Метою пластичної хірургії є надання частинах тіла естетичної привабливості. Однак при важких ушкодженнях – травмах, опіках, завдання стає більш масштабною: необхідно відтворити первісну форму тіла і повернути йому функціональність. Цим і займається реконструктивна пластика.
Зміст
- 1 Що таке реконструктивна пластика
- 1.1 Відмітні ознаки
- 1.2 Свідчення
- 2 Види операцій
- 2.1 По спрямованості впливу
- 2.2 По локалізації
- 3 Що потрібно знати перед РП
- 3.1 Протипоказання
- 3.2 Матеріал для реконструкції
- 3.3 Особливості проведення операції та реабілітації
Що таке реконструктивна пластика
Відмінні ознаки
Реконструктивна хірургія є підвидом пластики. Відрізняється 3 основними ознаками:
Свідчення
Показання до проведення операцій наступні:
- вроджені дефекти;
- глибокі опіки хімічні, термічні, електричні, та обмороження – 3-4 стадія;
- злоякісні захворювання;
- механічні травми – рани, розтрощення тканин, відриви фрагментів тіла – пальців, кінцівок, вуха;
- наслідки операцій – сюди відносять усунення рубців і шрамів;
- наслідки деяких захворювань – інфекційних і запальних, що призвели до появи дефектів органів і тканин;
- численні доброякісні утворення на шкірі – видалення родимок і невусів, бородавок відносить до реконструктивної пластики;
- ускладнення після пологів або вікові зміни, що призводять до деформації матки і промежини. У чоловіків до цієї категорії відносяться операції з фаллопластике – відновлення форми і довжини члена;
- операції по зміні статі — з жіночого на чоловічий і з чоловічого на жіночий.
Як правило, реконструкція проводиться в кілька етапів, так як зачіпає занадто великий обсяг кісткової та м’яких тканин. В період реабілітації пацієнт залишається під наглядом: перед кожним наступний кроком важливо домогтися повного відновлення.
На відміну від загальної пластики реконструктивна в окремих випадках проводиться безкоштовно.
Види операцій
По спрямованості впливу
Реконструктивна пластика передбачає роботу не тільки з шкірною тканиною і м’язової, але і зі слизовими, сухожиллями, кістковою тканиною. За цією ознакою розрізняють стежать види РП:
- корекція дефектів шкіри – застосовується для усунення грубих рубців, великих шрамів після хімічних і термічних опіків, післяопераційних швів. Сюди ж відносять видалення доброякісних утворень, «судинних зірочок», глибокої пігментації і тому подібного. Як правило, для ліквідації дефектів потрібна пересадка шкіри. Краще використовувати тканини самого пацієнта: фрагменти беруть з ділянкою невидимих під одягом – живота, сідниць, стегон;
- реконструкція сухожиль – проводять для відновлення повністю або частково втраченого рухливості: вроджене недорозвинення сухожилля, контрактура, травматичне вплив. При важких ушкодженнях сухожиль замінюють штучним матеріалом;
- корекція м’язових дефектів – відновлення тканини при недорозвиненні або втрати в результаті травм. Сюди ж входить іннервація м’язової тканини та усунення порушень у кровопостачанні – по суті, мікрохірургія судин. Недолік тканин може частково компенсуватися імплантатами або введенням філерів;
- відновлення повністю або частково втрачених органів – вух, пальців, грудей, носа, також операції по усуненню невдало проведених пластичних корекцій і видалення розтяжок. Для реконструкції потрібно тканина донора;
- виправлення вроджених дефектів – асиметрії рук і ніг, зрощених пальців, «вовчої пащі», «заячої губи», відсутніх вух та інше. Таке втручання відносять до найбільш складним, тут потрібен цілий ряд операцій.
По локалізації
Інша відома класифікація пов’язана з ділянкою роботи. Багато в чому вона збігається з видами звичайної пластики, але завжди передбачає участь фахівців по функціональності оперованого органу:
- блефаропластика – зміна очного розрізу і геометрії століття. При реконструкції відновлюється частково або повністю втрачене повіку, а також виправляється нерівний край, що приводить до неповного закривання;
- ринопластика – а, точніше кажучи, септопластика, тобто, корекція, при якій відновлюється або коригується носова перегородка. Операція здійснюється під наглядом ЛОР-лікаря;
- отопластика – виправляється стан хряща і нарощується вушна раковина. При повній відсутності вуха використовується імплантат;
- корекція щелепи – об’єднує пластику підборіддя, губ, шиї, передбачає активну співпрацю зі стоматологами. До цієї ж категорії найчастіше відносять виправлення вроджених дефектів, на кшталт «вовчої пащі»;
- маммопластика – відновлення частково або повністю втрачених молочних залоз в результаті травми або операції. Практично завжди використовуються імплантати;
- абдомінопластика – видалення рубців, післяопераційних швів, опіків і розтяжок в області живота. Поєднується з видаленням надлишків шкіри і жиру;
- вагинопластика – корекція стінок піхви, матки, пластика великих і малих статевих губ тощо;
- фаллопластика – корекція або відновлення статевого члена після операцій, травм або для ліквідації вроджених дефектів. Включає відновлення сечівника при необхідності, судинну хірургію;
- корекція довжини і кривизни ніг – складна операція, спрямована на відновлення біомеханічної осі кінцівки. Включає і нарощування кісткової тканини, та імплантацію м’язової при необхідності, і заміну сухожиль у разі незворотних ушкоджень. Проводиться в кілька етапів і вимагає тривалої реанімації.
