Перелом нижньої третини стегна — етіологія, симптоми і лікування

Перелом стегна — досить рідкісна травма

В даній статті розповідається про причини і механізм виникнення перелому стегна. Описуються симптоми патології, методи діагностики і лікування.

Перелом нижньої третини стегна (os femoris) зустрічається у людей всіх вікових категорій. Але найчастіше ця травма виникає у молодих людей і вважається одним з найбільш важких пошкоджень кісток скелета. Даний вид травми вимагає повноцінного лікування і правильної реабілітації.

Зміст статті

• Анатомічні особливості
• Причини і механізм травми
• Симптоми
• Перша допомога
• Діагностика
• Лікування
  • Консервативне лікування
  • Хірургічна терапія
  • Реабілітація

Анатомічні особливості

Стегнова кістка є найбільшою у скелеті людини. Вона має трубчасту будову. Кістка має два кінці (епіфізи), між якими знаходиться тіло кістки (діафіз). Верхня частина кістки складається з голівки стегна, яка з’єднується з діафізом з допомогою шийки стегнової.

Верхній епіфіз практично весь розташований у кульшовій западині. Нижній епіфіз має зовнішній і внутрішній виростки. Разом з великогомілкової кісткою і надколіннику утворює колінний суглоб.

Кость оточений масивними м’язами, поруч проходять нерви і велика стегнова артерія. Такий перелом зустрічається частіше і проявляється більш вираженими симптомами.

Будова стегнової кістки

Причини і механізм травми

Переломи можуть відбутися в наступних ситуаціях:

• ДТП, наприклад, здавлення колесами;
• сильний удар по стегну;
• падіння з висоти на ноги або коліна;
• непряма травма — скручування або згинання.

Для такої травми характерне типове зміщення відламків. Це відбувається наступним чином: м’язи гомілки тягнуть нижній уламок вниз і назад, а м’язи стегна тягнуть верхній уламок кпереди і догори.

Для таких переломів характерно пошкодження нервів, судин, підколінної артерії. Переломи можуть бути зі зміщенням і без зміщення уламків.

Симптоми

Перелом нижньої 1/3 os femoris має виражену симптоматику:

• різка, інтенсивний біль у зоні ушкодження;
• гематоми і набряклість в області травми;
• порушення руху;
• патологічна рухливість;
• деформація кінцівки;
• вкорочення ноги.

Перелом нижньої частини стегна може поєднуватися з пошкодженням колінного суглоба. При цьому буде спостерігатися порушення анатомічної будови суглоба коліна, гемартроз, відхилення гомілки назовні чи досередини.

Дуже часто такі переломи зі зміщенням відламків супроводжуються пошкодженням нервів і великих кровоносних судин. Тоді до вищеназваних симптомів додаються крововтрата, розвиток геморагічного і травматичного шоку, втрата свідомості.

Перша допомога

Перелом femoris — одне з найбільш важких пошкоджень, так як можуть бути зачеплені нерви і великі кровоносні судини. Тому дуже важлива якісна і своєчасна допомога потерпілому.

Інструкція з надання першої допомоги передбачає ряд заходів.

Покласти потерпілого на рівну тверду поверхню і заспокоїти. Біль буває настільки сильною, що людина може кричати. Якщо потерпілий відноситься до всього байдуже, то можливо у нього розвивається больовий шок.

Знеболювання. При сильних болях рекомендується дати людині ненаркотичний анальгетик. Придбати його можна в найближчій аптеці. Ціна на такі ліки, як правило, невисока.

Іммобілізація кінцівки. Вона виконується за допомогою спеціальних шин або підручних матеріалів — плоских дощок, труб, лиж. Шини або дошки кріпляться з двох сторін. З внутрішньої сторони вони повинні доходити до пахової області, а з зовнішньої закінчуватися в районі пахви.

При відкритих переломах рану необхідно очистити, промити і обробити антисептиком. Кровотечу зупиняють шляхом накладення джгута не більше ніж на 30 хвилин.

Весь час до приїзду фахівців потрібно стежити за станом потерпілого, забезпечити йому доступ свіжого повітря. Не можна саджати або ставити на ноги людини, годувати або поїти його, давати в якості знеболюючого спиртні напої.

Ні в якому разі не можна намагатися самостійно змінювати положення кісткових відламків, це може викликати у потерпілого больовий шок і ще більше погіршити ситуацію.

Діагностика

Діагностика не представляє особливої складності. Первинний діагноз лікар-травматолог ставить вже після огляду пацієнта. Для підтвердження діагнозу проводиться рентгенологічне дослідження (фото). Робиться знімок у двох проекціях.

