Діагноз хвороб. Методи лікування кокцигодинии (біль в області куприка)

Зміст:

Медикаментозна терапія
Міорелаксанти центрального типу
НПЗП
Хондропротектори
Лікувальна фізкультура
Фізіотерапія
Інвазивні маніпуляції
Новокаїнова блокада
Екстирпація куприка

Кокцигодиния, лікування якої розглянуто в цій статті, має і другу назву – аноректальна біль. Воно характеризує патологію і дає уявлення про її основні симптоми. У дослівному перекладі термін позначає хворобливість в області куприка. Остання може бути викликана наявними в анамнезі травмами, остеохондрозом та іншими патологічними станами. В основі патогенезу істинної форми захворювання завжди лежить защемлення нервового стовбура. Отже, кокцигодиния: симптоми та основні методи лікування.

Медикаментозна терапія

Використання лікарських засобів є основним методом лікування при вираженої болючості в куприкової зоні, викликаної деструктивними процесами хребта. Для купірування м’язового спазму та зняття больового синдрому використовуються наступні різновиди лікарських препаратів:

Міорелаксанти центрального типу

Міорелаксанти центрального типу – впливають безпосередньо на рухові нейрони головного і спинного мозку, тим самим знижуючи м’язовий тонус. При цьому відбувається декомпресія защемленого нерва і стан пацієнта покращується. Представники фармакологічної групи і терапевтичні схеми наведено в нижченаведеній таблиці:

Препарат	Схема
Баклосан	10 мг 3 рази на добу, лікування починають з 5 мг на прийом і поступово доводять до терапевтичної дози. Курс – 3 тижні.
Мідокалм	50 мг тричі на день, курс лікування – 3-4 тижні. При необхідності припустимо прийом 150 мг 3 р/добу.
Сирдалуд	2 мг 3 р/день. Краще, якщо останній прийом буде здійснюватися незадовго до сну. Курс лікування – 2-4 тижні.

Використання центральних міорелаксантів показано тільки при наявності спастичних явищ. Якщо нервовий стовбур ущемлений кістковими елементами, препарати розглянутої категорії неефективні.

НПЗП

НПЗП – засоби з групи нестероїдних протизапальних засобів мають аналгетичну дію і блокують вироблення простогландинов – медіаторів запалення. Це сприяє зменшенню больового синдрому та набряків уражених тканин. Курс лікування анальгетиками не повинен перевищувати 1 місяця без перерви. В іншому випадку до питання про те, як лікувати наявну кокцигодинию, додасться завдання з відновлення здоров’я шлунково-кишкового тракту. Відомими представниками групи є такі засоби, як:

Препарат	Схема
Метамізол натрію (анальгін)	0.5 грама після їжі, тричі на день. Курс – 2-4 тижні. Препарат має виражену аналгетичну, але слабкою протизапальною активністю.
Ібупрофен	200 мг три рази за добу. Курс – не більше 3-х тижнів. Виражена протизапальна, середня аналгетичний активність.
Індометацин	25 мг 2р/добу. Курс 4 тижні. Гарне протизапальну дію. Знеболюючий ефект слабкий.

Вибір препарату при такому захворюванні, як кокцигодиния, залежить від того, який лікар лікує пацієнта. Неврологи і терапевти віддають перевагу засобам з високою протизапальною активністю. Фахівці клінік болю» частіше використовують ліки, здатні швидко і повністю купірувати больовий синдром. Крім анальгіну, вони призначають кеторол, МИТЬ, катадолон. При виражених болях може використовуватися трамадол або морфін.

Хондропротектори

Хондропротектори – препарати ефективні при аноректальної болю, зумовленої остеохондрозом. Деякі фахівці ставлять під сумнів ефективність групи, мотивуючи свою думку відсутністю неспростовних доказів і клінічних досліджень з достатнім ступенем достовірності. Незважаючи на це, хондропротекторні засоби широко використовуються на практиці і володіють великою кількістю позитивних відгуків від лікарів і пацієнтів. До числа представників належать:

Препарат	Схема
Терафлекс	По 1 капсулі тричі на день. Курс – півроку.
Хондроїтину сульфат	2 мл в/м через день. Курс 2 місяці. Повторні курси через півроку, і через рік.
Глюкозаміну сульфат	1 таблетка двічі на день. Курс лікування – півроку.

Крім вищеописаних препаратів, хворому можуть бути призначені допоміжні схеми з використанням полівітамінних комплексів (мільгамма), засобів для поліпшення мікроциркуляції (трентал), ензимів (вобензим). Ці речовини не впливають безпосередньо на вогнище патології, однак створюють умови для природних регенеративних процесів: покращують кровопостачання й оксигенацію тканин, стимулюють власні захисні сили організму.

На замітку: використання наркотичних анальгетиків (трамал, промедол, морфін), про яких йшла мова вище, показано в основному при помилкових формах хвороби. Помилкова кокцигодиния – це захворювання з подібною симптоматикою, викликане процесами, не пов’язаними з защемленням нерва (онкологія, свищ).

Лікувальна фізкультура

Кокцигодиния – поширена хвороба куприка, викликана компресією нерва. Тому хворим доцільно призначати ЛФК. З допомогою фізичних вправ досягаються такі ефекти, як поліпшення мікроциркуляції, зняття спазму, зміцнення м’язових шарів, стимуляція обміну речовин. Протипоказанням є свіжі травми, розташування нервів і судин у безпосередній близькості від кісткових структур, гіпертонія, гіпертермія.

