Кардіологія        21 Березня 2018        643         Коментарі Вимкнено до Симптоми, етіологія, патогенез та методи лікування серцевої недостатності

Симптоми, етіологія, патогенез та методи лікування серцевої недостатності

Серцева недостатність – це синдром, викликаний порушенням систолічної або діастолічної функції серця внаслідок пошкодження міокарда або порушення гемодинаміки. В результаті порушується здатність серця підтримувати достатній кровотік в організмі. Гостра або хронічна серцева недостатність – найчастіша причина летальності у розвинених країнах світу. Дане захворювання вимагає вкладення величезних ресурсів для боротьби з ним, і тому стає не тільки медичною, але й соціально-економічною проблемою.

Зміст статті

  • Етіологія серцевої недостатності
  • Патогенез
  • Класифікаційні варіанти СН
  • Клінічні прояви
  • Діагностичні процедури виявлення і контролю стану
  • Методи лікування
  • Профілактика СН
  • Висновки
  • Відео по темі
  • Коментарі

Етіологія серцевої недостатності

Серцева недостатність – це не окреме захворювання, а стан, який розвивається внаслідок безлічі причин, що призводять до того, що серце перестає виконувати свою головну функцію – кровопостачання організму. Найчастіше цей синдром є наслідком інших патологій серцево-судинної системи. До таких належать:

  • ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда);
  • артеріальна гіпертензія (особливо її гостра форма – гіпертонічний криз);
  • різні види кардіоміопатій (внаслідок цукрового діабету, анемії, інфекційних і ревматичних захворювань);
  • вади серця (наприклад, стеноз або недостатність серцевих клапанів);
  • легеневе серце.

Не менш значущими є сприятливі фактори, які підвищують ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань. Говорять про наступні фактори ризику:

  • генетична схильність;Симптоми, етіологія, патогенез та методи лікування серцевої недостатності
  • ожиріння;
  • низька фізична активність;
  • стреси, фізичне і емоційне перенапруження;
  • зловживання алкоголем і куріння;
  • нездорове харчування, особливо підвищене вживання натрію (у вигляді солі).

Патогенез

Як випливає з визначення, серцева недостатність виникає або через порушення систолічної (скорочення міокарда), або діастолічної (розслаблення) функції серцевого м’яза. У першому варіанті орган не в змозі перекачувати надходить до нього об’єм крові (наприклад, при стенокардії або артеріальної гіпертензії) – знижується серцевий викид, і клітини не отримують достатньо кисню та інших поживних речовин. У другому випадку, внаслідок застою крові в малому і великому колах кровообігу (при легеневій гіпертензії, наприклад), серце не отримує необхідну кількість крові, після чого точно так само виникає дефіцит серцевого викиду, знижується хвилинний об’єм крові.

Класифікаційні варіанти СН

Серцева недостатність є дуже широким поняттям, тому необхідно чітко класифікувати її варіанти. Розглянемо деякі з них:

За течією:

  • гостра – розвивається протягом кількох хвилин або годин, при інфаркті міокарда;
  • хронічна – формується тривалий період часу, наприклад, при артеріальній гіпертензії або цукровому діабеті.

За походженням:

  • миокардиальная (виникає при пошкодженні серцевого м’яза (при інфаркті або ревматизмі);
  • перевантажувальна, яка має дві форми: – перевантаження тиском – щоб проштовхнути той же об’єм крові, міокарду доводиться прикладати більше зусиль (гіпертонія, стеноз гирла аорти);

– перевантаження об’ємом – у шлуночки надходить більше крові, отже, потрібно більше потужності (клапанна недостатність, трансфузія великого об’єму рідини, дилатація шлуночків);

  • арітміческая – пов’язана з порушенням автоматизму, провідності і виникненням аритмій (тахікардія, эктстрасистолия, блокада);
  • перикардіальна – розвивається внаслідок спайкового перикардиту, або тампонади перикарда.

По клінічним проявам:

  • лівошлуночкова – із-за порушення роботи лівого шлуночка;
  • правошлуночкова – виникає через порушення функції правого шлуночка;
  • тотальна (бивентрикулярная) – виявляється поразка обох шлуночків серця (цією формою закінчуються інші види серцевої недостатності на останніх стадіях);
  • передсердна – обумовлена порушенням функції передсердь.

За ступенем тяжкості:

  • перша стадія – симптоми серцевої недостатності проявляються тільки після навантаження;
  • друга стадія – порушення серцевої діяльності з’являються при навантаженні і деякий час зберігаються в спокої;
  • третя стадія – симптоми не пов’язані з навантаженням і проявляються постійно;
  • четверта стадія (термінальна) – характеризується серйозними розладами гемодинаміки і поліорганною недостатністю, які ведуть до смерті.

Клінічні прояви

Ознаки серцевої недостатності варіюють від форми і стадії захворювання.

