Зміст статті:
Меніск в сучасному медичному розумінні являє собою важливий елемент колінного суглоба у вигляді хрящової структури. Він виконує ряд важливих функцій стабілізації та амортизації вищеописаною структури. Досить часто меніск подається різних травм.
Тріщина меніска
Під обивательським терміном тріщина меніска медичні фахівці мають на увазі наявність у даній волокнистої хрящовій пластинці невеликих розривів, найчастіше в одиничній кількості.
При цьому подібна деформація може мати різну форму, в тому числі лінійну, радіальну, вертикальну, горизонтальну, поздовжню, поперечну та комплексну, що поєднує в собі ознаки кількох видів об’ємних патологій.
У переважній більшості випадків тріщина меніска формується після активного заняття спортом з недотриманням основних правил безпеки, а також при екстремальних навантаженнях на нижні кінцівки.
Визначити наявність такої патології ручними методами неможливо. При проведенні первинного огляду травматологом, ортопедом або хірургом, профільний фахівець направить пацієнта на інструментальні методики дослідження, що включають в себе УЗД, рентгенографію, МРТ, комп’ютерну томографію, а в окремих ситуаціях і артроскопію.
Процедура лікування тріщини меніска зазвичай полягає:
- У часткової іммобілізації колінного суглоба;
- Консервативної терапії;
- Вправ ЛФК;
- Комплексної реабілітації із застосуванням фізіопроцедур, масажу.
Застарілі типи подібних травм можуть вимагати хірургічного втручання у разі наявності дегенеративно-дистрофічних процесів хрящової структури меніска.
Перелом меніска колінного суглоба
У сучасній медичній практиці терміна перелом меніска колінного суглоба не існує, оскільки дана структура не є твердим матеріалом, а являє собою хрящову еластичну субстанцію.
Однак у ряді ситуацій цей епітет можна застосовувати в обивательських колах:
- Лінійні розриви меніска по всій його ширині. При екстремально фізичних впливах на колінний суглоб у відносини розгинання і згинання формуються передумови до повного передавливанию медіального або ж внутрішнього меніска з фоновим поразкою відповідного зв’язкового апарату. При цьому локалізація ураження має вигляд рівної лінії найчастіше характерних у випадках повних поперечних розривів відповідної структури;
- Пошкодження суглобів. У випадках досить складних травм, що супроводжуються порушенням функціональності сухожиль, хрестоподібних зв’язок, а також тріщинами, надломами або ж переломів надколінка, стегнової або великогомілкової кісток, як закритого, так і відкритого типу, можна побічно говорити про наявність перелому меніска з непрофесійною точки зору.
Розтягнення меніска
Анатомічно меніск складається з зовнішніх і внутрішніх хрящових структур. Перша більш рухлива, тому його травмування здійснюється рідше. Друга пов’язана з внутрішньою бічною зв’язкою колінного суглоба і досить часто піддається пошкоджень в сукупності з позначеним еластичним елементом суглоба.
Під терміном ” розтяг меніска сучасна клінічна практика передбачає пошкодження цієї структури хрящової без наявності серйозних розривів тканин або ж її відриву від місця кріплення.
Як показує практика, подібні типи ушкоджень досить часто зустрічається при бічних травми ноги. При цьому згідно сучасної класифікації розтягнення меніска колінного суглоба вважається найбільш поширеним видом спортивних травм для тих видів діяльності, які пов’язані з активною роботою нижніх кінцівок.
Проте подібний вид патології можна отримати не лише за професійної діяльності, але також і в побуті, наприклад, при русі з повороту в колінному суглобі з фіксованою стопою, у випадках занадто сильних стрибків на тлі наявності різних системних патологій опорно-рухового апарату.
Основними симптомами розтягування незалежно від локалізації його пошкодження виступає:
- Формування досить сильного больового синдрому;
- Наявність характерних клацань при згинанні і розгинанні суглоба;
- Розвиток легкої або середньої набряклості в області коліна.
Надрив меніска
Надрив меніска колінного суглоба є типовою травмою позначеної хрящової структури, найчастіше ускладненого характеру на відміну від класичних розтягнень або ж невеликих розривів.
Основними його ознаками є сильний больовий синдром, істотно збільшується при спробі розгинання або згинання пошкодженої нижньої кінцівки.
Крім цього виникає досить велика набряклість, притому не тільки в локалізації коліна, але також вище і нижче за нього. Важкі форми патологій можуть супроводжуватися нестабільністю суглоба в цілому, що виключає можливість опори на пошкоджену ногу.
Згідно загальноприйнятої класифікації пошкоджень меніска, надриви можна віднести до 1 або 2 ступеня пошкодження хрящової структури – в даному випадку виникають комплексні розриви відповідних тканин, а також частковий їх відрив від підстави.
