Травматологія        14 Березня 2018        248         0

Мідокалм: інструкція із застосування таблеток 150 мг та їх аналоги

Мідокалм — м’язовий релаксант центральної дії. Забезпечує необхідне розслаблення м’язів і сприяє зняттю больового синдрому, при неврологічних захворюваннях опорно-рухового апарату.

Мідокалм: інструкція із застосування таблеток 150 мг та їх аналоги

Широко застосовується в медичній практиці, за рахунок мінімальних побічних ефектів і високою мірою активності.

Склад

Мідокалм складається з декількох речовин, які визначаються за принципом старшинства:

  • Активна речовина — толперизона гідрохлорид. Основний елемент препарату, який надає дію на гладку мускулатуру і забезпечує адекватний метаболічний ефект.
  • Допоміжні речовини — кислота лимонна, кремнію діоксид, стеаринова кислота, титану діоксид, лактози моногідрат, гіпромелоза. Забезпечують успішне проникнення основного препарату через цитоплазматичну мембрану і її накопичення в організмі.
  • Форма випуску

    Препарат випускається у картонній упаковці. У блістері міститься 10 таблеток, по 3 блістери в упаковці.

    Мідокалм проводиться в двох фармацевтичних дозуваннях:

    • 50 мг таблетка.
    • 150 мг таблетка.

    Фармакологічна дія

    Основна дія Мидокалма — розслаблення гладких м’язів. Механізм дії основної речовини на організм недостатньо вивчено.

    • Гальмує проходження нервового імпульсу по нейронних мереж спінальної дуги.
    • Впливаючи на мембранний потенціал нервових клітин, робить негативний вплив на виникнення електричного збудження в рецепторах рухової активності.
    • За рахунок дії на мембрану нейронів знижує активність вироблення медіаторів нервового імпульсу.
    • Частково блокує роботу натрієвих і кальцієвих каналів, чим знижує потенціал дії електричного імпульсу.
    • Біодоступність відносно низька — 20%. Їжа, збагачена тваринними жирами, збільшує його біодоступність у середньому до 100%.
    • В основному всмоктується в тонкому кишечнику.
    • Розпад препарату відбувається в печінці і нирках, до первинних метаболітів, які втрачають властивості активного речовини.
    • На 99% виводиться ниркової системою.

    Показання до застосування

    Мідокалм використовується при багатьох захворюваннях, пов’язаних з ураженням поперечно-смугастої мускулатури. Прийом можливий у вигляді монотерапії і в комбінації з іншими препаратами.

    Часті показання до застосування:

    • Органічні захворювання центральної нервової системи, які супроводжуються підвищеним м’язовим тонусом (розсіяний склероз, бічний аміотрофічний склероз, міастенія).
    • Захворювання опорно-рухового апарату з патологічним гіпертонусом м’язів і явищами контрактур суглобів (артрози та артропатії великих суглобів, спондилоартроз, остеохондроз з явищами дорсалгии).
    • Стани після гострого порушення мозкового кровообігу, з м’язовим тонусом і явищами парезів або млявих паралічів (ішемічний інсульт, транзиторні ішемічні атаки, кардиоэмболический і атеротромботический інсульт).
    • Спільне застосування при оклюзійних ураженнях судин (облітеруючий атеросклероз, облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно).

    Інструкція із застосування і режим дозування

    Препарат застосовується перорально. Строго після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Розжовувати суворо заборонено.

    • Дорослим та дітям після 14 років. Початкова доза — 50 мг 3 рази на день, 3 дні. Поступове збільшення дози на 50 мг кожні 3 дні до досягнення дозування 150 мг 3 рази на день.
      Курс лікування на максимальній дозі — 10 днів. Після курсу лікування дозування поступово знижує на 50 мг кожен день, до повної відміни препарату.
    • Діти від 3 до 6 років. Використовується перорально із розрахунку добової дози 5 мг/кг ваги. Необхідно приймати 3 рази в день протягом 10 днів.
    • Діти від 7 до 14 років. Перорально, дозування 4 мг/кг ваги в 3 прийоми за день.

    Розрахунком дозування і режиму прийому повинен займатися лікар. Самостійний прийом не рекомендується

    Побічні ефекти

    При вивченні дії препарату на організм людини, не отримано даних про серйозні побічні ефекти.

