Невідкладна та перша допомога при інфаркті міокарда: алгоритм дій

Інфаркт міокарда (ІМ) – гостро виник стан, який характеризується розвитком некротичного осередку в міокарді з причини невідповідності між потребою його в кисні і припливу останнього в міокард.

Гострий коронарний синдром (ГКС) – симптомокомплекс дозволяє запідозрити розвиток ішемічних змін в міокарді (ІМ, нестабільна стенокардія). Діагностується на підставі больового синдрому та патогномонічних ЕКГ-ознак.

Рання діагностика, своєчасна госпіталізація і успішно надана невідкладна допомога при інфаркті міокарда значно знижують показники смертності, інвалідності і покращують результати подальшого лікування.

Зміст статті

Надання допомоги пацієнту в домашніх умовах до приїзду швидкої допомоги
- Алгоритм долікарської допомоги
Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі
Від чого залежить успіх надання першої допомоги хворому з ОКС?
Висновки
Відео по темі
Коментарі

Зміст

Надання допомоги пацієнту в домашніх умовах до приїзду швидкої допомоги

Здатність вчасно зорієнтуватися, надати адекватну допомогу хворому до приїзду бригади швидкої допомоги в рази збільшує його шанси на виживання.

Перша допомога при інфаркті міокарда повинна бути надана негайно.

Алгоритм долікарської допомоги

Для збільшення шансів хворого вижити необхідно дотримуватися алгоритм дій при інфаркті міокарда:

Негайно викликати швидку допомогу (в розмові з диспетчером максимально чітко сформулювати симптоми, озвучити підозру на ІМ, щоб на виклик приїхала спеціалізована кардіологічна або реанімаційна бригада);

Забезпечити хворому напівсидячому положення (підвищене положення верхньої половини тулуба знижує переднавантаження на серце);

Постаратися заспокоїти пацієнта (емоційне і фізичне напруження збільшує викид вазоконстрикторів, що посилює ішемію міокарда і збільшує його потреба в кисні);

Забезпечити приплив кисню (відкрити вікна, двері, включити кондиціонер);

Зняти верхній одяг і послабити всі стискаючі елементи (краватка, ремінь, кольє і т. д);

При можливості виміряти артеріальний тиск, і порахувати пульс. При вираженій тахікардії прийняти Анаприллин 1 табл., гіпертонії – Каптоприл 1 табл.;

Дати АСК (150-325мг) або Клопідогрель (100мг). Ефект буде швидше, якщо таблетки розжувати;

Сублінгвально дати 1 табл. Нітрогліцерину. Повторювати прийом через кожні 5 хвилин (але не більше 3-х доз);

До приїзду швидкої допомоги заборонено приймати ненаркотичні анальгетики!

У разі якщо хворий раптово втратив свідомість, перестав дихати і сталася зупинка серця, необхідно до приїзду лікарів виконувати серцево-легеневу реанімацію:

Розташувати пацієнта лежачи на спині, закинути голову назад, підкласти під шию валик, висунути нижню щелепу (профілактика обтурації дихальних шляхів мовою);
Нанести реберної стороною кулака перикардіальний удар (з висоти 30 см над грудною кліткою), перевірити пульс на сонній артерії;
Проводити непрямий масаж серця і робити штучне дихання з частотою 30:2 якщо процедуру виконує одна людина або 15:1 якщо удвох. Натискання варто проводити швидко (100 в хвилину), ритмічно і з достатньою силою для забезпечення серцевого викиду;
Через кожних 2-3 хвилини перевіряти не з’явився пульс.

Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі

Стандарт приїзду бригади ЭМД в місті дорівнює 10 хвилинам, за межами міста – 20 хвилин після реєстрації виклику в диспетчерській службі. Якщо брати до уваги метеоумови, эпидситуацию і дорожню ситуацію, можливо перевищення часу (не довше ніж на 10 хвилин).

