Кардіологія        21 Березня 2018        184         0

Лабораторна та інструментальна діагностика інфаркту міокарда

Інфаркт міокарда (ІМ) – одна з причин смерті та інвалідності людей працездатного віку. У медицині існує поняття «золотого часу», протягом якого надання спеціалізованої медичної допомоги найбільш ефективно. Для некрозу серцевого м’яза ліміт часу становить 2 години, щоб запобігти незворотні зміни. Діагностика патології на догоспітальному етапі та за допомогою спеціальних методів в умовах лікарні дозволяє знизити рівень смертності молодого населення.

Зміст статті

  • Фізикальна і первинна діагностика ЇМ
  • Лабораторна діагностика на догоспітальному та стаціонарному етапі
  • Інструментальна діагностика ЇМ
  • Висновки
  • Відео по темі
  • Коментарі

Фізикальна і первинна діагностика ЇМ

Розвиток гострого коронарного синдрому пов’язане з раптовим зниженням кровопостачання серцевого м’яза за спазму або закупорки вінцевих артерій. Рання діагностика гострого інфаркту міокарда грунтується на клінічних ознаках, які включають диференціальні відмінності загострення хронічного болю і стенокардії.

Порівняльна характеристика клініки патологій представлена в таблиці:

Інфаркт міокарда
Стенокардія напруги
Міжреберна невралгія

Початок нападуУ стані спокою, часто – під час снуЗв’язок з фізичним навантаженнямПісля переохолодження, травми хребтаТривалістьБільше 20 хвилинДо 15 хвилинПостійнаЛокалізація болюВ області серця, іррадіює в ліву руку (до кисті), шию, нижню щелепу, лопаткуВ області серця, сдавливающего характеру. Іррадіація в ліву руку, лопаткуПо ходу ураженого нерваІнтенсивністьДуже високаВисокаПомірнаДодаткові симптомиНудота, блювота, блідість, пітливість, тахікардія, втрата свідомостіНемаєНемаєПрепарати для купірування болюНаркотичні анальгетики (Промедол, Морфін)НітрогліцеринНестероїдні протизапальні (Німесулід, Моваліс)

Окремою формою ішемічної хвороби серця представлена варіантна стенокардія Принцметала, яка характеризується типовими ознаками больового синдрому. Однак частіше розвивається за умови активації блукаючого нерва (вночі, у сні) і купірується блокаторами кальцієвих каналів.

На догоспітальному та амбулаторному етапі діагноз інфаркту міокарда встановлюється за даними електрокардіографії (ЕКГ).

Характерні кардіографічні ознаки:

  • елевація (підйом) або депресія (зниження) сегмента ST на 2 мм від ізолінії;
  • високий зубець Т (неспецифічний ознака ішемії шлуночків);
  • тахікардія (збільшена частота серцевих скорочень);
  • формування патологічного зубця Q (більше 1/3 зубця R);
  • порушення ритму (пароксизмальні суправентрикулярні або шлуночкові тахікардії, екстрасистолії) і провідності (блокади).

Топічний діагноз встановлюється в залежності від локалізації порушень та поширення процесу:

  • передня стінка лівого шлуночка – I, aVL;
  • задня стінка – II, III, aVF
  • міжшлуночкова перегородка – V1-3;
  • верхівка -V4;
  • бічна стінка лівого шлуночка – V5-6.

Лабораторна та інструментальна діагностика інфаркту міокардаВид ураження (субэндокардиальное, інтрамуральне) на кардіограмі відрізняється тільки змінами сегменту ST.

Згідно сучасним рекомендаціям, проведення тромболітичної терапії дозволяється протягом 2 годин після реєстрації електрокардіографічних змін.

Лабораторна діагностика на догоспітальному та стаціонарному етапі

Лабораторна діагностика інфаркту міокарда передбачає визначення в крові маркерів некрозу кардіоміоцитів. На догоспітальному етапі (при виклику бригади «швидкої допомоги» на будинок) – забір крові не проводиться.

У випадку розвитку нападу в амбулаторії або поліклініці, після госпіталізації у стаціонар використовуються дослідження:

  • загальний аналіз крові – неспецифічний показник. При ІМ (через запалення і асептичного некрозу) – підвищується рівень лейкоцитів і ШОЕ;
  • біохімічний аналіз крові для вивчення функціонального стану нирок і печінки та діагностування можливих ускладнень;
  • тропонины I і Т – маркери некрозу кардіоміоцитів. Клінічно значущі показники: більше 0,5 нг/мл Титр речовин наростає по мірі поширення процесу по стінці міокарда;
  • КФК-МВ, АСТ – «внутрішні» ферменти клітин, які визначаються при розпаді м’язових волокон;
  • коагулограма – вивчаються показники згортання крові, для контролю ризику повторного утворення тромбів;
  • ліпідограма. Обстеження ліпідного спектру крові необхідні для призначення антиатеросклеротической терапії і дієти пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних бляшок.

Завдання лаборанта – в максимально ранні строки провести аналіз крові хворої на маркери некрозу, оскільки ферментні речовини розпадаються під впливом факторів зовнішнього середовища.

Інструментальна діагностика ЇМ

Лабораторна та інструментальна діагностика інфаркту міокардаНа внегоспитальном етапі діагностики оцінюється стан пацієнта і ризик розвитку ускладнень за шкалою GRACE. Після госпіталізації проводяться інструментальні дослідження:

  • моніторинг ЕКГ;
  • моніторинг артеріального тиску – для виключення розриву серцевого м’яза, розвитку кардіогенного шоку;
  • коронарографія – рентгенконтрастный метод візуалізації прохідності вінцевих артерій. Проводиться в екстреному, невідкладному або плановому порядку залежно від оцінки за шкалою ризику.

Коронарографія вважається «золотим стандартом» діагностики та лікування. Дослідження працює за принципом рентгеноскопического контролю введеного внутрішньовенно контрастної речовини. Спосіб дозволяє визначити лікаря локалізацію і ступінь звуження просвіту. Перевагою методу вважається можливість одночасного проведення лікувальних маніпуляцій (введення стента або балонна ангіопластика).

Для діагностики наслідків та профілактики можливих ускладнень використовують:

  • рентгенографія органів грудної порожнини – для виключення плевриту (раннє ускладнення інфаркту міокарда), застійного набряку легенів.
  • ультразвукове дослідження (ехокардіографія) – для визначення області гипокинеза, ризику розвитку аневризми і наявності тромбів в порожнинах серця.

Висновки

Гострий інфаркт міокарда – одна з форм ішемічної хвороби серця, яка супроводжується високим ризиком раптової смерті внаслідок зупинки кровообігу. Рання діагностика за допомогою лабораторних та інструментальних методів дозволяє провести своєчасне втручання. Згідно з останніми публікаціями Європейської асоціації кардіологів, найбільш ефективною вважається допомога, надана в перші дві години після початку процесу. Використання нових методів значно підвищує виживаність і повне відновлення пацієнта.