Легеневе серце – симптоми та діагностика, лікування та прогноз

Виникає легенева серце у людей, які страждають від різних патологій легенів і серця. Проявляється воно частою задишкою, болем, посинінням шкіри (ціанозом), прискореним диханням та іншими симптомами. Для складання курсу лікування і точного визначення причини патології проводиться електрокардіографія (ЕКГ), рентгенографія грудного відділу та ультразвукове дослідження серцевого м’яза і судин. Після постановки діагнозу лікар пояснить, що таке легеневе серце і як з ним боротися. В залежності від форми хвороби і її тяжкості, хворому може знадобитися лікування киснем, медикаментозна терапія, народні засоби медицини і корекція способу життя.

Зміст статті

• Розвиток синдрому
• Характеристика захворювання
• Причини появи
• Симптоматика
• Діагностика
• Заходи першої допомоги
• Медикаментозна терапія
• Народна медицина
• Рекомендації
• Прогноз

Розвиток синдрому

Легеневе серце є небезпечним для життя патологічним процесом, так як часто призводить до летального результату без вчасно наданої допомоги. Зрозуміти, що це таке допоможе визначення механізму виникнення захворювання. До розвитку легеневого серця веде зменшення судинної мережі в малому колі кровообігу внаслідок пошкодження зовнішнього шару альвеол. Вони являють собою кулясті утворення в легенях, службовці для здійснення газообміну. Альвеоли обплетені величезною кількістю капілярів, тому їх пошкодження веде до порушення кровообігу.

Хворий на собі зможе відчути, що таке легеневе серце, при пошкодженні десятої частки дрібних судин, так як почне яскраво проявлятися симптоматика. Гіпертрофія правого шлуночка серця починається з відмирання 1/5 капілярів альвеол – ці процеси дуже тісно взаємопов’язані. Якщо кровопостачання знижується більш ніж на третину, то починається фаза декомпенсації.

Підвищується навантаження на правий серцевий шлуночок вже на ранній стадії розвитку через підвищення легеневого кров’яного тиску внаслідок відмирання капілярів.

Постійні перевантаження ведуть до гіпертрофії тканин серця і розвитку її недостатності.

Функціональні механізми, які виникають внаслідок розвитку патологічного процесу, допоможуть хворому зрозуміти, що таке легеневе серце:

• Зростання обсягу перегоняемой крові в малому колі кровообігу. Відмирання капілярів і звуження судин внаслідок високого тиску викликають гіпоксемію (дефіцит кисню в крові). Його нестача усувається активацією компенсаторного механізму. Організм намагається відновити баланс, збільшивши обсяг перегоняемой серцем крові.
• Рефлекс Ейлера-Лильестранда. Дефіцит кисню викликає звуження капілярів. Після нормалізації його кількості в крові, вони розширюються.
• Підвищення кров’яного легеневого тиску. Згасання капілярів і сильний кашель, властивий хвороб легенів, призводять до звуження судин. У хворого зростає внутрішньо грудний тиск і виникає здавлює хворобливе відчуття в ділянці серця.
• Звуження судин з-за впливу виробляються організмом речовин. При розвитку гіпоксемії організм починає продукувати особливі з’єднання (серотонін, тромбоксан, эндотолин, молочну кислоту), що сприяють розвитку спазму судинних стінок. Їх вплив також провокує підвищення легеневого тиску.

• В’язкість крові. Внаслідок нестачі кисню виробляються микроагрегаты, що уповільнюють кровотік. Кров стає густішою і впливає на розвиток легеневої гіпертензії.
• Інфекційні захворювання провокують розвиток легеневого серця і посилюють перебіг патологічного процесу. Вони чинять негативний вплив з-за погіршення вентиляції легенів. На цьому тлі підвищується тиск і дефіцит кисню. Поступове пригнічення роботи серцевого м’яза провокує розвиток міокардіодистрофії.

Характеристика захворювання

Орієнтуючись на загальноприйняту класифікацію можна розібратися, що таке легеневе серце. За швидкістю розвитку патологія буває наступних форм:

• Гостре легеневе серце проявляється блискавично. Клінічна картина ускладнюється кожну хвилину.
• Підгострий легеневе серце розвивається в межах від 2 днів до 2-3 тижнів.
• Хронічне легеневе серце розвивається роками.

Гострий синдром часто виникає із-за розростання тромбів в артерії, що живить легені. Вони є наслідком атеросклерозу, ішемії, ревматизму і інших судинних хвороб. В останні роки гостра форма патології зустрічається все частіше.

Підгостра різновид не настільки небезпечна, але без лікування вона здатна привести до летального результату. Клінічна картина розвивається поступово, тому буде час на проходження обстеження для виявлення причини і її усунення.