    Можливі:

    • Нудота.
    • Головний біль.
    • Сухість у роті.
    • Міопатія.
    • Эпигастральные болю.
    • Діарея, запор.

    При появі небажаних ефектів необхідно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря для перевірки симптоматичної терапії

    Передозування

    Мідокалм: інструкція із застосування таблеток 150 мг та їх аналогиДаних про передозування не надходило. Гіпотетично можливий розвиток надмірної розслаблення м’язів з подальшим блокуванням дихального центру.

    У разі передозування необхідно промити шлунок і проводити симптоматичну терапію. При частковій або повній блокуванні дихальної мускулатури, слід вирішити питання про термінове переведення людини на штучну вентиляцію легень.

    Взаємодія з іншими лікарськими препаратами

    Застосування Мидокалма можливо в поєднанні з іншими препаратами, але одночасний прийом з деякими засобами небажаний.

    • Комбінація з бета-блокаторами підвищує концентрацію останніх у плазмі крові і збільшує силу і тривалість дії.
    • Препарати, які використовуються для загальної анестезії, седативні і психотропні лікарські засоби, що посилюють ефект Мидокалма.
    • Препарат не впливає на дію алкоголю, стосовно центральної нервової системи.
    • Можливе застосування з загальними міорелаксантами, зі значним зниженням дозування Мидокалма.

    Поєднання Мидокалма з іншими препаратами можливе лише з дозволу лікуючого лікаря та під його контролем

    Особливі вказівки

    • Зберігати в недостатньому для дітей місці.
    • Не залишати під дією прямих сонячних променів.
    • Не приймати без рекомендації та огляду лікаря.
    • Дослідження впливу на здатність виконувати роботу, пов’язану з необхідністю концентрувати увагу не проводилося.
    • Даних за неуважність уваги і дезорієнтацію не надходило.
    • Необхідно дотримуватися обережності під час водіння транспорту і управлінні техніків.
    • При виникненні небажаних побічних ефектів, негайно звернутися до лікаря.

    Застосування в період виношування плоду та годування груддю

  • Дія Мидокалма на плід не вивчалося. Гіпотетично, може проникати через плаценту і надходити в системний кровотік плоду.
  • Застосування в період лактації не вивчалася. При вивченні лабораторних щурах, відзначався незначний тератогенний ефект.
    На період лікування препаратом необхідно відмовитися від грудного вигодовування або замінити на дозволену лікарську форму.
  • Не рекомендується для застосування вагітним і годуючим жінкам через відсутність клінічних досліджень

    Аналоги

    Мідокалм не має аналогів за активної речовини в складі. Можуть виступати інші препарати з материнської групи міорелаксантів.

    Основні аналоги:

    • Сирдалуд — надає локальний ефект, не впливаючи на гладку мускулатуру внутрішніх органів.
    • Миолгин — має менш виражений ефект, так як основна його дія терморегуляторное.
    • Баклофен — механізм дії, ідентичний Мидокалму, але є підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

    Необхідність застосування інших лікарських засобів повинно бути продиктовано суворими показаннями або з протипоказаннями та встановлюватися лікарем.

    Протипоказання

    Мідокалм має ряд протипоказань, які необхідно враховувати при прийнятті рішення про його застосування.

    Основні протипоказання:

    • Індивідуальна непереносимість компонентів препарату.
    • Анафілактоїдні реакції та анафілактичний шок в анамнезі.
    • Дитячий вік до 3 років.
    • Міастенія.
    • Міопатія Дюшена або Беккера.
    • Сімейний спастичний параліч.
    • Термінальні стани.
    • Неможливість самостійного дихання, підключення до апарату штучного дихання.

    Наявність протипоказань встановлюється лікарем і після обстеження, виноситься висновок про можливий прийом препарату. Мідокалм, знайшов своє застосування при багатьох стану і зарекомендував себе на фармацевтичному ринку, як надійний препарат.

    Відсутність досліджень для можливості застосування під час вагітності і недостатнє розуміння його механізму дії, змушує задуматися про обмеження його застосування і подальшого вивчення активної речовини.

    З точки зору доказової медицини він відноситься до класифікації препаратів з недостатньо доведеною ефективністю.