Трансмуральний інфаркт міокарда нижньої передньої стінки

Трансмуральний інфаркт міокарда є дуже важким гострим серцевим захворюванням, що характеризується загибеллю великого об’єму тканин. Відсутність своєчасної допомоги може стати причиною летального результату. Нерідко смерть може наступити від ранніх або пізніх ускладнень на фоні проведення інтенсивної терапії.

Що таке інфаркт

Термін інфаркт визначає загибель тканин, яка обумовлена різким припиненням надходження поживних речовин і кисню з кров’ю. Клітини серцевого м’яза (міокарду) виконують дуже великий обсяг роботи, тому в умовах голодування швидко гинуть. Умовно патологічний процес в серці можна розділити на кілька стадій:

• Різке порушення живлення клітин, відбувається внаслідок практично повного припинення надходження крові в судини мікроциркуляторного русла. Зазвичай стан розвивається на тлі закупорки однієї або декількох коронарних артерій, що живлять міокард. Чим більше калібр закупоренного судини, тим гірший прогноз, так як відбувається загибель значного обсягу тканин.
• Безпосередньо загибель клітин міокарда (миокардиоциты), що супроводжується розвитком запальної реакції та вираженою клінічною симптоматикою.
• Поступове відновлення функціонального стану серця з заміщенням загиблих клітин сполучної тканиною (утворення рубця).

Пусковим фактором патологічного процесу є закупорка артерії тромбом на тлі атеросклерозу судин (відкладання холестерину в стінках артерій у вигляді бляшок, які звужують просвіт і підвищують ймовірність тромбоутворення). Високий ризик летального результату при обширному інфаркті існує на стадії загибелі тканин, а також формування рубця.

Причини

Основним патогенетичним механізмом розвитку інфаркту є різке обмеження або повне припинення кровотоку в одній або декількох коронарних артеріях. Це найчастіше відбувається внаслідок закупорки тромбом на тлі розвитку атеросклерозу, що можливо внаслідок впливу декількох поширених провокуючих чинників:

• Стать – у чоловіків ризик розвитку інфаркту вище, ніж у жінок.
• Вік – у людей старше 45 років ймовірність серцево-судинної катастрофи значно підвищується.
• Спадкова генетична схильність, що визначає підвищення рівня холестерину з його наступним відкладанням в стінках артерій, а також підвищенням рівня системного артеріального тиску. При цьому ризик патологічного процесу може підвищуватися вже в більш молодому віці.
• Тривалий вплив стресових ситуацій, негативні емоції, хронічне недосипання і перевтома – фактори, які є частим супутником сучасної людини.
• Низька рухова активність протягом життя.
• Ожиріння, захоплення жирної, смаженої їжею.
• Шкідливі звички – куріння, систематичне вживання алкоголю викликають зміни в судинах з подальшим тромбоутвореннями в них.

Важливо! У 35% випадків розвиток трансмурального інфаркту міокарда діагностується у чоловіків-курців старше 40 років.

Знання провокуючих факторів дає можливість людині при необхідності змінити свій спосіб життя і запобігти розвитку серцево-судинної патології.

Види

Класифікація інфаркту міокарда передбачає диференціацію патологічного процесу на підставі певних критеріїв:

• Тривалість перебігу – гостру (до 6 годин), гострий (до 14 днів), підгострий (до 12 місяців) періоди від початку розвитку захворювання і пізня стадія формування рубців.
• Обсяг ураження – дрібновогнищевий, великовогнищевий інфаркт.
• Анатомія змін – трансмуральний (загибель тканин зачіпає всю товщину стінки серця), нетрансмуральный, субэндокардиальный або субэпикардиальный інфаркт.
• Локалізація – поразка будь (передня, задня) стінки лівого шлуночка, верхівки серця, перегородки.
• Протягом – затяжний, рецидивуючий (періоди поліпшення переміняються погіршенням), циклічне.

Класифікація дає можливість проводити якісну, достовірну діагностику захворювання, а також прогнозувати подальший перебіг. Ураження передньої стінки характеризується більш високою частотою розвитку ускладнень.

Симптоми

На можливий розвиток інфаркту міокарда у більшості випадків вказують характерні клінічні ознаки:

• Гострий біль – найпоширеніша і характерний прояв порушення живлення міокарда. При трансмуральному ураженні серця вона характеризується значною інтенсивністю. Зазвичай віддає в ліву руку, плече, вухо, щелепу. У разі змін нижньої стінки лівого передсердя больові відчуття можуть імітувати проблеми з шлунком.
• Емоційні зміни – на тлі вираженої нестерпного болю з’являється відчуття неспокою, страху смерті.
• Відчуття дискомфорту у вигляді серцебиття, яке може змінюватися завмиранням.
• Виражена задишка, аж до задухи (результат порушення кровообігу в легеневій системі).

