Зміст
- Причини розвитку
- Різновиди аномалії
- Симптоми дистального прикусу
- Методи діагностики
- Способи корекції
- Коригування дитячого прикусу
- Лікування патології у дорослих
- Профілактика
Увага! На візити до стоматолога можна істотно заощадити. Мікротріщинки і карієс на зубах можна прибрати звичайною пастою. Як? Читайте на сторінках iRecommend.
Читати далі…
Дистальним прикусом називають патологію зубощелепної системи, яка характеризується выпиранием верхньої щелепи по відношенню до нижньої зубної дуги.
Аномалія супроводжується низкою специфічних симптомів (освіта асиметрії особи, неправильне змикання щелеп, викривлення зубів), які сприяють порушенню жувальної та дихальної функцій.
Наявність дистального прикусу стає причиною розвитку у пацієнта комплексів, що пояснюється зміною чорт особи і спотворенням мови. Деформація верхньощелепної кістки відноситься до групи поширених стоматологічних патологій, тому благополучно усувається лікарями за умови, що лікування почалося вчасно.
Причини розвитку
Зубощелепна система новонародженої дитини характеризується наявністю дистального прикусу, при якому верхня щелепа висунута вперед, а нижня, навпаки, відступає всередину порожнини рота, що обумовлює наявність невеликої щілини.
Наявність сагітального зазору в ранньому дитинстві сприймають як природне фізіологічне явище. Під впливом тривалого грудного вигодовування, процесу прорізування молочників і розвитку жувальної функції нижня зубна дуга починає приймати правильне анатомічне положення, що забезпечує виправлення прикусу.
Причиною, що сприяє порушенню природного виправлення дефекту, є генетична схильність. Ймовірність деформації щелепної кістки у новонародженого збільшується в тому випадку, якщо у його батьків було діагностовано дистальний прикус.
Ще одна причина, яка зумовлює зміщення щелепної кістки – передчасна втрата тимчасових одиниць. Як правило, стоматолог видаляє молочні зуби, які були зруйновані в результаті розвитку карієсу. Для того щоб запобігти деформації прикусу, проміжки, що утворилися необхідно замістити спеціальними ортодонтичними конструкціями.
Дистальний прикус розвивається у дітей, які перенесли рахіт, що характеризується порушенням процесу формування кісток, а також у малюків, що мають слабкий імунітет.
При відсутності захисту організм стає вразливим перед інфекційними бактеріями, що пояснює виникнення простудних захворювань. Закладеність носоглотки, яка є симптомом застуди, сприяє тому, що малюк починає дихати через рот. Розвиток згубної звички негативно впливає на формування прикусу і провокує його порушення.
Різновиди аномалії
Залежно від характеру нахилу передніх одиниць розрізняють два типи патології:
- Горизонтальний вигляд характеризується зовнішнім выпиранием зубних елементів, при якому нижні коронки впираються в небо.
- Вертикальний вигляд діагностується в тому випадку, якщо зростання передніх і бічних коронок спрямований всередину порожнини рота. Даний тип аномалії визнається найбільш болючим, оскільки сильна скупченість сприяє ушкодженню м’яких тканин.
Виходячи зі ступеня деформації щелепної системи, виділяють два види аномалії:
- Стоматологічна аномалія поширюється тільки на зубні елементи. Процес розвитку кісткових тканин щелепи не порушений.
- Скелетна патологія характеризується деформацією зубів і твердих тканин.
Популярною прийнято вважати класифікацію за ознакою клінічних особливостей, яка включає чотири види прикусу:
- Деформація верхньої щелепної кістки при нормальному зростанні нижніх зубів.
- Порушення росту нижнього зубного ряду, при якому верхня дуга розвивається правильно.
- Неправильне формування всієї зубощелепної системи.
- Виражена скупченість верхнього зубного ряду.
Визначення виду аномалії є обов’язковою процедурою, яку лікар виконує у процесі діагностики.
Симптоми дистального прикусу
Деформація щелепних кісток супроводжується двома групами специфічних ознак – ротової і лицьової.
