Болючість в правому підребер’ї знизу у жінки може бути ознакою розвитку апендициту, коліту, ниркових кольок і протікають в кишечнику патологічних процесів. Нерідко причиною болю внизу живота праворуч стають захворювання органів репродуктивної системи. До останніх відносяться запальні процеси, кісти, пухлини в яєчниках і перекрут ніжки пухлини. Діагностика захворювання ускладнюється відсутністю специфічної клініки для різних захворювань.
1 Болю у правому боці
Причини неприємних відчуттів в області живота можуть бути наступними:
- Гостре запалення, що характеризується сильним болем у ділянці ураженого органу. Болі в правому підребер’ї можуть бути викликані нирковою колькою, апендицитом або запаленням органів репродуктивної системи.
- Хронічне захворювання органів шлунково-кишкового тракту: коліт (запалення слизової оболонки кишечнику), холецистит (захворювання жовчного міхура).
- Переймоподібні епізодичні болі при скороченні матки, під час розпочатого менструального циклу.
2 Апендицит у жінок
Запори, нерідко виникають при збільшенні розмірів матки у жінок, що призводять до застою вмісту кишки. Затримка травних елементів є сприятливим фактором для ураження її слизової оболонки стрімко розмножуються небезпечними бактеріями. У випадку з червоподібним відростком (апендиксом) достатньо всього 6-12 годин застою для розвитку апендициту. До кінця другої доби запалення в апендиксі можливе утворення небезпечного для життя пацієнта ускладнення — гангренозного апендициту. У 80% випадках воно призводить до смерті, коли запально-гнійний процес починає стрімко поширюватися за межі відростка.
Запалення червоподібного відростка проявляється головним чином вираженими больовими відчуттями. Але локалізація і характер їх можуть змінюватися. Так під час вагітності апендикс зміщується вгору і назовні передньої черевної стінки. Вогнище болю при цьому зміщується також, що в сукупності з нерідкими симптомами апендициту — запором, блювотою, нудотою — неправильно інтерпретується як ще одна ознака вагітності. А це призводить до труднощів у виявленні патології аж до невірної її діагностики. При гострому апендициті біль може іррадіювати в ногу, грудну клітку і спину.
Для діагностики захворювання використовується правильно зібраний анамнез дівчата, в якому обов’язково необхідно уточнити дату останньої менструації, статевого акту і вид використовуваної пацієнтом контрацепції. Після збору анамнезу проводиться забір крові на аналіз, в якому переважно звертається увага на кількість містяться в ній лейкоцитів. Більш точними методами діагностики є ультразвукове дослідження органів черевної порожнини і малого тазу, дослідження кровотоку в червоподібному відростку. У важких випадках вдаються до діагностичної лапароскопії.
Основний метод лікування апендициту —хірургічне втручання, в ході якого відбувається видалення апендикса. Під час післяопераційного періоду пацієнти проходять курс антибіотикотерапії, який проводиться для профілактики розвитку ускладнень. Гострий апендицит частіше інших захворювань органів черевної порожнини викликає перитоніт, так як, на відміну від інших органів, знаходиться ближче до очеревині.
3 Запалення придатків
До придатків відносять статеві залози (яєчники), маткові труби і зв’язковий апарат, в який входять кровоносні судини і нервовий стовбур.
Причини запалення придатків:
- ранній початок і ведення безладної статевого життя;
- використання внутрішньоматкових контрацептивів;
- переохолодження, імунодефіцит або зниження імунітету;
- хронічні захворювання.
Перераховані вище фактори призводять до накопичення патогенних мікроорганізмів в організмі жінки, що може спровокувати початок запальних захворювань. Основним симптомом запалення яєчників є гостра ниючий біль праворуч внизу живота, що посилюється при русі. У разі двостороннього запалення придатків болючість у нижній частині живота виявляється з обох сторін. Нерідко відзначається супутнє підвищення температури і незвичайні кров’янисті виділення з статевих шляхів.
Для діагностики захворювання також ретельно збирають анамнез. Особливу увагу звертають на останню дату менструації, характер виділень, наявність хронічних захворювань репродуктивної системи та оперативних втручань. Загальний аналіз крові повинен виявити типові ознаки запалення — підвищений вміст лейкоцитів і шое. Але головним критерієм діагностики все ж є ультразвукове дослідження, на якому будуть добре проглядатися вогнища запалення.
4 Способи лікування запалення придатків
У зв’язку з тим, що основною причиною запалення придатків є хвороботворні мікроорганізми, в якості етіотропного препарату застосовуються антибіотики. В основному це лікарські засоби пеніцилінового ряду, тетрацикліни і макроліди. Вони призначаються у вигляді таблеток, а також розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій.
