Народна медицина        07 Лютого 2018        214         0

Чому дитина часто відригує, відразу після годування

Проблема зригувань в основному стосується новонароджених малюків та немовлят до шести місяців. Зрідка може зустрічатися і у дітей старше. У переважній більшості випадків це фізіологічне явище, яке безслідно зникає з віком. У деяких випадках зригування – це норма. Але іноді вони стають симптомом тяжкого захворювання і потребують невідкладної допомоги, і тоді батькам важливо вчасно оцінити серйозність ситуації.

1 Чому дитина зригує?

Зригування – це мимовільний викид невеликої кількості їжі після їжі зі шлунка через стравохід у ротову порожнину. Половина всіх дітей до трьох місяців відригує хоча б раз у день. Таке явище обумовлено особливостями будови і фізіології дитячого травлення:

  • 1. Шлунок немовляти малий за обсягом, нагадує за формою мішок і розташована майже горизонтально. А м’яз, що перекриває вхід стравоходу (нижній стравохідний сфінктер), недостатньо розвинена і сильна, щоб утримати велику кількість їжі. Вона часто недостатньо змикається, обумовлюючи зворотний викид. Грудне молоко легко стікає назад у ротову порожнину.
  • 2. Сам стравохід відносно короткий, порівняно з дорослими, тому молоку легше повернутися в ротову порожнину.
  • 3. Перебуваючи на грудному вигодовуванні, малюк може попросити мамині груди не тому, що хоче їсти, а, наприклад, для заспокоєння. В такому випадку він отримає більше молока, ніж вмістить його шлунок. Дитина одержує надмірну кількість їжі також при швидкому і напористої прийомі їжі.
  • 4. Неспокійне і метушливе смоктання сприяє заковтуванню великої кількості повітря.
  • 5. У недоношених і маловагих дітей більш виражена незрілість травної системи.
  • Всі перераховані вище особливості обумовлюють часті зригування у малюків до шести місяців. До року відбувається остаточне дозрівання травної системи, зміцнюється стравохідний сфінктер і вони зникають самі собою. До того ж дитина починає отримувати більш густий прикорм. Вона довше і краще утримується в шлунку.

    2 Що таке фізіологічні зригування?

    Зригування, обумовлені особливостями будови травної системи дитини, при відсутності патологічних хворобливих станів називаються фізіологічними або функціональними. Вони відповідають наступним критеріям:

  • 1. Дитина відригує в маленькому обсязі – приблизно до однієї чайної ложки за один раз і до двох столових ложок за добу.
  • 2. Виникають не пізніше однієї години після годівлі.
  • 3. У виділеній їжі немає прожилок крові.
  • 4. Зригування не енергійні. Частіше молоко витікає з куточка рота відразу або через деякий час після годування.
  • 5. Вони не відбуваються у сні.
  • 6. Малюк веселий, бадьорий і активний, його апетит не порушений, а під час прийому їжі він спокійний і їсть активно.
  • 7. Дитина добре додає у вазі, а його розвиток відповідає віку.
  • 8. Відсутня серйозна патологія нервової системи (наприклад, гідроцефалія).
  • 9. Немає проблем з дихальною системою: безпричинного кашлю, частих бронхітів і пневмоній.
  • Здорова новонароджена дитина, а також малюк в п’ять, вісім і навіть у десять місяців можуть зригувати. Це не буде вважатися патологією, якщо відповідає перерахованим вище критеріям.

    2.1 Вплив техніки годування

    У більшості випадків до зригування у дітей призводять неправильні техніка і процес годування. При цьому малюк заковтує велику кількість повітря або переїдає. Батькам важливо усунути фактори, що провокують зворотний викид їжі, і проблема вирішиться сама собою. Потрібно сконцентрувати увагу на наступні нюанси:

  • 1. Правильний захоплення грудей, якщо дитина на природному вигодовуванні. Малюк повинен захопити не тільки сосок, але і ареолу, а губи повинні бути як би вивернуті назовні.
  • 2. Поза дитини і мами. Вона важлива для правильного захоплення грудей. Годувати малюка слід в положенні сидячи під кутом 45 – 60 градусів.
  • 3. Спокійна атмосфера. Бажано позбутися всього, що буде відволікати маму і малюка.
  • 4. Для немовлят-искусственников потрібно правильно підібрати соску і пляшечку. Соска не повинна бути занадто м’якою або тугий, а її розмір повинен відповідати віку малюка. Важливий і розмір отвору: з занадто великого суміш витікає стрімко, дитина жадібно ковтає, що провокує попадання повітря в травну систему. При дуже вузькому отворі смоктання буде неефективним. Рекомендується використання спеціальних антиколиковых пляшечок та пустушки, які перешкоджають заковтуванню повітря завдяки наявності системи трубок і клапанів.
  • 5. Після прийому їжі дитині треба забезпечити спокій. Нема чого відразу ж переодягати, підмивати його і робити масаж. Всі ці маніпуляції приводять до витікання їден з шлунка. Після годування грудьми або з пляшечки корисно потримати дитину у вертикальному положенні, щоб відійшов проковтнуте повітря. Іноді це займе достатню кількість часу – до години.
  • 6. При срыгиваниях потрібно годувати немовляти частіше, але невеликими порціями. Ні в якому разі не можна допускати переїдання. Маленький шлунок не утримає велику кількість їжі. Розрахунок разової порції повинен зробити лікар. Відомий педіатр Євген Олегович Комаровський рекомендує давати дитині таку кількість їжі, яку він зможе засвоїти, а не те, що належить за віком. Потрібно уникати хаотичних і частих прикладань до грудей. Годування за вимогою має бути в межах розумного.
  • Дотримання правильної техніки часто виявляється достатньо для ліквідації зригувань.