Особові симптоми характеризуються погіршенням зовнішнього вигляду, що обумовлено негативними змінами:
- западання нижньої зубної дуги;
- випинання верхньої губи;
- освіта підборіддя складки;
- формування «пташиного» профілю;
- освіта скупченості зубних елементів;
- присутність непропорційних рис обличчя.
Ротові ознаки супроводжують процес порушення функціонування щелепи. До симптомів цієї групи відносять:
- освіта вертикальної щілини між нижніми і верхніми різцями;
- аномальний розмір нижньощелепний системи;
- викривлення зубного ряду;
- відсутність щільного контакту при змиканні щелеп.
Неприємна симптоматика робить негативний вплив не тільки на зовнішність хворого, але і на його самопочуття. Дистальний прикус стає причиною порушення процесу пережовування їжі і її ковтання, утруднення дихання і спотворення мови.
Методи діагностики
Патології зубощелепної системи діагностується шляхом первинного огляду, в ході якого стоматолог вивчає будову зубів. Якщо в процесі зовнішнього огляду були виявлені симптоми дистального прикусу, пацієнта направляють на додаткові діагностичні заходи.
Для того щоб лікар зміг оцінити стан м’яких і кісткових тканин, а також виявити супутні ускладнення, пацієнт відвідує процедуру магнітно-резонансної томографії. З метою визначення виду патології та ступеня її тяжкості хворий робить рентгенівський знімок, на підставі якого буде виготовлена зубощелепна модель.
Перед початком лікувального курсу стоматолог прогнозує майбутні зміни рис обличчя хворого, які виникнуть у ході усунення патології. Для того щоб запобігти утворенню асиметричності і непропорційність, схема лікування коректується з урахуванням прогнозованих даних.
Способи корекції
Основоположним критерієм, який враховується при формуванні схеми лікування, прийнято вважати вік пацієнта.
Коригування дитячого прикусу
Усунення аномалій зубощелепної системи потрібно починати з раннього дитинства – до прорізування постійних коронок. Даний факт пояснюється тим, що молочники не володіють високою міцністю, тому легко піддаються коригуванню.
Якщо під час профілактичного огляду у малюка була виявлена деформація верхньощелепної кістки, стоматолог проводить санацію ротової порожнини. Після завершення процедури лікар направляє маленького пацієнта до отоларинголога, який виконує санацію носоглотки.
З метою нормалізації росту щелепної кістки дитині встановлюють спеціальні пластини, які формуються на основі індивідуальної будови зубощелепної системи. При сильному выпирании верхньої зубної дуги дитині призначають лікування за допомогою кап – силіконових шин.
Допоміжним методом лікування є лікувальна гімнастика, завдання якої полягає в поліпшенні ефективності застосування ортодонтичних конструкцій. Для цього малюк повинен максимально висунути нижній зубний ряд, щоб він опинився попереду верхнього, і зафіксувати положення щелеп на 5-7 секунд.
Лікування патології у дорослих
У тому випадку, якщо коригування прикусу не була виконана вчасно, патологія приймає запущену форму. Виправлення дефектів зубощелепної системи у зрілому віці здійснюється шляхом носіння брекетной системи.
Для того, щоб скоротити період носіння брекетів, лікарі попередньо встановлюють спеціальний каркас, який складається з дуги, піднебінної пластини, кілець і пружин. Дана ортодонтична конструкція формується строго за індивідуальними показниками пацієнта.
Паралельно з основним лікуванням лікар усуває супутні аномалії шляхом проведення наступних заходів:
- усунення зубів мудрості, які сприяють розвитку скупченості;
- шліфування окремих зубних елементів;
- купірування хронічних захворювань, що порушують роботу дихальної функції.
Якщо дистальний прикус спровокував деформацію лицьових кісток, в результаті якої риси обличчя хворого стали асиметричними, пацієнту показане хірургічне втручання.
Чи відчуваєте хвилювання перед візитом до стоматолога?ДаНет
Профілактика
Запобігти аномальна зміна прикусу у малюка можна за умови дотримання батьками рекомендацій:
Профілактичним заходом є регулярне відвідування стоматолога. У процесі огляду лікар виявить відхилення в розвитку зубощелепної системи, що дозволить своєчасно розпочати лікування.
