Кардіологія        21 Березня 2018        1256         Коментарі Вимкнено до Все про відновлення і реабілітації після інфаркту

Все про відновлення і реабілітації після інфаркту

Погляди на медичну реабілітацію хворих після інфаркту міокарда і стентування або операції аорнокоронарного шунтування за останні роки кардинально змінилися. Найбільш прийнятною методикою на сьогоднішній день є швидка активізація при неускладненому перебігу або швидко усунутими ускладненнями. Але варто відзначити, що оптимальність термінів розширення режиму повинні бути індивідуальними для кожного випадку. Важливим завданням психотерапії є постановка перед пацієнтом мети – відновити активне життя після інфаркту, і безперервне слідування за нею. Правильна організація реабілітаційного процесу допомагає пацієнтові відновлювати працездатність, покращувати якість життя.

Зміст статті

  • Мета реабілітації пацієнта після інфаркту міокарда
  • Етапи реабілітації хворого після ЇМ
    • Ранній етап
    • Стаціонарний етап
    • Амбулаторний етап
    • Віддалений етап
  • Методи відновлення
    • ЛФК
    • Санаторно-курортне лікування
    • Прийом препаратів, які подовжують життя
  • Особливості догляду за пацієнтом після ЇМ
    • Основні положення корекції способу подальшого життя хворого
  • Висновки
  • Відео по темі
  • Коментарі

Мета реабілітації пацієнта після інфаркту міокарда

Фізична реабілітація повинна відновити працездатність після ЇМ, яка досягається своєчасною активізацією на початкових відновлювальних етапах, початком лікувальної гімнастики вже через 2-3 доби від початку лікування за умови задовільного клінічного стану.

Реабілітація після ЇМ покликана вирішити низку важливих завдань:

  • Забезпечити умови знижують гемодинамічну навантаження на серцево-судинну систему;
  • Скорегувати психоемоційний аспект стану пацієнта;
  • Попередити розвиток ТЕЛА;
  • Нормалізувати вегетативні функції;
  • Навчити диафрагмальному диханню;
  • Підвищити кисневу місткість крові;
  • Попередити м’язову гіпотрофію, нормалізувати обмінні функції;
  • Поліпшити гемодинамічні показники;
  • В міру стимулювати периферичний кровотік.

Протипоказання до проведення ЛФК:

  • Нестабільна стенокардія, стенокардія спокою;
  • Артеріальна гіпертензія з ДАТ понад 110 мм. рт.ст.;
  • Стійкі порушення ритму;
  • AV-блокада II-ІІІстепени;
  • ХСН ІІА ступеня і більше;
  • Ускладнення ЇМ;
  • Перикардит;
  • Тромбофлебіт глибоких вен.

Фізіологічний аспект відновлення функцій основних систем життєзабезпечення – адекватна і ефективна адаптація організму до впливу зовнішнього середовища. Правильно підібраний план фізичних вправ здатний тривало забезпечувати підтримку досягнутого ступеня активності.

Алгоритм системної реабілітації:

  • Ранній початок;
  • Комплексне застосування всіх видів реабілітації;
  • Принцип безперервності і стадійності етапів;
  • Підбір індивідуальної комплексу навантажень для кожного пацієнта.
  • Етапи реабілітації хворого після ЇМ

    Оптимальний період всебічної реабілітації для більшості кардіологічних хворих триває до 1 року.

    Ранній етап

    Головне завдання раннього етапу – відновити навички хворого самостійно себе обслуговувати, запобігти м’язову гіпотрофію внаслідок гіподинамії. Важлива психотерапевтична підготовка пацієнта до збільшення фізичної активності. Тривалість етапу залежить від просторості ЇМ (3-8 днів). Включає у себе поступове розширення рухового режиму, гімнастика в ліжку. Під час виконання вправ потрібно стежити за самопочуттям пацієнта. При появі скарг на болі, задишку, серцебиття, ознак наростання серцевої недостатності – ЛФК припиняють.

