Компресійний перелом хребта у дітей: лікування, симптоми та наслідки

Зміст статті:

• Що таке компресійний перелом хребта?
• Часті причини компресійних переломів
• Види компресійних переломів
• Симптоми і ознаки компресійного перелому хребта у дитини
• Діагностика травми
• Перша допомога при переломі
• Лікування компресійного перелому хребта
• Реабілітація після компресійного перелому хребта у дітей
• Ускладнення і наслідки травми

Під компресійним переломом хребта у дітей лікарі зазвичай мають на увазі анатомічну травму, пов’язану з порушенням цілісності хребетного стовпа з-за ряду причин.

Вона супроводжується характерною симптоматикою, вимагає комплексного лікування і може приводити до ряду серйозних ускладнень.

У статті ви дізнаєтеся все про компресійний перелом хребта у дітей, а також про лікування та реабілітацію після травми.

Що таке компресійний перелом хребта?

Як відомо, хребетний стовп у дітей є основою опорно-рухового апарату. Він складається з кісткової бази і м’яких тканин, включаючи хрящі, зв’язки і м’язи.

В результаті удару або будь-якого іншого виду впливу на один або ряд хребців, відбувається пошкодження певних ділянок, найчастіше з сильним стисненням самого хребта. Його елементи набувають клиноподібну форму, виходять за межі вершин і можуть пошкоджувати опорні колони своїх і сусідніх ділянок.

Як свідчить медична статистика, діти до 8 років рідко отримують такі види травм зважаючи підвищеної стійкості і гнучкості хребта людини в цей період. Найбільш характерний компресійний перелом для підлітків з 9 до 15 років під час максимальної їх активності і гормональної перебудови організму.

Часті причини компресійних переломів

Типовими причинами компресійних переломів зазвичай виступають:

• Автоаварії;
• Невдале пірнання в незнайомі водойми;
• Падіння з висоти на сідниці від 1,5 метрів і вище;
• Приземлення на ноги з висоти 3-4 метрів;
• Травмонебезпечні види спорту, при відсутності правильного розподілу навантажень на тіло і недостатній захист самого хребта від потенційних травм;
• Будь-яка надмірна навантаження на хребет у поєднанні з сильним різким згинанням;
• Загальна слабкість хребетного стовпа зважаючи системних порушень його розвитку, наявності хронічних захворювань опорно-рухового апарату.

Одним з основних провокуючих чинників, що зумовлюють отримання компресійного перелому навіть при невисокому ступені ризику, виступає остеопороз – при даному захворюванні кістки втрачають необхідні мінерали (в основному кальцій), після чого стають крихкими та пористими.

Види компресійних переломів

У лікарській практиці застосовується кілька класифікацій компресійного перелому. В першу чергу, він поділяється на:

• Неускладнений компресійний перелом хребта у дітей. Відсутній неврологічна симптоматика, маленький пацієнт відчуває тільки біль різного ступеня;
• Ускладнений. Різні порушення системних функцій спинного мозку, компенсувати повністю які найчастіше неможливо.

Також даний вид травми умовно має 3 ступеня вираженості:

• Перша ступінь. Характеризується руйнуванням колони хребця не більше ніж на 1/3;
• Друга ступінь. Передня колона пошкодженого хребця зменшується на половину в порівнянні зі здоровими елементами;
• Третя ступінь. Характеризується зменшенням висоти колони на 60% і більше.

Крім цього, компресійний перелом може мати різну локалізацію і розташовуватися в поперековому, шийному, грудному, копчиковую або крижовому відділі хребта.

Симптоми і ознаки компресійного перелому хребта у дитини

При зовнішньому прямому впливі на хребет і отриманні травми дитина відчує різкий біль – вона може бути покалывающей, що стріляє, наростаючою інтенсивністю, іноді віддає в верхні і нижні кінцівки.

При компресійному переломі грудного відділу хребта у дітей можливі короткочасні перебої з диханням, рідко шкірні покриви набувають синюшний відтінок.

В ускладнених випадках крім больового синдрому може проявлятися і неврологічна симптоматика, що викликається пошкодженням нервових корінців – оніміння кінцівок, втрата чутливості різних частин тіла. Крім цього, негативні прояви іноді супроводжуються зміною пульсу і різкими стрибками тиску, вторинними шоковими реакціями.

У ряді випадків складні компресійні переломи, що супроводжуються хронічними патологіями хребців, можуть мати неясну або практично повністю стерту симптоматику, проявляючись лише фоновим больовим синдромом і загальною слабкістю організму.

Діагностика травми

Діагностика компресійного перелому складається з 2-х великих етапів: первинна та інструментальні методи.

Первинна діагностика:

• Збір анамнезу та аналіз інформації від пацієнта з приводу можливої травми;
• Пальпація потенційно пошкоджених зон, де повинна відзначатися особливо виражена болючість;
• Перевірка м’язової сили, сухожильних рефлексів, тести на чутливість кінцівок і ділянок тіла, а також натягу нервових корінців.

