Діагноз хвороб. Препарати та ліки для лікування інфаркту міокарда.

Інфаркт міокарда – це ураження серцевого м’яза, внаслідок тромбозу коронарної артерії з розвитком некрозу. Виникає на тлі ІХС, в популяції частіше зустрічається у чоловіків. Захворювання вимагає негайного лікування у стаціонарних умовах (медикаментозного та/або хірургічного). Потім тривалого відновного періоду в санаторно-курортних установах і вдома, постійного прийому ліків, зміни способу життя.

Зміст статті

Які препарати застосовуються для лікування інфаркту міокарда?
- Препарати, використовувані в умовах стаціонару
Медикаменти, прийняті після виписки
Чому важливо приймати таблетки під час відновлення після інфаркту?
Висновки
Відео по темі
Коментарі

Які препарати застосовуються для лікування інфаркту міокарда?

Медикаменти для купірування нападу на догоспітальному періоді

На догоспітальному етапі не завжди можна сказати, чи у пацієнта інфаркт, тому часто ставитися «робочий діагноз: гострий коронарний синдром з элевацией сегмента ST або без. Хворому необхідно надати положення лежачи з трохи піднятою головою, забезпечити доступ свіжого повітря і заспокоювати пацієнта.

Перелік засобів, що застосовуються для купірування гострого стану при інфаркті міокарда:

Нітрогліцерин (антиангінальний, судинорозширювальний ефект) під язик у таб. 0,5-1,0 мг або аерозоль 1-2 дози. При необхідності повторювати при нормальному АТ, по закінченню часу дії попередньої таблетки (кожні 5-10 хвилин). При сильному больовому синдромі 2.0 мл 1% розчину нітрогліцерину розводять в 500 мл 0,9% NaCl або 5% глюкози, вводять в/в крапельно, під контролем АТ і ЧСС. Інфузію зупиняють при систолічному АТ < 90 мм. рт.ст.

Ацетилсаліцилова кислота (АСК) – 160-325 мг, розжувати або клопідогрель 300 мг пацієнтам до 75 років і хворим після цього віку 75 мг.

Кисень – 2-4 л за хвилину.

? – адреноблокатори – усім, при відсутності протипоказань (брадикардія, артеріальна гіпотензія, застійна серцева недостатність). Застосовують неселективні: пропранолол – 20-40 мг; метопролол – 25-50 мг перорально або 5-10 мг в/в повільно струминно; есмолол – 250-500 мг болюсно з подальшою інфузією 50-100 мкг/кг/хв;

Блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем) якщо є протипокази до ? – адреноблокаторами.

При гострих порушеннях ритму – застосовують антиаритмічні лікарські засоби (кордарон – 5 мг/кг в/в у 250 мл 5% розчину глюкози на протязі 20-120 хв.

Наркотичні анальгетики (щоб уникнути больового шоку пацієнта треба знеболити): морфіну гідрохлорид – 1,0 мл 1% розведеного в 20 мл 0,9% NaCl (вводити по 4-10 мл, дріб); промедол; у разі пригнічення дихання – налоксон (0,1-0,2 мг через кожні 15 хв.).

Антикоагулянти: нефракціонований гепарин – в/в 60 ОД/кг розвести в 20 мл 0,9% NaCl; еноксапарин – підшкірно 0,1 мл/10 кг; фондапаринукс – підшкірно 2,5 мг.

При емоційному та психомоторному збудженні можна застосувати транквілізатор: діазепам.

Препарати, використовувані в умовах стаціонару

В умовах стаціонару хворим проводять реперфузию застосовуючи тромболітичні засоби. Перші 12 годин після початку хвороби процедура може бути безкоштовною.

Список засобів, застосування яких актуально для тромболізису:

Стрептокіназа – 1,5 млн ОД в/в протягом 30-60 хв. (протипоказаний препарат якщо раніше він застосовувався).

Альтеплаза – 15 мг в/в болюсно (0,75 мг/кг протягом 30 хв, далі 0,5 мг/кг за 60 хв, загальна доза не вище 100 мг.

Тенектеплаза – в/в, болюсно: 30 мг – маса < 60 кг; 35 мг на 60-69 кг; 40 мг – на 70-79 кг; 45 мг – 80-89 кг; 50 мг – маса > 90 кг.

Пацієнту, якому призначено тромболізис потрібні антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота, брилинта або клопідогрель. А так само антикоагулянти: еноксапарин, нефракціонований гепарин.

В перші 12 годин після виникнення симптомів інфаркту хворому можна провести черезшкірне коронарне втручання (стентування). У такому разі стент безкоштовний.

При необхідності продовжують застосовувати ліки використовуються при інфаркті міокарда на догоспітальному етапі: нітрати, протиаритмічні, бета-адреноблокатори. Важливо пам’ятати, що останні здатні зменшувати АТ і ЧСС, що не завжди корисно для пацієнта, а ще при тривалому прийомі знижують потенцію у чоловіків.

Медикаменти, прийняті після виписки

Ліки після інфаркту міокарда застосовуються в якості тривалої або постійної терапії:

Антитромбоцитарная та/або антикоагулянтна терапія. Антиагреганти: АСК – 75-100 мг/добу, постійно; клопідогрель – 75 мг/добу – 12 місяців.

Якщо ці препарати протипоказані, рекомендовано антикоагулянти: варфарин (з передерживанием МНВ в межах 2-3) або НВАК (ривароксабан, дабигатран). Особливо вони показані при миготливої аритмії, тромби у лівому шлуночку, штучних клапанах.

Іноді застосовують комбінації антикоагулянтів і низьких доз АСК, клопідогрелю.

? – адреноблокатори та інгібітори АПФ (периндоприл, раміприл) призначають незалежно від рівня артеріального тиску та стану лівого шлуночка.

Обов’язково гиполипидемическая терапія: аторвастатин, симвастатин.

При ЦД досягнення рівня глікозильованого гемоглобіну 6,5%, а так само зміна способу життя.

Сечогінні (при серцевій недостатності): фуросемід – 40 мг за схемою.

Чому важливо приймати таблетки під час відновлення після інфаркту?

Медикаментозне лікування інфаркту міокарда обов’язково під час відновлення після нього. Це регулює безліч ланцюжків у патогенезі хвороби і не дозволяє їй прогресувати, тим самим збільшує виживаність і зменшує смертність. Прийом ліків профілактує ускладнення і повторне виникнення інфаркту, а такі препарати, як бета-блокатори та інгібітори АПФ навіть беруть участь в ремоделюванні лівого шлуночка.

Висновки

Фармакологія постійно рухається вперед. Методики терапії та препарати при інфаркті вдосконалюються. Виживаність пацієнтів збільшується. Існують державні програми, які забезпечують пільги на лікування даного захворювання. Але треба пам’ятати, що кращий спосіб боротьби з патологією – це її профілактика. Вона включає в себе відмову від шкідливих звичок, правильне харчування, спорт, повноцінний сон і відпочинок, регулярні медичні обстеження.