Генералізований пародонтит: причини виникнення, симптоми і методи лікування

Зміст

• Причини появи захворювання
• Симптоматика захворювання
• Класифікація генералізованого пародонтиту
• Діагностика
• Методи лікування
• Профілактичні заходи

Увага! На візити до стоматолога можна істотно заощадити. Мікротріщинки і карієс на зубах можна прибрати звичайною пастою. Як? Читайте на сторінках iRecommend.

Читати далі…

Генералізована форма пародонтиту — запальний процес деструктивного характеру. Патологія характеризується ураженням комплексу тканин, оточуючих і утримуючих зуби в щелепи, викликаючи його розхитування і випадання.

При цьому запалення часто охоплює не окремий зуб, а одноразово велику частину елементів зубного ряду. Чим занедбаніший стадія захворювання, тим імовірніше виникнення таких патологій внутрішніх органів, як інфаркт міокарда, ендокардит, атеросклероз та ін

Причини появи захворювання

Основною причиною виникнення генералізованого пародонтиту є інфікування ротової порожнини хвороботворними мікроорганізмами. Зараження відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, останні відіграють домінуючу роль.

Етіологію ендогенного характеру класифікують на місцеву і загальну. Виділяють локальні причини виникнення захворювання:

• наявність зубного нальоту або каміння;
• стукіт або скрегіт зубами, що виявляється в основному в нічний час доби (бруксизм);
• неправильний прикус провокує розвиток патології у дітей;
• аномальне розташування елементів зубного ряду;
• генетичне відхилення в плані прикріплення під’язикової зв’язки і складки слизової оболонки, яка з’єднує губу з яснами;
• травматизм будь одиниць ротової порожнини;
• запущена форма каріозного процесу;
• зниження рівня мінералів у кістковій тканині зуба (демінералізація);
• гінгівіт та хвороби ротової порожнини;
• хірургічне лікування проблем ротової порожнини, що викликало її інфікування або механічне пошкодження.

До загальних факторів відносять наявність у людини таких патологій:

• ожиріння;
• гастрит. Характеризується порушенням нормального засвоєння їжі, що забезпечує розвиток бактеріальної мікрофлори ротової порожнини;
• цукровий діабет;
• гепатит;
• токсичний зоб, який супроводжується надлишком тиреоїдних гормонів;
• холецистит;
• ревматизм;
• хвороби крові;
• артеріальна гіпертензія;
• дефіцит імуноглобуліну;
• остеопороз;
• авітаміноз;
• туберкульоз;
• ВІЛ;
• захворювання органів травної системи;
• патології, пов’язані з порушенням виділення секрету слинних залоз.

Всі ці захворювання негативно впливають на стан пародонту і в сукупності з зовнішніми факторами сприяють його пошкодження, утворення під’ясенного нальоту.

Причини екзогенного характеру:

• недостатня гігієна ротової порожнини, здійснення її неякісними гігієнічними засобами;
• зловживання нікотином;
• генетична схильність до захворювань пародонту;
• переважання в раціоні харчування м’яких, рідких страв або повна відсутність твердої їжі, що сприяє зниженню чутливості зубів;
• ослаблена імунна система;
• хіміотерапія або інше ендаумент організму;
• тривале перебування в стані депресії;
• часті токсичні викиди, що порушують екологію місця проживання людини;
• професійна діяльність, пов’язана з шкідливими умовами праці;
• прийом медикаментів, що провокують зниження виділення слини;
• порушення гормонального фону у жінок під час клімаксу, вагітності або лактації.

Симптоматика захворювання

Клінічна картина генералізованого пародонтиту залежить від характеру перебігу патології. Початкова стадія характеризується ознаками:

• слабка кровотеча, що виникає при чищенні ротової порожнини, набряклість ясен;
• підвищення чутливості емалі на температурні подразники і при вживанні солодощів;
• смердюче дихання;
• порушення структури ясен, що виявляється в пухкості їх тканин;
• присутність м’якого або щільного нальоту на поверхні емалі;
• печіння та свербіж ясен;
• поява пародонтальних кишень між зубами (близько 3,5 мм).

