Інсульт завжди застає зненацька і в багатьох випадках закінчується летальним результатом. Серед людей, які пережили напад, більшість назавжди залишаються інвалідами. Вони втрачають здатність до самостійного пересування, управління тілом і вільного спілкування, живуть у стані нервового напруження. Відновлення після інсульту проходить відповідно до спеціально розробленої програми та направлено на те, щоб хворий міг повернутися до нормального життя повністю або частково.
Характеристика проблеми
Інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу, що приводить до відмирання тканин і інших серйозних наслідків. Стан проявляється характерними ознаками – сильним головним болем, втратою координації, слабкість, параліч обличчя та правої сторони тіла, а в деяких випадках-втратою свідомості.
Залежно від механізму появи виділяють два основних види патології: ішемічний та геморагічний. Перший характеризується некротичними змінами в тканинах внаслідок закупорки судин тромбами, другий – розривом судинних стінок з наступним крововиливом. Хоча і в тому, і в іншому випадку ризик смертельного результату вкрай високий, ішемічний інсульт вважається менш небезпечним. Якщо екстрена допомога була надана вчасно, попередити повномасштабне відмирання ділянок мозку можна за допомогою введення спеціальних препаратів.
Наслідки геморагічного інсульту запобігти набагато складніше. Після гострого крововиливу пацієнта необхідно терміново госпіталізувати, усунути розрив судин і видалити гематому, яка здавлює тканини і призводить до швидкоплинної загибелі.
Шанси на повне відновлення розраховуються, виходячи з обстеження стану хворого після нападу. До спеціальним заходам можна приступати вже через дві доби, починаючи з найпростіших процедур. Якщо втратити час і відстрочити реабілітацію до півроку, шанси на успішне одужання значно знижуються.
Зверніть увагу! Повторні курси відновлення, на яких закріплюються досягнуті результати, важливі для профілактики другого інсульту. Вони проводяться з певною періодичністю, яка встановлюється реабілітологом.
Реабілітаційний прогноз
Побутує думка, ніби молоді люди відновлюються швидше літніх і в цілому переносять інсульт краще. У деяких випадках це дійсно так, але передбачити масштаб катастрофи в тому чи іншому випадку неможливо. Іноді літня людина, яка надійшла в стаціонар в непритомному стані з вираженими симптомами паралічу та іншими порушеннями в роботі ЦНС, одужує після нетривалого часу. У той час як люди працездатного віку, що перенесли кілька мікроінсультів на ногах, в кінцевому підсумку виявляються сраженными повноцінним нападом, після якого залишаються повними інвалідами.
Точні терміни відновлення після інсульту встановити важко навіть фахівцеві. Тривалість періоду повернення людини до повноцінного життя залежить від багатьох факторів:
- як швидко була надана допомога в перші години після нападу;
- площа тканин, уражених внаслідок крововиливу або закупорки судин;
- наявність інсульту в анамнезі;
- стан серцево-судинної системи;
- загальне самопочуття пацієнта;
- вікова категорія – чим старше хворий, тим довше відбувається одужання;
- випадки інсульту у близьких родичів.
Важливо! Для повноцінного постінсультного відновлення в короткі терміни дуже важлива націленість пацієнта та його рідних на отримання результатів.
В середньому тривалість відновного періоду становить від місяця до року при незначних або помірних ускладненнях. У найважчих випадках реабілітація може займати всю решту життя пацієнта і не приносить видимих результатів.
Особливості реабілітації
Основною метою реабілітації є відновлення порушених функцій організму і повернення хворого до повноцінного життя. Лікування вважається успішним, якщо по його завершенню хворий може самостійно харчуватися, одягатися, обслуговувати себе, пересуватися на ногах без опори і займатися іншими повсякденними справами в тому ж обсязі, що і до нападу.
Реабілітація після правостороннього інсульту заснована на комплексному підході. У ній беруть участь різнопрофільні фахівці, серед яких лікарі, психологи і соціальні працівники. При складанні програми враховується не тільки самопочуття хворого, але і його емоційна характеристика до нападу. Щоб допомогти найбільш ефективно, важливо знати, якою діяльністю займався чоловік раніше, які його відносини з близькими родичами та інше. Враховуючи ці особливості, спеціаліст зрозуміє, як краще мотивувати потерпілого після інсульту.
Виділяють 3 етапи реабілітаційного періоду:
- ранній (перші півроку після нападу);
- пізній (від 6 місяців до року);
- період віддалених наслідків (понад рік після нападу).
