Які аналізи потрібно здати при артеріальній гіпертензії: дослідження сечі і крові

Артеріальна гіпертензія – внутрішньосудинне захворювання, яке в народі прозвали «тихим вбивцею». Люди прийшли до цього висновку після численних випадків, коли симптоматика гіпертензії виражалася в слабкій або прихованій формі, приводить до інфаркту, інсульту, пошкоджень внутрішніх органів і навіть смерті. Однак хворі в цей момент і не уявляли про такі серйозні проблеми зі здоров’ям. Випадково виявивши дане відхилення, лікар повинен підтвердити свої підозри, призначивши аналізи при артеріальній гіпертензії, дозволяють дізнатися точний характер недуги і ступінь його тяжкості.

Зміст статті

• Вимірювання тиску
• Диференціальна діагностика
• Обов’язкові аналізи

Вимірювання тиску

Основним симптомом недуги є стійке підвищення показників внутрішньосудинного тиску, понад 160/140 мм. рт. стовпа. Однак іноді дане відхилення виявляють при випадковому огляді хворого, тоді і приступають до уточнення характеру захворювання. Для цього застосовують декілька видів дослідження:

• Вимірювання артеріального тиску.
• Диференціальна діагностика.
• Інструментальні та лабораторні дослідження.

Так лікар може встановити індивідуальну клінічну картину захворювання, що дозволяє призначити лікування, що сприяє повному одужанню або попередження ускладнень.

Внутрішньосудинні показники – основний симптом, що свідчить про артеріальної гіпертензії.

Для вимірювання тиску використовується спеціальний апарат – тонометр, поєднує в собі фонендоскоп і сфігмоманометр.

Дане медичне обладнання показує значення систолічного та діастолічного тиску, які у здорової людини в нормі – 120/80 мм. рт. стовпа (якщо, звичайно, хворий не схильний адаптаційної гіпертонії, при якій відхилення показників тонометра в більшу або меншу сторону є нормою).

Наприклад, якщо у людини нормальний тиск 80/60 мм рт. стовпа, він добре себе почуває, а підвищення тиску до 100/90 мм. рт. стовпа викликає проблеми зі здоров’ям, то конкретно в цьому випадку, значення 120/80 мм. рт. стовпи можуть спровокувати гіпертонічний ускладнення.

У кожного гіпертоніка тонометр повинен бути завжди під рукою. Хворому потрібно вимірювати показники у лікаря і в домашніх умовах, не менше 5 разів на добу, в різних станах.

Це потрібно, щоб не упустити перевищення критичних значень тонометра й своєчасно звернутися за медичною допомогою.

Якщо на лікарському огляді кілька разів зафіксували стійке підвищення тиску, що показують значення понад 140/120 мм. рт. стовпа, можна сміливо говорити про наявність артеріальної гіпертензії. Лікаря потрібно провести цілий ряд досліджень, щоб дізнатися індивідуальну клінічну картину захворювання (існує безліч різновидів гіпертензії, яка потребує різних способах лікування, тому повноцінне дослідження хвороби життєво важливо для кожного гіпертоніка).

Диференціальна діагностика

Після вимірювання артеріальних показників, лікар приступає до наступного пункту – диференціальним дослідження. Воно дозволяє отримати всі відомості про хворобу та всебічно розглянути хворого, щоб виявити причину виникнення захворювання, і в якому напрямку рухатися, призначаючи аналізи. Метою даного дослідження є виявлення пошкоджень гіпертонією внутрішніх органів, їх характер.

Проведення диференційного дослідження виконується в кілька етапів:

• Огляд хворого, аналіз клінічних проявів, визначення анамнезу і характеру захворювання, проходження лабораторних та інструментальних досліджень.
• Обстеження хворого, спрямоване на виявлення змін у життєво важливих органах хворого (спровокованих гіпертензією), а також оцінка функціональності внутрішніх органів.

Такий хід оцінки масштабів захворювання дозволяє оцінити вплив гіпертонії на внутрішні органи. Відштовхуючись від результатів, визначає лікар, які аналізи потрібно здати хворому, який орган постраждав найбільше і підлягає лікуванню.

Перший етап обстеження диференціального характеру полягає в наступних заходах:

• Лікар вислуховує скарги хворого, розпитує про шкідливі звички, чи є у когось з родичів аналогічні захворювання, і якщо так, то в якій формі протікає хвороба у близьких (гіпертензія може виникнути від генетичної схильності до захворювання). Також лікар дізнається, приймає хворий ліки, провокують підвищення тиску, хворів людина на туберкульоз, подагру, ревматизм, які теж можуть стати підґрунтям для підвищення внутрішньосудинних показників.
• Далі фахівець прослуховує грудну клітку, щоб виявити наявність неприродних шумів в серці і судинах, проводить пальпацію черевної порожнини, з метою відшукати вогнище судинного звуження (гіпертонія може бути викликана закупоркою ниркових судин, тому в такому разі лікування повинно бути спрямоване саме на цей орган).

На другому етапі здаються аналізи, що дозволяють виявити вогнище виникнення гіпертонії і класифікувати захворювання:

Класифікація
Симптоми і характеристика
Додаткові процедури

Найбільш поширений вид артеріальної гіпертензії – нирковий:

• Нефроптоз.
• Дифузний гломерулонефрит хронічного характеру.
• Вазоренальная гіпертонія.
• Хронічний пієлонефрит.
• Нирковий полікістоз.

Дане відхилення найчастіше виявляють саме у молодому віці.

