Травматологія        29 Березня 2018        1400         Коментарі Вимкнено до Періоди обмороження: дореактівний і реактивний, ступені відмороження

Періоди обмороження: дореактівний і реактивний, ступені відмороження

Зміст статті:

  • Перші симптоми обмороження
  • Періоди і ступені обмороження
  • Дореактівний період обмороження і перша допомога
  • Що не можна робити при обмороженні?
  • Реактивний період відмороження і лікування обмороження
  • Консервативна терапія
  • Апаратно-процедурна і хірургічна терапія
  • Наслідки і ускладнення після обмороження

Клінічний перебіг обмороження незалежно від ступеня холодового ураження чітко поділяється на два етапи – це дореактівний і реактивний періоди. Перший відноситься до самого процесу впливу низьких температур на тканини, другий же запускається після початку відігріванні уражених локалізацій.

Яка симптоматика обох періодів відмороження? Як проводити першу допомогу і лікуватися в дореактивной і реактивної стадії? Наскільки серйозні ускладнення обмороження і чи можна позбутися від наслідків в домашніх умовах? Про це та багато іншого ви прочитаєте у нашій статті.

У статті ви дізнаєтеся все про періоди обмороження і першу допомогу при травмі.

Перші симптоми обмороження

Обмороження часто проявляється у людини з суб’єктивної точки зору раптово, однак якщо вчасно звернути увагу на первинні прояви патології, то можна значно зменшити ризики формування більш високого ступеня холодового ураження.

До перших симптомів відмороження, незалежно від його ступеня та виду, відносять:

  • Зниження рухливості кінцівок і окремих частин тіла. М’які тканини і епітелій швидко втрачають тепло, кров погано приливає до них, що провокує як місцеве, так і загальне зниження рухливості. В першу чергу симптом проявляється на нижніх і верхніх кінцівках, після чого зачіпає інші зони тіла;
  • Зменшення або зникнення чутливості. Через патологічного впливу холоду зворотній зв’язок мозку і рецепторів значно уповільнюється, а іноді переривається зовсім, що тягне за собою погіршення, часткове або повне зникнення тактильних відчуттів;
  • Печіння. Цей симптом є «прикордонним розділом» між дореактивным і реактивним періодами обмороження. Він формується відразу після початку відтавання і передує больового синдрому та інших патологій;
  • Зміна відтінку шкірних покривів. Вони, в залежності від ступеня холодового ураження, набувають блідий, мармуровий, синюшний або чорний колір.

Періоди і ступені обмороження

У загальній класифікації, сучасна медицина поділяє обмороження на 2 етапи:

  • Дореактівний. Так званий прихований період, що характеризується безпосереднім впливом низьких температур на шкірні покриви і тканини. Симптоматика тут виражено слабко (людина відчуває лише зниження рухливості і зникнення чутливості уражених локалізацій), однак прояви відмороження найчастіше поєднуються із загальним переохолодженням організму і відповідним зниженням базових життєвих показників пульсу, артеріального тиску, дихання і так далі;
  • Періоди обмороження: дореактівний і реактивний, ступені відмороженняРеактивний період. Часовий термін між початком відігрівання і переходом у стадію стабілізації. Саме в цей період виникають найбільш гострі симптоми обмороження, відбувається пошкодження тканин та інші патології. Тривалість реактивного періоду – до 10 днів, після чого стан потерпілого стабілізується, і він йде на поправку.