    Стаціонарний етап

    Починається з моменту переведення пацієнта з палати інтенсивної терапії в загальну. ЛФК в цій фазі націлене на достатньої фізичної форми для самообслуговування, пересування на невеликі відстані без негативних реакцій.

    Завдання ЛФК:

    • Попередження ускладнень постільного режиму (ТЕЛА, гіпостатіческая пневмонія, парез кишечнику);
    • Тренінг ортостатичної стійкості, відновлення елементарних моторних навичок, адаптація до елементарних побутових навантажень, усунення гіподинамії;
    • Стимуляція периферійного кровотоку при помірному навантаженні на міокард;
    • Виховання правильного дихання.

    Якщо на ЕКГ сегмент ST наближається до ізолінії і сформувався коронарний Т, хворого можна переводити на наступну ступінь активності – прогулянки відділенні, потім – на вулиці.

    Амбулаторний етап

    Після закінчення стаціонарного лікування хворого направляють у поліклінічне реабілітаційне відділення. У цій фазі лікар спостерігає за самопочуттям пацієнта, контролює відновлення після інфаркту міокарда в домашніх умовах, проводить контрольні ЕКГ, біохімію крові, коригує медикаментозну терапію.

    Також у цій фазі показано санаторно-курортне лікування в санаторіях кардіологічного профілю. Амбулаторний етап завершується закінченням періоду тимчасової непрацездатності або направленням на МСЕК для встановлення інвалідності.

    Віддалений етап

    Пацієнт перебуває під наглядом дільничного терапевта в поліклініці і періодично консультується кардіологом протягом усього життя. Він націлений на утримання досягнутого рівня вітальних функцій, попередження повторних ГКС. Хворі можуть відвідувати групові тренування 3-4 рази в тиждень або займатися вдома за індивідуально розробленою курсової програмі.

    Методи відновлення

    ЛФК

    При призначенні ЛФК слід пам’ятати, що з моменту стабілізації стану хворого починається процес відновлення та адаптації міокарда до фізичних навантажень. Неуражені ділянки міокарда виконують обсяг роботи, яку повинен був виконувати некротичний осередок. Система кровопостачання міокарда змінюється (з’являються нові колатералі).

    В методиці занять лікувальною гімнастикою з хворими на серцево-судинні захворювання особливо важливо правильно підібрати вправи в комплексах і їх дозування.

    Особливу важливість має дихальна гімнастика (знижує гіпостаз в нижніх відділах легень). Доцільно співвідношення 1:3 з загальнозміцнюючими вправами. Загальнозміцнювальні вправи виконують у послідовності від дрібних м’язових груп до великих.

    Заняття ЛФК створюють позитивний емоційний фон, надають впевненості в успіху, сприяє нормалізації коркової динаміки, вирівнює співвідношення процесів збудження і гальмування, зменшують прояви неврозу.

    Під впливом фізичних вправ поліпшується робота травного тракту, знижується ризик тромбозу дрібних гілок легеневої артерії, поліпшується мікроциркуляція, нормалізується артеріальний тиск, сповільнюється ЧСС, знижується кількість екстрасистол вегетативного походження, збільшується киснева ємність крові, обмежує зону некрозу міокарда та прискорює рубцювання.

    Санаторно-курортне лікування

    Лікар направляє пацієнта в санаторій після інфаркту міокарда прямо зі стаціонару. Проведення тренувань в кардіореабілітаційному центрі починається у пацієнтів після стабілізації клінічного стану, без проявів серцевої недостатності не вище II ступеня, значимих порушень ритму (постійна форма мерехтіння передсердь, часта екстрасистолія, АВ-блокада II-III ступеня), ішемічних змін на кардіограмі (велоергометрія, тредміл-тест, дозована ходьба). Хворого можна направляти в санаторій після виконання 70% навантаження або освоєння дистанції в 1 км.

    Під час оздоровлення показані наступні фізіопроцедури:

    • Дієта № 10 або 15;
    • Кліматотерапія – теренкуры, повітряні ванни, купання в теплій воді 2-7 хвилин;
    • Руховий режим – ЛФК, ранкова гімнастика, велотренування, дозована ходьба;
    • Бальнеотерапія – вуглекислі, радонові, кисневі, сірководневі, йодобромні ванни;
    • Апаратна терапія – електрофорез, магнітотерапію, ультрафонофорез, фітотерапія, електросон та ін.

