Дитячий інфекційний мононуклеоз – захворювання, схоже за ознаками грип або ангіну, і з небезпечними наслідками: можливим запаленням печінки та розривом селезінки. За статистичної класифікації МКБ-10, код B27. Потрібно вміти розпізнавати перші симптоми інфекційного мононуклеозу у дітей для своєчасного лікування та попередження ускладнень.
Зміст
- 1 Причини виникнення недуги
- 2 Симптоми небезпечного захворювання
- 3 Особливості хронічного та атипового типу недуги
- 4 Діагностика та диференціювання інфекційного мононуклеозу у дітей від інших хвороб
- 5 Лікування інфекційного мононуклеозу у дітей
- 5.1 Терапія при захворюванні середньої тяжкості
- 5.2 Прогноз і наслідки
Причини виникнення недуги
Це інфекційне захворювання також називають залозистої гарячки з-за характерного симптому – сильного розпухання лімфатичних вузлів. Збудники хвороби – віруси герпесу різного типу, найчастіше вірус Епштейна-Барр. Але розвиток захворювання може спровокувати і зараження цитомегаловірусом.
У дітей до двох років хвороба майже не спостерігається. Але чим доросліше стає дитина, тим вище схильність до захворювання. Його пік припадає на період статевого дозрівання. Хлопчики схильні недузі в два рази більше дівчаток.
Шляхи передачі мононуклеозу:
- Повітряно-краплинний;
- Статевий;
- До новонародженого від мами;
- При переливанні крові.
Розвиток хвороби починається в слизовій оболонці рота, уражаються мигдалини і носоглотка. По кровоносних і лімфатичних судинах збудники потрапляють в лімфовузли, серце, печінку, селезінку.
Найчастіше недуга протікає в гострій формі. Тривалість інкубації – від п’яти днів до трьох тижнів. Гостра стадія зазвичай проходить протягом двох–чотирьох тижнів. При значній концентрації вірусів і несвоєчасної терапії захворювання здатне стати хронічним.
Симптоми небезпечного захворювання
Мигдалини при мононуклеозі у дітей
Мигдалини при мононуклеозі у дітей
У дітей інфекційний мононуклеоз на старті розвитку по симптоматиці схожий з ГРВІ: юного пацієнта мучать болі в голові і м’язах, суглобах, слабке зростання температури. З кожною годиною нездужання посилюється. Це виражається наступними ознаками:
- Болем у горлі, распуханием гланд і появою на них нальоту;
- Противним запахом з рота;
- Утрудненням дихання через ніс, хропінням;
- Нежиттю;
- Синдром хронічної втоми;
- Ознобом і рясним потовиділенням;
- Розростанням печінки і селезінки з симптоматикою жовтяниці.
Є ще один прояв симптоматичне у інфекційного мононуклеозу – прояв дрібної тонів висипу на тілі і кінцівках хворого. Через кілька днів висипання проходить.
Особливості хронічного та атипового типу недуги
Довготривале знаходження збудника в організмі іноді протікає без симптомів. Без лікування поступово розвивається хронічний тип недуги.
Симптоматика при цій формі хвороби різноманітна. Зазвичай відзначають несильне збільшення селезінки, лімфовузлів, прояви гепатиту. Спека немає, але постійно болить голова, м’язи, є проблеми з кишечником і порушення сну.
Існує і дитячий атиповий мононуклеоз, не вважається, на думку більшості лікарів, окремим захворюванням.
В крові малюка виникає безліч атипових мононуклеарних клітин. Спалахи цієї хвороби, майже ідентичного за симптоматикою та терапії з звичайним мононуклеозом, найбільше відзначають ранньою весною.
Діагностика та диференціювання інфекційного мононуклеозу у дітей від інших хвороб
Інфекційний мононуклеоз відрізняється від ангіни виникненням закладеності носа і нежиті крім хвороби горла. Друга відмінна риса – розростання селезінки і печінки. Третім симптомом є збільшений показник мононуклеарів, що встановлюється під час лабораторного тестування крові.
До трьох років визначити мононуклеоз за дослідженнями крові важче, оскільки отримати вірні дані реакцій на антигени у малюка не завжди виходить.
У дітей від шести до п’ятнадцяти років симптоми мононуклеозу виражаються більш яскраво. Якщо зазначається виключно лихоманка, значить, організм з успіхом протиборствує інфекції. Слабкість залишається протягом чотирьох місяців після зникнення інших симптомів недуги.
Для підтвердження діагнозу і відмінності мононуклеозу від інших недуг у дітей аналіз крові проводять за чотирма схемами:
- загальною;
- біохімічної;
- імуноферментної;
- ПЛР.
