Після появи на світ дітям потрібен якийсь час, щоб звикнути до нового стану, що проявляється у частій зміні їх поведінки і реакції окремих систем і органів. Одним з таких змін є зригування — процес виділення їжі, що становить менший об’єм від вжитої, через ротовий отвір протягом 30 хвилин після годування. Причини цього процесу поділяють на фізіологічні і патологічні. Перші проходять самі через 3-6 місяців життя дитини, останні вимагає негайного лікарського втручання.
1 Фізіологічні причини зригування
Практично кожна дитина в перші місяці життя зригує після годування грудним молоком. Фізіологічні причини зригування є звичайним етапом розвитку дитячого організму, не звиклого до навколишнього світу. Серед них виділяють:
- новий тип живлення;
- особливості будови шлунка у малюків;
- розлади травлення;
- переїдання;
- аэрофагию (заковтування повітря).
У недоношених дітей, що мають не один, а безліч факторів зригування, зустрічається такий стан, як зригування “фонтаном”.
1.1 Новий тип харчування
Внутрішньоутробний тип живлення здійснює надходження необхідних для росту і розвитку плода нутрієнтів в обхід травного тракту. У транспорті беруть участь пупкові вени, що несуть мінерали і мономери від тіла матері в тіло дитини, і пупкові артерії, що виводять продукти розпаду в організм жінки. Їх утилізація здійснюється через її кишкову та сечовидільну системи.
Будучи в утробі плід мимоволі заковтує невелику кількість амніотичної рідини, яка частково перетравлюється. Однак повноцінна робота ШЛУНКОВО-кишкового тракту починається виключно після народження, коли дитині доводиться харчуватися самостійно. Первинне надходження їжі через рот немовляти сприймається як вороже, що призводить до відторгнення їжі шляхом зригування.
Поступово травна система звикає до роботи, але епізоди зригування можуть повторюватися після введення прикормів. Кожен новий вид їжі вимагає деякого часу для того, щоб шлунково-кишкова система дитини змогла звикнути до його вступу. Нормалізація цього процесу приходить на 7-9-му місяці життя малюка. Затягуватися вона може при передчасному народженні дитини у відповідності з кількістю недоношених тижнів.
1.2 Будова шлунка
У немовлят шлунок після народження є не до кінця розвиненим. Верхній відділ (або кардіальний) — згладжений, з-за чого не відбувається відведення повітря від стравохідного отвору. Сфінктери протягом всієї травної трубки змикаються недостатньо герметично. Ці фізіологічні щілини протягом перших місяців після народження поступово звужуються після початку здійснення перорального харчування немовляти і введення різноманітних прикормів.
Цей механізм заснований на запуск вегетативної регуляції тонусу травного тракту. В утробі матері через відсутність використання ШКТ нервовій системі не потрібно підтримувати всі відділи у постійному тонусі. Початок живлення через рот змушує посилати ЦНС імпульси для звуження сфінктерів дитини з метою відмежування різних відділів травної трубки один від одного. Цей процес закінчується через пару місяців від народження малюка.
1.3 Розлади травлення
У новонароджених дітей зустрічаються два варіанти розлади кишечника: запор і метеоризм. Ці симптоми — нормальна реакція травного тракту на введення нових і невивчених їм хімічних речовин. В черевній порожнині дитини підвищується тиск, що чинить провокує дію на всі відділи ШКТ, приводячи до зригування їжі.
Найчастіше розвиваються ці стани під час харчування молоком і сирною масою, що пов’язано з особливостями перетравлення даних продуктів. Проходить зригування у такому разі через пару місяців.
1.4 Переїдання
Термін “переїдання” не зовсім точний в даній ситуації. Адже не сам малюк вживає багато їжі, а саме батьки перегодовують новонародженого, так як не розуміють, скільки насправді йому необхідно їжі, щоб насититися. Нижче представлені зміни обсягу шлунка малюка в залежності від його віку.
Протягом першого місяця відбуваються значні метаморфози з початку роботи травної системи. Незважаючи на це, одне годування дитини має обмежуватися обсягом суміші не більше 150 мл. В іншому випадку переповнення шлунка їжею призведе до його розтягування та відторгнення їм вмісту.
Один з провідних педіатрів України, Євген Олегович Комаровський, вважає переїдання основною причиною зригування у дітей. Запобігти цей процес він радить шляхом зменшення кількості вживаної дитиною їжі на 10-30 мл за прийом.
1.5 Аерофагія
Аерофагія — це процес надходження повітря в травний тракт внаслідок заковтування його ротом. У перші місяці життя немовляти, поки кардіальний відділ шлунка недостатньо розвинений, що накопичився повітря створює якусь подобу “подушки” при вході в стравохід. Потрапила їжа в цьому випадку відригує через неможливість вступу її в порожнину органу.
Розвиток аэрофагии може бути пов’язане з такими чинниками, як:
- неправильна поза для годування;
- неповний захоплення соска грудей губами;
- велике отвір у сосці пляшечки.
2 Патологічні причини зригування
Існує ряд захворювань, які здатні призводити до зригування у немовлят. Це спостерігається після перенесення внутрішньоутробних інфекцій, за наявності порушень внутрішньоутробного розвитку і в зв’язку з тяжким перебігом пологів. Найбільш часто причинами служать:
- енцефалопатія;
- гідроцефалія;
- порушення розвитку ШКТ;
- інфекції;
- ферментопатії (порушення роботи ферментів).
При важко протікає вагітності і тривалих пологах розвивається гіпоксія плоду, що істотно позначається на якості роботи нервової системи немовляти. Це призводить до порушення вегетативної регуляції ШКТ, неповного закриття сфінктерів, порушення перистальтики всіх відділів травного тракту. Зригування у дітей з патологією ЦНС відбуваються “фонтаном”, супроводжуються тремором кінцівок або рясними судомами. Нічний зригування у цих дітей небезпечно асфіксією (задушенням через закупорки глотки їжею).
У новонароджених найчастіше зустрічається така патологія розвитку шлунково-кишкової системи, як пілоростеноз. В такому випадку виносить відділ шлунка значно звужений, з-за чого їжа не може потрапити в порожнину кишки. Відрижка з частково перевареної їжею з’являється через 10-30 хвилин і має кислий запах.
Інфекційна природа зригувань легко можна відрізнити від соматичної. Запальний процес завжди супроводжується підйомом температури до 37,5 градусів і вище. Поведінка дитини примхлива: він плаксивий, збуджений. Шкірні покриви або бліді, або жовтушні.
Ферментопатії характеризуються неможливістю організму дитини перетравлювати певні компоненти їжі через відсутність у них необхідних білків. Найчастішою птаологией є непереносимість лактози. Вона проявляється метеоризмом, рідким стільцем, здуттям живота і розвивається відразу після початку грудного вигодовування дитини.
3 Патологія або норма?
Порівняння фізіологічних і патологічних причин зригування представлено в таблиці:
Батьків лякає процес зригування з-за того, що іноді він може нагадувати блювоту. Існує ряд відмінностей нешкідливого в більшості своїй зригування від блювоти, пов’язаної з якою-небудь патологією. Вони представлені нижче:
Блювота є симптомом соматичних захворювань ШКТ, таких як хвороба Крона і неспецифічний виразковий коліт (НВК), а також кишкових інфекцій. При підозрі на блювоту батькам слід негайно звернутися до лікаря, щоб запобігти розвитку ускладнень.
