У центральній нервовій системі людини саме мозочок відповідає за регуляцію тонусу м’язів, підтримання рівноваги і координацію рухів тіла. Тому інсульт мозочка головного мозку має важкі наслідки для пацієнта і може значно погіршувати якість життя. Зустрічається він порівняно нечасто – приблизно в 10% випадків. При цьому наслідки можуть бути вкрай важкими – летальний результат, кома, повне знерухомлення.
На жаль, неможливо точно передбачити, у кого саме проявиться це захворювання, і який відділ мозку при цьому буде вражений, багато що залежить від випадку.
Зверніть увагу! Були розроблені спеціальні формули оцінки ризику, що дозволяють виявити пацієнтів, у яких ризик розвитку такої події вище, ніж у інших, що дозволяє лікарям призначати їм превентивне лікування та поліпшити прогноз.
Етіологія та механізм виникнення
Всі інсульти поділяються на два великих класи – ішемічні та геморагічні. Перший розвивається, як правило, у хворих похилого віку, які мають такі фактори ризику:
- Атеросклероз.
- Ішемічну хворобу серця.
- Перенесений інфаркт.
- Серцеві аритмії, зокрема – фібриляцію передсердь.
- Цукровий діабет або порушену толерантність до глюкози.
- Ожиріння або метаболічний синдром.
Ішемічне ураження трапляється при порушенні прохідності судин мозку, що призводить до гіпоксії певної ділянки нервової тканини з наступною загибеллю клітин. Залежно від механізму поділяються на:
Патогенез геморагічного інсульту в корені відрізняється. Основою цієї форми патології є пошкодження судин з подальшим крововиливом безпосередньо в нервову тканину, що призводить до її загибелі та освіти внутрішньочерепних гематом. Розвивається він на тлі гіпертонічної хвороби, церебрального атеросклерозу, деяких захворювань крові.
Це цікаво! Іноді вони можуть бути пов’язані з ревматичними захворюваннями судин або авітаміноз, які призводять до витончення та пошкодження судинної стінки, збільшуючи ймовірність її розриву.
Можливий також варіант діапедезної кровотечі. У цьому випадку на тлі гіпертонії і різких стрибків артеріального тиску, можуть розвиватися спазми і паралічі м’язів стінки судини, що веде до локальної ішемії та обмінних порушень. В результаті цього судинна стінка в даній ділянці дезорганизуется і стає проникною для плазми і формених елементів крові.
Клінічна картина
У разі інсульту розвивається дві групи симптомів. Перша – загальномозкові прояви. Вони неспецифічні і відображають загальну реакцію організму і ЦНС на те, що трапилося. Найбільш часті прояви з цієї групи – втрата свідомості, почуття оглушення, різка сонливість або, навпаки, надмірне збудження. Пацієнти також скаржаться на те, що у них дуже сильно болить голова, на почуття нудоти, блювання, втрату орієнтації, сильний жар і озноб. Хворі можуть сильно потіти, відчувати сухість у роті і прискорений серцевий ритм.
Також при інсульті розрізняють вогнищеву симптоматику, яка специфічною і залежить від локалізації ураження. Наприклад, при ураженні нижньої задньої артерії страждає функція однієї з мозочкових гемісфер. Це проявляється у вигляді розлади вестибулярного – пацієнти скаржаться на дуже сильне запаморочення, неможливість стояти, відчуття того, що земля пливе під ногами, із-за чого вони не можуть йти. Також виникає почуття спека і сильний біль в потиличних областях. Схожа картина спостерігається і при мозжечковом інсульті в басейні верхньої артерії.
Якщо пошкоджена передня артерія, то крім порушення ходи і стійкості пацієнти будуть скаржитися на втрату слуху.
Зверніть увагу! При ураженні лівої частки мозочка слух буде відсутня з лівої сторони, що відрізняється від локалізації дефекту у випадку інсульту мозку. Це пов’язано з характером перебігу нервових волокон і їх перехрещення.
Потрібно враховувати, що в разі невеликих пошкоджень, особливо лакунарного генезу, клініки може практично не бути, так як відновлення після таких пошкоджень відбувається досить швидко. Однак, при проведенні КТ/МРТ лікарі можуть виявляти подібні осередки.