У клінічній практиці відмороження найчастіше підрозділяють на 4 ступеня:

  • 1 ступінь. Виникає на тлі нетривалого впливу холоду. Шкірні покриви бліднуть, після зігрівання мають виражену гіперемію з підвищеною больовою чутливістю. Легкий набряк в реактивному періоді доповнюється лущення шкірних покривів, повне одужання настає через 5-7 днів без негативних наслідків;
  • 2 ступінь. Характеризується більш серйозним холодовим поразкою. Шкірні покриви набувають легкий мармуровий відтінок, після відтавання на них утворюються бульбашки геморагічного типу, страждають нігті на кінцівках, однак загоєння відбувається без рубців і грануляцій, в середньому займає близько 2 тижнів;
  • 3 ступінь. Глибоке ураження холодом м’яких тканин. Шкіра багрово-синюшний відтінок, процеси некрозу захоплюють всю верхню дерму аж до підшкірної клітковини та частково м’яких тканин, що призводить з часом до формування безлічі грануляцій та рубців. На епітелії явно видно у великій кількості пухирі з кров’яним вмістом, терміни одужання затягується до 1-2 місяців;
  • 4 ступінь. Сама глибинна стадія обмороження, межа якої проходить в районі суглобів і кісток. У реактивній фазі швидко розвивається великий набряк, поразка масово поширюється від крайніх точок кінцівок до їх проксимальних відділів. У місцях точних локалізацій спостерігається тотальний некроз м’яких тканин, у сусідніх областях відбуваються незворотні дегенеративні процеси. Прогноз для одужання – несприятливий, лікування і відновлення може тривати до 3 місяців.

Детальніше про ступені обмороження можна дізнатися тут.

При 2-4 ступенях обмороження обов’язково зверніться до лікаря!

Дореактівний період обмороження і перша допомога

Як було сказано вище, під дореактивным періодом відмороження лікарі передбачають тимчасові терміни між початком процесу холодового ураження і стартом відігрівання шкірних покровів і м’яких тканин.

Розглянемо, які симптоми характерні для дореактивного періоду відмороження.

Симптоматика цього етапу виражена слабо через істотного переохолодження частин тіла та інгібіції обмінних процесів в тканинах, периферичних судинах і інших елементах і системах організму, які зазнали впливу низьких температур. В окремих випадках проблемні локалізації можуть навіть піддаватися зледенінь з повною «заморожуванням» їх базових функцій.

Детальніше про надання першої допомогу можна дізнатися тут.

Яку ж першу долікарську допомогу можна надати потерпілому від обмороження, щоб мінімізувати ризики розвитку ускладнень у реактивний період?

  • Повне припинення контакту з холодом. Чим довше людина перебуває у несприятливих для себе погодних умов, тим вища потенційна ступінь обмороження, відповідно потерпілий повинен бути оперативно доставлений у тепле приміщення. Після транспортування його рекомендується перевдягнути в сухе речі, аж до нижньої білизни;
  • Боротьба з переохолодженням. Крім обмороження, людей на морозі часто отримує та загальне переохолодження. Якщо потерпілий знаходиться в повній свідомості і має не порушені рефлекси (особливо ковтальний), то обов’язково дайте йому тепле питво і їжу з температурою не вище 35 градусів за Цельсієм;
  • Індукування відігрівання. Штучне відігрівання можливо тільки у випадках 1 стадії відмороження. Проводити його необхідно повільно, поступово піднімаючи температуру шляхом різних методик. Найбільш популярні схеми – відігрівання в теплій ванні (40 хвилин з підняттям температури води від 25 до 37 градусів), натирання м’якої натуральної сухою тканиною, зігрівальний масаж;
  • Постільний режим. Обов’язковий для всіх видів обморожень. Постраждалого поміщають під щільне ковдру, уражені кінцівки і частини тіла розміщуються на додаткових подушках;
  • Теплоізолююча пов’язка. Необхідна при 2 і 3 стадії обмороження, коли заборонено штучне зігрівання. Застосовується як засіб, що сповільнює занадто швидке відтавання уражених областей. Складається з шарів вати і марлі.

При підозрі на 4 ступеня відмороження людини потрібно максимально оперативно доставити у стаціонар з накладеною на місце ураження холодом, посиленою теплоізолюючої пов’язки з шарів натуральної бавовняної тканини, вати, марлі, гуми, поліетилену.

