Кардіологія        21 Березня 2018        2305         Коментарі Вимкнено до Розрахунок маси міокарда лівого шлуночка: норма

Розрахунок маси міокарда лівого шлуночка: норма

Вивчення фізичних параметрів міокарда є дуже важливим у діагностиці та подальшому лікуванні пацієнтів, які страждають захворюваннями серцево – судинної системи. Гіпертрофія серцевого м’яза є небезпечним синдромом, який може призвести до небезпечних ускладнень і смерті. Тому дана проблема актуальна в даний час і потребує пильного розгляду.

Зміст статті

  • Ключові характеристики міокарда та методи їх розрахунку
  • Практичне значення фізичних показників міокарда
  • Висновки
  • Відео по темі
  • Коментарі

Ключові характеристики міокарда та методи їх розрахунку

Міокард являє собою м’язовий шар серця, який складається з одноядерних клітин, що мають особливу поперечне розташування. Завдяки цьомуРозрахунок маси міокарда лівого шлуночка: норма забезпечується надзвичайна міцність м’язи і здатність до рівномірного розподілу роботи по всьому серцю. Взаєморозташування клітин за типом вставних дисків визначає незвичайні властивості міокарда. До них відносяться збудливість і скоротливість, провідність, розслаблення і автоматизм.

Оцінити здорово ваше серце можливо з допомогою додаткових інструментальних обстежень. Нормальні показники за результатами ехокардіографії миоакрда шлуночків (один з ключових методів діагностики патології викиду крові) виглядають наступним чином:

  • лівий шлуночок (ЛШ): маса міокарда -135-182г, 95-141г; індекс маси (ИММЛЖ) – 71-94г/м2, 71-84 г/м2 у чоловіків і жінок відповідно.
  • правий шлуночок (ПЖ): товщина стінки – 3мм; розмірний індекс – 0,75-1,25 см/м2; величина діастоли в спокої – 0,8-2,0 див.

Лівий шлуночок бере на себе більшу функціональну навантаження, ніж які-небудь інші частини серця, і відповідно частіше схильний до патологічних змін. Тому його параметри розглянемо більш докладно.

Розрахунок маси міокарда лівого шлуночка отримують, виробляючи різні обчислення. Калькулятор обробляє отримані цифри за допомогою спеціальних формул. На сучасному етапі найбільш чутливими визнані 2 формули, які рекомендовані American Society of Echocardiography (ASE) і Penn Сonvention (PC). Відмінність між ними полягає лише у включенні товщини внутрішнього шару серця при використанні першої формули.

Отже, формула визначення маси міокарда виглядає наступним чином:

0,8 х (1,04 х (МЖП + КДР + ЗСЛЖ) х 3 — КДР х 3) + 0,6, де

  • МЖП – це міжшлуночкової перегородки в діастолу;
  • КДР – це кінцево – діастолічний розмір лівого шлуночка;
  • ЗСЛЖ – це задня стінка лівого шлуночка в період розслаблення.

Норма маси міокарда лівого шлуночка знаходиться в залежності від статевої приналежності. У чоловіків ця величина складає близько 135 – 182г. Для жінок ці показники нижче і коливаються від 95 до 141г.

Науково доведено, що вага міокарда тісно пов’язаний і залежить від розмірів тіла (зокрема від масо – ростового показника). У зв’язку з цим було запроваджено спеціальний індекс, який враховує всі індивідуальні особливості пацієнта, його вік. Існує дві формули для його обчислення:

  • ЇМ = M/H2,7 де, М – маса міокарда ЛШ, м; H – зріст, у м. Використовується в педіатрії.
  • ЇМ = M/S, де, М – маса серцевого м’яза, г; S – площа поверхні тіла, м2. Використовується для дорослого населення.
  • Нормальний індекс маси міокарда лівого шлуночка дорівнює 111 г/м2 і 135 г/м2 у чоловіків і жінок відповідно.

    Використовується спеціальна таблиця, в яку заносять розрахунок цих параметрів, на підставі чого формується висновок.

    Для чого ж потрібні фізичні параметри серцевого м’яза, і про яких відхиленнях вони можуть свідчити? Збільшення перерахованих вище показниківРозрахунок маси міокарда лівого шлуночка: норма говорить про можливий ризик або про вже придбаної гіпертрофії міокарда. При патологічному розростанні міокарда збільшується товщина самої стінки, частіше лівого шлуночка, з можливим залученням в процес навіть міжшлуночкової перегородки. Норми товщини міокарда лівого шлуночка рівні не більше 1,0-1,2 див.

    Все ж самостійно інтерпретувати результати ехокардіографії не варто. Детально вивчивши всі показники, ви можете порівняти їх з варіантами норми, а остаточний діагноз поставить тільки фахівець – лікар кардіолог, оцінюючи всі параметри сукупності.

    Варіант нормального збільшення серцевого м’яза можливий у спортсменів, коли при інтенсивних навантаженнях міокард повинен адаптуватися, щоб доставити кисень до всіх органів і тканин. Це пристосування і відтворюється у вигляді збільшення м’язової тканини. Так званий синдром спортивного серця. Однак ця «норма» є відносною, оскільки з часом гіпертрофія лівого шлуночка може стати патологічною і призвести до розвитку серцевої недостатності.