Хронічний вид хвороби розвивається 2-3 роки. Хворі не прагнуть дізнатися, що таке легеневе серце для ознайомлення зі способами лікування, тому як особливих проявів на початку розвитку воно не має.

З часом виникає гіпертрофія серцевих тканин із-за браку кисню в крові. Вона веде до дилатації шлуночка і передсердя з правої сторони, тобто до їх розширення. Через ускладнення захворювання порушується кровообіг, і виникають збої в роботі внутрішніх органів. Хронічна гіпертрофія може розвиватися ще швидше внаслідок впливу патології бронхолегеневої системи (бронхіту, пневмонії).

Фактор, що впливає на розвиток, не менш важливий для людини, яка хоче дізнатися, що таке легеневе серце. Всього класифіковані 3 етіологічні групи:

• Васкулярна група складається із судинних причин розвитку легеневого серця.
• Бронхопульмональна категорія включає в себе хвороби легенів і бронх.
• У торакодиафрагмальный клас входять захворювання, які надають вплив на вентиляцію легенів.

Щоб зрозуміти, як лікувати патологію, фахівцю важливо з’ясувати її стадію розвитку:

• Для доклінічної стадії характерно перенапруження правого серцевого шлуночка і рідкісні напади підвищення легеневого кров’яного тиску.
• Субкомпенсована стадія проявляється збільшенням в розмірах правого шлуночка і постійної легеневою гіпертензією. Симптоми недостатності кровообігу відсутні.
• Декомпенсована стадія визначається, якщо у хворого до симптомів субкомпенсованого етапу розвитку приєднуються ознаки недостатності функцій серця і легенів.

Причини появи

Причини розвитку хвороби мають певні відмінності, залежно від її форми. Гостре легеневе серце проявляється через вплив наступних факторів:

• формування тромбів в легеневій артерії і на її відгалуженнях;
• пневмомедиастинум (скупчення повітря в середостінні);
• важке запалення легенів;
• часті напади бронхіальної астми;
• астматичний статус.

Підгостра форма хвороби розвивається із-за таких факторів:

• поява эмболмикроскопического розміру в малому колі кровообігу;

• запалення стінок легеневих судин (васкуліти);
• стійке підвищення кров’яного тиску в легеневій артерії невідомого генезу (первинне);
• дифузна запальна інфільтрація альвеол;
• розвиток новоутворень в середостінні;
• запущена бронхіальна астма;
• гіпервентиляція легень на фоні виникнення ботулізму, поліомієліту та інших хвороб.

Хвороба хронічного перебігу формується під впливом наступних патологічних процесів:

• стійке первинне підвищення кров’яного тиску в легеневій артерії;
• запальні процеси в легеневій артерії;
• легеневі емболи рецидивуючого характеру появи;
• ускладнення після ампутації цілого легені або її ділянки;
• обструктивні патології бронхолегеневої системи:
  • бронхіальна астма;
  • пневмосклероз;
  • запалення бронх хронічного типу;
  • емфізема легень.
• зниження розтяжності легень із-за розвитку рестриктивных процесів;
• порушення дихання, викликане фіброзом легень;
• наявність безлічі кістозних утворень в легенях;
• травма грудної клітки і хребетного стовпа з деформацією;
• спайки в плевральній порожнині;
• зайва маса тіла, яка виникла за інших захворювань.

Симптоматика

Клінічна картина хвороби відрізняється в залежності від її форми. Гостре легеневе серце має наступні симптоми:

• гострий біль в грудній клітці;
• постійна задишка;
• розвиток ціанозу;
• збільшення в розмірах вен на шиї;
• тяжка артеріальна гіпотонія;
• напади тахікардії (почастішання пульсу);
• болі в області печінки;
• нудота аж до блювоти.

Підгостра форма патологічного процесу має аналогічну гострого типом хвороби симптоматику. Вона відрізняється лише швидкістю розвитку.

Хронічна форма захворювання може роками проявлятися симптомами основного патологічного процесу. Після настання фази декомпенсації, у хворих розвивається наступна клінічна картина:

• прискорений пульс;
• швидка стомлюваність при фактично повній відсутності навантажень;
• наростаюча задишка;
• больові відчуття в грудній клітці, купіруемие інгаляцією кисню;
• поширення ціанозу;
• поступове набухання вен в області шиї;
• розвиток набряків на ногах;
• збільшення розміру живота через скупчення рідини в черевній порожнині (асцит).

Клінічна картина хронічного легеневого серця фактично не має прямого зв’язку з фізичними навантаженнями. Больовий напад не можна зняти прийомом «Нітрогліцерину».