Метод дозволяє виявити локалізацію, ступінь тяжкості травми, наявність уламків та їх зміщення. Для вивчення м’яких тканин проводяться процедури МРТ або КТ. Після встановлення остаточного діагнозу призначається відповідне лікування.

Рентген знімок травми

Лікування

Основне лікування здійснюється в стаціонарних умовах. Воно може проводитися консервативними або хірургічними методами. І не залежно від вибору методу лікування повинно бути комплексним і включати в себе медикаментозну терапію та реабілітаційні заходи.

Консервативне лікування

Консервативний метод передбачає використання гіпсу і скелетне витяжіння. При зміщенні відламків проводять закриту репозицію. Гіпсова пов’язка накладається на всю ногу і захоплює область живота і сідниць. Іммобілізаційний період триває від 2 до 4 місяців.

Скелетне витягування проводиться при значному зміщенні відламків. Для цього в колінний суглоб ставлять металеву спицю, до неї прикріплюють вантаж, а кінцівку кладуть на спеціальну шину. Витягування триває 2-3 місяці.

Скелетне витяжіння

Хірургічна терапія

При ускладнених переломах призначають оперативне втручання. Хірургічний метод дозволяє попередити такі ускладнення, як формування хибного суглоба, вкорочення кінцівки, незрощення перелому.

Під загальним наркозом проводиться відкрита репозиція відламків і остеосинтез, тобто скріплення уламків металевими гвинтами і пластинами. Більш докладно про цю операцію розповість фахівець у відео в цій статті.

Реабілітація

Знаходження тривалий час в обездвиженном стані може викликати у пацієнта атрофію м’язів, контрактуру суглобів, застійні явища в легенях і судинах, тромбоз вен. Щоб цього не сталося, реабілітаційні заходи призначають якомога раніше після усунення гострих проявів травми.

Реабілітація включає в себе:

• ЛФК;
• масаж;
• фізіопроцедури.

Таблиця №2. Реабілітаційні методи.

Заходи реабілітації Вплив ЛФК

Лікувальна фізкультура дозволяє швидше повернутися до звичного способу життя Лікувальну фізкультуру призначають на третій день після накладення гіпсу, скелетного витягнення або операції. Вона поділяється на 3 періоди.

Дихальні вправи, вправи для суглобів здорової ноги, ізометричні вправи для м’язів ушкодженої кінцівки, згинання і розгинання пальців ніг.

ЛФК у другому періоді спрямована на стимуляцію процесів регенерації, тренування опорної функції ноги, відновлення рухливості суглобів

У третьому періоді вправи відновлюють механізм ходьби, координацію рухів, адаптують пацієнта до повсякденного життя.

Заняття ЛФК допомагають уникнути ускладнень, про які сказано вище.

Масаж

Найбільш ефективний масаж з маслами, лікарськими кремами і мазями Масаж допомагає поліпшити кровообіг, усунути набряки і м’язові спазми, знизити больові відчуття. Він може виконуватись з різними лікарськими кремами. Масаж проводиться після зняття гіпсу, так і через гіпсову пов’язку. В ній робляться невеликі отвори, через які виконується точковий масаж магнітними валиками. При виконанні масажу пацієнт не повинен відчувати дискомфорт або біль. Фізіопроцедури

Фізіопроцедури допомагають відновити пошкоджену кінцівку в максимально короткі терміни Застосування фізіотерапевтичних методів дозволяють знизити прояви таких симптомів, як біль і набряклість. Фізіопроцедури покращують живлення тканин і кровообіг, скорочують термін утворення кісткової мозолі. Найбільш ефективними вважаються:

• УВЧ-терапія;
• магнітотерапія;
• лікарський електрофорез;
• місцеве і загальне ультрафіолетове опромінення;
• лазерна терапія;
• ультразвук.

Фізіопроцедури посилюють дії ліків, що дозволяє зменшити їх дозування.

Пацієнт, що переніс таку серйозну травму, потребує додаткових вітамінах і мікроелементах. Їжа повинна бути різноманітною, багатою кальцієм, магнієм, амінокислотами. У щоденному меню пацієнта повинні бути м’ясні, рибні та молочні продукти, сир, горіхи, свіжі овочі і фрукти.

Така травма, перелом нижньої третини стегна, небезпечна своїми ускладненнями. Щоб не допустити її, потрібно постаратися уникати небезпечних ситуацій. А якщо травма вже сталася — своєчасно звертатися за медичною допомогою.