Больові відчуття при трансмуральному інфаркті можуть бути тривалий час, аж до початку надання адекватної медичної допомоги, спрямованої на поліпшення кровообігу в міокарді.

Важливо! В невеликій кількості випадків відзначається безбольова клінічна форма перебігу інфаркту, при якій своєчасна діагностика патологічного процесу може.

Діагностика

Основним методом достовірного виявлення, визначення локалізації і тяжкості трансмурального інфаркту міокарда є електрокардіографія (ЕКГ). Функціональне дослідження дає можливість визначити тяжкість патологічного процесу, його локалізацію в правому або лівому шлуночку, а також на передній, нижній або задній стінці. Додатково лікар кардіолог може призначати такі дослідження:

• Візуалізація серця за допомогою УЗД (ехокардіоскопія).
• Лабораторне визначення в крові ферментів маркерів інфаркту (при пошкодженні міокардіоцитів в кров виходять ферменти креатинфосфокинази, аспартатамінотрансфераза).
• Аналіз на загальний холестерин, а також різні класи ліпопротеїдів – дослідження необхідно для прогнозу можливого розвитку серцево-судинної патології в майбутньому.
• Клінічний аналіз крові, в якому підвищення лейкоцитів вказує на розвиток запальної реакції.

При необхідності проводиться консультація у лікарів суміжних спеціальностей. На підставі результатів комплексного діагностичного обстеження кардіолог визначає подальшу терапевтичну тактику.

Невідкладна допомога

Для того щоб полегшити стан хворого людини, а також мінімізувати можливість розвитку ускладнень, при підозрі на інфаркт міокарда слід виконати кілька заходів:

• Викликати бригаду швидкої допомоги.
• Покласти людину на горизонтальну поверхню, забезпечити спокій. При вираженій задишці, появі хрипів, що вказують на можливий розвиток набряку легень, хворого слід перевести в напівсидяче положення.
• Забезпечити приплив свіжого повітря.
• По можливості дати таблетку Нітрогліцерину під язик. Якщо біль в області серця не зменшується протягом 5-ти хвилин, можна дати ще одну, але не більше 3-х штук.
• Для зниження ймовірності подальшого тромбоутворення, посилює перебіг патологічного процесу, можна дати таблетку Аспірину.

Подальші заходи включають спеціалізовану допомогу, яка проводиться в умовах медичного стаціонару.

Лікарська допомога

Лікування трансмурального інфаркту проводиться в умовах палати інтенсивної терапії або інфарктного блоку. Воно включає декілька основних напрямків:

• Зменшення вираженості больових відчуттів та боротьба з шоком, для чого використовуються анальгетики, седативні препарати.
• Нормалізація показників гемодинаміки (частота скорочень серця, рівень системного артеріального тиску).
• Тромболітична терапія – розчинення тромбу, закупорившего коронарну артерію (застосовується стрептокіназа, фібринолізин).
• Профілактика утворення нових тромбів за допомогою Гепарину.
• Лікування аритмії (порушення ритму скорочень серця), яка підвищує ризик тромбоутворення в порожнинах серця. Для цього зазвичай призначаються лікарські засоби групи бета-блокатори.

Дозування, режим введення препаратів та тривалість курсу терапії визначаються індивідуально лікарем кардіологом.

Відновлення

Життя після перенесеного трансмурального інфаркту потребує певної модифікації. Після виписки з медичного стаціонару проводяться реабілітаційні заходи:

• Дотримання дієти з виключенням смаженої, жирної їжі.
• Режим харчування з частим, але дробовим прийомом їжі не менше 5-ти разів на день.
• Поступове розширення рухової активності, яке проводиться за допомогою піших прогулянок.

Реабілітацію рекомендується виконувати в умовах спеціального санаторію. Це дозволить максимально відновити функціональний стан серця, а також уникнути ускладнень.

Прогноз

Повнота відновлення функціонального стану серця, якості життя пацієнта після обширного інфаркту залежать від локалізації та об’єму пошкодження тканин. Патологічний процес нерідко супроводжується розвитком ускладнень, до яких належать:

• Набряк легенів на тлі зниження інтенсивності кровотоку в них.
• Виражена аритмія.
• Повторне формування тромбів у різних судинах з подальшими ускладненнями у вигляді повторного інфаркту або інсульту головного мозку.
• Інфекційні ускладнення, включаючи пневмонію (запалення легенів) і сепсис (зараження крові).
• Гостра серцева недостатність.
• Зміна властивостей стінки серця, що супроводжується розривом, розвитком гемоперикарду (крововилив в порожнину перикарда).

Розвиток будь-якого з ускладнень значно погіршує прогноз і може стати причиною летального результату.

Дуже важливим заходом є профілактика серцево-судинної патології та трансмурального інфаркту міокарда, яка дає можливість збільшити тривалість і якість життя людини.