засіб використовують і при коліті.

    В аптеках є готовий препарат з екстракту вільхи – Альтан. Він чинить протизапальну дію на стінку кишки, за рахунок того що обволікає її і формує захисну плівку. Під нею поліпшуються регенеративні процеси і швидше настає одужання.

    Подібним ефектом володіє відвар з кори дуба. Готують його за таким же рецептом, як і вільху. Приймати його потрібно вранці і ввечері по 70 мл Курс лікування становить 2-3 тижні.

    4 Дивертикулез

    Дане захворювання характеризується формуванням патологічних розширень і випинань в стінці кишки. Вони можуть бути одиничними або множинними. Основними причинами їх виникнення є:

  • 1. Порушення перистальтики і формування місцевого підвищення тиску, що провокує витончення і місцеве розширення стінки.
  • 2. Ослаблення м’язів стінки кишки з віком.
  • 3. Вроджене недорозвинення сполучної тканини (зовнішньої оболонки кишкової стінки).
  • 4. Порушення трофіки ділянки кишки внаслідок атеросклерозу або здавлювання судин ззовні.
  • 5. Спадкова схильність.
  • Поодинокі дивертикули самі по собі не є небезпечними і можуть не подавати ніяких ознак протягом усього життя людини. Але у випадку їх запалення можливі такі ускладнення, як нагноєння випинання, перекрут його ніжки з наступним некрозом, розрив кишки і виникнення перитоніту.

    Дивертикул і його ускладнення

    Основними симптомами дивертикулеза може бути виникнення запорів і незначний больовий синдром.

    Обширні ураження лікують хірургічним шляхом видаляють відділ кишки з численними випинаннями.

    При одиничних дивертикулах призначають дієту з підвищеним вмістом клітковини. Це необхідно для того, щоб нормалізувати перистальтику товстого кишечнику і запобігти застій калових мас, які в основному і є причиною запалення випинань.

    5 Поліпоз

    В сигмовидній кишці можуть з’являтися доброякісні утворення з залозистої тканини, що ростуть у просвіт кишечника і можуть бути причиною непрохідності і застою калу. Етіологічними факторами їх виникнення є:

  • 1. Спадковість.
  • 2. Хронічні запальні процеси.
  • 3. Вірусні інфекції.
  • Поліпи також можуть запалюватися і приводити до різних клінічних проявів у вигляді больового синдрому, диспепсії, запорів. При частій травматизації поліпа відбувається її переродження в ракову пухлину. Цим і небезпечно це захворювання, тому при його виявленні кращим варіантом є видалення утворень.

    Поліпоз кишечника

    Прибирають поліпи в основному ендоскопічно – шляхом лігування або електрокоагуляції.

    Перший спосіб полягає в перев’язуванні ніжки освіти. За рахунок того, що кровообіг поліпа припиняється, відбувається його некроз і він відпадає і виходить природним шляхом.

    Електрокоагуляція проводиться за допомогою спеціальних електродів, які продукують заряд, здатний надавати припікаючу дію.

    6 Долихосигма

    Дана патологія є вродженою аномалією, при якій сигмовидна кишка надмірно подовжена.

    До її основних симптомів відносяться розвиток запорів, здуття кишечника і тяжкість після прийому їжі.

    Виявляють патологію при колоноскопії або рентгенологічно. Небезпека полягає в тому, що довга кишка утворює додаткові петлі, які дуже рухливі. Тому у таких пацієнтів набагато частіше виникають перекруты, завороти і кишкова непрохідність.

    Долихосигма

    За рахунок зниженого кровопостачання патологічно довгою кишки в ній дуже часті запальні процеси.

    При доліхосігма порушена іннервація, що сприяє зниження перистальтики і застою калових мас. Всі ці процеси можуть призводити до підвищення тиску в прямій кишці і викликати її розширення – мегаколон. Такі пацієнти більш схильні і до дивертикулезу, так як м’язова стінка у них слабкіше.

    Лікування полягає в дотриманні дієтичного харчування. Рекомендується вживання великої кількості клітковини і термічно щадним їжі. Пацієнтам призначають препарати, що містять лактулозу, – Дуфалак, Нормазе та ін.

    При занадто довгою сигмовидній кишці і виражених клінічних симптомах хворим проводять хірургічне втручання – видаляють ділянку і відновлюють нормальні розміри.

    7 Пухлинні процеси

    Рак сигмовидної кишки однаково часто зустрічається і у чоловіків, і у жінок. Дане захворювання дуже часто призводить до летальних наслідків, так як діагностують його в основному вже на останніх стадіях. Це пов’язано з тим, що на початкових етапах хвороба не має симптомів.

    Рак сигмовидної кишки

    Основними сприятливими факторами є:

  • 1. Застій калу.
  • 2. Поліпи.
  • 3. Дивертикули.
  • 2. Хронічні запальні процеси.
  • 5. Хвороба Крона та НЯК.
  • 6. Генетична схильність.
  • Основні симптоми:

    • поява крові в калі;
    • болі в лівій половині живота;
    • відрижка з гнильним запахом;
    • різке схуднення;
    • запори.

    Лікування в даному випадку тільки хірургічне. Обсяг оперативного втручання залежить від поширеності пухлини і глибини її проростання.

    Якщо у когось із родичів був діагностований рак сигмовидної кишки, необхідно періодично проходити колоноскопію, щоб виявити патологію на ранніх стадіях.