Зміст статті:
- Часті причини вивиху і механізм травми
- Класифікація вивихів надколінка і симптоми
- Діагностика травми
- Лікування і вправляння
- Реабілітація та можливі ускладнення
Надколінок, або частіше його називають «колінна чашечка», розташовується над колінним суглобом. Він виконує захисну функцію, тобто перешкоджає пошкодженню даного суглоба.
Травми надколінка досить поширені, особливо це стосується дітей, підлітків і спортсменів. Їх надмірна активність призводить до падінь, при яких може виникнути вивих надколінка.
Часті причини вивиху і механізм травми
При вивиху надколінка відбувається зміщення його кістки щодо колінного суглоба. Спровокувати розвиток травми можуть деякі анатомо-фізіологічні особливості:
- Надколінна западина маленького розміру;
- Слабкість зв’язкового апарату;
- Недостатній розвиток зовнішнього виростка стегна.
Вивих колінної чашечки виникає під дією прямої травмуючої сили, яка супроводжується скороченням чотириголового м’яза стегна. Якщо в момент травми нога знаходиться в розігнутому стані, то виникає бічний вивих.
Якщо ж нога зігнута в колінному суглобі, то розвивається вертикальний вивих. Однак така травма зустрічається нечасто, так як в зігнутому положенні ноги колінна чашечка щільно притиснута до суглобу.
Причини, які можуть спровокувати дану травму:
Прямий удар, нанесений по надколінка;- Вроджена патологія колінної чашечки (вроджений вивих надколінка);
- Різка зміна положення тіла в просторі;
- Захворювання суглобової системи (артроз);
- Високе положення надколінка;
- Після перенесеного хірургічного лікування в області колінного суглоба;
- Травма може виникнути при падінні з будь-якої висоти;
- Пошкодження зв’язкового апарату, який допомагає утримувати кістка надколінка в правильному положенні.
Класифікація вивихів надколінка і симптоми
Виділяють кілька класифікацій вивихів, які залежать від багатьох факторів.
Травматологи виділяють 2 великі групи вивихів:
- Вроджені;
- Травматичні або придбані.
В залежності від напрямку травмуючої сили:
- Зовнішній (бічний). Цей вид травми виникає частіше за інших;
- Внутрішній (бічний). Займає друге місце по частоті зустрічальності;
- Вертикальний (обертання кістки колінної чашечки в горизонтальному напрямку);
- Ротаційний (обертання даної кістки у вертикальному напрямку).
За часом виникнення травми виділяють наступні види:
- Гострий. Пацієнт звертається за допомогою найближчим часом після отримання травми;
- Застарілий – з моменту травми пройшло достатньо часу (декілька днів і більше);
- Звичний вивих – травма, яка виникає повторно.
За ступенем тяжкості бувають:
- Легкий ступінь. Така травма, як правило, виявляється випадково;
- Середнього ступеня тяжкості. У цьому випадку у пацієнта змінюється хода;
- Важкий перебіг проявляється порушенням рухової функції нижньої кінцівки.
Основні симптоми патології:
Сильні больові відчуття, які виникають відразу після виникнення травми. Її інтенсивність збільшується з плином часу;- Можна побачити зміщену кістка або ж визначити напрям її зсуву при промацуванні (пальпації);
- Набряклість в області колінного суглоба;
- У деяких випадках є гематома;
- Рухова функція порушена, людина не може або з працею здійснює згинальні і розгинальні рухи.
Діагностика травми
Поставити точний діагноз може тільки травматолог. Для цього слід зібрати повний анамнез травми:
- Виявлення етіологічних факторів (причина);
- Суб’єктивні скарги. Слід ретельно опитати пацієнта, уточнити інтенсивність і характер больового синдрому;
- Дані огляду (візуальні ознаки патології).
При пальпації лікар виявляє локалізацію і вид вивиху, а також інтенсивність болю. Для уточнення діагнозу проводять рентгенологічне дослідження. Як правило, роблять знімок обох ніг.На рентгенограмі визначається не тільки локалізація надколінка, але і наявність ускладнень (розрив зв’язок).
Якщо має місце застарілий або звичний вивих, то застосовуються додаткові методи діагностики. У цьому випадку проводять магниторезонансную терапію (МРТ). Вона дає пошарове зображення ураженої області. З її допомогою можна виявити патологічні зміни області колінного суглоба. Якщо пацієнт потребує хірургічного лікування, то проводять артроскопію.
Лікування і вправляння
Види лікування травми:
- Консервативне;
- Хірургічне.
Консервативне лікування вивиху надколінка показано у тому випадку, якщо у пацієнта виявлений гострий вивих. У цьому випадку проводять вправлення вивиху. Самостійно дану процедуру проводити не можна, це небезпечно виникненням тяжких ускладнень.
Перш ніж почати вправлення надколінка проводиться місцева анестезія. Вона допомагає не тільки усунути болючість, але й розслабити м’язи кінцівки. Ногу слід зігнути в тазостегновому суглобі. Це допоможе ще більше розслабити м’язи і сухожилля, стегна. Після цього кінцівку необхідно розігнути в коліні і обережно пересунути кістку на місце.
Після вправлення ногу слід иммобилизовать з допомогою гіпсової пов’язки і провести повторне рентгенологічне дослідження. Воно необхідно для виявлення кістково-хрящових тел. Термін іммобілізації триває від 1 до 1,5 місяців, в цей час навантажувати ногу не можна.
Хірургічне лікування вивиху надколінка показано в наступних випадках:
- Наявність кістково-хрящових тел при гострій травмі;
- Застарілий вивих;
- Патологічні зміни в області колінного суглоба, які можуть призвести до повторної травми;
- Неефективність консервативного лікування.
Також операція показана при звичному вивиху надколінка.
Підготовка до операції полягає в проведенні діагностичних заходів, які будуть входити лабораторні дослідження крові.
Під час операції проводять такі заходи:
В післяопераційному періоді показаний прийом антибактеріальних препаратів, проведення обробки швів і іммобілізація кінцівки, термін якої визначає лікар в індивідуальному порядку.
Реабілітація та можливі ускладнення
Після проведення лікування пацієнти повинні пройти реабілітаційний курс. Його тривалість залежить від тяжкості травми (від 2 місяців до 1 року).
Реабілітація після вивиху надколінка включає в себе наступні заходи:
Лікувальна фізична культура (ЛФК при вивиху надколінка). Вона спрямована на відновлення рухової активності в суглобі і м’язового тонусу. Всі вправи виконуються при вивиху надколінка під наглядом фахівця. Спочатку навантаження повинна бути мінімальною, а потім її рівномірно збільшують;- Фізіотерапевтичне лікування (електрофорез, стимуляція м’язів з допомогою електрики). Воно спрямоване на поліпшення кровопостачання навколишніх тканин;
- Масаж покращує кровообіг і живлення тканин травмованої кінцівки;
- Лікування в санаторії.Вона необхідна людям, у яких була важка травма і тривалий період іммобілізації.
Якщо пацієнт вчасно звернувся за медичною допомогою при вивиху надколінка і було проведене адекватне лікування, то ускладнення не виникають. У тому випадку якщо період іммобілізації був скорочений, велика ймовірність формування повторного, а потім і звичного вивиху. У важких випадках може спостерігатися руйнування хрящової тканини зв’язкового апарату.
