При відкритті рота клацає щелепу: причини і методи лікування

Зміст

• Причини порушень
• Методи діагностики
• Способи лікування
• Лікувальна гімнастика
• Профілактичні заходи

Завдяки рухливості суглоба людина може пережовувати їжу, говорити, співати, сміятися. Якщо при змиканні зубних рядів і широкому розкритті рота відбувається клацання — симптом збою в щелепній системі, а конкретно в скронево-нижньощелепному суглобі (СНЩС). Клацають звуки відбуваються при виході його з суглобової сумки (відбувається зміщення в бік) і під час повернення суглоба на місце. Проблема може торкнутися осіб будь-якого віку, дітей.

Не можна залишати без уваги клацання щелепи при жуванні, зевании, відкриття рота. Звернення до лікаря полегшить пошук першопричини проблеми з СНЩС і проведення лікування. У запущених ситуаціях потрібна тривала робота декількох фахівців, іноді хірургів.

Запущені стадії клацання проявляються більш дискомфортні симптоми: тугість і болючість в щелепи вранці, труднощі і дискомфорт при будь-якому русі ротом (жуванні, розмові, сміху), при гнійно-запальних ускладненнях болю не зникають.

Причини порушень

Клацання в момент відкриття рота не викликає болю і людина упокорюється, звикає не помічати тривожного симптому. Патологія СНЩС може розвинутися до серйозної стадії. Причинами звуків (клацання, клацання, хрускіт) під час фізіологічних рухів щелепою стає вивих/підвивих СНЩС, який залишає межі сумки (що ненормально), потім з клацанням повертається до неї.

Цю патологію можуть спровокувати причини:

• аномалії прикусу (перекриття верхньої щелепи, виступаючою вперед нижньої);
• захворювання артрит, хронічний артроз;
• помилки пломбування, протезування, що спричинили нерівномірне навантаження на моляри, як наслідок асиметрію їх змикання, зміщення дисків;
• травми нижньої щелепи (забиття, вивих);
• зміщення головки в результаті різкого скорочення, спазму м’язів особи при спробі розгризти твердий продукт, при стресі від потрясіння або від фізичного перевантаження на роботі, при заняттях спортом);
• запущений карієс;
• бруксизм (скрипіння зубами в сні);
• професійна діяльність (провідні, співаки, музиканти духових інструментів);
• ослаблений зв’язковий апарат;
• тривалі виступи (декламація віршів, спів) стають причиною збоїв роботи СНЩС.

Звуки під час пережовування їжі, що свідчать про дисфункції СНЩС, провокуються неправильним виготовленням і установкою незнімних протезів. У цих ситуаціях надмірне напруження м’язів викликає головні болі.

Дисфункції СНЩС, як наслідок порушень в роботі нейром’язової системи може спровокувати психогенні фактори (істерика, стреси, гримаси), механічні перевантаження м’язів (у водолазів – тримання мундштука кисневого балона, музикантів – духового інструмента), фізична напруга.

На фоні гнійно-запальних захворювань (ангіна, отит) може розвинутися запальний процес у суглобі – артрит, що викликає біль, порушення структури. Артрит може розвинутися після інфекції, попаданні крові при травмі. Він руйнує тканини, для артриту характерні постійні клацання (хрускіт), біль при відкриванні рота. Шкіра в області запалення червоніє. Може підвищитися температура, проявитися запаморочення і порушення слуху.

Хронічний артроз призводить до дистрофічних змін у СНЩС. Спочатку проявляється в хворобливості, рухливості нижньої щелепи після нічного сну.

Методи діагностики

Захворювання нижньої щелепи діагностує, лікує лікар-гнатолог. При відсутності вузького спеціаліста у штаті клініки його замінює дантист. Залежно від причини, що викликали патологію, до лікування підключаються інші лікарі: стоматолог, терапевт, ЛОР, невропатолог.

Може знадобитися допомога психолога, якщо спазми СНЩС виникають при стресовому психологічному стані.

Щоб визначити причину клацання вистачить огляду і пальпації лікаря (стоматолога, ортодонта). У складних випадках потрібні обстеження та консультації лікарів.

• аналіз крові на наявність запальних процесів);
• дослідження неврологом трійчастого нерва;
• апаратні обстеження проблемної області (УЗД, рентген, МРТ, КТ, електроміографія, артроскопія).

Лікар уточнює у пацієнта і аналізує при огляді момент виникнення клацання:

• у початковий момент відкриття рота – ознака артриту;
• при частковому відкриття – наявність складок на хрящевом диску;
• при повному відкритті – звичний вивих;
• на початку закриття – складки на хрящі меніска;
• при повному закритті – асиметричність щелепи (із-за неякісної пломби, зубного протеза).

Оцінюють щелепної складу за формою, кістковій структурі на рентгенівському знімку. КТ дозволяє розглянути його пошарово, панорамна і ортопантомографія — оцінити стан, повну і детальну картину надає МРТ.

Артроскопія використовується для діагностування і лікування патології. Під час процедури в проблемну область впроваджується через проколи (артроскоп) та інструменти. Застосовується рідко (в складних випадках – у разі неможливості рухати щелепою), коли необхідно поправити диск (повернути його в нормальне положення).

