Зміст статті:
Під терміном «опіати» сучасні лікарі розуміють цілу групу азотовмісних органічних сполук на базисі опіуму. Ці наркотичні речовини можуть мати як природну, так і полусинтетическую основу. Як опіати впливають на організм? Що є антидотом при отруєнні опіатами? Яку допомогу необхідно надати потерпілому від передозування засобом? Про це та багато іншого ви прочитаєте у нашій статті.
Що таке опіати?
Термін опіати застосовують для позначення безлічі препаратів, здатних взаємодіяти з опіумними рецепторами в організмі і аналогічними за впливу. Опіати є наркотичними алкалоїдами опіуму. Існує 2 основних види опіату:
- Природні алкалоїди. Типові представники – це наркотин, кодеїн, тебаин, морфін;
- Напівсинтетичні похідні. Типові представники – дезоморфін, героїн, дигидрокодеин.
Слід розрізняти опіати та опіоіди – другі можуть впливати на людський організм ефект, практично ідентичний дії опію, при цьому також виступаючи агоністами опіатних рецепторів. У світовій медичній практиці, до опіатів зазвичай відносять всі природні алкалоїди маку з його, не зміненими штучно, з’єднаннями, тоді як в клас опіоїдів включають відповідно напівсинтетичні і синтетичні аналоги з похідними.
Опіати переважно отримують з опіуму – субстрату, який в свою чергу домагається шляхом екстракції і сушіння молочного соку з коробочок снодійного маку в стадії незрілості. Дане комплексне органічне з’єднання містить близько 2 десятків алкалоїдів, однак лише частина з них (зокрема, фенантреновая група) має виражений наркотичний ефект – інші вважаються баластними.
В сучасну епоху, класичний опіум використовують як основна сировина для отримання очищених і нормалізованих медичних препаратів, а також нелегального синтезу героїну.
Дія речовини на організм людини
Всі опіати та опіоіди мають подібний механізм дії на організм людини, будучи агоністів мю-опіоїдних рецептів.
Системна біодоступність речовин вищеописаного ряду залежить від способу їх введення:
- Перорально – від 20 до 30 відсотків;
- Інтраназально. Від 30 до 50 відсотків;
- Підшкірно. Від 50 до 70 відсотків;
- Парентерально (внутрішньовенна ін’єкція) – від 70 до 95 відсотків.
Опіати після надходження у системний кровотік починають швидко поглинатися м’якими тканинами – вже по закінченню 10-15 хвилин до 98 відсотків концентрації сполук зникають з крові. Комплексна біотрансформація включає в себе процес, зворотний ацетилювання з побічним утворенням кон’югатів і моноацетилированых форм з глюкуроновою кислотою. Вас зацікавить…
Виведення амфетаміну з організму людиниПік концентрації в м’яких тканинах досягає за 20-25 хвилин, максимальна ефективність клінічного впливу на рецептори – до 1,5 годин, після чого відбувається часткове виведення метаболітів (50 відсотків виходить за 2,5 години, 80 відсотків – за 8 годин, а близько 95 відсотків – за 1 добу). Залишкові форми опіатів виводяться переважно нирками, у меншому ступені – разом з жовчю. Через 80-90 годин опіати в сечі вже не виявляються.
При дотриманні рекомендованих» доз опіатів основними проявами виступає група ефектів, обумовлених дією на опіоїдні рецептори:
- Знеболювання з паралельним пригніченням кашльового, дихального і блювотного рефлексів;
- Звуження зіниць, седація, появи почуття ейфорії;
- Зменшення сечовиділення, гальмування секреції в ШКТ, уповільнення обмінних процесів і зниження температури тіла;
- Ряд побічних симптомів, залежно від периферичного впливу (як правило, формуються після початку активного виведення опіатів з організму) – від нудоти і блювоти, підвищення тонусу солодкої мускулатури до алергічних реакцій, сухість слизових оболонок, головний біль, тремор, тривожність і т. д.
Ознаки отруєння і передозування опіатами
На жаль, опіати далеко не завжди використовуються в суто медичних цілях, під пильним лікарським контролем і за приписом – левова частка речовин даної групи застосовується як наркотики.