Про реконструктивної пластики розповість відео нижче:
Що потрібно знати перед РП
До реконструктивної пластики звертаються тоді, коли іншого вирішення проблеми немає. Можливості в цій області не безмежні, але в багатьох випадках оперативне втручання дозволяє позбутися від інвалідності й повернутися до повноцінного життя.
Протипоказання
В цілому реконструктивна пластика не є операцією з життєвими показаннями. Однак більшість видів корекції – відновлення суглобів, хрящової тканини та кісткової тканини, попереджає різноманітні патології внутрішніх органів, тому обмежень у цій галузі помітно менше, ніж при звичайній пластику.
До таких належать:
- серцево-судинна недостатність тяжкого ступеня;
- онкологічні захворювання;
- порушення згортання крові – на жаль, виключають хірургічне втручання;
- цукровий діабет у важкій ступеня;
- аутоімунні хвороби – винятки можливі, але вимагають ретельного попереднього обстеження і консультації з фахівцями;
- тяжкі ушкодження печінки і нирок – заборонені операції у тих випадках, коли реконструктивна пластика не спрямована на виправлення негативного діючого фактора;
- вагітність і період лактації – необхідність в операції визначається користю або ризиком для плоду. Так, до виправлення носової перегородки, якщо це викликає гіпоксію, вдаються і під час вагітності.
Операції практично завжди вимагає загального наркозу. Дуже важливо встановити можливість його проведення.
Матеріал для реконструкції
Для відновлення частин тіла і органів застосовують як штучний матеріал, так і донорську тканину самого пацієнта. Другий спосіб є кращим, так як мінімізує ризик відторгнень. Однак у деяких випадках застосовувати його неможливо.
Штучні імплантати для збільшення грудей, заповнення відсутньої м’язової тканини, відновлення хрящової і кісткової структури носа, кутів щелепи, виличної кістки, виконуються з нейтральних органічних матеріалів. Найбільш популярними є силікон, медпора – поліетилен, і пористий політетрафторетилен. Ці матеріали не викликають алергії і вкрай рідко відторгаються.
В якості імплантатів з донорської тканини використовуються:
- фрагменти м’язової тканини – досить рідкісний вид операції;
- жирова тканина – застосовується при маммопластику, а також для виправлення кривизни ніг, заповнення відсутньої м’язової тканини при пластиці особи;
- кістковий і хрящової матеріал – найчастіше попередником служать ребра, хрящі вушної раковини;
- шкірна тканина – клапті шкіри беруться з ділянок, прихованих одягом.
Особливості проведення операції та реабілітації
Операція по реконструкції завжди важче, ніж звичайна корекція частин тіла. Відповідно, підготовка до неї займає більше часу, та відновлення потрібен тривалий і нелегкий.
Загальна схема реконструкції така:
- попередній огляд, лабораторне обстеження, консультація з фахівцями – реконструкція завжди пов’язана зі структурними змінами, що впливають на функціональність органів;
- витяг біологічного матеріалу – кісткової тканини, хрящів, шкіри на судинній ніжці. Якщо прийнято рішення використовувати штучні імплантати, підбирається відповідний матеріал або імплантат виготовляється за індивідуальним замовленням;
- операція з пересадкою шкіри, хряща, кісток, імплантатів;
- період адаптації пересадженої тканини – етап більш важливий, ніж сама операція. Від того, наскільки добре прижилася тканина, повністю залежить результат реконструкції;
- реабілітація – повне або часткове відновлення функцій ушкодженого органа або частини тіла.
В абсолютній більшості випадків реконструкція передбачає не одну, а цілий ряд операцій. Після кожної процедури необхідно переконатися в приживленні тканин і повністю відновити функції на даному етапі. Лише потім, при відсутності ускладнень, призначається наступна корекція.
Реконструктивна пластика – область пластичної хірургії, спрямованої не тільки на виправлення естетичного дефекту, але і на відновлення органів і частин тіла.
Реконструктивна пластика носа (фото до і після)
