Папаверину гідрохлорид за своєю хімічною структурою відноситься до класу опіумних алкалоїдів, з точки зору фармакології – до миотропным спазмолитикам. Мішенню препарату є гладкі міоцити, яких він розслабляє. Впливаючи на мускулатуру судин, він сприяє їх розширенню, надаючи таким чином гіпотензивний ефект.
Використовується для лікування спастичних болів всіх внутрішніх органів, для розширення судин і зняття бронхоспазму. Також застосовується для премедикації, має легкий седативний ефект.
Зміст статті
- Які показання для ін’єкційного введення папаверину?
- Як застосовувати ін’єкції папаверину?
- Який очікуваний ефект?
- Можливі побічні реакції?
- Чи існують обмеження для використання препарату?
- Як часто і довго можна користуватися папаверином?
- Висновки
- Відео по темі
- Коментарі
Які показання для ін’єкційного введення папаверину?
В основному Папаверин використовується для зняття спазму гладкої мускулатури при наступних станах:
- спазми кишечнику;
- спазм пілоричного відділу шлунка;
- біль в області жовчного міхура;
- напад кольки при СКХ;
- спазм бронхів;
- гостра затримка сечі.
Також важливою областю застосування препарату є патології, що супроводжуються спазмом судин:
- облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок;
- спазм судин головного мозку;
- напади ішемічної хвороби серця (стенокардії);
- гіпертонічний криз.
Нарешті, Папаверин використовують для комбінованої премедикації перед проведенням хірургічних операцій.
Найчастіше цей засіб використовують у вигляді ін’єкцій, оскільки зазвичай вимагається швидкий ефект від введення ліків.
Як застосовувати ін’єкції папаверину?
Насамперед слід перевірити якість медикаменту. Крім дати виготовлення та терміну придатності, необхідно звернути увагу і на фізико-хімічні властивості конкретної лікарської форми. Папаверину гідрохлорид – це білий кристалічний порошок, який не має запаху, на смак він злегка гіркий. Більше необхідних даних міститься у фармакопеї. Зазвичай продається у вигляді таблеток, ректальних супозиторіїв або ампул у розчиненому вигляді.
Для внутрішньовенних ін’єкцій його необхідно розвести в 10-20 мл фізіологічного розчину. Він вводиться внутрішньом’язово в початковій формі.Точні дозування зазвичай призначає лікар, це залежить від стану пацієнта і конкретного захворювання.
Середня разова доза для дорослих містить близько 0.1 г, на добу можна колоти не більше 0.3 р. протягом дня дозволяється не більше 2-х ін’єкцій, щоб уникнути передозування. Для купірування гіпертензивного кризу вводиться 1-2 мл 2% розчину в/м. Частіше для лікування даного стану Папаверин комбінується з Дібазолом.
В аптеках Папаверин відпускається тільки за рецептом.
Який очікуваний ефект?
Папаверин сприяє виходу йонів кальцію із міоцитів, завдяки чому відбувається зниження тонусу гладких м’язів внутрішніх органів (травної, дихальної, сечостатевої системи). Сильні спазми мускулатури цього типу є причиною болю (так званих кольок), яку препарат дозволяє зняти. У високих дозах він зменшує збудливість клітин міокарда, блокує провідну систему серця.
При спазмі бронхів можуть виникати труднощі з диханням. Папаверин розширює їх, впливаючи на гладком’язові клітини.
Також даний препарат розширює периферичні судини, завдяки чому знижує тиск і покращує перфузію (кровопостачання) органів і тканин.
Нарешті, впливаючи на центральну нервову систему, він виявляє незначний седативний ефект (особливо у великих дозах).
Подібним дією володіють і аналоги даного засоби: Но-шпа (Дротаверин), Спазмолгон, Белалгин, Форадин.
Можливі побічні реакції?
Інструкція по застосуванню уколов Папаверину гідрохлориду містить вказівки на наступні побічні ефекти:
- загальна слабкість, сонливість.
- розвиток аритмій: атріовентрикулярної блокади, тахікардії, шлуночкової екстрасистолії;
- артеріальна гіпотонія, дуже рідко – колапс;
- диспепсичні прояви (нудота, здуття, запори);
- підвищення рівня печінкових трансаміназ (АЛТ, ЛДГ);
- алергічні реакції гіперчутливості (шкірний свербіж, кропив’янка);
- еозинофілія.
При передозуванні препарату можливі наступні симптоми:
- диплопія (двоїння в очах);
- різка слабкість;
- падіння артеріального тиску, колапс;
- сонливість.
У цьому випадку необхідно припинити прийом, призначити дезінтоксикаційну терапію та застосовувати медикаменти, що підвищують артеріальний тиск.
Чи існують обмеження для використання препарату?
Є певні патології, при яких шкода від застосування Папаверину перевищує його користь. До абсолютних протипоказань відносяться наступні захворювання:
- індивідуальна чутливість до діючої речовини і додаткових компонентів;
- порушення серцевого ритму (особливо блокади);
- глаукома;
- гостра печінкова недостатність;
- новонароджені до 6 місяців і літні люди.
З обережністю та під ретельним контролем застосовується в наступних випадках:
- нещодавня черепно-мозкова травма;
- синусова тахікардія;
- шок будь-якого генезу;
- гіпотиреоз;
- недостатність надниркових залоз;
- хронічна печінкова недостатність;
- період вагітності і грудного вигодовування.
Препарат не рекомендується використовувати разом з леводопою та антихолінергічними кошти, так як вони негативно впливають один на одного.
Як часто і довго можна користуватися папаверином?
Зазвичай даний медикамент не вживають частіше 2-х разів на день. Якщо укол не приніс ніякого полегшення, краще зверніться за консультацією до фахівця.
Курс лікування зазвичай триває не довго, близько 1-2 тижнів і закінчується після зникнення симптомів хвороби.
Висновки
Папаверину гідрохлорид — це ефективне і безпечне спазмолітичний засіб, що дозволяє успішно боротися з такими гострими станами як гіпертонічний криз, спастичні болі органів черевної порожнини та хвороби судин. Ін’єкції препарату діють дуже швидко, при цьому побічні ефекти виникають досить рідко.
У ліки існують деякі протипоказання, тому перед застосуванням необхідно проконсультуватися у лікаря і обов’язково прочитати опис в інструкції. Слід суворо дотримуватися рекомендованої дози, щоб уникнути ускладнень.