    Тривалість оздоровлення в санаторії після інфаркту становить 18-24 дні. Результатом лікування повинно стати: підвищення толерантності до навантажень, зменшення кількості нападів стенокардії, зниження доз антиангінальних препаратів, поліпшення загального самопочуття.

    Прийом препаратів, які подовжують життя

    ІХС є хронічним захворюванням, і пацієнти, які пережили ЇМ мають високий ризик повторних нападів, передчасної смерті. Ще на стаціонарному етапі важливо донести до пацієнта важливість модифікації способу життя та систематичного прийому препаратів.

    Напрямки медикаментозної підтримки:

  • Антитромбоцитарная терапія. АСК 100 мг/добу в комбінації з Клопідогрелем 75 мг/добу протягом 12 місяців. Далі Аспірин все життя;
  • Бета-блокатори – метопролол, карведилол для профілактики повторних інфарктів, аритмій;
  • Гиполипидемическая терапія – сповільнення прогресування атеросклерозу – аторвастатин, розувастатин, симвастатин. Мета – концентрація ЛПНЩ нижче 1,8 ммоль/л;
  • Антиангинальная терапія – нітрогліцерин для контролю нападів стенокардії;
  • Інгібітори АПФ – при серцевій недостатності і систолічною дисфункцією ЛШ – периндоприл, еналаприл, лізиноприл;
  • На період проведення подвійної антитромбоцитарной терапії доцільно призначення інгібіторів протонної помпи – омепразол, лансопразол, езомепразол – для профілактики шлунково-кишкових кровотеч.

    Особливості догляду за пацієнтом після ЇМ

    В процесі догляду за хворим після ЇМ важлива послідовність етапів розширення активності, профілактика можливих наслідків.

    ЇМ необхідно лікувати виключно в умовах сучасно обладнаного стаціонару! Догляд за пацієнтом в гострому періоді повинен виконуватися виключно висококваліфікованим медичним персоналом під контролем лікаря. Особлива увага приділяється налагодженню функції кишечника, профілактики тромбоутворення в судинах нижніх кінцівок, утворення пролежнів.

    Реабілітація після інфаркту міокарда в домашніх умовах проводиться під контролем дільничного терапевта. Особливу увагу потрібно приділити навчанню пацієнтів літнього віку правилами прийому препаратів (важливо донести до хворого, що самостійна скасування або початок прийому іншого препарату може викликати повторний НИМ).

    Основні положення корекції способу подальшого життя хворого

    Під час госпіталізації важливо дати хворому індивідуальні рекомендації по зміні способу життя та корекції факторів ризику:

  • Відмова від куріння;
  • Дієта і контроль ваги – цільовий ІМТ менше 25 кг/м2, об’єм талії у чоловіків <102см., у жінок <88 див.;
  • Корекція дисліпідемії – дробове низькокалорійне харчування, прийом вітамінів, обмеження солі, прийом статинів;
  • Контроль фізичної активності – 30-60 хв. 3 рази на тиждень;
  • Контроль АТ – САТ 130-139 мм рт.ст., ДАТ 85-89 мм рт.ст;
  • Знизити вплив психосоціальних чинників – зниження стресу, групова психотерапія.
  • Висновки

    Погляди на медичну реабілітацію хворих після інфаркту міокарда і стентування або операції аорнокоронарного шунтування за останні роки кардинально змінилися. Найбільш прийнятною методикою на сьогоднішній день є швидка активізація при неускладненому перебігу або швидко усунутими ускладненнями. Але варто відзначити, що оптимальність термінів розширення режиму повинні бути індивідуальними для кожного випадку. Важливим завданням психотерапії є постановка перед пацієнтом мети – відновити активне життя після інфаркту, і безперервне слідування за нею. Правильна організація реабілітаційного процесу допомагає пацієнтові відновлювати працездатність, покращувати якість життя.