Зуби        01 Серпня 2018        2065         Коментарі Вимкнено до Гострий гнійний періостит нижньої щелепи: причини, методи діагностики та лікування

Гострий гнійний періостит нижньої щелепи: причини, методи діагностики та лікування

Зміст

  • Причини виникнення
  • Мікробіологічна основа гнійного процесу
  • Симптоми захворювання
  • Методи діагностики
  • Методи лікування
  • Можливі ускладнення
  • Профілактичні заходи

Не дарма постійно твердять, що не слід відкладати похід до лікаря, якщо виникли хоча б найменші підозри на розвиток якої-небудь стоматологічної хвороби.

Гострий гнійний періостит, більш відомий під іншою назвою флюс, що утворюється на щелепи, він не є виключенням, тому, як і інші подібні захворювання, для його усунення потрібно негайне втручання з боку лікаря.

Страх чи впевненість у тому, що самостійно вдасться вилікуватися від недуги, лише погіршують ситуацію, чому виникають нові проблеми у вигляді нових захворювань.

Причини виникнення

Щоб уникнути розвитку періоститу необхідно з’ясувати які збудники провокують його, це допоможе в майбутньому застерегти себе від небезпеки. Запальні процеси з’являються внаслідок занесення інфекції стафілококами і стрептококами, які встигли проникнути в організм при вже наявних хворобах таких як грип, скарлатина, отит.

Також шкідливі бактерії завдають неприємності, коли потрапляють в ранку, з’явилася біля зубного кореня після проведення лікування карієсу.

Гостра форма захворювання стає наслідком запалення періодонта, вона з’являється в результаті проблем:

  • складна екстракція зуба;
  • наявність ускладнень при прорізуванні;
  • запалені моляри, які так і не з’явились;
  • набрякання зубних тканин;
  • періодонтит;
  • запалення і нагноєння кістозних утворень;
  • операції, що проводяться в ротовій порожнині;
  • слабкий імунітет;
  • травмування щелепи механічним шляхом, після чого залишилися рани;
  • надмірні силові навантаження, перевтома;
  • переохолодження або перегрівання;
  • проведення неякісного лікувального курсу.

Не завжди вдається визначити, що періостит вразив органи порожнини рота, оскільки його клінічна картина може вимальовувати нечітко. Складності виникають стосовно встановлення діагнозу при обстеженні пацієнта, раніше не страждав від цієї недуги.

Для призначення правильного та ефективного лікування необхідно розповісти лікареві у всіх подробицях про що турбують проблеми, адже тільки тоді будуть шанси на швидке позбавлення від хвороби.

Мікробіологічна основа гнійного процесу

Мікроорганізми беруть активну участь в інфікуванні організму, в тому числі вони провокують появу періоститу, що зачіпає область щелепно-лицьового апарату.

Негативний вплив чинять такі збудники:

  • аеробні бактерії;
  • стафілококи і стрептококи;
  • спірохети, лактобактерії, порфиромонады, причисляющиеся до умовно-патогенної мікрофлори;
  • інші різновиди подразників бактерицидної походження.

Якщо ніяких позитивних результатів від проведення антибіотикотерапії не виявлено, тоді приступають до мікробіологічному дослідженню. Завдяки обстеженню можна побачити реакцію шкідливих бактерій до застосування конкретних лікарських засобів, серед яких вибирають той препарат, що здатний побороти інфекційних збудників. До мінусів дослідження відноситься тривалий створення біологічного матеріалу, воно займає тиждень.

Симптоми захворювання

Хвороба визначається за конкретними ознаками, які необхідно ретельно вивчити. Для встановлення діагнозу необхідно враховувати форму захворювання, її ступінь, крім цього особлива увага приділяється індивідуальним особливостям органу кожного пацієнта.