Гостра лівошлуночкова недостатність має наступні прояви:

  • біль, неприємні відчуття в області серця;
  • значна задишка або напади ядухи, кашель – серцева астма. Часто виникає вночі, при цьому хворий приймає характерну позу – сидячи і спираючись руками на ліжко. Завдяки цьому включаються додаткові дихальні м’язи;
  • сильна пітливість;
  • блідість шкіри.

Гостра правошлуночкова недостатність нерідко виникає на тлі тромбоемболії легеневих артерій і включає в себе:

  • біль в області правого підребер’я;Симптоми, етіологія, патогенез та методи лікування серцевої недостатності
  • почастішання пульсу;
  • набухання поверхневих шийних вен;
  • озноб, похолодання кінцівок;
  • периферичний ціаноз;
  • часті непритомність;
  • набряки ніг, асцит;
  • збільшення печінки.

Хронічна лівошлуночкова недостатність розвивається протягом тривалого періоду часу і обумовлена застоєм в малому колі кровообігу. В її патогенезі можна виділити наступні ознаки:

  • задишка, яка виникає при навантаженні (фізичної або емоційної) і, з часом, у спокої;
  • кашель, який супроводжує задишку;
  • зниження продуктивності праці, швидка втомлюваність;
  • почастішання серцебиття, аритмії;
  • ціаноз, набряки;
  • з’являються запаморочення, непритомність, обумовлені порушенням мозкового кровообігу.

Хронічна правошлуночкова недостатність виникає внаслідок застою в великому колі кровообігу, що проявляється наступними симптомами:

  • швидка стомлюваність, зниження продуктивності;
  • набряки з’являються спочатку на ногах в кінці дня, потім поступово піднімаються все вище, при цьому може розвиватися асцит – накопичення рідини в черевній порожнині;
  • набухання і пульсація поверхневих вен шиї;
  • ціаноз;
  • гіпотензія;
  • тягнуть болі в області серця;
  • гепатомегалія, застійні процеси в інших органах (нирки, ШЛУНКОВО-кишкового тракту), які проявляються відповідною симптоматикою. Визначивши будь-які симптоми серцевої недостатності, слід негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні процедури виявлення і контролю стану

Так як серцева недостатність відноситься до вторинних патологій (тобто є наслідком інших захворювань), раннє її виявлення є вкрай важливим. Тому методи сучасної діагностики серцевої недостатності постійно розвиваються, ставлячи за мету визначити її на якомога більш ранніх стадіях. Діагностика починається зі збору анамнезу і об’єктивного обстеження. Пацієнти скаржаться на загальну слабкість, сонливість, задишку, больові відчуття, набряки, виникають скарги на зміни тиску, прискорене серцебиття, нудоту і блювоту. Лікар зобов’язаний запитати і про інших захворюваннях, що грають роль в патогенезі серцевої недостатності.

Обстеження починається з огляду. При цьому лікар звертає увагу на наявність ціанозу шкіри, набухання шийних вен, набряки, гепатомеґалію. Дуже важливим методом дослідження є аускультація, під час якої вислуховуються тони серця, що змінюються залежно від конкретної патології, що зумовила розвиток ситуації. При перкусії виявляється гіпертрофія міокарда. Лабораторні аналізи можуть показати зміни в складі крові, виявити маркери гострих станів (наприклад, тропонин при ІМ), порушення жирового, ліпідного та вуглеводного обмінів, інфекційні та аутоімунні захворювання. Досить специфічним дослідженням є визначення рівня передсердного натрійуретичного гормону.

Також використовуються інструментальні методи дослідження. Електрокардіографія (ЕКГ) дозволяє виявити ознаки ішемії та гіпертрофії міокарда. На кардіограмі легко виявити аритмії (такі, як екстрасистоли або блокади). Додатково можна використовувати пробу з навантаженням, яка дозволяє виявити патоморфологічні відхилення на більш ранніх стадіях.

Добове холтерівське моніторування застосовується для дослідження ритму серцевої м’язи протягом усього дня, в тому числі під час сну і відпочинку. Ехокардіографія (УЗД серця) дає можливість встановити конкретну причину недостатності. ЕХО-КГ відображає зміни фракції викиду, з його допомогою можна визначити розміри стінок і камер серця. При проведенні доплерографії можна встановити наявність аномалій серцевих клапанів, визначаються важливі гемодинамічні показники – тиск у відділах серця і швидкість кровотоку, виявляються интракардиальные новоутворення і тромби.

Рентгенографія органів грудної клітки візуалізує такі екстракардіальні стану, що призводять до недостатності серця, як набряк легенів або плевральний випіт. Висновок даного метод дозволяє запідозрити гіпертрофію серця, запалення перикарда, кальцифікатів, перикардіальний випіт. Іноді використовують інвазивні методи, такі як катетеризацію серця (при цьому в центральні судини і камери серця вводять спеціальні зонди, за допомогою яких вимірюють тиск) та ангіографію (введення рентгенконтрастних речовин в судини або порожнини серця).