При середній тяжкості патології пацієнт скаржиться на додаткові симптоми:

• гостра і різкий біль при вживанні гарячих або холодних страв та напоїв;
• інтенсивне і часте кровотеча з ясен;
• руйнування кісткової тканини зуба;
• ускладнюється процес пережовування внаслідок постійного відчуття дискомфорту;
• розхитування зубів, що в ряді випадків призводить до їх усунення;
• слабкість;
• піднімається температура тіла;
• десна набувають блідо-рожевий відтінок, відбувається їх опущення;
• оголення коренів елементів зубного ряду.

Пародонтальні кишені заглиблюються до 5 мм, в них накопичується гнійний ексудат.

При важкій стадії захворювання клінічна картина погіршується від поширення запального процесу не тільки на тканини пародонту, але і на альвеолярні відростки щелеп.

При цьому спостерігаються симптоми:

• утворюється велика кількість глибоких зубоясенних кишень (більше 6 мм), заповнені серозною рідиною чи гноєм;
• збільшуються регіональні лімфовузли;
• інтенсивна біль і кровоточивість ясен;
• висока температура;
• неприємний присмак у роті;
• погіршення загального самопочуття;
• починається випадання елементів зубного ряду;
• спостерігається утворення свищів.

Класифікація генералізованого пародонтиту

За характером перебігу виділяють дві форми патології:

• гостра. Запальний процес при цьому яскраво вираженого характеру, тому захворювання розвивається стрімко. При гострій формі характерно ураження 1-2 зубів, тому своєчасне лікування допоможе зберегти їх;
• хронічна. В основному у пацієнтів діагностується такий перебіг пародонтиту, так як руйнування комплексу тканин триває тривалий період.

Хронічний пародонтит буває 3 видів:

• з частими загостреннями. При цьому симптоми захворювання спостерігаються у пацієнта 2 р. на рік;
• з рідкими рецидивами — ознаки патології проявляються приблизно 1 р. до 3 р.
• в стадії ремісії, тобто загострення не відбуваються.

Медики класифікують генералізовану форму пародонтиту і ступеня тяжкості:

• легка;
• середня;
• важка.

Кожна з 3 стадій відрізняється характером проявилися симптомів, глибиною пародонтальних кишень та ступенем деструкції зубних тканин. При легкій стадії вона становить 1/3 висоти кореня, а при важкій охоплює його більшу частину.

Діагностика

При підозрі на генералізований пародонтит стоматолог може направити людину до пародонтолога або провести самостійно такі діагностичні процедури:

Опитування пацієнта. З його допомогою лікар може встановити:

• характер симптомів, час їх прояву;
• наявність хронічних та інфекційних патологій, які могли б посприяти розвитку пародонтиту;
• ймовірність впливу зовнішніх факторів ризику на виникнення патології;
• в яких ситуаціях підвищується чутливість зубів;
• скільки елементів зубного ряду схильні запального процесу на думку людини;
• проводилося раніше стоматологічне лікування і до чого воно привело.

Візуальний огляд, який дасть можливість оцінити стан прикусу, різні аномальні відхилення, вид пародонту і кількість зубів, які зазнали руйнівного процесу.

Зондування з метою визначення глибини зубодесневого кишені.

Рентгенографія, на підставі якої робляться висновки про втрату кісткової маси десною.

Пародонтолог може запропонувати додаткові способи діагностики:

Визначення індексу гігієни.

Існують різні варіації розрахунку цього показника. За методом Пахомова Р. Н. певні нижні фронтальні зуби забарвлюються розчином Люголя. Далі за 5-ти бальною шкалою виставляється оцінка для кожного елемента. Індекс розраховують шляхом ділення середнього арифметичного отриманих результатів на 12.

Проба Силлера-Писарєва.

Дозволяє визначити рівень глікогену в тканинах. При запальному процесі він буде збільшуватися. Залежно від кольору забарвлення ясен визначають стадію захворювання.

Обчислення пародонтального індексу.

Для його обчислення існує формула, за результатом якої можна оцінити стан пародонту та з’ясувати ступінь тяжкість патології.

Ортопантомографія дозволяє одержати цифровий або аналоговий знімок, на якому лікар визначає наступні параметри:

щільність і обсяг кісткової тканини зуба;

розташування і структуру коренів.

Такий вид дослідження допоможе лікарю підібрати правильну лікувальну терапію, а у разі необхідності хірургічного втручання дасть можливість краще орієнтуватися.

