Тривалий вплив високих температур, а також високовольтні і деякі хімічні ураження призводять до глибокого некрозу м’яких тканин. Опік 4 ступеня характеризується омертвінням не тільки шкіри та ПЖК, але і сухожиль, м’язових волокон і навіть кісткової тканини.
У важких випадках відбувається повне обвуглювання частин тіла, які перетворюються в неживу масу, позбавлену органічних компонентів.
Серйозна загроза життю
Зміст статті
- Класифікація
- Клінічні ознаки
- Ускладнення
- Принципи терапії
Класифікація
Причинний фактор – один із параметрів класифікації опікових пошкоджень.
Вони можуть бути:
- термічними (обумовленими дією гарячих рідин, пари, розпечених предметів і прямого вогню);
- хімічними, викликаними ушкодженням кислотами і лугами;
- електричними;
- променевими.
Найчастіше глибокі опікові ушкодження розвиваються при пожежах
Крім того, прийнято виділяти чотири ступені опіків в залежності від глибини пошкодження.
Таблиця: 4 ступені опіку:
1
2
3
4
4 ступінь опіку – найважча. Такі травми становлять серйозну загрозу для життя потерпілого і вимагаю негайного надання кваліфікованої медичної допомоги. Саме тому проблема своєчасної діагностики та госпіталізації пацієнтів є однією з важливих в комбустіології.
Клінічні ознаки
Четверта ступінь опіку характеризується утворенням щільного бурого або темно-коричневого струпа. Така непроникна кірка є своєрідною захисною реакцією організму, спрямованою на захист рани від бруду і хвороботворних мікробів.
Ще одна важлива особливість, яка відрізняє 4 ступінь опіків від інших – відсутність больових відчуттів. Під час дії причинного фактора відбувається загибель нервових закінчень, тому на пошкодженій області відсутні всі види чутливості.
Від руки майже нічого не залишилося
Ускладнення
Глибокі і поширені опікові ушкодження не тільки викликають некроз тканин, але і призводять до грубих порушень функціонування всього організму. Опікова хвороба та опіковий шок – небезпечні наслідки такої травми.
Розвиток опікового шоку пов’язане, насамперед, з порушеннями гемодинаміки.
У перебігу патології виділяють дві ключові фази:
- загальним нервовим збудженням;
- підвищенням АТ;
- тахікардією.
- загальмованістю;
- сплутаністю свідомості;
- критичним зниженням АТ;
- прискореним поверхневим диханням;
- нудотою, блювотою.
Складний патогенез опікової реакції організму
Зверніть увагу! Між еректильної і торпідної фази шоку спостерігається короткий «світлий проміжок», в якому стан потерпілого тимчасово нормалізується. Однак таке поліпшення оманливе.
Крім того, глибокі опіки майже завжди призводять до розвитку опікової хвороби.
Така патологія представляє собою комплексну реакцію організму у відповідь на патологічні зміни:
Варто побоюватися вторинного інфікування рани
Зверніть увагу! Опікова хвороба розвивається при ураженні більш ніж 10% поверхні тіла у дорослих, 5% — у дітей молодше 5 років, 3% — у ослаблених хворих з супутніми захворюваннями.
Принципи терапії
Лікування опіків 4 ступеня проводиться виключно в умовах стаціонару (хірургічного або спеціалізованого опікового відділення). Це пов’язано з тим, що такі травми не тільки викликають пошкодження тканин, але і серйозну реакцію з боку організму.
Тільки під постійним наглядом медиків стає можливим:
- здійснення цілодобового контролю життєвих показників потерпілого;
- своєчасна корекція стану при розвитку ускладнень;
- застосування адекватного знеболення.
Серйозні травми вимагають термінової госпіталізації
Перша допомога при опіках 4 ступеня полягає у виконанні наступного алгоритму:
Важливо! Перша долікарська допомога повинна бути надана потерпілому негайно. Важливо бути зосередженим і діяти швидко: на рахунку кожна секунда.
Лікарська допомога на місці події полягає в:
- адекватне знеболювання (найчастіше використовуються ін’єкції наркотичних анальгетиків або, за показаннями, внутрішньовенний наркоз);
- протишокових заходах;
- усунення кисневого голодування;
- нормалізації водно-сольового та кислотно-лужного балансу;
- профілактики інфікування.
Як правило, застосовуються наркотичні анальгетики
Після госпіталізації тактика лікування складається індивідуально. Завдання консервативної терапії полягає в регулярній перев’язці опікової поверхні. Хірургічний метод спрямований на очищення рани від некротизованих тканин і прискорення створення захисної «пов’язки» природного походження – струпа.
Загоювання ураженої області відбувається дуже довго. Лише через 4-6 тижнів після травми рана починає заповнюватися грануляціями. З часом вони ущільнюються і утворюють щільний сполучнотканинний рубець.
Після того, як основне лікування буде завершено, пацієнту проводиться пластична операція по пересадці шкіри. Крім того, обов’язковим терапії патології вважається профілактика ускладнень, спостереження вузьких фахівців, психотерапія.