Способи лікування

Для усунення хрускоту, клацання в щелепи використовують:

• медикаментозну терапію;
• ортодонтичне лікування:
  • вправлення суглоба (з використання ін’єкції міорелаксанта);
  • коригування або заміна протезів, брекетів, що викликають підвивих;
  • установка ортопедичної шини, носіння якої знижує навантаження на СНЩС;
• фізіотерапія для прискорення протизапального лікування;
• психологічна допомога, якщо патологія викликана стресовим станом;
• лікувальна гімнастика;
• оперативне (хірургічне лікування).

Терапія включає протизапальні і знеболюючі засоби, препарати призначає лікар, враховуючи клінічну картину розвитку патології у пацієнта, результати обстеження.

• Міорелаксанти (Лістенон, Нимбекс) сприяють розслабленню м’язів, використовують при вправленні СНЩС.
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) знімають запалення, біль, набряк, перешкоджають розростанню в суглобі фіброзної тканини (Диклофенак, Ібупрофен, Кеторол).
• Противірусні засоби (Амантандин, Таміфлю) не допускають розмноження і поширення вірусних інфекцій, допомагають при артриті.
• Антибіотики (Амоксицилін, Тетрациклін) ефективно діють при бактеріальних інфекціях, не допускаючи поширення інфекції та ускладнень.
• Протигрибкові препарати (Ністатин, Флуконазол) знищують грибкову інфекцію.
• Спазмолітики (Но-Шпа, Дротаверин) знімають ризик спазму м’язів, провокуючого підвивих головки СНЩС.
• Седативні (заспокійливі) кошти (Афобазол, Ново-пасит, Персен) застосовують при бруксизмі, психологічних розладах.

Для самостійного полегшення стану при больових відчуттях (неможливості приймати їжу, розмовляти) можна застосувати теплий компрес. Треба прикласти до больовий області грілку, пляшки з гарячою водою.

При запальному процесі в хворому суглобі, до нього прикладають холод (лід) на 10-15 хвилин і годинною перервою. Для лікування запалення, зменшення больових відчуттів застосовуються відвари і настої цілющих трав (ромашка, звіробій, кропива, брусниця, соснові нирки).

Потрібно знизити навантаження на щелепи (вживати протерті, подрібнені продукти, виключивши тверду їжу), не широко відкривати рот. Близько трьох разів на день робити розслаблюючі вправи лікувальної гімнастики.

Для стимуляції кровопостачання перед виконанням розслаблюючих щелепні м’язи вправ зробити теплий компрес. Вправи можна виконувати, коли больовий синдром знято.

Підвивихи щелепних суглобів добре лікуються комплексною терапією (95%). У складних випадках виходу суглоба з суглобової сумки застосовуються хірургічні методи лікування.

Ігнорування клацання, клацання, хрускоту в щелепах, відсутність лікування дисфункції СНЩС можуть призвести до наслідків:

• вывиху щелепного суглоба;
• надриву суглобового диска;
• деформації, руйнування хворого суглоба;
• розвитку скроневої флегмони;
• посттравматичний артрозу;
• запалення мозкових оболонок;
• сепсису.

Ускладнення будуть причиною інвалідності і смерті. При перших ознаках патології скронево-нижньощелепного суглоба потрібно проконсультуватися з лікарем.

Лікувальна гімнастика

Робити вправи треба акуратно, обережно з невеликими паузами для відпочинку. Ніяких больових відчуттів виникати не повинно.

• На висоту двох пальців відкрити рот. Порахувавши до 10, потрібно повільно зімкнути зубні ряди;
• Відкривши рот, посувати вправо/вліво нижню щелепу, потім закрити;
• Кулаком тиснути на підборіддя, висувати вперед нижню щелепу, долаючи опір рук;
• Висунути вперед нижню щелепу, повернути в нормальне положення, порахувавши до 10-ти.

Комплекс вправ повторити 3-5 разів. Стежити, щоб у процесі виконання вправ не відбувалося заклинювання суглобів щелеп, не виникали больові симптоми. Інакше потрібно звернутися за консультацією до лікаря.

Чи відчуваєте хвилювання перед візитом до стоматолога?ДаНет

Профілактичні заходи

Клацання при русі нижньої щелепою – ознака патологічних порушень в роботі щелепних суглобів. Для профілактики проблем щелепно-лицьової системи рекомендується:

• не запускати карієс і запалення дихальних шляхів, ускладнення яких можуть спровокувати дисфункції СНЩС;
• звертатися до перевірених, досвідченим фахівцям:
  • ортопедам для протезування коронок і незнімних протезів;
  • ортодонтам для корекції неправильного прикусу. Неправильно виготовлені і встановлені ортодонические конструкції можуть викликати підвивихи щелепних суглобів;
• потрібно відвідати лікаря для огляду після травми;
• не відкривати рота при жуванні, кашлі, зевании, щоб не спровокувати підвивих щелепних суглобів, який може стати звичним і прогресувати;
• уникати стресів, емоційних перевантажень, при яких виникає м’язове перенапруження. Звертатися за допомогою до психолога у важких ситуаціях.

Займаються співом, ораторством, роботою, що передбачає навантаження на щелепно-лицьову систему, рекомендується регулярно займатися спеціальною гімнастикою для СНЩС.

Уважне ставлення до здоров’я, відвідування стоматолога, звернення до лікаря при виникненні (поки не турбує) клацання при відкритті/закритті рота вбереже від переходу проблеми в запущену стадію.