Як йдуть справи з селещзенкой і печінкою покаже дослідження ультразвуком органів черевної порожнини
Лікування інфекційного мононуклеозу у дітей
Як лікувати інфекційний мононуклеоз? Фармпрепаратів, цілком усувають інфекційних агентів при цьому недугу, немає. Лікувальна методика спрямована на полегшення симптоматики та запобігання важких наслідків.
Знаменитий доктор Комаровський вважає, що при легкій формі захворювання не вимагається якого-небудь спеціальної терапії. Якщо стан дитини в нормі, то можна обмежитися рясним питвом, постільною режимом. Оскільки хвора дитина заразна для інших малюків, відвідування дошкільних закладів і школи неможливо. Прогулянки також слід відмінити до одужання.
Госпіталізація потрібна при важкій формі захворювання з такими ускладненнями: висока температура, неодноразова блювота, небезпека задухи і дисфункція внутрішніх органів.
Терапія при захворюванні середньої тяжкості
Терапія мононуклеозу спрямована на:
- Прийом противірусних засобів та фармпрепаратів для зниження спека (дітям дають «Парацетамол або Ібупрофен»);
- Застосування місцевих антисептиків;
- Неспецифічну імуномодулюючу терапію фармпрепаратами «Віферон», «Анаферон», «Циклоферон», «Эргоферон» і «Імудон»;
- Використання коштів протиалергічну та антигістамінного характеру;
- Вітамінотерапію;
- При виявленні ураження печінки прийом жовчогінних фармпрепаратів та гепатопротекторів.
Антибіотичні медикаменти виписуються для запобігання приєднання бактеріологічної інфекції при сильному запаленні глотки. При вживанні антибіотиків додатково застосовують пробіотичні препарати («Наріне», «Аципол», «Примадофилус»). Якщо проявилася важка гіпертоксична форма недуги з ризиком задухи, лікар може порекомендувати «Преднізолон».
Дієта при інфекційному мононуклеозі у дітей передбачає рідку їжу, багату цінними елементами, маложирную для полегшення роботи печінки. Якщо ураження печінки і селезінки велике, необхідно використовувати меню диетстола №5. Ще одним важливим радою стане зволоження повітря в кімнаті малюка.
Детальні клінічні рекомендації дасть дільничний педіатр. Щоб бути у всеозброєнні, можна знайти і подивитися у Всесвітній павутині російські і міжнародні журнали та інші документи з мононуклеозу, а також презентації у відеоформаті.
Прогноз і наслідки
До вірусу, що сприяє появі залозистої гарячки, формується твердий імунітет. Якщо дитина перехворіла інфекційним мононуклеозом, знову підхопити він його не зможе. Виняток – пацієнти, інфіковані ВІЛ. Про перенесення недуги завжди вказують в історії хвороби.
Інфекційний мононуклеоз при вагітності відноситься до заразних хвороб, небезпечних для майбутньої мами і плоду. Ускладненням при залозистої лихоманці може бути викидень або розвиток патологій у малюка. Ця недуга негативно впливає на захисні сили жінки, і вона здатна легко підхопити інший, ще більш небезпечну інфекцію після інфекційного мононуклеозу.
Перенесли захворювання малюкам необхідно систематичне обстеження у інфекціоніста протягом півроку.
Ускладнення інфекційного мононуклеозу досить рідкісні і виникають при активізації вторинної вірулентною мікрофлори на тлі ослабленого імунітету. Наслідки проявляються у вигляді запалення легенів, печінки, середнього вуха, верхньощелепних пазух і інших органів.
При вираженої набряклості гортані і труднощі з диханням радять застосування трахеостоми і підключення хворого на апарату вентиляцію легенів.
Головна небезпека мононуклеозу — розрив селезінки, що з’являється з-за зниження кількості тромбоцитів і надмірного розтягнення капсули органу. Тут потрібна невідкладна операція: це стан без спеціалізованої допомоги може стати причиною смерті. Якщо визначається розрив селезінки, роблять спленектомія в терміновому порядку. При виникненні сильних больових відчуттів у верхній лівій частині живота, почастішання серцебиття, утрудненні дихання необхідно викликати «швидку».
Якщо хто-небудь в сім’ї заразився мононуклеозом, то ризик інфікування родичів збільшується. Профілактика нездужання поки ще не розроблена. Єдино можливими превентивними заходами є зміцнення імунної системи, уникнення потенційно небезпечних ситуацій. Наприклад, не слід відвідувати багатолюдні місця в період епідемій.