Лабораторні дослідження включають взяття наступних аналізів:

• бакпосів ексудату з пародонтальної порожнини;
• дослідження зіскрібка з ясенної щілини методом ПЛР;
• хемілюмінесценція слини;
• клінічний аналіз крові;
• визначення концентрації С-реактивного білка, імуноглобулінів і цукру в крові;
• біопсія тканини ясен.

Якщо в анамнезі у пацієнта наявна хронічне захворювання, то його відправляють на консультацію до лікаря (гематолог, гастроентеролог, ендокринолог, інфекціоніст та ін).

При встановленні діагнозу необхідно диференціювати пародонтит від периостатита, гінгівіту, пародонтозу і остеомієліту щелепи.

Методи лікування

Лікування будь-якої стадії такої патології починається з усунення зубного нальоту і каменів. При початковій стадії такої процедури буде достатньо. Після неї проводиться обробка пародонтальної порожнини антисептиком (Мірамістин, Хлоргексидин) і призначається антибактеріальна терапія, спрямована на усунення джерела захворювання. В якості місцевого препарату можна використовувати гель Метрогіл Дента.

Якщо генералізований пародонтит досяг тяжкості, то проводять:

• очищення порожнини пародонтальних кишень;
• пломбування утворилася порожнини;
• встановлення ортодонтичного обладнання для закріплення зубного ряду;
• при неможливості або неефективності шинування виконують видалення зубів.

Медикаментозна терапія спрямована на:

• попередження розвитку запального процесу — НПЗЗ;
• купірування симптомів – знеболюючі засоби;
• зміцнення пародонту;
• стимулювання імунної системи організму — витаминноминеральные комплекси або імуностимулятори.

Лікування рекомендується поєднувати з фізичними процедурами:

• електрофорез;
• гідромасаж;
• локальна гіпотермія;
• фонофорез;
• лазер;
• дарсонвалзация;
• озонотерапія;
• ультрафіолет або ультразвук.

Особливу увагу рекомендується приділяти гігієні порожнини рота, щоб уникнути переходу в важку стадію хронічного пародонтиту.

Таку форму захворювання лікують хірургічним шляхом, призначенням курсу антибіотиків у комплексі з медикаментами. Операції проводяться під анестезією, а після її закінчення у порожнину рота поміщають прокладки з антисептиком.

Основні операції, що проводяться при тяжкому перебігу захворювання:

• повне видалення рухомих елементів зубного ряду;
• гінгівектомія та гінгівотомія – усунення нежиттєздатних м’яких тканин ясен і кишень. У першому випадку хірургічний розріз здійснюють по вертикальній лінії ясен, а в другому – по горизонтальній;
• розтин абсцесу;
• клаптева операція. Проводять вертикальний надріз на тканинах ясен і прибирають отримані їх клапті, щоб відкрити доступ до ушкоджених зубах. Після процедури тканина повертається на місце і пришивається.

Залежно від причини виникнення патології, може бути призначено наступне лікування:

• виправлення прикусу;
• пластика під’язикової зв’язки або складки слизової оболонки, яка з’єднує губу з десною.

По закінченні лікування пацієнту рекомендується здійснити протезування видалених елементів.

Профілактичні заходи

Основні принципи профілактики захворювання полягають у проведенні таких дій:

• щоденна і ретельне очищення ротової порожнини, а також купівля якісних зубних паст і щіток середньої жорсткості, які не будуть травмувати слизову;
• своєчасна терапія хронічних патологій, стоматологічних та інфекційних захворювань;
• регулярне видалення зубних каменів;
• відмова від куріння;
• проходити планові огляди у стоматолога 1 р. на 6 міс. і записуватися на прийом при появі кровоточивості ясен;
• вести збалансоване харчування;
• займатися спортом, щоб уникнути набору зайвих кілограмів.

Початкова стадія захворювання лікується набагато простіше, тому не так небезпечна виникненням ускладнень. Хронічна форма генералізованого пародонтиту вимагає терапії і проведення хірургічних операцій, але це не гарантує людини від втрати зубів, розвитку патологій внутрішніх органів.
Чи відчуваєте хвилювання перед візитом до стоматолога?ДаНет
Чим раніше ви звернетеся до стоматолога, тим більше шансів зберегти ваше здоров’я.