Атонія кишечника – захворювання, яке характеризується зниженням тонусу м’язів кишечника. При цьому недугу у пацієнтів виникають порушення процесу його спорожнення. Це розлад шлунково-кишкового тракту виникає у дітей, дорослих і літніх людей. Діагностика здійснюється лікарем-гастроентерологом, при якій використовуються інструментальні та лабораторні методи дослідження. При атонії кишечника призначають дієту і медикаментозне лікування. Можна застосовувати терапію народними засобами.
1 Атонія кишечника: опис захворювання
Атонія кишечника – захворювання шлунково-кишкового тракту, при якому відзначається зниження тонусу гладкої мускулатури стінки кишечника і порушення процесу його спорожнення. Це захворювання виникає у дітей і дорослих. Причинами виникнення цієї недуги є захворювання внутрішніх органів, застосування різних лікарських препаратів і спосіб життя. Зниження тонусу м’язів спостерігається у осіб похилого віку на тлі змін фізіологічних процесів в організмі.
Малорухливий сидячий спосіб життя є найпоширенішим чинником формування атонії кишечника. Гіподинамія призводить до погіршення іннервації (постачання нервами) кишкової стінки, за цього зменшується кількість і сила перистальтичних рухів. Крім цього, до причин розвитку атонії кишечника відноситься неправильне харчування, а саме прийом висококалорійної їжі з великим вмістом вуглеводів і недостатнім надходженням клітковини і нервові перенапруження.
Кишкові інфекції, дисбактеріоз кишечника, гельмінти (глисти) і токсини також впливають на розвиток цієї хвороби. Тонус м’язів може бути знижений через спадковості, захворювань ендокринної системи (ожиріння, гіпотиреоз), у період вагітності або менопаузи, при онкологічних патологіях і на тлі операцій. На формування атонії впливає прийом таких медикаментів, як:
- спазмолітики;
- анальгетики;
- антидепресанти;
- противиразкові;
- протиепілептичні препарати.
2 Основні клінічні прояви
Симптоми цього захворювання відрізняються різноманітністю. Пацієнти пред’являють скарги на запори, порушення процесів травлення і затримку стільця. Симптоматика залежить від індивідуальних особливостей та віку хворого.
У нормі дефекація здійснюється не рідше трьох разів у тиждень і не частіше, ніж тричі на день. Тому запори – частота дефекації рідше трьох разів у тиждень. Відзначається сухість і твердість калових мас. Спостерігається уражень звичної для людини частоти стільця.
Відзначаються скарги на болі в животі і безрезультатні позиви до дефекації. Іноді виникає відрижка, відчуття дискомфорту в животі та нудота. Хворі скаржаться на відчуття тяжкості і здуття живота. У деяких пацієнтів виникає підвищена стомлюваність, гіповітаміноз (дефіцит вітамінів в організмі), а також кишкова непрохідність.
3 Діагностика
Діагностика атонії кишечника здійснюється на основі збору анамнестичних відомостей, які включають в себе з’ясування причин захворювання, спосіб життя і звички хворого, перенесені раніше захворювання та рівень фізичної підготовки і активності. Діагностичне значення має наявність здуття живота і перистальтичних шумів.
Необхідно провести дослідження калу на наявність дисбактеріозу та копрограму (дослідження калу на фізичні і хімічні властивості). Рекомендується провести оцінку гельмінтів і найпростіших. Проводиться дослідження рівня тиреоїдних гормонів (гормонів щитовидної залози), тому що гіпотиреоз може стати причиною зниження тонусу м’язів кишечника.
Для того щоб оцінити моторну функцію кишечника, необхідно провести рентгенографію пасажу барію (візуалізація просування контрасту-речовини по тонкому кишечнику). Рекомендується провести дослідження товстого кишечника для виключення органічних патологій (іригоскопія). Проводиться колоносокпия – метод ендоскопії, який дозволяє візуально (візуально) оцінити стан кишечника, виключити наявність хвороби Крона (запальні процеси в різних відділах шлунково-кишкового тракту), онкологічних захворювань та інших хвороб, що викликають атонію.
Для того щоб виключити наявність у пацієнта хвороби Гіршпрунга (вроджена відсутність нервових гангліїв у м’язах і під слизовою кишечника), проводиться біопсія (отримання зразків слизової оболонки шлунка для гістологічного (клітинного) вивчення). Якщо всі ці методи обстеження хворого не дали результатів, то необхідно звернутися за консультацією лікаря-невролога, психотерапевта або психолога для повного психологічного і психіатричного обстеження, тому що ця недуга може мати психогенний характер, тобто виникнути на тлі стресових ситуацій.