    Доведено, що надмірна тривожність і занепокоєння мами можуть підвищувати ймовірність зригувань у новонародженої дитини.

    3 Зригування при патологіях

    Якщо спроби поліпшити техніку годування не привели до потрібного результату, батькам треба звернути увагу на тривожні симптоми. Наявність хоча б одного з них свідчить на користь патології і служить приводом для обстеження малюка. До них відносяться:

    • наполегливі зригування з’являються протягом усього першого року життя;
    • дитина почала зригувати після чотирьох – шести місяців, особливо на тлі введення прикорму;
    • зригування згорнутим молоком виникають через годину і більше після годування;
    • дитина відмовляється від їжі, настрій під час годування змінюється, він намагається зайняти певне вимушене положення;
    • малюк погано прибуває у вазі або худне;
    • присутній постійний сиплий голос, напади кашлю, покашлювання на тлі гарного самопочуття;
    • у отрыгиваемом вміст з’являються сторонні домішки: кров і жовч;
    • у малюка постійні проноси або запори, в калі присутні прожилки крові;
    • зригування не проходять в півтора – два роки.

    Якщо батьки помічають при срыгиваниях хоча б один з перерахованих вище симптомів, потрібно виключити серйозну патологію.

    3.1 Зригування і блювота

    Батькам важливо розрізняти рясні зригування і блювання у немовляти. В останньому випадку потрібен огляд лікаря, іноді негайний. Блювота є рефлекторним процесом, який здійснюється під контролем відділів головного мозку. Її відмінні риси:

    • великий обсяг виділеної їжі, іноді навіть більше, ніж дитина з’їла;
    • незалежність від часу годування – при патології блювота може виникнути в будь-який момент;
    • зміна самопочуття малюка в гіршу сторону – слабкість, млявість, плаксивість або, навпаки, збудження і гучний пронизливий крик;
    • малі збільшення у вазі, якщо блювота трапляється постійно.

    Блювота – це завжди патологічний стан, що виникає при захворюванні.

    3.2 Вади розвитку шлунково-кишкового тракту

    Найчастіше вони виявляються вже в перші дні життя немовляти, у деяких випадках – у перші місяці. Патології значно впливають на ріст і самопочуття малюка.

    Вроджений стеноз стравоходу – це вада розвитку, при якому значно потовщується м’язовий шар стравоходу, за рахунок чого звужується його просвіт, порушується повноцінна робота. Зригування з’являються практично з народження, а по мірі прогресування хвороби тільки збільшуються.

    Халазия кардії – нездатність стравохідного сфінктера зімкнутися повністю. М’яз постійно знаходиться в розслабленому стані, а вміст шлунка вільно витікає в стравохід.

    Вроджений короткий стравохід, коли він набагато коротше довжини грудної клітини. Межа між черевної та грудної порожнини визначаються м’язом – діафрагмою. При даній патології шлунок знаходиться високо над нею, з’являються постійні зригування.

    Пілоростеноз – вада розвитку, який проявляє себе через кілька тижнів після народження. У місці переходу шлунка в дванадцятипалу кишку розташована м’яз – воротар. При пілоростенозі він сильно потовщений і вихід із шлунка звужується настільки, що буде перешкоджати подальшому нормальному переходу їжі. Малюк стане часто зригувати фонтаном по мірі дорослішання, з’являться занепокоєння, погані прибавки ваги, ознаки зневоднення.

    Грижа стравохідного отвору діафрагми. У м’язі, що розділяє грудну і черевну порожнину, – діафрагмі, є отвір, через яке проходять стравохід і нервово-судинні пучки. При грижі сполучна тканина, що зміцнює його, розвинута недостатньо і через нього виходить ще й частину шлунка. Зригування також будуть прогресувати з віком.

    Прогноз при всіх вадах розвитку досить серйозний. Потрібно якомога швидше їх розпізнати і провести хірургічну корекцію.

    3.3 Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

    Вона обумовлена роздратуванням стравоходу внаслідок постійного закидання вмісту шлунка. Його стінка запалюється, що і буде самою причиною зригувань.