Додатково до етіотропним препаратів призначають симптоматичну терапію. Для цього застосовують знеболюючі у вигляді вагінальних свічок і протизапальні препарати. Для стимулювання імунітету призначають імуномодулятори. Від симптомів інтоксикації позбуваються за допомогою внутрішньовенного введення розчинів глюкози, реополіглюкіну, гемодезу. Після затихання ознак запалення вдаються до методів фізіотерапії: ультразвук, вібромасаж, парафінові ванни, електрофорез. Це допомагає уникнути ускладнень після запальних процесів, які згодом здатні привести до патологічного перебігу вагітності.
З народних методів лікування запалення рекомендують прополіс, володіє антисептичною і загоює властивостями. Дана речовина змішують з обліпиховою олією у співвідношенні 1:1 і змочують в приготованому розчині марлевий тампон, який потім залишають на ніч у піхву. Після закінчення 10 днів симптоми запалення проходять.
Одна з найпоширеніших трав, що використовуються для боротьби з захворюваннями статевої системи — борова матка. Настоянка, заготавливаемая з рослини містить 50 г борової матки і 0,5 л спирту. Її потрібно настояти 14 днів у тіні і процідити, а потім споживати розчин 3 рази в день перед їжею по 15 мл
5 Позаматкова вагітність
Це неправильне закріплення плодового яйця за межами матки. Найчастіше це відбувається в маткових трубах, яєчниках і в черевній порожнині. І, так як ці органи не можуть збільшуватись і зменшуватись як матка, розвиток вагітності у них неминуче призводить до розриву органу, в який имплантировалось плодове яйце. При відсутності своєчасного хірургічного втручання позаматкова вагітність може привести до ряду серйозних ускладнень, аж до летального результату.
Основними причинами позаматкової вагітності є:
- запальні процеси в органах малого тазу;
- аборти і викидні в анамнезі;
- оперативні втручання на придатках, матці, яєчниках;
- патологічний розвиток органів репродуктивної системи;
- затримка статевого розвитку.
В результаті розриву стінок ураженого органу з-за збільшення розмірів плодового яйця з’являються: кровотеча з піхви, болі внизу живота, що віддають в пах, крижі і в область ануса. В результаті втрати крові знижується артеріальний тиск, жінка може впасти в непритомність.
Специфічних симптомів, що вказують на позаматкову вагітність немає. У пацієнтів з’являються всі основні ознаки вагітності: затримка менструації, набухання молочних залоз, нудота, зміна настрою, збочення смаку і нюху. Тест на вагітність видає позитивний результат. Нерідко жінки відзначають мажучі кров’янисті виділення і болючість черевної порожнини. Ультразвукове дослідження підтверджує наявність освіти в яєчниках і рідина в черевній порожнині.
6 Методи лікування позаматкової вагітності
Позаматкова вагітність — стан, що загрожує життю жінки. В порожнині малого тазу знаходиться безліч великих кровоносних судин, повреждающихся під час розриву органу. Основним методом лікування є видалення маткової труби або яєчника, в якому розташоване плодове яйце. У таких випадках, коли жінка бажає зберегти репродуктивну функцію, виконується туботомія. Це вид оперативного лікування із збереженням маткової труби.
У запущених випадках, коли сталася значна крововтрата і виникло загрозливе життя стан, єдиним методом терапії є лапароскопія з видаленням труби. В результаті цього у жінки залишається тільки одна функціонуюча маткова труба, а шанси завагітніти помітно зменшуються.
Для профілактики позаматкової вагітності необхідно:
- вчасно лікувати запальні процеси в органах статевої системи;
- використовувати надійні методи контрацепції і уникати абортів;
- у разі виникнення небажаної вагітності вибирати малотравматичні засоби — миниаборт, медикаментозний аборт.
7 Кіста яєчника
Освіта, які локалізуються в тканини яєчників, ділять на дві категорії: доброякісне і злоякісне. Кіста має округлу форму, яка всередині заповнена рідиною або різними тканинами людини.
Види кіст яєчника:
1. Функціональна. Виникає в результаті порушень в роботі гормональної системи. Порушення вироблення гормонів частіше зустрічаються наприкінці репродуктивного віку, приблизно 45-50 років. Розрізняють фолікулярну та кісту жовтого тіла.