Фізичні вправи можуть виконуватися в лежачому, стоячому або сидячому положенні. Одним з найбільш популярних способів тренування є підйом ніг в положенні на боці. Хворий займає вихідну позицію лежачи, одну руку кладе за голову, другу простягає вздовж тіла. Далі слід піднімати випрямлену нижню кінцівку до досягнення максимально можливого кута. За тренування роблять по 3-4 підходи на максимальну кількість повторень на кожній стороні.

Другою вправою є вигинання спини. Для цього пацієнт встає в колінно-ліктьову позицію, по черзі прогинаючи спину вгору і вниз. За один підхід робітничий рух повторюють 15-20 разів, після чого роблять двохвилинну перепочинок. Одне тренування повинна включати в себе 4-5 підходів.

Кокцигодиния, симптоми якої не дуже виражені, дозволяє проводити лікування за допомогою адаптованих общефизических тренувальних схем. Пацієнту рекомендується неквапливий біг протягом 15-20 хвилин (5-8 км/год), присідання без навантаження (10-20 разів за підхід, 4 підходу), їзда на велосипеді (20-30 хвилин в повільному темпі). Заняття слід припинити, якщо під час їх виконання у пацієнта посилюються болі або погіршується самопочуття.

Фізіотерапія

Якщо діагноз «кокцигодиния» симптоми не дозволяють займатися гімнастикою, її необхідно замінити на фізіотерапевтичні процедури. Останні володіють подібним ефектом, однак не створюють фізичного навантаження. Для лікування застосовують такі методи:

Електрофорез – методика, що дозволяє вводити ліки безпосередньо у вогнище запалення без порушення цілісності шкіри. Як трансмітера використовується постійний електричний струм. За допомогою цього способу вводять місцеві анестетики, антибіотики, протизапальні засоби місцевої дії. Електрофорез найбільш ефективний у поєднанні з системною медикаментозною терапією.

Дарсонвалізація за ректальному типу – спосіб, заснований на впливі високочастотними імпульсами. Реалізується шляхом введення в анальний отвір електрода. Мета – стимуляція слизової оболонки прямої кишки і подразнювальний вплив на неї (відволікаюча терапія). Процедура використовується не завжди, так як для її реалізації потрібно ректальне введення електрода. Це може бути дискомфортним для хворого.

Ультразвук – терапія ультразвуком ґрунтується на здатності ультрависоких частот поперемінно стискати і розтягувати тканини на мікрорівні. Кокцигодиния, симптоми і лікування якої у чоловіків і жінок розрізняються, добре піддається подібної стимуляції. Маніпуляцію проводять трансдермально, без введення електродів у пряму кишку, що істотно підвищує прихильність хворих.

Потрібно зауважити, що більшість фізіотерапевтичних процедур сьогодні вважається застарілим і малоефективним. Стандартом лікування кокцигодинии є поєднання ЛФК і лікарської терапії.

Інвазивні маніпуляції

Лікар, який розуміє, що таке виражена кокцигодиния, з метою зняття больового синдрому може призначити новокаїнову блокаду. У найбільш важких випадках, коли нерв ущемляється безпосередньо кісткової структурою, куприк видаляється оперативно.

Новокаїнова блокада

Мета новокаїнової блокади – тимчасове купірування больового синдрому за допомогою місцевих анестетиків. В якості робочого розчину застосовують суміш з 75 мл 2% новокаїну, декількох крапель 0.1% метиленового синього і 3 крапель адреналіну. Введення препарату здійснюється з допомогою довгої ін’єкційної голки, в трьох точках: з боків від куприка і під ним.

Лікування проводиться амбулаторно, без госпіталізації. Засіб, введене в тканини, всмоктується і виводиться протягом кількох днів, однак знеболюючий ефект зберігається довгостроково, протягом декількох місяців. Це зумовлено ліквідацією м’язового спазму.

Екстирпація куприка

Оперативне видалення куприка проводиться у випадках, коли він порушує нервовий стовбур. Таке відбувається при аномаліях розвитку рудименту або після переломів. Втручання вимагає госпіталізації. Перед початком процедури хворого вводять в наркоз.

На замітку: раніше екстирпацію куприка проводили під місцевою анестезією, однак сьогодні від подібного методу знеболювання відмовилися. Це пов’язано з неможливістю якісного знеболювання і часто неадекватною реакцією перебуває у свідомості пацієнта на біль.

Техніка втручання була розроблена в п’ятдесятих роках двадцятого століття. Хірург перетинає бічні зв’язки куприка, після чого піднімає рудимент гострим гачком. Під нього вводиться захисна металева лопатка, необхідна для захисту підлягають тканин. Далі куприк відокремлюють за допомогою долота, а гілки крижовій артерії лигируют кетгутовой ниткою.

Сьогодні кокцигодиния вважається хронічним станом, який не піддається повному консервативному лікуванню. Для купірування больового синдрому пацієнти проходять регулярні курси лікування, займаються ЛФК, відвідують фізіотерапевтичні процедури. Позбавити людину від болю назавжди найчастіше вдається при ранньому зверненні за допомогою. Тому при появі перших ознак хвороби рекомендована консультація фахівця-невролога та початок лікування. Що б записатися на прийом до лікаря просто натисніть на кнопку «Записатися»