Практично завжди надриви супроводжуються патологіями інших елементів колінного суглоба, частіше порушені, виявляються сухожилля і хрестоподібної зв’язки.
Процедура лікування надриву колінного меніска комплексна. На першому етапі застосовується консервативна терапія і часткова іммобілізація нижньої кінцівки. При відсутності позитивного результату профільний фахівець у вигляді ортопеда, травматолога або хірурга може порекомендувати проведення оперативного втручання.
Заключна частина лікування включає в себе комплекс реабілітаційних заходів з відновлення функціональністю суглоба. В першу чергу це комплекс ЛФК, фізіопроцедури, прийом вітамінно-мінеральних комплексів, масаж.
Середній час одужання при надрив меніска колінного суглоба коливається в досить широких межах і за наявності супутніх ускладнень може досягати 3 місяців.
Види і ступені розриву меніска колінного суглоба
Розрив меніска колінного суглоба є найбільш важкою формою ушкодження відповідної хрящової структури. В даному разі внутрішній або зовнішній елемент може відірватися від свого заснування частково або повністю.
В останньому випадку у пацієнта діагностується наявність надзвичайно гострого болю, сильного набряку коліна і прилеглих областей, формується нестабільність пошкодженого суглоба в цілому.
Відповідно, людина не може спертися на ногу, амплітуда можливого згинання і розгинання в колінному суглобі збільшується до ненормальних значень. Лікар збирає анамнез, фіксує суб’єктивні скарги пацієнта, після чого проводять пальпацію та ручної експрес тест на стабільність опори, а при позитивному результаті ставить первинний діагноз.
Повний розрив меніска колінного суглоба може бути виявлений ще на стадії первинної діагностики профільним фахівцем.
Точний діагноз може бути підтверджений за допомогою інструментальних методик діагностики, які включають в себе рентгенографію, УЗД, комп’ютерну томографію, МРТ і при необхідності артроскопію. Лікування подібного стану комплексне і досить тривалий. Що робити при розриві меніска, ви дізнаєтеся тут.
Включає в себе крім консервативної терапії також хірургічне втручання зі здійсненням необхідних оперативних дій аж до повної заміни меніска на імплантат, а також досить тривалий період реабілітації після травми, в окремих випадках досягає півроку: цей термін необхідний для швидкого відновлення працездатності суглоба.
Класифікації ступеня розриву меніска за Stoller
Поширеним типом класифікації розривів меніска є градація за Stoller. Вона використовується щодо моніторингу стану відповідні хрящової структури в рамках проведення магнітно-резонансної томографії.
Спочатку спосіб був запропонований як об’єктивний діагностичний критерій одним з найкращих світових фахівців в ортопедії, Девідом Столлером. Які основні особливості проведення процедури?
Для здійснення магнітно-резонансної томографії колінного суглоба використовується класичний томограф, який візуалізує внутрішні структури коліно методом пошарового сканування тканин в магнітному полі.
Вторинне розвиток ефекту ядерного резонансу при збудженні ядер водню створює передумови до виділення енергії, яка реєструється особливим датчиком. На підставі його показників шляхом комп’ютерної обробки будується точне зображення високої чіткості, при цьому візуалізується не тільки сам меніск, а також кістки, сухожилля, хрестоподібні зв’язки і інші структури коліна.
У загальному випадку нормою при проведенні МРТ на пошук потенційного розриву меніска вважається так звана нульова ступінь, що свідчить про відсутність патології та лінійних будь-якого розміру деструкцій у доступній роздільної здатності апаратура. Патологічними щодо хрящових тканин вважається мірою від 1 до 3.
1 ступінь
Шляхом проведення МРТ діагностики визначається наявність невеликого одиничного локалізованого патологічного вогнища з сигналом підвищеної інтенсивності. При цьому останній не досягає поверхні хряща і може свідчити про наявність незначного розриву структури. У більшості випадків розриви 1 ступеня ефективно лікуються стандартними методами консервативної терапії.
2 ступінь
При розриві меніска 2 ступеня діагност може виявити один або кілька сигналів підвищеної інтенсивності, не досягає поверхні хрящового компонента. Повного відриву частини хряща ще немає, однак порушення його цілісності є, і вона значно більше, ніж при розривах 1 ступеня.
Процедура лікування в цій ситуації буде залежати від наявності обтяжуючих обставин і супутніх проблем. У будь-якому випадку з початком лікування використовується консервативна терапія. При відсутності ефективності профільним спеціалістом може бути рекомендовано проведення хірургічного втручання з подальшим тривалим курсом реабілітації, спрямовані на відновлення працездатності суглоба в цілому.