При цьому заїжджати додому не рекомендується, щоб не втратити дорогоцінний час. Найкраще в даній ситуації транспортувати потерпілого прямо з місця події.

Що не можна робити при обмороженні?

Список заборонених дій включає в себе:

  • Растірку уражених зон снігом. Навіть у випадках легких ступенів обмороження такі абразивні речовини здатні порушити цілісність шкірних покривів і периферичних судин, що призводить до формування вторинних бактеріальних інфекцій;
  • Використання мазей, кремів після отримання відмороження. Якщо людина вже постраждав від ураження холодом, те його заборонено змащувати речовинами на основі спирту, жиру, масел;
  • Застосування занадто активних способів зігрівання. Процес відтавання повинен бути максимально плавним і природним, ніякого прогріву над відкритим полум’ям, камінами, а також прийняття ванн з надто гарячою водою;
  • Вживання алкоголю. Спиртні напої викличуть лише короткочасне відчуття тепла, після чого значно погіршать стан потерпілого.

Реактивний період відмороження і лікування обмороження

Реактивний період обмороження – це своєрідна «лакмусовий папірець», що наочно демонструє отриману в процесі обмороження, ступінь холодового ураження. Виражена патологічна симптоматика після початку неминучого відігрівання шкірних покривів і тканин супроводжується рядом ускладнень і наслідків.

Процедура лікування в домашніх умовах при настанні реактивного періоду безпечна тільки при 1 стадії відмороження, умовно можлива в умовах ураження холодом середньої сили.

Лікування 3 ступені обмороження потрібно проводити мінімум в амбулаторних умовах, 4 ж стадія при будь-яких обставин піддається комплексної терапії тільки в умовах стаціонару.

Конкретна терапевтична схема лікування з використанням препаратів, апаратних методик оперативного втручання розробляється виключно профільним фахівцем на підставі проставленого діагнозу, наявності ускладнень та індивідуальних особливостей організму постраждалого.

Консервативна терапія

Типові групи препаратів, що використовуються при різних ступенях обмороження:

  • Мазі і крему місцевої дії. При 1-2 ступеня холодового ураження застосовуються засоби-антисептики, що володіють протизапальною дією (тридерм, сінафлан). У разі 3-4 ступеня відмороження – мазі, очищаючі шкірні покриви від некротичних клітин та гнійних нальотів (ируксол);
  • Системні противовоспательные кошти. Послаблюють запальні процеси. При 1-2 ступеня ураження холодом – переважно нестероїдні ПС (аспірин, ібупрофен, кеторолак, парацетамол). При 3-4 ступені обмороження – гормональні комплекси (преднізолон, дексаметазон, ін.);
  • Антигістаміни. Необхідні для мінімізації ризиків аутоімунного відповіді організму на поразку низькими температурами, а також в якості протидії потенційній «холодової алергії». Типові представники – зіртек, клемастин, лоратадин, супрастин;
  • Періоди обмороження: дореактівний і реактивний, ступені відмороженняСпазмолітики. Знімають спазми периферичних судин, індукують надходження крові до шкірних покривів і м’яких тканин. Типові представники – мебеверин і дротаверин, як ін’єкційно, так і у вигляді таблеток;
  • Анальгетики. Позбавляють від больового синдрому. У разі слабкої або середньої болю – диклофенак, хлотазол, амідопірин. При сильному больовому синдромі можливе призначення препаратів наркотичного спектру – омнопону, промедолу, фентанілу, морфіну;
  • Антикоагулянти. Перешкоджають згортанню крові. Типові представники – дикумарин, варфарин, гепарин;
  • Антиагреганти. Знижують ризики тромбозів. Типові представники – трифлусал, клопідогрель, куранил;
  • Судинорозширювальні засоби. Необхідні для поліпшення кровопостачання судин. Типові представники – хлоразицин, теобромін, папаверин;
  • Ангіопротектори. Використовуються для відновлення стінок судин і їх захисту від подальшого пошкодження. Типові представники – экскузан, рутин, етамзілат, троксевазин;
  • Антибіотики. Протибактеріальні препарати широкого спектру дії застосовуються для боротьби з бактеріальними інфекціями вторинного типу, занесеними через порізи та інші проблемні локалізації, що утворюються після обмороження. Типові представили – азитроміцин, пеніцилін, аугментин;
  • Інші групи лікарських засобів, які виписуються за життєвими показниками для протидії виникаючих ускладнень, від детоксикаційних розчинів, виводять продукти розпаду некрозных клітин до сироваток, що застосовуються проти конкретних патогенних агентів.