Якщо порівнювати хронічну та гостру форму періоститу, то в першому випадку не спостерігається яскраво вираженої симптоматики, зате в другому – такого не скажеш. Необхідно проявити обережність у таких випадках, коли:

  • больові відчуття охоплюють підщелепні лімфатичні вузли, розташовані поруч з вогнищем запалення, розростаються до великих розмірів;
  • в області ясен спостерігається набрякання і почервоніння;
  • гіпертермія – підвищена температура, яка коливається між 38-39 градусами;
  • занепад сил, озноб, жар, мігрень, ломота в суглобах;
  • бєлової синдром охопив ту частину обличчя, де розвивається хвороба, він носить періодичний характер, активується і переростає в болісні позиви при невеликому торканні до хворого зуба;
  • зміна форми особи, асиметрія дуже помітна, оскільки через набряків одна сторона збільшується в розмірах;
  • больові відчуття, що мають різкий пульсуючий характер, знаходять в області шиї, скроні і вуха;
  • рухи щелепи утруднені;
  • слизова оболонка ротової порожнини дуже збуджена;
  • біля зубного кореня утворюється гнійний нарив, він являє собою нагромадження жовтого або водянистого речовини, іноді виділяється в ротову порожнини. Подібне здатне на час притупити біль, але це полегшення незабаром проходить.

Перелік симптомів не є вичерпним, оскільки він може поповнюватися, виходячи із загального стану організму пацієнта, наявності інших захворювань і здійснення лікувального курсу.

Для перетворення перших ознак захворювання у гнійні освіти буде потрібно 1-2 дні, цього часу достатньо, щоб больовий синдром почав зростати, а самопочуття — погіршуватися. Коли флюс проривається назовні, приходить невелике полегшення, але подібне явища не повинно вводити в оману.

Гній буде накопичуватися до тих пір, поки ситуація не складеться жахливим чином. Не можна відкладати відвідування лікаря, огляд дозволить оцінити стан пацієнта. Для більш достовірного діагнозу потрібно рентгенографічне обстеження, що дозволяє встановити глибину ураження кісткової тканини.

Диференціальна діагностика допоможе виключити хвороби, які не відповідають симптомам. Також у медичному кабінеті вдасться визначити точне місце розташування абсцесу.

Методи діагностики

Для того, щоб з’ясувати до якої категорії відноситься хвороба збирається анамнез, робляться висновки, виходячи з ступеня тяжкості перебігу, також важливим моментом є первинний огляд. Якщо не вдалося намалювати повну клінічну картину, тоді виникає необхідність в рентгенографії і лабораторних дослідженнях.

Завдяки діагностиці виключаються недуги, які мають прояв, сюди відносять такі однотипні захворювання як:

  • періодонтит гострої форми, що характеризується запальним процесом, який зону, де знаходиться хворий зуб. Головною ознакою періоститу є набрякання, розповсюджується на кілька молярів;
  • гострий сиалоаденит — слинні залози вражені гнійними утвореннями;
  • гострий остеомієліт – отруєння організму, підвищена температура, озноб, лихоманка, мігрень, занепад сил. Відмінною рисою є збільшення альвеолярного відростка не з одного боку, а з двох;
  • такі запалення як лімфаденіти, флегмони та абсцеси завдають шкоди шкірним покривом за рахунок появи щільних наростів, які мають натягнуту та почервонілу поверхню.

Методи лікування

Усунення гострого гнійного періоститу проводиться виключно хірургічним шляхом, після проведення операції виписуються певні медикаменти і призначається фізіотерапія, дозволяє подвоїти ефект проведеного лікування і прискорити процес відновлення.

Хірургічне втручання передбачає введення або місцевої інфільтраційної анестезії. У першому випадку застосовують анестетик, що вводиться в область десенного нерва, у другому – анестетическое засіб вводиться в уражені ділянки.

Коли знеболювальне почало діяти, то приступають до наступного етапу, що полягає в розтині гнійного абсцесу. Інструмент, використовуваний хірургом, називається скальпель, яким робляться розрізи довжиною 1,5-2,5 см на м’яких тканинах слизової оболонки та окістя. Сполучна плівка трохи відшаровується і піднімається, що дозволяє отримати гній назовні.

Місце, що звільнилося від абсцесу, обробляють розчинами, виготовленими на основі антибактеріальних засобів. Потім вставляється спеціальний дренаж, що складається з рукавичкової гуми, що запобігає повторного виникнення проблеми. Утворилася післяопераційну рану повністю не зашивають, далі знадобитися закріплення дренажної гумки шляхом виведення її в ротову порожнину. За цією вставкою спостерігають періодично або кожен день, або 1 раз у кілька днів.