3 ступінь
Найбільш важка форма розриву. Визначається розрив меніска колінного суглоба 3 ступеня на МРТ як лінійний або комплексний, сигнал максимальної інтенсивності, що досягає поверхні хрящової тканини. Крім цього додатково піддається діагностиці інші компоненти на предмет їх усунення, а також пошкодження сухожиль, хрестоподібних зв’язок і кісток.
Подібні патологічні зміни вказують на явну присутність відриву меніска, як часткового, так і повного.
У переважній більшості випадків процедура терапії передбачає використання оперативних методів лікування, поряд з консервативної терапії, фізіопроцедурами і іншими заходами реабілітаційного спектру за необхідності. У загальному випадку час одужання може досягати чотирьох, іноді навіть 6 місяці.
Радіальний розрив
Радіальний розрив меніска вважається досить частим видом травматичного пошкодження відповідний хрящової структури. Основна особливість даної патології полягає в наявності характерних деформацій по лінії радіальних волокон, які йдуть від медіального до бічного краю.
Відповідний вид пошкоджень більш характерний для внутрішнього меніска, який недостатньо забезпечується периферичним кровопостачанням.
В даному контексті лікування проводиться переважно оперативним шляхом з висіченням виступаючій частині хрящової структури. При захопленні більшої області, відновна хірургія полягає в попередньому накладення швів. Крайній ступінь — заміна меніска на імплантат.
Горизонтальний розрив
Під терміном горизонтальний розрив меніска колінного суглоба сучасні діагности увазі класичне порушення цілісності вищезазначений внутрішньої структури в центральній частині хрящової тканини паралельно по співвідношенню з основною площиною відповідного меніска.
В рамках цієї проблеми формується деструкція відділяє верхню і нижню частини компонента. При цьому в рамках повідомлення з периферичними краями площин у сам розрив може затікати синовіальна рідина і провокувати формування тимчасових і постійних кіст.
Як показує сучасна клінічна практика, в 9 з 10 випадків горизонтальний розрив поєднується з останніми зазначеними видами проблем, а в ряді ситуацій їх видалення вимагає оперативного втручання.
Стандартні протоколи лікування включають в себе крім можливого хірургічного втручання також консервативну терапію, фізіопроцедури, масаж і ЛФК. Останні три рекомендовані в рамках реабілітаційного періоду.
Вертикальний розрив
Вертикальний розрив меніска є досить типовою патологією вищеописаною хрящової структури. Подібна проблема може характеризуватися як класичної поздовжньою деформацією за взаємодіючому контуру, таке косим надривом за типом «дзьоб папуги».
Терапевтична схема лікування є комплексною і може включати в себе широкий ряд процедур, від консервативної терапії та фізіопроцедур до хірургічного втручання, часто пов’язаного з висіченням пошкодженої області або ж накладенням швів.
Клаптевий розрив
Клаптевий розрив меніска зустрічається частіше на тілі внутрішній хрящовий структури. Патологія розташована між середньою і задньою частиною хрящового компонента, при цьому розміри самого розриву невеликі. Відірвана частина меніска іноді потрапляє в простір між суглобовими поверхнями і створює передумови до часткової або повної блокади суглоба.
При незначних розмірах пошкодження ефективна консервативна терапія, однак якщо клапоть досить великий, то необхідно хірургічне втручання з видаленням відірваної частини. Ще однією особливістю клаптикового розриву вважається складності з її виявленням методами магнітно-резонансної томографії. У більшості випадків для підтвердження діагнозу потрібно здійснення артроскопії з прямим візуальним оглядом суглобовій порожнині і його елементів.
Поздовжній розрив
Поздовжній розрив меніска колінного суглоба може утворюватися як на основному тілі хрящової структури, так і у її країв. Як показує практика, подібні види проблем мають змащену симптоматику, діагностуються лише за допомогою магнітно-резонансної томографії або артроскопії.
Довжина лінії розриву зазвичай незначна і патологія при відсутності ускладнень не вимагає активного хірургічного втручання. Основний акцент в лікуванні робиться на консервативну терапію, що включає в себе прийом нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикостероїдів, хондропротекторів і вітамінно-мінеральних комплексів.
При цьому в якості доповнення іноді використовуються малоінвазивні методики внутрішньосуглобового введення тромбоцитарної маси – комплексного біологічного препарату, що складається з фізрозчину і суспензії донорських тромбоцитів. Така рідина є комплексним фактором зростання і індукції процесу регенерації сполучно-хрящових тканин.
Поперечний розрив
Поперечний розрив меніска найчастіше діагностують щодо зовнішньої або ж латеральної хрящової структури. Патологія характерна для задніх або передніх рогів компонента, на самому його тілі компонента зустрічається дуже рідко.