Згідно протоколу, алгоритм дій бригади по прибуттю до хворого включає:

Збір анамнезу (при можливості);

При потребі проведення реанімаційних заходів (штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця, дефібриляція);

Проведення огляду та фізикального обстеження з оцінкою стану серцево-судинної і дихальної системи;

Реєстрація 12 відведень ЕКГ з повтором через 20 хвилин;

Пульсоксиметрія (при сатурації нижче 95% – киснева підтримка масочно або через носові канюлі 3-5 л/хв);

Визначити рівень тропонинов I, T в крові (при наявності портативного тесту);

Забезпечення венозного доступу.

Власне надання екстреної медичної допомоги:

Нітрогліцерин 0,5-1 мг кожні 10 хвилин. При вираженому больовому синдромі в/в крапельне введення під контролем САД (не нижче 90 мм. рт.ст.);
Купірування ангінозного нападу наркотичними анальгетиками. Переважно Морфін по 2-5 мг кожні 10-15 хвилин до припинення больового синдрому (сумарна доза не вище 20 мг);
АСК 150-325мг розжовуючи, якщо пацієнт не брав її до приїзду швидкої допомоги;
Проведення подвійної антитромбоцитарной терапії – Тикагрелор 180мг, при його відсутності призначається Клопідогрель в дозі 300мг;
Бета-блокатори короткої дії – пропранолол, метопролол;
Знизити навантаження на міокард шляхом зниження АТ та корекції гемодинамічних порушень.

При можливості рекомендовано проведення тромболизисной терапії (стрептокіназа, альтеплаза, актилизе) на догоспітальному етапі. Якщо тромболізис виходить провести протягом 2 годин від початку ішемічних змін (оптимально за 60 хвилин), це може обірвати розвиток некрозу при ІМ, зменшити область некрозу і грунтовно знизити смертність. ТЛТ не ефективно якщо від початку больового нападу минуло більше 12 годин. Також ТЛТ не виконують при наявності абсолютних протипоказань: интракраниальное кровотеча в минулому, ГПМК за останні 3 місяці, злоякісне новоутворення ГМ, аневризма черевного відділу аорти з тенденцією до розшарування, кровотечі з ШКТ протягом місяця, порушення системи гемостазу.

Всі пацієнти імовірно з ОКС госпіталізуються в реанімаційне відділення спеціалізованого стаціонару з можливістю виконання екстреної ангіографії та, при показаннях – репер фузійних втручань.

Від чого залежить успіх надання першої допомоги хворому з ОКС?

Якість надання першої допомоги пацієнтові з можливим розвитком ОКС залежить від безлічі факторів:

Знання людиною, що надає допомогу, алгоритму дій при ІМ, вміння виконувати СЛР;
Часу пройшло від початку приступу до проведення реанімаційних заходів;
Медикаментозного забезпечення та інструментальної підтримки (тонометр, нітрогліцерин, аспірин);
Доступності до догоспітальної допомоги;
Укомплектування бригад швидкої допомоги необхідною апаратурою, препаратами, кваліфікації персоналу;
Віддаленість від спеціалізованих кардіологічних відділень.

Також існують фактори, що збільшують протягом ОКС, і тим самим знижують шанси на успіх:

Вік старше 70 років;
Супутня патологія (цукровий діабет, ожиріння, патологія нирок, поширений атеросклероз, гиперхолестеринэмия, гіпертонічна хвороба);
Безболевое початок ішемії або атипова клінічна картина;
Великий осередок некрозу (трансмуральний ІМ) з кардіогенним шоком;
Виникнення важких аритмій і порушень серцевої провідності.

Висновки

Раціонально надана перша допомога хворому з НИМ безпосередньо підвищує шанси пацієнта вижити, і зменшує ймовірність виникнення ускладнень надалі.

Як показала світова практика – причиною більшості смертей від ОКС відбувається ще до прибуття спеціалізованих медичних бригад.

Тому дуже важливо на рівні поліклінік навчати пацієнтів розпізнавати перші ознаки розвитку ВКБ і вміти надати собі допомогу в самому початку нападу. Всі пацієнти з групи ризику повинні дотримувати рекомендації лікаря і дотримуватися принципів здорового способу життя.

Так само важливо проінформувати родичів пацієнта про те, як розпізнати початок розвитку ішемії і, про можливу потреби надання першої допомоги при інфаркті в домашніх умовах.