Якщо відзначається зменшення флюсу, також хвороба перестала прогресувати, і пацієнт не відчуває неприємний присмак, значить, санація гною була проведення правильно. Знову розкривають рану, а з дренажу видаляють гнійні надлишки або при необхідності замінюють вставку. Коли немає причин для занепокоєння, з’являється висока ймовірність успіху проведення операції, тоді рану зашивають, попередньо знявши дренаж.

Післяопераційні методи лікування складаються з застосування медикаментів, рекомендованих лікарем, тому не допускається самостійне призначення лікарських препаратів та їх дозування.

Передбачається такий лікувальний курс:

  • застосування пов’язок, оброблених противобактерийными розчинами або спеціальними мазями;
  • застосування антибіотиків зразок Ципрофлоксацину, Лінкоміцину, Амоксиклаву, що запобігають виникнення ускладнень і рецидивів. При необхідності медикаменти можуть бути замінені, але перш, ніж прийти до цього рішення, слід переконатися в бездіяльності попередніх препаратів на основі проведення дослідження. В іншому випадку виписують Азитроміцин, Абактал і Тетрациклін, який здатний негативно вплинути на ембріональний розвиток, з-за чого ліки не призначають вагітним і годуючим жінкам, дітям, чиї корінні зуби знаходяться на стадії прорізування;
  • антисептичні засоби використовуються для промивання ран;
  • полівітаміни;
  • знеболювальні (Анальгін, Баралгін, Кеторол);
  • протизапальні препарати (Ібупрофен, Диклофенак);
  • антигістамінні засоби.

Фізіотерапевтичний метод допомагає полегшити стан пацієнта, усунувши біль і вплинувши на якнайшвидше відновлення тканин. Лікування встановлюється залежно від індивідуальних особливостей, вивчаються результати проведення операції, після будуть розглянуті заходи:

  • лазерна терапія;
  • СВЧ;
  • УВЧ – відбувається поліпшення кровопотока, зниження больових відчуттів, зменшення запалень;
  • флюктуоризация.

Можливі ускладнення

Захворювання несе в собі особливу небезпеку, коли переходить на більш важкі стадії, що призводить до серйозних наслідків. Не варто самостійно намагатися прибрати абсцес, проводити чистку і промивати уражену ділянку, оскільки подібне лише ускладнить процес лікування. Якщо упустити момент, то прогресуючий гострий гнійний періостит здатний перетворитися в хронічну форму, після чого ризики летального результату зростають.

В основному флюс самостійно отримати не вдається, єдино правильним рішенням стане звернення до фахівця. У запущених випадках захворювання призводить до остеомієліту, що проявляється в порушенні цілісності і відмирання кісткових, м’яких тканин з вини гнійних утворень.

Негативному впливу піддається не тільки нижня щелепа, також недуга поширюється на сусідні ділянки.

Чи відчуваєте хвилювання перед візитом до стоматолога?ДаНет

Профілактичні заходи

Щоб не допустити повторення ситуації і знизити ризик розвитку періоститу, слід дотримуватися відповідних рекомендацій. До них відносять:

  • щоденне чищення зубів після їжі, а, коли не вдається виконати гігієнічну процедуру, тоді необхідно видаляти харчові залишки за допомогою спеціальних ниток і зубочисток, також принесе користь полоскання;
  • застосування якісної пасти підвищує ймовірність позитивного результату, і вибирати її слід з урахуванням індивідуальних особливостей;
  • регулярне відвідування лікаря – 1 раз в півроку;
  • у раціон обов’язково треба додавати продукти, багаті кальцієм, білків, вуглеводів і інших корисних речовин.

Головним правилом є не байдужість при видимих перших ознаках захворювання, і, чим швидше буде вжито заходів, тим більше шансів запобігти створення небезпеки. У сучасній медицині, яка постійно вдосконалюється, розробляються ефективні анестезуючі препарати, що застосовуються перед операцією, тому пацієнту не про що турбуватися перед наступною процедурою.