Повний поперечний розрив меніска часто супроводжується зміщенням структури в цілому і блокади суглоба, при якому потерпілий не може зігнути або розігнути нижню кінцівку.
Лікування в даній ситуації переважно хірургічне, з твором резекція відірваної частини та його повторного моделювання зі зшиванням. При цьому можуть застосовуватися як штучні імплантати, так і донорські або власні хрящові тканини. В рамках комплексної терапії здійснюється консервативне лікування, а також необхідні реабілітаційні заходи, зокрема фізіопроцедури, масаж і ЛФК.
Розрив за типом ручка лійки
Розрив меніска за типом ручки лійки є досить складним структурним патологічним видозміною хрящової тканини, яке зачіпає переважний обсяг меніска. Досить довга і широка лінія розриву зачіпає аваскулярные, судинні та перехідні зони меніска, що в свою чергу створює необхідність активного хірургічного втручання, оскільки консервативна терапія не дає позитивних перспектив у переважній більшості ситуацій.
Складність подібного виду травми посилюється також неможливістю проведення сучасної малоінвазивної хірургічної практики з використанням артроскопа. У більшості випадків потрібна класична операція з розкриттям порожнини суглоба і відповідно хірургією різноманітних ускладнень.
Також варто враховувати, що стандартна пластику при розривах меніска за типом «ручки лійки» неефективна (успішність зшивання ледве сягає 25 відсотків), тому єдиним способом збереження працездатності структури в цілому залишається трансплантація біоматеріалу з використанням штучного протеза або донорської структури.
Повний розрив
Даний вид патології зустрічаються досить рідко, і діагностується лише у 10 відсотків постраждалих з різними травмами меніска. В цілому проблема відповідає останній ступеня тяжкості у всіх основних класифікаціях травматичних ушкоджень хрящової тканини.
При цьому сам розрив передбачає як роз’єднання єдиної цілої структури на кілька відокремлених запчастин, а також уривок від основного кріплення, часто зі зміщенням. У переважній більшості випадків потерпілому з повним розривом меніска необхідно в обов’язковому порядку проводити оперативне втручання.
Консервативна терапія відокремлено не ефективна і застосовується лише після хірургічних заходів у рамках відновного періоду, разом з іммобілізацією коліна пошкодженої нижньої кінцівки, проведенням фізіопроцедур, масажу також вправ лікувальної фізкультури.
Частковий розрив
Найчастіше при часткових і неповних розривах меніска колінного суглоба формуються радіальні або ж поперечні форми патології. Лінії розриву проходять перпендикулярно або паралельно основній осі хрящової структури. При цьому переважна локалізація розриву створює передумови до необхідності проведення візуалізації наявності патології у всіх трьох проекціях.
У переважній більшості випадків неповний розрив хрящової структури можна вилікувати методами консервативної терапії і комплексними процедурами реабілітації у вигляді лікувальної фізкультури, фізіопроцедур та масажу, а також прийому деяких медикаментозних засобів, зокрема глюкокортикостероїдів, хондропротекторів і нестероїдних протизапальних засобів, також вітамінно-мінеральних комплексів, що прискорює процес регенерації тканин.
Застарілий розрив
Застарілі розриви меніска колінного суглоба формується як ускладнення після раніше отриманих травм хрящової структури, які не були достатньо кваліфіковано проліковані або ж терапія як така, відсутня зовсім.
Відповідна деформація з затягуванням сполучними тканинами формують передумови до зниження еластичності і погіршення амортизаційних властивостей компонента.
Що в середньостроковій перспективі призводить до повторних пошкоджень навіть при незначних фізичних зусиллях. Логічним завершенням і прогресією застарілих розривів меніска є дегенеративно-дистрофічні процеси даної структури.
Дегенеративний розрив
Термін застосовується стосовно як внутрішнього, так і зовнішнього меніска. Проблема є хронічною формою патології, що представляє собою розростання сполучних тканин хрящової структури. Подібні утворення можуть діагностуватися по всьому об’єму меніска.
Дегенеративний розрив меніска колінного суглоба розвивається на тлі низки негативних обставин, наприклад наявності попередніх травм хрящової тканини, які не були якісно проліковані, різних проблем опорно-рухового апарату за типом артритів і артрозу, інше.
Сам меніск часто потовщується, втрачає еластичність, в ньому можуть накопичуватися інфільтрати аж до часткового окостеніння.
Лікування дегенеративних розривів медіального меніска проводиться за індивідуальною терапевтичною схемою, що розробляється травматологом, ортопедом або ж хірургом. У ряді ситуацій може знадобитися хірургічне втручання із здійсненням резекції, пластики або повної заміни меніска на імплантат.