Рання реабілітація
Рання реабілітація починається на стаціонарному етапі і триває близько 6 місяців. Вона полягає у виконанні стандартних рекомендацій щодо лежачих хворих:
- підведення в горизонтальне положення на ліжку, а пізніше – присадка на стілець;
- дотримання спеціальної дієти і режиму пиття;
- носіння компресійної білизни;
- фіксація коригуючих поз під час лежання або сидіння.
При укладанні постінсультних хворих дуже важливо дотримуватися правила: розташовувати частини тіла симетрично, не допускати тривалого перебування на спині, обмежувати рухові функції суглобів і організовувати підтримку кінцівок. Ці рекомендації сприяють зниженню м’язового тонусу, усунення хворобливих відчуттів і підвищення загальної чутливості організму.
Важливо! Успішне одужання залежить від збереження пластичності клітин головного мозку, показники якої варіюються під дією зовнішніх факторів.
На ранньому етапі велика увага приділяється лікувального масажу, який допомагає швидше відновитися паралізованим частинам тіла і перешкоджає розвитку контрактури. У перші тижні процедура виконується шляхом легкого погладжування шкіри на лівій або правій стороні тіла (в залежності від розташування паралічу). Здорові ділянки обробляються більш інтенсивними рухами.
Лікувальна фізкультура призначається після стабілізації стану хворого в перші дні перебування в стаціонарі. Прості вправи виконуються не більш 20 хвилин в день по 4 – 5 підходів. При відсутності активності з боку потерпілого ЛФК проводиться реабілітологом, починаючи з пальців, кистей і стоп і закінчуючи суглобами ліктів і колін.
Через деякий час, коли хворий у змозі робити найпростіші рухи самостійно, можливе виконання вправ:
- Згинати і розгинати пальці рук і ніг, обертати кистями і стопами, рухати кінцівки в тазостегнових і плечових суглобах.
- Хапатися за рушник, закріплене у вигляді петлі над постіллю, і робити рухи рукою вгору – вниз, в сторони, по колу.
- Обхоплювати гомілки руками і згинати ноги в колінах. Стопи при цьому м’яко ковзають по ліжку.
- З положення лежачи підняти руки і схопитися долонею за спинку. Виконувати підтягування з прогибанием в попереку і витягуванням пальців ніг.
Одночасно з цим фахівці працюють над відновленням мови, зору, пам’яті та розумових здібностей.
Пізня реабілітація
На пізньому етапі, який триває від 6 місяців до року, пацієнт може самостійно вставати з ліжка, займатися простими гімнастичними вправами і пересуватися з опорою. Всі заходи можуть проводитися в домашніх умовах під керівництвом реабілітолога або близького родича.
У цей період задіюються способи фізичної, логопедичної та психологічної реабілітації.
Хворому показано виконання наступних вправ ЛФК:
Відновлення мовлення та пам’яті
Мовні і розумові функції неможливо відновити настільки ж швидко, як і рухову активність. Для того щоб повернути пам’ять і інші важливі для соціалізації навички, потрібно витратити багато зусиль і часу. Велика відповідальність лягає на плечі близьких родичів, які повинні всіляко підтримувати починання хворого і оточувати його розумінням.
Методика відновлення мови добре розроблена. Основні рекомендації спрямовані на активізацію ділянки мозку, що відповідає за відтворення звуків і побудова їх у слова та речення. Це досягається шляхом багаторазового виконання вдома спеціальних вправ, а також постійного спілкування. Для повернення здатності до відтворення звуків виконуються логопедичні вправи: згортання губи в трубочку, розсовування губ, висування мови та інші.
Зверніть увагу! Щоб функції відновлювалися активніше, можна зайняти хворого співом, яке благотворно позначається на загальному стані.
Для повноцінного відновлення ментальних навичок необхідно якомога раніше почати стимулювання нервової діяльності. Для цього хворому прописують ліки, які покращують обмінні процеси в тканинах головного мозку. Результат від їх застосування буде помітний не раніше, ніж через 3 місяці після початку курсу, тому не варто чекати миттєвого ефекту.
Разом з медикаментозними методами проводиться функціонально-відновлювальна терапія. Вона полягає в регулярному тренуванні мозку за допомогою повторення цифр, віршів, уривків тексту та виконання інших вправ.
Реабілітаційні заходи необхідно виконувати регулярно і старанно. Точне дотримання лікарських рекомендацій – запорука успішного відновлення після інсульту.