    Тому незалежно від причини, особи, у яких в результаті обстеження виявили гіпертрофований міокард, повинні обов’язково перебувати під наглядом лікаря.

    Практичне значення фізичних показників міокарда

    ГЛШ – досить тривалий процес компенсаторної реакції серцевого м’яза. Гіпертрофія міокарда – це не хвороба, а синдром, який може призвести до серйозних ускладнень. Розвиток цього стану може бути обумовлено як спадковою схильністю, так і способом життя.

    До генетичних факторів відносять схильність чоловічого населення і поліморфізм гена ангіотензин-перетворюючого ферменту. Це, в свою чергу, обумовлює подальші патофізіологічні зміни при ГМЛЖ. Вони знаходяться в прямій пропорційній залежності від кількості ангіотензину в організмі. Також до факторів ризику можна віднести неконтрольовану артеріальну гіпертензію.

    За класифікацією американського вченого Роббінса, формування здоров’я у 51 – 52% залежить саме від способу життя. До негативних моментів відносять зловживання алкоголем, куріння, підвищення індексу маси тіла (ІМТ) вище 30 і, як не дивно, професійний спорт.

    Розрахунок маси міокарда лівого шлуночка: нормаНа жаль, дитина також може бути підданий гіпертрофії міокарда. Це можливо при наявності в анамнезі вроджених вад розвитку серця (коарктація і стеноз аорти, відкрита артеріальна протока, дефект МЖП, стеноз гирла легеневої артерії і т. д.), ендокринних захворювань, патологій нирок.

    З анатомічної точки зору розрізняють концентричну гіпертрофію лівого шлуночка, що характеризується саме потовщенням його стінок, і ексцентричну, при якій товщина стінок відносно збережена, але відбувається наростання його маси і розмірів порожнини.

    Діагностувати гіпертрофію на сучасному етапі не складно. Її можна запідозрити при рутинній електрокардіографії, де та проявляє себе відхиленням осі до гіпертрофованої області, порушенням проведення імпульсу, ішемічними змінами і т. д. Але трактувати ці дані зможе тільки фахівець. Проведення УЗД серця покаже цифрову характеристику, яка зможе охарактеризувати тяжкість патології. При збільшенні товщини стінки від 11 до 21 мм говорять про помірної гіпертрофії. 21 – 25 мм – це вже середня ступінь важкості, а більш 25мм вже свідчить про вираженою ГЛШ.

    Небезпека даного факто полягає в тому, що навіть коли маса міокарда лівого шлуночка збільшена, клінічних проявів ще немає. Це може тривати аж до вичерпання компенсаторних можливостей серця. До неспецифічних симптомів можна віднести слабкість, запаморочення, непритомність. Надалі часто виникають напади стенокардії, так як відбувається невідповідність між доставкою кисню до збільшеного серця і його потребами. З’являються набряки ближче до вечора, задишку, перебої в роботі серця у вигляді аритмій.

    Все це свідчить про початок стадії декомпенсації і вимагає обов’язкового лікування.

    Гіпертрофія лівого шлуночка, на щастя, є оборотним станом. Лікування цього синдрому обов’язково слід починати з модифікації способу життя. Необхідно відмовитися від шкідливих звичок, оптимізувати режим фізичних навантажень, привести в норму свою вагу. Рекомендована дієта з обмеженням солі, тваринних жирів. Повсякденний раціон слід збагатити овочами і фруктами, кисломолочними продуктами і зеленню.

    Власне лікування ГЛШ відбувається в два етапи. На початку необхідно запобігти погіршення стану, а потім спробувати ремоделировать м’яз серця, аж до нормалізації показників маси міокарда, товщини стінок і розмірів порожнин.

    Не обійтися і без застосування лікарських засобів. В даній ситуації обгрунтовано призначення таких препаратів:

    • бета–адреноблокатори: знижують потребу міокарду в кисні і зменшують негативний вплив симпатоадреналової системи;
    • інгібітори АПФ: рекомендовані при АГ, знижують прогресування гіпертрофії;
    • Блокатори кальцієвих каналів – знижують скоротливу функцію серця, що покращує і суб’єктивні прояви;
    • антиаритмічні препарати – ця лікарська рекомендація актуальна при наявності ускладнень.
    • критеріями ефективності терапії є поліпшення якості і збільшення тривалості життя, відсутність подальшого розвитку серцевої недостатності.

    Висновки

    Вивчення фізичних параметрів міокарда є дуже важливим у діагностиці та подальшому лікуванні пацієнтів, які страждають захворюваннями серцево – судинної системи. Гіпертрофія міокарда є небезпечним синдромом, який може привести до ускладнень і смерті, навіть якщо ти спортсмен. З цією метою слід ретельно здійснювати контроль показників артеріального тиску, двічі на рік, навіть при відсутності скарг, проконсультуватися у кардіолога, проходити профілактичне обстеження. Під час виявлена гіпертрофія завжди піддається корекції, що знижує загрозу формування ускладнень і сприяє сприятливому прогнозу на одужання.