    Малюк буде відчувати біль під час їжі, а значить, постійно звиватися і кричати при спробі нагодувати. Характерні інтенсивні зригування “фонтаном”. У виділених масах можуть бути прожилки крові через пошкодження стінки стравоходу. Під час рясних зригувань відбувається аспірація їжі в дихальні шляхи, дитина буде постійно подкашливать. Характерні малі прибавки ваги.

    3.4 Харчова алергія

    У 90% випадках алергія у немовлят виникає на білок коров’ячого молока. Так як суміші виготовляються на його основі, у дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні, вона буде зустрічатися частіше. Крім постійних зригувань у малюка можуть бути висипання на шкірі, проблеми зі стільцем, у ньому часто зустрічаються прожилки крові. Такі діти потребують спеціалізованих сумішах, в яких білок розбитий на складові – амінокислоти. Вони не викликають алергії і переносяться добре.

    При харчовій алергії на білок з козячого молока дитина теж буде зригувати, тому що часто зустрічається перехресна реакція на білки.

    3.5 Лактазна недостатність

    Це недолік ферменту, який допомагає переробити молочний цукор – лактозу. Вона накопичується в просвіті кишечника, викликаючи бродіння і здуття живота. Посилюється перестальтика кишечника, він постійно роздутий від накопичених газів і тисне на шлунок. Вміст проникає в стравохід, з’являються зригування.

    Лактазна недостатність буває вродженою, а може виникати внаслідок перегодовування, коли ферменту не вистачає, щоб переробити велику кількість їжі.

    3.6 Інфекційні і запальні хвороби шлунка і кишечника

    Найчастіше рясні зригування фонтаном обумовлені гастроэнтеритами і гастроентероколіти інфекційної етіології. Крім них у малюка можливий частий рідкий стілець, підвищується температура. З’являються слабкість, вздутиие живота, зниження апетиту. При спробі напоїти дитину виникають зригування водою. У цьому випадку важливо не допустити зневоднення і вчасно звернутися до лікаря. Грізним ускладненням вірусних гастроентеритів є гемолітико – уремічний синдром, який виявляє себе порушенням згортання крові і збоями в роботі нирок через недостатнє споживання рідини.

    Зригування на тлі поганого самопочуття виникають не тільки при запальних захворюваннях шлунка і кишечника, але і при інших інфекційних ураженнях. Підйом температури на тлі респіраторних вірусних інфекцій, пневмонії, отиту, пієлонефриту, менінгіту супроводжується зміною самопочуття і їх появою або посиленням.

    3.7 Патологія нервової системи

    Перинатальні ураження нервової системи, вади розвитку головного мозку, синдром дитячого церебрального паралічу, гіпертензійного-гідроцефальний синдром і сама гідроцефалія можуть обумовлювати наполегливі відрижки.

    Вони з’являються незалежно від прийому їжі, характеризуються сильним скиданням вмісту шлунка – “фонтаном”. Зазвичай визначається неврологічна симптоматика у вигляді посилення або зниження м’язового тонусу, рухових порушень, тремору, відставання у моторному та нервово-психічному розвитку.

    3.8 Патології обміну речовин

    Наполегливі постійні зригування можуть бути симптомами вродженої дисфункції кори наднирників, галактоземии, фруктоземии, муковісцидозу.

    На четверту добу життя новонародженої дитини проводиться обстеження на спадкові захворювання обміну речовин – неонатальний скринінг. Якщо він позитивний на яке-небудь із захворювань, дитину відправляють на подальше обстеження в медико-генетичний центр.

    4 Тактика батьків при срыгиваниях

    При плановому огляді варто обов’язково повідомити лікарю про проблему. Якщо малюк веселий і активний, їсть з задоволенням, добре додає у вазі і зростанні, то зригування, швидше за все, обумовлені порушенням техніки годівлі. Батьки повинні проаналізувати процес і усунути негативні чинники. Слід дотримуватися наведених вище правил.

    Фізіологічні зригування не небезпечні. Вони проходять самостійно і не впливають на здоров’я дитини.

    Якщо присутні тривожні симптоми, то лікар призначить необхідні обстеження, в деяких випадках потрібна консультація лікаря-невролога, гастроентеролога, хірурга, іноді і пульмонолога. При вроджених вадах розвитку потрібно оперативна корекція.

    Іноді педіатр призначає прийом спеціальних сумішей перед годуванням немовляти. Вони відносяться до групи антирефлюксных і містять загусник – камедь плодів ріжкового дерева, крохмаль або рисову муку. Ці речовини збільшують в’язкість суміші і перешкоджають її вільному витікання з шлунка. Малюкам на грудному вскарммливании такі суміші також призначаються, але даються строго з шприца, ложки або спеціального пристосування.

    Раптова поява зригувань, що супроводжуються різким порушенням самопочуття малюка, підйомом температури, появою висипки, яка не зникає при натискуванні, частими сечовипусканнями, вимагає негайного огляду лікаря.

    Важкі патології, що супроводжуються даними тривожним симптомом, рідкісні і можуть бути легко виявлені фахівцем.