Діагностика

Діагностика та лікування взаємопов’язані, оскільки без точного визначення причини легеневого серця скласти коректну схему терапії не вийде. Лікар може запідозрити наявність хвороби у пацієнта, провівши огляд і виявивши такі зовнішні прояви:

• розширення судин на щоках і конъюнктивах (виникнення рум’янцю і «кролячих очей»);
• поширення ціанозу (посиніння губ, носа, вух та мови);
• збільшення в розмірах вен в області шиї;
• розширення нігтьових фаланг.

Під час прослуховування серця (аускультації) з допомогою стетоскопа, кардіолог почує такі відхилення:

• виражені патологічні зміни тонів вище легеневої артерії;
• різноманітні хрипи, пов’язані з порушенням дихальної функції.
• шуми, які свідчать про недостатність правого клапана (на стадії декомпенсації).

На рентгенограмі видно такі зміни:

• набухання легеневої артерії;
• збільшення лімфатичних судин;
• зміщення тіні серця праворуч (на стадії декомпенсації).

При ультразвуковому скануванні грудної порожнини (ехокардіографії) лікар оцінить інтенсивність і силу скорочень правого серцевого шлуночка, визначить ступінь дилатації і перевантаження. Під час обстеження можна також помітити прогнулася вліво міжшлуночкову перегородку.

Стан дихальної функції визначається на спірографи. Орієнтуючись на обсяг вдиху, його швидкість, а також на співвідношення газу і кисню, лікар оцінить тяжкість патологічних відхилень.

Вимірювання легеневого тиску потрібно у важких випадках гострої форми хвороби. Діагностують патологію за таких показниках:

• вище 25 мм рт. ст. в спокійному стані;
• вище 35 мм рт. ст. після фізичного навантаження.

Під час обстеження пацієнта лікар повинен визначити функціональний клас патології:

• Перший клас присвоюється хворим, у яких основу клінічної картини складають симптоми хвороб бронхолегеневої системи. Високий тиск у малому колі кровообігу нестійке.
• Другий клас властивий людям, які мають поєднання симптомів бронхолегеневих хвороб і дихальної недостатності.
• Третього класу притаманні всі вище викладені ознаки в поєднанні з проявами серцевої недостатності. Високий тиск у малому колі кровообігу має стійкий характер.
• Четвертий клас присвоюється людям в стадії декомпенсації. Симптоматика яскраво виражена і на її тлі розвиваються застійні процеси. Серцева і дихальна недостатність на рівні 3 ступеня небезпеки.

Заходи першої допомоги

При розвитку гострої різновиди легеневого серця необхідно терміново викликати швидку допомогу. До її приїзду людині слід лягти на підлогу і не рухатися. Бажано, щоб приміщення добре провітрювалися.

У лікарняних умовах хворого чекає тромбоемболічна терапія. Її необхідно почати якомога раніше, щоб збільшити шанси на відновлення прохідності легеневої артерії та запобігання летального результату.

Разом з тромбоемболічний терапією, лікарі можуть застосувати такі заходи щодо стабілізації стану хворого:

• штучна вентиляція легенів;
• ін’єкція анальгетиків і засобів від серцевої і дихальної недостатності;
• оперативне втручання по видаленню тромбу.

Медикаментозна терапія

Схема медикаментозного лікування легеневого серця складається, орієнтуючись на стан пацієнта і основний патологічний процес. В основному, до нього входять такі групи препаратів:

• Антибіотики широкого спектру дії. Вони рекомендуються, якщо у хворого є захворювання бронхолегеневої системи, викликаних бактеріальною інфекцією.
• Препарати з бронхорасширяющим впливом, які використовуються для купірування нападів бронхіальної астми та обструктивної форми бронхіту.
• Застосування антиагрегантів і антикоагулянтів обумовлено згущенням крові і наявністю тромбоемболії.
• Діуретики (сечогінні засоби) використовуються для усунення набряків і при розвитку серцевої недостатності.
• Препарати з антиаритмічною дією і серцеві глікозиди призначаються для нормалізації роботи серця при недостатності правого шлуночка і аритмії.
• Глюкокортикостероїди застосовуються, якщо захворювання розвинулося на тлі аутоімунного збою.
• Нітрати служать для нормалізації кровообігу.
• Препарати з відхаркувальною дією і муколітики застосовуються для виведення мокротиння при бронхолегеневих захворюваннях.
• Калийсодержащие медикаменти служать для насичення організму калієм при гіпокаліємії. Він відповідає за насичення тканин киснем, підтримку водного та кислотно-лужного балансу та інші важливі процеси.
• Розчин натрію гідрокарбонату вводиться крапельним шляхом при вираженому ацидозі.