Виходячи з вищезазначеного нюансу, нерідкі випадки передозувань і отруєнь типовими представниками групи опіатів – героїном, морфіном, кодеїном і так далі.
Базові ознаки наркотичного отруєння:
- Проблеми з диханням. Агоністи опіоїдних рецепторів пригнічують кашльовий і дихальний рефлекс, а при значному перевищенні дозування може розвинутись виражений ціаноз, апное, аж до повної зупинки роботи системи;
- Системна енцефалопатія. Виражена як в гіпоксичної, так і в токсичній формі;
- Сплутаність свідомості, передкоматозний стан. Можливий ступор, тривала втрата свідомості, легкі судоми, аж до впадіння в кому;
- Вторинні периферичні патології. Нудота з блюванням, затримка випорожнення і сечовипускання, токсичне ураження нирок, значне падіння температури тіла, пульсу, артеріального тиску.
Подальшим розвитком симптомакомплекса передозування є комплексні серцево-судинні патології – від гіпоксичних змін в міокарді до гострої серцевої недостатності.
Перша допомога при наркотичної інтоксикації
Як було сказано вище, при вступі опіатів в організм, вони дуже швидко проникають із системного кровотоку в м’які тканини, після чого починають активно впливати на опіоїдні рецептори. Виходячи з цих даних, можна позначити єдиний механізм можливої долікарської допомоги при наркотичному отруєнні людині:
- Викликати швидку допомогу на місце події;
- Перемістити людини в горизонтальне положення на лівий бік, підклавши під голову подушку;
- Спостерігати за життєвими параметрами потерпілого до приїзду медиків, при необхідності надаючи йому посильну допомогу в очищенні дихальних шляхів від блювотних мас, запобігання западання язика.
- При зупинці дихання або серцебиття необхідно переходити до ручної реанімації (штучне дихання і непрямий масаж серця), що припиняється аж до стабілізації стану людини або ж прибуття швидкої допомоги.
Прямими антагоністами опіоїдних рецепторів, значно знижують ефективність впливу опіатів на організм, є препарати налмефен, налоксон і налтрексон. Саме вони використовуються в якості основного антидоту при передозуванні та отруєння опіатами для надання екстреної медичної допомоги.
Стандартна початкова доза – 1 мілілітр внутрішньовенно, кількість повторень і подальша схема використання розробляється індивідуально токсикологом, наркологом та іншими профільними фахівцями.
Подальша терапія включає в себе підтримку життєвих показників (від інтубації трахеї і підключення до ШВЛ до установки водіїв ритму), детоксикацію (форсований діурез, парентеральне введення фізрозчину), протекцію основних органів і систем (зокрема, нирок, печінки, дихальної системи), а також тривалий відновлювальний період в рамках боротьби з абстинентним синдромом (препарати седації, ноотропи, замісна терапія, інше).
Наслідки і ускладнення від вживання опіатів
Ключовим наслідком вживання речовин, у тому числі з частими передозування опіатами даної групи речовин, що є формування комплексної залежності до наркотику – як фізичної, так і психологічної.
При регулярному використанні агоністів опіоїдних рецепторів формуються потужні психози, а також інші патологічні реакції – від ознобу, пілоерекція, болів в м’язах і суглобах, до системних судом і диспепсичних розладів.
Якщо фізичні прояви звикання зникають протягом декількох тижнів, то психологічна залежність, порушенням сну, норм поведінки і істероїдними реакціями може продовжуватися тривалий період часу і залежить від стажу наркомана.
Крім цього в окремих випадках спостерігаються:
- Ниркова та печінкова недостатність;
- Серцево-судинні та бронхолегеневі патології;
- Незворотні органічні зміни в головному мозку і НЦС;
- Істотне зниження імунітету та формування на тлі цього численних вторинних патологій.
Слід розуміти, що наслідки регулярного вживання опіатів довгострокові і в більшості випадків їх повне усунення вимагає багаторічної комплексної терапії, що включає в себе крім консервативних методів ще й потужну психологічну, а іноді і психіатричну допомогу.
