Кардіологія        21 Березня 2018        253         0

Дрібновогнищевий інфаркт міокарда на ЕКГ

Ішемічна хвороба серця – найпоширеніша причина смерті людей працездатного віку. Хронічний перебіг стенокардії та кардіосклерозу значно погіршує якість життя пацієнтів, однак розвиток гострого інфаркту міокарда (ІМ) часто призводить до летального результату. Різні варіанти клінічного початку патології, морфологічні форми і ступеню некрозу кардіоміоцитів визначають подальший прогноз для пацієнта. Дрібновогнищевий інфаркт міокарда відноситься до одних з найбільш сприятливих форм захворювання.

Зміст статті

  • Що таке дрібновогнищевий інфаркт міокарда?
  • Які особливості захворювання?
    • Клінічні особливості
    • Діагностичні особливості
    • Відмінності в підходах до лікування
  • Висновки
  • Відео по темі
  • Коментарі

Що таке дрібновогнищевий інфаркт міокарда?

Термін інфаркту міокарда морфологічно означає некроз (відмирання) м’язової маси серця із-за порушеного кровообігу. У медичній практиці розрізняють:

  • Дрібновогнищевий інфаркт міокарда на ЕКГтрансмуральний (від trans-через, mur-стінка) – поширене ураження всіх верств серцевої стінки з вираженим порушенням скорочувальної функції та системної гемодинаміки;
  • великовогнищевий – форма інфаркту, вражаюча локализированную область і повним порушенням функції кардіоміоцитів на обмеженій ділянці;
  • дрібновогнищевий – варіант захворювання, що характеризується розвитком зони некрозу в товщі миокардиальной стінки, що не викликає суттєвих порушень скорочення серця і кровопостачання органів і систем.

Морфологічно під терміном дрібновогнищевий поразки передбачають об’єднання трьох можливих локалізацій пошкодження стінки щодо:

  • субэпикардиальный – розташований назовні від основної маси стінки;
  • субэндокардиальный – вогнище некрозу локалізовано під внутрішнім шаром (эндокард – сполучна тканина, що вистилає порожнини серця і формує клапанні структури);
  • інтрамуральні – зона некрозу розташована в товщі стінки.


Основним патофизиологическим відзнакою дрібновогнищевий інфаркт вважається невелика поширеність процесу, формування компенсаторних механізмів електричної активності і кровопостачання сусідніх тканин за рахунок анастомозів.

У сучасній термінології поняття «дрібновогнищевий інфаркт» замінено «інфарктом міокарда без зубця Q».

Які особливості захворювання?

Достатня компенсація серцевої функції за рахунок непошкоджених тканин і відсутність коморбидного фону (супутніх захворювань) сприяють розвитку нетипової «змазаною» клініки та інших ознак дрібновогнищевий інфаркт.

Клінічні особливості

Формування зони некрозу супроводжується розвитком асептичного запалення і попаданням медіаторів (біологічно активних речовин) в кровотік, роздратуванням вегетативної нервової системи.

Характерні ознаки інфаркту міокарда без зубця Q:

  • Дрібновогнищевий інфаркт міокарда на ЕКГбіль за грудиною меншої інтенсивності, ніж при трансмуральному. Тривалість нападу більш 20-30 хвилин. Біль погано купірується нітрогліцерином, хворі порівнюють симптоми з «тривалим епізодом стенокардії напруги»;
  • підвищення температури до субфебрильних значень (до 38°С);
  • гостре виникнення загальної слабкості;
  • задишка (часте поверхневе дихання більше 20 разів на хвилину);
  • пітливість, блідість або ціаноз – наслідки активації вегетативної нервової системи;
  • транзиторна артеріальна гіпертензія (підвищення артеріального тиску);
  • тахікардія (прискорене серцебиття).

Крім того, виділяють атипові варіанти перебігу ЇМ без характерного больового синдрому: асфіктичний (починається з задишки), абдомінальний біль в епігастрії), аритмічна та інші.

Діагностичні особливості

Розвиток дрібновогнищевий інфаркт і постановка діагнозу вимагає об’єктивних даних клінічного огляду та додаткових методів дослідження.