4 Лікування
Лікування цього захворювання здійснюється за допомогою дієти, іноді застосовуються препарати. При атонії кишечника призначають дієтичний стіл №3, згідно з яким потрібно вживати фрукти та овочі в свіжому вигляді.
Необхідно додати курагу, інжир, абрикоси, сливи, буряк і чорнослив. Слід вживати кисломолочні страви, соки з м’якоттю.
Вживання продуктів, які містять у своєму складі танін (чай, чорниця і какао), слід обмежити. Не рекомендується пити киселі і вживати гранати, кизил, груші, шоколад і черемху. Від капусти, грибів, цибулі, часнику і редиски слід відмовитися.
Лікарі рекомендують випивати 1,5-2 літри рідини в день для поліпшення спорожнення кишечника. Можна пити зелений чай і настоянки лікарських трав. Перед сніданком можна пити по одній склянці мінеральної води без газу щодня, щоб посилити перистальтику кишечнику.
Продукти потрібно готувати на пару, варити, тушкувати, запікати і подавати в теплому вигляді, щоб не дратувати шлунок. Смажені страви з раціону слід виключити. Їжу приймати потрібно по 5-6 разів на день невеликими порціями.
У раціон рекомендується додати висівки. Для правильного приготування потрібно їх заливати гарячою водою і через 20 хвилин додати в кефір або суп. Якщо дієта не допомагає, то лікар-гастроентеролог призначає медикаментозну терапію.
Хворому прописують прокінетики – ліки, що підвищують тонус м’язів кишечника (Бромоприд, Домперидон, Церукал). У лікуванні застосовуються жовчогінні препарати, які мають виражену подразнюючу дію на стінку кишечника. Проносні (Микролакс, Дюфалак, Лавакол) не використовуються в якості основних препаратів для лікування, а застосовуються на початкових етапах терапії.
Застосовуються осмотичні засоби (Лактулоза). Завдяки цим препаратам речовини збільшують осмотичний тиск калових мас і стимулюють секрецію (виділення) в просвіт кишки води. Калові маси стають рідкими, що сприяє їх кращому просуванню.
Використовуються засоби, які забезпечують легке просування калу за рахунок мастильного ефекту: оливкову і мигдальну олію, рідкий парафін. Залежно від симптомів недуги призначають гідроколонотерапію – очищення кишечника шляхом промивання водою з допомогою апарату. В деяких випадках застосовують субаквальні ванни.
Цей метод полягає в тому, що пацієнта поміщають в спеціальну ванну на 15 хвилин і саджають на спеціальне сідло з калоотводом. У пряму кишку хворого на глибину до 15 сантиметрів вводять гнучкий зонд, по якому подається розчин для промивання. В результаті цього випорожнення видаляються через калоотвод. Розчин за сеанс може застосовуватися близько 20 разів.
4.1 Терапія в домашніх умовах
Крім вищеописаних способів лікування, можна застосовувати народні засоби в домашніх умовах. Це дозволяє підвищити ефективність проведеної терапії. Одним з поширених засобів є відвар з таких трав, як:
- аїр;
- крушина;
- м’ята;
- кропива;
- коріння кульбаби;
- валеріана.
Для приготування цього ліки потрібно змішати всі компоненти, три ложки суміші покласти в каструлю і залити двома склянками води. Потім суміш з трав слід поставити на водяну баню (30 хвилин) і остудити. Після проціджування лікарський засіб готове до вживання (двічі на добу до прийому їжі).
Можна приймати настій з насіння льону, який дозволяє позбавитися від спазмів кишечника. Необхідно одну чайну ложку насіння залити 250 мл гарячої води. Наполягати потрібно по мірі готовності кошти. Після цього настій слід випивати разом з насінням щодня один раз у вечірній час доби (перед сном).
5 Профілактика і прогноз
Атонія кишечника має сприятливий прогноз. При правильному лікуванні і своєчасному виявленні захворювання на цю недугу піддається терапії. Якщо у хворого спостерігаються органічні патології і інші важкі захворювання, то атонія кишечника піддається лікуванню з працею і є небезпечною.
Профілактика цього захворювання полягає в правильному харчуванні, яке повинне вестися з дитячого віку. Необхідно здійснювати щоденні піші прогулянки на свіжому повітрі і намагатися вести активний спосіб життя, займатися йогою, щоб підтримувати м’язи внутрішніх органів в тонусі. Слід позбутися шкідливих звичок, які можуть вплинути на роботу шлунково-кишкового тракту. Рекомендується кожні півроку проходити обстеження з метою своєчасного виявлення недуги.
