Народна медицина        07 Лютого 2018        1335         Коментарі Вимкнено до Біліарний сладж в жовчному міхурі: що це таке, лікування синдрому

Біліарний сладж в жовчному міхурі: що це таке, лікування синдрому

Поширеність біліарного сладжа серед хворих гастроентерологічної групи становить 7,5%. Тривалий процес загустіння жовчі і порушення її відтоку призводить з часом до підвищення концентрації холестерину і випадання в осад його кристалів. Спровокувати розвиток сладж-синдрому може не тільки патологія травної системи, але і вживання в їжу великої кількості жирної і смаженої їжі, зловживання спиртними напоями і прийом певних ліків.

1 Етіологія та патогенез

Біліарний сладж – це накопичення дрібних кристалів холестерину, кристалів жовчі і солей кальцію, що утворюється в жовчних протоках і жовчному міхурі. Біліарний сладж виникає, якщо є ознаки застою жовчі, так як останній сприяє її утворенню. Основні причини виникнення сладж-синдрому — це патології гепатобіліарної системи, дієта з низьким вмістом жирів і прийом певних лікарських препаратів, таких як циклоспорин і цефтріаксон, препаратів кальцію. Недостатній вміст жирів, що надходять з їжею, призводить до гальмування відтоку жовчі, жовч загусає і кристалізується.

Патогенез утворення сладж-синдрому включає в себе процес поступового загустіння жовчі, підвищення концентрації холестерину і кристалізацію конгломератів. Зниження скоротливої здатності стінки холедоха теж визначає порушення відтоку жовчі. У механізмі утворення біліарного сладжа бере участь дислипопротеинемия — збільшення концентрації ліпопротеїдів низької щільності та зниження концентрації ліпопротеїдів високої густини.

2 Класифікація

Виділяють кілька видів біліарного сладжа. В залежності від складу біліарного сладжа його підрозділяють на сладж з переважанням кристалів холестерину, солей кальцію або билирубинсодержащих пігментів.

За класифікацією Лоуна виділяють первинний і вторинний сладж. При первинному сладже процес виникає без видимої причини. Вторинний сладж є наслідком наступних причин:

  • видалення каменів у жовчному міхурі методом ударно-хвильової літотрипсії;
  • жовчнокам’яної хвороби;
  • вагітності;
  • циротичних змін в печінці;
  • обтураційній жовтяниці;
  • водянки холедоха;
  • парентерального харчування (в обхід шлунково-кишкового тракту);
  • серповидноклітинної анемії;
  • цукрового діабету;
  • прийому цефтріаксону та інших лікарських засобів.

За розміром включень виділяють дрібні тіні діаметром до 4-5 мм, зникаючі при зміні положення тіла, згустки і поєднання тіні і згустку.

3 Клінічні прояви

Головний клінічний симптом цього захворювання — біль. Характер болю залежить від дисфункції сфінктера Одді. При ізольованій дисфункції сфінктера біль локалізується в епігастральній ділянці або правому підребер’ї і іррадіює в область спини або лопатки. Якщо на цьому тлі приєднується залучення панкреатичної протоки, то біль визначається в лівому підребер’ї і віддає в спину. Така біль зменшується або зовсім зникає при нахилі тулуба вперед. Якщо виявлена патологія загального сфінктера, то біль носить оперізуючий характер.

Біль проявляється епізодично, триває до 20 хвилин і чергується з інтервалами без болю. Ці напади повторюються протягом трьох і більше місяців. Згодом біль порушує трудову діяльність. Найчастіше біль при даної хвороби пов’язана з початком прийому їжі, іноді супроводжується нудотою або блювотою. Хворі відзначають зниження апетиту, печію, порушення стільця.

4 Діагностика

Раннє виявлення сладж синдрому має важливе значення з-за розвитку біліарного сладжа трансформуватися в хронічний холецистит або жовчокам’яна хвороба.

Існує безліч лабораторних досліджень для постановки діагнозу «біліарний сладж»:

  • аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули;
  • наявність крапель нейтрального жиру при аналізі калу;
  • біохімічний аналіз крові з визначенням загального білірубіну та його фракцій;
  • біохімічний аналіз на холестерин та його фракції;
  • аланінамінотрансфераза;
  • аспартатамінотрансфераза;
  • лужна фосфатаза;
  • загальний білок та його фракції;
  • гаммаглютамилтранспептидаза;
  • рівень амілази в сироватці крові;
  • визначення кількості жовчних кислот до кількості холестерину в жовчі.

Всі аналізи потрібно проходити один раз у півроку для визначення позитивної динаміки і правильності підібраного лікування.

Крім лабораторних ознак діагностики, існує ряд додаткових інструментальних методів дослідження:

  • УЗД органів черевної порожнини;
  • фракційне зондування дванадцятипалої кишки з дослідженням жовчі;
  • холецистографія;
  • сцинтиграфія холедоха;
  • черезшкірна холангіографія;
  • ендоскопічна холангіопанкреатографія з манометрией сфінктера Одді;
  • комп’ютерна томографія (КТ) — для виключення пухлини.

Інструментальні дослідження гепатобіліарної системи є обов’язковими і є головними діагностичними критеріями цього захворювання.

Біліарний сладж — це функціональний стан, тому жодних структурних органічних змін нехарактерно для цього синдрому.

5 Лікування

Основним показанням до призначення курсу лікарської терапії є стійке виявлення ознак ультразвукової картини сладж-синдрому протягом трьох місяців. Інколи застосування препаратів не вимагається, так як усунення етіологічної причини приводить до одужання. Але найчастіше своєчасно розпочата терапія перешкоджає розвитку ускладнень, таких як гострий холецистит і жовчнокам’яна хвороба. Існує як медикаментозна терапія, так і дієтотерапія.

Так як головною причиною загущення жовчі є підвищення в ній концентрації холестерину, то необхідно зменшити енергетичну цінність раціону за рахунок насичених жирів і легкозасвоюваних вуглеводів. Потрібно виключити вершкове масло, майонез, жирні вершки, сало, жирні сорти м’яса і риби, яєчний жовток, борошняні вироби і крупи. У дітей головна умова дієтотерапії — це підвищення вживання в їжу продуктів, багатих вітаміном А. Рекомендують вживати достатню кількість рідини (до двох літрів на добу), включаючи лужну мінеральну напої, відвари трав і ягід.

Медикаментозна терапія біліарного сладжа спрямована на розрідження жовчі, виключення її застою, зниження рівня холестерину, усунення порушення функції жовчного міхура та дискінезії (порушення моторики) жовчовивідних шляхів, відновлення нормальної мікрофлори кишечника. Лікувати це захворювання належить тривало. Для профілактики згущення жовчі призначають препарати урсодезоксихолевої кислоти, вони сприяють розчиненню конгломератів з кристалів холестерину. Для усунення дискінезій застосовують спазмолітики. Для нормалізації роботи кишечнику призначають пробіотики і препарати, що блокують всмоктування холестерину в кров.