Лікувальна тактика
Інсульт є загрозливим життя станів, тому при перших проявах необхідно викликати “швидку допомогу” або якнайшвидше доставити пацієнта в лікарню. Мозочок має рясне кровопостачання і велику мережу колатеральних судин. Тому в разі великих ушкоджень у пацієнтів може розвиватися виражений набряк мозочка, що призводить до вираженої клінічної картині. Крім того, це призводить до збільшення розміру мозочка і здавлення шляхів відтоку ліквору.
В результаті цього підвищується внутрішньочерепний тиск, посилюється общемозговая симптоматика. У важких випадках це призводить до общемозговому набряку, здавлення і вклиниванию мозкового стовбура, в результаті чого страждають судиноруховий і дихальний центр.
Важливо! В кінцевому підсумку це призводить до зупинки дихання і серцевої діяльності і загибелі хворого.
Тому першочергове завдання лікарів при інсульті – стабілізувати гемодинаміку, запобігти подальшому погіршенню стану і забезпечити підтримку дихання і кровообігу. У разі необхідності призначаються діуретики, допомагають вивести зайву рідину і прибрати набряк. При необхідності застосовуються протисудомні ліки і протизапальні препарати, а в разі сильного збудження – седативна терапія. Після нормалізації стану пацієнти отримують підтримуючу терапію разом з нейропротекторними препаратами.
У разі ішемічних інсультів призначається антикоагулянтна і антиагрегантна терапія. Це дозволяє розчинити вже утворилися тромби, відновивши тим самим кровотік і запобігши збільшення зони некрозу. Крім того, така тактика позитивно впливає на прогнозовану тривалість життя, так як дозволяє запобігти повторне тромбоутворення і нові інсульти.
Подальша реабілітація пацієнтів
На жаль, навіть після стабілізації стану та зняття ризику ускладнень хворим, які перенесли інсульт, доводитися зіштовхуватися з його наслідками. Із-за загибелі нервових клітин відбувається випадання частини функцій. Тому у пацієнтів спостерігаються порушення рухів, слуху і мови. У найбільш важких випадках може виникати повний параліч кінцівок або всієї половини тіла.
Проте, навіть в таких ситуаціях можливе відновлення. При цьому реабілітацію необхідно починати якомога раніше. Оптимально – відразу після нормалізації стану. Це пов’язано з тим, що саме в перші дні і тижні мозок найбільш пластичний. Активні заняття у цей період дозволяють домогтися найбільших успіхів завдяки здатності нервової тканини створювати нові нейронні зв’язки на місці втрачених.
Це цікаво! Даний феномен отримав назву нейропластичності.
Пацієнтам у ході реабілітації необхідно регулярно приймати медикаменти, призначені лікарем. Також показано щоденні фізичні вправи, спрямовані на розробку уражених ділянок – хворих просять якомога більше рухати кінцівками, намагатися сидіти, а потім і стояти, ходити. Звичайно, на ранніх етапах це все робиться під наглядом реабілітолога і родичів, які допомагають пацієнту та, при необхідності, підтримують його. Також показана дихальна гімнастика, масажі і фіз. процедури.
Заняття не можна закінчувати і після виписки зі стаціонару додому. Вважається, що рухова функція може відновлюватися протягом першого року після інсульту. Над відновленням мовлення треба працювати навіть більше – іноді кілька років. Для цього пацієнтам рекомендується читати вголос і виконувати спеціальні артикуляційні вправи.
Інсульт мозочка головного мозку – важке захворювання, яке пов’язане з високою летальністю і навіть у випадку виживання пацієнта може мати далекосяжні наслідки, аж до інвалідизації. На сьогоднішній день не існує методів, що дозволяють повністю відновити функцію мозку після інсульту, проте часткова реабілітація все ж можлива. Це тривалий і трудомісткий процес, який вимагає від пацієнта серйозного підходу і багатьох зусиль. Важлива також підтримка з боку родичів і друзів.
Також велика увага приділяється профілактиці цього захворювання. Вже відомі основні фактори ризику, і є методики, що дозволяють прогнозувати ймовірність розвитку інсульту. Розроблені також рекомендації щодо модифікації способу життя та медикаментозної терапії, що може поліпшити прогноз і запобігти патологію.