Проте навіть використання такого багатого арсеналу діагностичних засобів не завжди дає можливість стовідсотково встановити діагноз. У подібній схемі вдаються до диференціальної діагностики. Симптоми лівошлуночкової недостатності часто пояснюють астмою або хронічним обструктивним захворюванням легень, а правошлуночкова серцеву недостатність плутають з хворобами печінки. Крім того, слід провести дифдіагностику і з іншими патологіями:

  • анемія;
  • тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок;
  • тромбоз ворітної вени;
  • синдром верхньої порожнистої вени;
  • констриктивний перикардит;
  • ексудативний перикардит;
  • нефротичний синдром;
  • захворювання щитовидної залози.

Методи лікування

Першочергово слід усувати основне захворювання. Але не варто нехтувати симптоматичним лікуванням серцевої недостатності, яка може в значній мірі поліпшити стан хворого, продовжити його життя. Лікування призначається виходячи з форми та стадії серцевої недостатності.

ДієтаСимптоми, етіологія, патогенез та методи лікування серцевої недостатності

Лікування буде безглуздим, якщо не усунути провокуючі фактори. З продуктів слід виключити:

  • надмірне споживання солі (не більше 5-6 г на день);
  • алкоголь;
  • їжу з високим вмістом жирів та холестерину;

При значних набряках потрібно обмежити прийом води. Кількість прийнятої за день рідини повинна приблизно відповідати виділеної сечі.

Рекомендується дієта і вживання їжі не менше 4-5 разів на день.

Медикаментозна терапія

Зниження проявів клінічних симптомів, поліпшення роботи серця і периферичної гемодинаміки, зменшення набряків і збільшення працездатності – це лише деякі ефекти, на які здатні сучасні фармпрепарати. Розглянемо деякі їх класи, що застосовуються при лікуванні даної патології, згідно з даними міжнародних кардіологічних конгресів:

  • Серцеві глікозиди мають кардіотонічний ефект, тобто сприяють збільшенню сили серцевих скорочень шлуночка, покращує насосну функцію серця і толерантність до фізичних навантажень. До них відносяться строфантин, корглікон, дигоксин, целанид.
  • Блокатори бета-адренергічних рецепторів. Їх ефект обумовлений здатністю знижувати ЧСС, що покращує показники серцевого викиду. Серед них анаприлін, атенолол, метопролол, небивалол.
  • Інгібітори АПФ знижують периферичний опір судин, знижуючи їх тонус, що значно полегшує роботу серця (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, раміприл, периндоприл).
  • Діуретики. Дані препарати здатні виводити зайву рідину, яка накопичується в організмі при серцевій недостатності. До них відносяться фуросемід, спіронолактон, торасемид.
  • Нітрати, завдяки розширенню стінок коронарних судин, покращують кровопостачання міокарда. Це добре відомі нам нитроглицелин, нітронг, сустак.
  • Антитромботичні преапарты – покращують реологічні властивості крові і перешкоджають утворенню тромбів в судинах. Найпоширеніші: аспірин, варфарин.
  • Хірургічне лікування На більш пізніх стадіях медикаментозна терапія здатна лише на нетривалий час поліпшити стан пацієнтів, однак не дає повного лікування. У цих випадках показане проведення операцій. Також хірургічне лікування показано при ряді гострих патологій, таких як інфаркт міокарда або ТЕЛА. Найбільш поширені такі види оперативного втручання:

    • протезування клапанів при вадах серця;
    • шунтування або стентування коронарних судин при ІХС;
    • імплантація кардіостимулятора і кардиоміопластика;
    • трансплантація серця.

    Профілактика СН

    Найчастіше, розвиток серцевої недостатності (і відповідно, призводять до неї хвороб) викликано оборотними факторами – такими як неправильне харчування, відсутність фізичного навантаження шкідливі звички.

    Помірні фізичні навантаження, раціональне харчування, відмова від вживання алкоголю і куріння, уникнення стресів і достатній відпочинок – ці прості принципи дозволяють значно знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань або уникнути декомпенсації та інвалідності. При серцевій недостатності важливо уповільнити і зупинити її механізм прогресування та розвиток подальших ускладнень.

    В першу чергу, це досягається лікуванням основного захворювання. Критично важливо виконувати всі приписи лікуючого лікаря, бо тільки так можна досягти успіху. Слід періодично проходити обстеження у кардіолога і коригувати призначену терапію. Рекомендується застосовувати методи лікувальної фізкультури, проте тільки під контролем лікаря. Значні фізичні навантаження можуть призвести до погіршення стану та прогресування хвороби.

    Висновки

    Серцева недостатність – це небезпечний для життя стан, при якому знижується функціональність серцево-судинної системи, що призводить до порушень у всіх органах хворого. Дана патологія є результатом багатьох захворювань, які можна успішно діагностувати і лікувати, тим не менш показники смертності все ще дуже високі, а якість та тривалість життя пацієнтів значно знижені. Без відповідного лікування прогноз в цілому несприятливий, що зумовлено величезною важливістю роботи серця на весь організм.

    Успіх лікування залежить не лише від професійності лікарів, але і від вжиття відповідних заходів профілактики, таких як помірні заняття спортом, відмова від шкідливих звичок і точне виконання всіх приписів.