При цьому в анамнезі зустрічаються ниркові патології, виявляються зміни в сечі (гематурія і протеїнурія). Артеріальний тиск не піднімається до критичних показників, тримається більш-менш стабільно, не провокуючи гіпертонічний криз.При цьому можуть спостерігатися симптоми аденоми простати, циститу, збільшення рівня ШОЕ, бактерії в сечі, піурія, підвищення показників внутрішньосудинного тиску. Зовнішні ознаки: обличчя стає одутлим, а повіки опухають.При виявленні аномалії вродженого характеру, спостерігається збільшений розмір нирок, поліурія, а також хворому постійно хочеться пити.Коли гіпертонія активно розвивається, у людини з’являються внутрішньосудинні ниркові шуми, сильні головні болі, вегетативні відхилення, кризи.

Аналізи за Зимницьким, Ничипоренко (сеча). Урографія та пальпація нирок. Радиотропный рентген, аортографія, урографія. Гіпертензія, викликана ендокринними порушеннями, виражається у вигляді:

• Синдрому Конна.
• Захворювання Іценко-Кушинга.
• Феохромоцитомоза.

Цього відхилення характерні зміни обличчя (воно стає лунообразной форми) і набуває багровий відтінок. Додатково виникає атрофія молочних залоз, ріст волосяного покриву на лицьовій частині, вугри і жирові відкладення (у жінок). При цьому гіпертонія проявляє себе дуже активно, показники артеріального тиску можуть миттєво підскакувати до критичних значень, з’являється блідість шкіри, прискорене биття серця. Аналіз сечі показує збільшений рівень ШОЕ, лейкоцитоз, гіперглікемію. Додаткові характеристики: слабкість м’язів, паралічі, що виражаються нападами. У крові виявляється недолік калію і надлишок натрію, алкалоз. Для уточнення даного діагнозу хворому потрібно здавати аналіз сечі, показує концентрований адреналін і норадреналін, а також потрібне проведення ЕХОКГ надниркових залоз. Також потрібно здати кров для виявлення концентрованого калію і натрію. Гіпертонія гиподинамического характеру:

• Коарктація аорти.
• Синдром відсутності пульсу.

При цьому показники внутрішньосудинного тиску верхньої частини тулуба і нижній – значно відрізняються. Попутно спостерігається систолічний шум, аортальне розширення, на руках АТ підвищений, а на ногах – знижений (іноді навпаки).Нижні кінцівки можуть піддаватися судом, слабкому ПЕКЛО, гіпертрофії і слабкість м’язів. Може виникнути ішемічне стан кінцівок, запаморочення, болі в голові, слабкість, алергія, лихоманка. Виявляється при проведенні аортографії, аналізі сечі, що показує перевищення норми ШОЕ. Ішемії, кровотеча, черепно-мозкові травми, провокують гіпертонію Прискорене биття серця, стабільно підвищений систолічний та діастолічний тиск, яскраво виражені болі в голові, пило – та вазомоторні реакції. МРТ, КТ, ЕКГ.

Диференціальна діагностика проводиться, відштовхуючись від основних гіпертонічних проявів, але слід пам’ятати, що у багатьох випадках симптоматика може проявлятися пізно, слабо, або не проявлятися взагалі. Це обумовлено унікальністю організму кожного пацієнта.

Обов’язкові аналізи

На фінішному етапі обстеження хворому потрібно здати ряд аналізів, уточнюючих характер перебігу захворювання.

Загальний аналіз крові. Його потрібно здати, щоб оцінити ступінь змін, що сталися під час захворювання. При цьому враховується кількість кров’яних тілець: лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів. Кількість концентрованого білка залежить від синтезу та розпаду глобулінів і альбумінів (понад 20 мг./мл або менше 25 мг/мл, в залежності від статі).

Проба Реберга. Це потрібно, щоб дізнатися всі відомості про здатності нирок самоочищатися. Дослідження передбачає здачу сечі, в якій виявляють збільшену кількість креатиніну (перевищує рамки 9.6-14.7 ммоль/л. або понад 3,5 гр.). Це свідчить про недостатність нирок, підвищеному рівні цукру в крові, запальних процесах і внутрішньосудинному тиску.

Аналіз на гликозированный гемоглобін. Дане дослідження представляє собою реакцію зв’язування глюкози і гемоглобіну. Воно дозволяє розрахувати середні добові показники глікемії, уточнити причину виникнення підвищеного артеріального тиску.

Дослідження крові на гормони. Це лабораторне дослідження дозволяє визначити, чи бере участь щитовидна залоза у виникненні підвищеного внутрішньосудинного тиску. Для цього складають: Т3-Т4 загальний і вільний, тиреотропний гормон.

Рівень холестерину. Гіпертонія може виникнути внаслідок підвищеного холестерину, тому потрібно здавати аналізи на цей фермент. Його надлишок провокує внутрішньосудинні та серцеві хвороби. Нормальний рівень даного значення не перевищує 6,2 ммоль/л.

Біохімічний аналіз крові. Показує сечову кислоту, глюкозу, креатинін, ренін, норадреналін і адреналін. Поєднання значень цих кров’яних ферментів дозволяють відрізнити печінкові хвороби від ниркових (комплекс залишкового азоту і сечовини). У здорової людини ці показники будуть в межах 45-60%. При гепатитах на запущеній стадії результат є пониженим, а при нефритах – підвищеним. У поєднанні (креатинін/азот сечовини) нормальні показники = 12:1 – 20:1.

Дослідження гіпертензії – складний і кропіткий процес, тому для роботи в цій сфері допускаються тільки найкращі фахівці. Якщо ви відчуваєте ознаки даного захворювання, здайте аналізи, призначені лікарем. Точне встановлення виду захворювання дозволить підібрати оптимальне лікування, що підходить індивідуально для вашого організму.