Народна медицина

Народні засоби використовуються в якості доповнення багатьох схем терапії, але не у всіх випадках. Гостре легеневе серце вимагає негайного лікування, тому слід відразу викликати швидку допомогу, а не займатися самостійним підбором засобів. Підгострі і хронічні форми не мають таких обмежень. Після обстеження і призначення основного курсу лікування, допускається застосування наступних народних рецептів:

• Настій календули слід пити по 1 ст. л. 3 рази на добу не менше 2-3 місяців. Для приготування потрібно залить500 мл спирту 80 г квіток рослини. Потім поставити настоюватися протягом 7 днів.
• Часниково-лимонний напій з медом приймають по 1 ст. л. на добу перед сном. Тривалість терапії становить 1 місяць. Щоб приготувати засіб, необхідно подрібнити 3 невеликі головки часнику і змішати їх зі свіжовичавленим соком з 3 лимонів. В отриману суміш додають 250 мл меду і добре перемішують.
• Збір, що складається з глоду, споришу, хвоща і триколірної фіалки, слід вживати у вигляді відвару 3 рази на день по 100 мл протягом 1 місяця. Для приготування потрібно взяти 1 ст. л. суміші і засипати її в склянку з окропом. Настоятися засобу необхідно не менше 10-15 хвилин.

Рекомендації

Існують певні рекомендації, які збільшують шанси на одужання або полегшення загального стану при строгому дотриманні. Їх перелік:

• вживання калійвмісних продуктів;
• застосування оксигенотерапії;
• масаж грудної клітки;
• заняття дихальною гімнастикою;
• повноцінний сон (не менше 8 годин);
• уникання стресових ситуацій;
• зменшення фізичних і розумових перевантажень;
• відмова від шкідливих звичок (вживання спиртного, куріння);
• уникання місцевостей з поганою екологією;
• зменшення кількості солі та тваринних жирів у раціоні;
• запобігання впливу алергенів.

Є більш вузьке коло рекомендацій, створений для певних ситуацій:

• Хронічні хвороби бронхолегеневої системи вимагають від хворого вміння виконувати позиційний дренаж бронхів.
• При хронічної обструктивної хвороби легень бажано проводити процедури кровопускання з введенням «Реополіглюкіну».
• У важких випадках легеневого серця знадобиться пересадка серцевого м’яза або легені.

В якості профілактики рекомендується дотримувати наступні правила:

• Виявляти і починати лікувати патологічні процеси, пов’язані з бронхолегеневою системою і серцевим м’язом, на ранніх етапах розвитку. Допомогти в цьому можуть щорічні профілактичні огляди.
• Не займатися самолікуванням і консультуватися з лікарем про всі зміни стану.
• Намагатися не допускати загострень патології бронхолегеневої системи для запобігання розвитку недостатності дихальної системи.
• Помірно займатися лікувальною фізкультурою і виконувати дихальні вправи.
• Дотримуватися правил здорового способу життя і слідувати всім рекомендаціям лікаря.
• Усувати повністю вогнища інфекції при їх виникненні в організмі, щоб зберегти міцну імунну систему.

Прогноз

Який прогноз дасть лікар пацієнта з легеневим серцем – залежить від форми патології. При гострій різновиди летальний результат може спіткати людину протягом лічених хвилин. Якщо його вдалося уникнути, то стан покращується протягом 10 днів.

Підгострий вид хвороби призводить до смерті за 1-2 тижні, якщо хворому не надати допомогу. При успішному купировании патології негативний прогноз залишається лише з приводу подальшого працевлаштування. Пов’язаний він з тривалим лікуванням основного патологічного процесу, який призвів до розвитку легеневого серця.

Хронічний перебіг патології вважається досить підступним через неяскраво вираженою симптоматики на початку розвитку. З кожним місяцем шансів усунути наслідки патології буде все менше. При ефективному лікуванні, проведеному в початковій стадії розвитку захворювання, хворий може прожити понад 10 років. Терапія, розпочата вже на стадії декомпенсації, продовжує життя лише на 2-3 роки. В середньому, з хронічною формою патології пацієнти живуть близько 5 років. Пересадка легенів подовжує життя на 2 роки у 60% хворих.

Легеневе серце є ускладненням хвороб серцево-судинної та бронхолегеневої системи. Воно поділяється на кілька стадій за своїм перебігом. Найнебезпечніша з них може привести до летального результату за кілька годин. Для запобігання цього фахівці радять людям, які знаходяться в зоні ризику, дізнатися, що таке легеневе серце і щорічно обстежуватися. При виявленні розвитку патологічного процесу потрібно переглянути свій спосіб життя і дотримуватися всіх вказівок лікаря. Самолікування лише погіршить ситуацію і збільшить шанси на летальний результат.