Метод
Ознаки дрібновогнищевий ЇМ

Електрокардіографія (ЕКГ)
  • депресія (зміщення донизу) сегмента ST (рідко – елевація);
  • поліморфні деформації зубця Т (найчастіше – високоамплітудний, з загостреним верхом);
  • поява характерних ознак після нападу інтенсивної загрудинної болю і збереження змін протягом 5 тижнів
Загальний аналіз крові
  • лейкоцитоз (збільшення кількості лейкоцитів);
  • зсув формули вліво (підвищена кількість молодих форм лейкоцитів з-за активної фази асептичного запалення);
  • підвищення ШОЕ;
  • анеозінофілія (відсутність еозинофілів)
Лабораторні маркери некрозу міокарда
  • підвищення рівня тропонинов Т і I (більше 0,5 нг/мл) через 3-6 годин після больового нападу;
  • збільшення кількості креатинфосфокінази (КФК-МВ), лактатдегідрогенази (ЛДГ1), аспартатамінотрансферази (АСТ)
Ехокардіографія (ехо-КГ)
  • візуалізація зон гіпокінезії (зниженою скоротливості) – систолічна дисфункція;
  • розвиток локальної м’язової ригідності стінки при розслабленні – діастолічна дисфункція
Рентгенографія органів грудної клітки
  • метод використовується для виключення пневмонії, гідроторакс і інших патологій;
  • при розвитку кардіогенного шоку (одне з ускладнень ІМ) – ознаки набряку легень
Коронарна ангіографія
  • візуалізація зони порушення кровопостачання по вінцевих судинах

Основним критерієм постановки діагнозу ЇМ вважаються результати електрокардіограми, однак дрібновогнищевий інфаркт міокарда на ЕКГ має неспецифічні прояви, тому використовуються додаткові методи та облік клінічних ознак.

Локалізація ушкодження проводиться по розташуванню змін на електрокардіографічних відведеннях.

Відмінності в підходах до лікування

Дрібновогнищевий інфаркт не викликає у найгострішу стадію значущих порушень гемодинаміки, однак особливістю патології вважається схильність до поширення процесу. Тому терапевтичний алгоритм передбачає надання невідкладної медичної допомоги відразу після постановки діагнозу.

Принципи лікування дрібновогнищевий ЇМ:

  • Дрібновогнищевий інфаркт міокарда на ЕКГкупірування больового нападу (наркотичні анальгетики), при відсутності ефекту – внутрішньовенне введення нітрогліцерину;
  • оксигенотерапія;
  • бета-блокатори (атенолол, метопролол) – препарати, що знижують артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень з антиаритмічним ефектом;
  • інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (иАПФ): раміприл, еналаприл. Використовуються для запобігання ремоделювання серця після перенесеного інфаркту;
  • антиатеросклеротичские препарати – для стабілізації бляшки, яка найчастіше стає причиною порушеного кровотоку.

З метою профілактики поширення зони некрозу та розвитку трансмурального інфаркту застосовуються методи реперфузії (відновлення кровотоку):

  • тромболітична терапія (альтеплаза) – препарати, що розчиняють кров’яні згустки в просвіті вінцевих артерій;
  • балонная ангіопластика – розширення закупоренного просвіту за допомогою раздуваемого під високим тиском балона, введеного через променеву артерію;
  • стентування – постановка металевого каркаса в зону пошкодженої судини при эндоваскулярном втручання.

Черезшкірні судинні маніпуляції вважаються золотим стандартом діагностики та лікування гострого коронарного синдрому.

Висновки

Дрібновогнищевий ЇМ – не менш небезпечна форма ішемічної хвороби серця, ніж пошкодження всієї товщі стінки, тому потребує невідкладної медичної допомоги та профілактики розвитку ускладнень. Діагностичні відмінності та особливості клінічного перебігу – часта причина помилок лікарів і формування серцевої недостатності у пацієнтів. Лікування патології не відрізняється від крупноочагового гострого інфаркту, проте період реабілітації у таких хворих коротше, а прогноз для життя – більш сприятливий.