Апаратно-процедурна і хірургічна терапія

Як доповнення до медикаментозної терапії при обмороженні, профільний фахівець зазвичай призначає апаратно-процедурне лікування, що проводиться як у реактивний період холодового ураження, так і при стабілізації пацієнта аж до його повної реабілітації і одужання. Типові заходи:

  • Вакуумний дренаж. Вакуумна обсушка некрозных вогнищ;
  • Периневральная симпатична блокада. Введення анестетика для блокування нервових закінчень в уражених локалізаціях і відповідно, нормалізації пропускної здатності судин;
  • Гіпербарична оксигенація. Перебування потерпілого в середовищі з високим тиском і великий насичує концентрацією кисню;
  • Класичні фізіопроцедури – УВЧ, ІЧ-опромінення, електрофорез, обробка ультразвуком, інше.

Якщо у потерпілого виявлено токсемія, гангрена, сепсис, гострі форми печінкової або ниркової недостатності, то профільний фахівець може прийняти рішення про призначення операції.

Хірургічне втручання проводиться методиками фасциотомии (необхідна для зменшення набряклості больового синдрому), некротомии (потрібна в якості наочного виявлення глибини некротичних процесів), некректомія (використовується для видалення некрозных вогнищ), трансплантації (застосовується з метою закриття великих шкірних дефектів після обмороження), ампутації (призначена для фізичного видалення сегментів тіла, уражених гангреною і повністю втратили функціональність через відмирання).

Наслідки і ускладнення після обмороження

Глибокі ступені обмороження провокують розвиток безлічі самих різноманітних ускладнень, як гострого, так і хронічного спектру. Не останню роль у формуванні системних наслідків відіграє також своєчасність надання першої допомоги та якість проведеного комплексного лікування. Можливі проблеми зі здоров’ям включають в себе:

  • Вторинні бактеріальні інфекції. Діагностуються у 60 відсотків усіх постраждалих;
  • Утворення множинних грануляцій та рубців на місці локалізації холодового ураження. При 3 і тим більш 4 ступеня відмороження, шкірні покрови та м’які тканини не можуть повністю відновитися – результатом стає незворотні зміни епітелію з формуванням на ньому рубців з грануляціями або ж відмирання зазначених структур. Усунути їх можна тільки методами пластичної хірургії;
  • Ниркова та печінкова недостатність. З-за масштабних системних патологічних процесів порушення обміну речовин і кровообігу на фоні прийому великої кількості препаратів у потерпілого часто формується патологічні синдроми порушень нормальної роботи зазначених органів;
  • Гангрена. Масовий некроз тканин, поряд з іншими негативними процесами при 3 і 4 ступені обмороження часто викликає розвиток гангрени, що в свою чергу вимагає ампутації частини тіла;
  • Сепсис. При несвоєчасному зверненні в стаціонар і спроби вилікувати важкі стадії обмороження в домашніх умовах, у пацієнта з-за потрапляння в основний кров продуктів розпаду клітин, досить часто формується сепсис. Це гострий стан вимагає негайної медичної допомоги, оскільки суттєво зростають ризики летального результату.

Тепер ви знаєте все про періоди відмороження: дореактівний і реактивний.