- Фолікулярна кіста розвивається на місці дозрілого фолікула в яєчнику, в якому з якоїсь причини так і не відбулася овуляція. При цьому фолікул починає збільшуватися в розмірах, наповнюючись рідиною. Кісти невеликих розмірів ніяк не проявляються і виявляються випадково під час ультразвукового дослідження. Збільшені фолікулярні кісти можуть розірватися, що буде супроводжуватися болем у животі. У разі локалізації кіст у правому яєчнику – гострий пульсуючий біль з’явиться в правому підребер’ї.
- Освіта кісти жовтого тіла пов’язане з накопиченням рідини або крові в порожнині жовтого тіла. Дане захворювання також ніяк не проявляється, але іноді ускладнюється розривом яєчника з кровотечею, що супроводжується сильним болем колючого в животі.
2. Дермоїдна кіста. Доброякісне утворення, в порожнині якого виявляються жирова тканина, зачатки зубів, волосся, фрагменти кісткової системи. Така кіста росте постійно, але дуже повільно, але поступово розширюючись до великих розмірів, починає здавлювати нервові закінчення сусідніх органів, викликаючи тягнучі болі внизу живота.
3. Справжні кісти. Є злоякісними утвореннями. Розміри збільшуються за короткий проміжок і для лікування використовується радикальний метод — видалення матки і придатків.
Основні прояви:
- болі в порожнині малого тазу, які посилюються перед початком менструального циклу;
- затримка менструацій, кровотечі в період між місячними;
- неприємні відчуття, що виникають під час статевого акту;
- больові відчуття під час сечовипускання.
8 Терапія
Спочатку лікування проводиться терапія з застосуванням оральних контрацептивів. Курс лікування триває до 24 тижнів з супутнім щомісячним наглядом пацієнта у гінеколога для контролю за розмірами кіст. Якщо освіта не зменшується, то вдаються до хірургічних методів лікування. Обсяг оперативного втручання залежить від локалізації та розмірів кісти: проводиться видалення яєчника, видалення матки і/або придатків.
9 Перекрут ніжки пухлини яєчника
Ускладнення, розвинуте в результаті загину живлять кісту кровоносних судин, призводить до розвитку ішемії, а після до некрозу пухлинної структури. Причиною перекрута ніжки пухлини яєчника є різка зміна внутрішньочеревного тиску, яке виникає при посиленій напрузі живота, запорах і наповненні сечового міхура.
Клінічно цей стан проявляється різким болем з подальшим проявом симптомів напруги очеревини. Відсутність своєчасно наданої допомоги загрожує розвитком небезпечних ускладнень — перитоніту і сепсису. Під час неповного перекрута ніжки пухлини болю будуть менш інтенсивними, періодично накатывающими, можуть зовсім зникати.
Для діагностики використовують збір скарг та анамнезу, з’ясовують дату останньої менструації і статевого контакту. Запитують пацієнтку відзначала вона поява мажуть кров’янистих виділень, болючість до настання менструального циклу, порушення сечовипускання та ознаки вагітності. В аналізі крові відзначається збільшення лейкоцитів, шое, зниження кількості еритроцитів і тромбоцитів. Під час ручного огляду в області яєчників виявляється щільне утворення, яке при натисканні викликає біль у пацієнтки. При ультразвуковому дослідженні на місці пухлини з’являється ділянка ущільнення з розмитими подвійними контурами, що свідчить про набряку м’який тканин.
Лікування при перекруте ніжки пухлини яєчника застосовується тільки хірургічне: проводиться лапаротомія з подальшим видаленням яєчника.
10 Ниркова коліка, коліт і холецистит
Ниркова коліка пов’язана з закупоркою сечовивідних шляхів каменем. Характеризується різкими гострими больовими відчуттями в черевній порожнині. В анамнезі захворювання у пацієнта будуть відзначатися хронічні процеси в нирках: пієлонефрит, гломерулонефрит.
Коліт — це один з видів хвороб кишечника, при якому запальний процес локалізується в товстому кишечнику. Основним проявом захворювання є тупа ниючий біль у животі і симптоми розлади шлунково-кишкового тракту (блювота, пронос, запор і так далі). Лікування коліту (як і ниркової кольки) проводиться в стаціонарі шляхом призначення медикаментів і супроводжується дотриманням запропонованої лікарем дієти і питного режиму.
Холецистит розвивається частіше у жінок старше 45 років. Основна причина розвитку захворювання — утворення каменів у жовчному міхурі внаслідок порушення обміну речовин. Клінічно проявляється сильними больовими відчуттями, які посилюються під час блювоти.
Лікування холециститу полягає у своєчасному хірургічному втручанні з метою видалення утворень.