Інструментальні методи:

• Рентгенографія. Виконується в кількох проекціях і дозволяє оцінити загальний характер пошкодження з його системної візуалізацією;
• КТ. Комп’ютерна томографія необхідна для ретельного вивчення виявленого травмованої ділянки. Зазвичай проводиться паралельно з миелографией, що дозволяє оцінити поточний стан спинного мозку;
• МРТ. Магнітно-резонансна томографія призначається в тому випадку, якщо у маленького пацієнта присутні симптоми пошкодження нервів;
• Додаткові дослідження, що включають класичний неврологічний огляд (оцінка роботи спинного мозку та його зв’язок з периферичними нервами), а також денситометрію, що дозволяє визначити наявність остеопорозу, як додаткового негативного чинника формування травми.

Перша допомога при переломі

В першу чергу, при підозрі на компресійний перелом викличте бригаду швидкої допомоги. Маленького пацієнта негайно покладіть на спину. Поверхня – обов’язково жорстка і рівна.

При локалізації перелому в області попереку і грудях потрібно зафіксувати відповідний відділ медичними шинами. У разі травми шийного відділу, під цю частину тіла необхідно підкласти валик з одягу чи застосувати шину Шанця. При травмуванні куприка або інших видах ушкоджень у разі відсутності твердій рівній поверхні, пацієнт лежить в горизонтальній площині і транспортується на животі, з підкладеною під голову невелику подушку з підручних матеріалів.

Використання будь-яких медикаментозних засобів без призначення лікаря або ж застосування будь-яких ручних та інструментальних методів суворо заборонено.

При настанні паралічу і наявності неврологічних симптомів, маленькому пацієнтові до приїзду швидкої допомоги потрібен постійний моніторинг стану дихальних шляхів, щоб уникнути ризику задухи язиком або блювотними масами.

Лікування компресійного перелому хребта

При неускладнених компресійних переломах терапія спрямована на суто функціональне лікування. Дитині необхідно розвантажити спину, а також максимально захистити хребці від можливих додаткових деформацій, які можуть здавлювати спинний мозок.

Для даних заходів використовуються кільця Дельбе (витягування хребта за пахви) або петля Глісона (витяг за головою). Попутно проводиться реклинация пошкоджених ділянок за допомогою валиків під шию і поперек.

При ускладнених переломах часто пацієнту потрібна пряме хірургічне лікування з видаленням пошкоджених хребців, які чинять тиск на нервові корінці і спинний мозок.

Другий етап – внутрішня стабілізація структури хребта. Популярні, ефективні сучасні методики:

• Вертебропластика. Введення медичного цементу на акрилі за допомогою биопсической голки. Екстракція матеріалу проводиться в ушкоджений хребець, в результаті чого його положення фіксується і стабілізується;
• Кифопластика. Введення повітряного балона в міжхребетні кістки. Після введення компонентів, вони надуваються, відновлюючи нормальну для висоту хребців, після чого в порожнині, де розташовані балони, заливають кістковий цемент, фіксуючий пошкоджений хребець.

Після другого операційного етапу вся область і прилеглі ділянки додатково фіксуються титановими пластинами.

На всіх етапах лікування маленького пацієнта прописаний строгий постільний режим. Ліжко хворого – жорстка, її узголів’я піднесено на 30 градусів. Прийняття вертикального положення можливо тільки в реклинирующем корсеті.

В якості додаткових методів використовується лікувальна фізкультура – спочатку легка, потім з підключенням осьового навантаження. Додаткові методики в перші дні лікування при компресійному переломі хребта у дітей – парафіново-озокеритні аплікації на пошкоджену область, масаж, дихальні вправи, електрофорез, діадинамотерапія, фізіотерапія (УФО і УВЧ).

Важливо дотримуватися режиму харчування і дієти при компресійному переломі хребта у дітей, вживати їжу, багату кальцієм, цинком, магнієм, фосфором, марганцем, вітамінами C, D, K, B12, B6 та фолієвою кислотою.

Реабілітація після компресійного перелому хребта у дітей

Відновлювально-реабілітаційний період зазвичай розбивають на ряд етапів з орієнтовними термінами:

• 1-5 день. Купірування больового синдрому за допомогою реклинирующего валика (лежачи) і корсета (у вертикальному положенні). Фізіотерапія включає в себе новокаиновый електрофорез і ЛФК-вправи, як дихальні, так і рухові (в сукупності вони поліпшують роботу легень, кровообіг, обмін речовин). Проводиться ЛФК при компресійному переломі хребта у дітей тільки лежачи, ноги і голова не піднімаються.
• 5-15 день. Нормалізації кровообігу шляхом симетричного масажу, процедур миостимуляции, магнитотерации, ультразвуку, кріотерапії, електрофорезу з комбінацією нікотинової кислоти та еуфіліну. При ЛФК-вправах вже можна повертатися на живіт і спиратися на коліна.
• 15-20 день. Реабілітація м’язів шляхом продовження активної стимулюючої масажу, наведених вище фізіотерапевтичних процедур. ЛФК вже можлива рачки, дитина проявляє все більше рухової активності.
• 20-30 день. Проведення заходів за показаннями, контрольні обстеження. Виписка з призначенням санаторного лікування, бальнеологічних процедур, плавання, а також регулярного огляду і профілактичного фізіотерапії. При відсутності необхідного ефекту – повторний курс реабілітації.

Точний курс ЛФК для дітей після компресійного перелому хребта та інші методи реабілітації призначить лікар!

Ускладнення і наслідки травми

Перелік можливих ускладнень і наслідків при компресійному переломі хребта у дітей досить широкий. При відсутності кваліфікованої допомоги або ж внаслідок серйозної комплексної ускладненої травми можливі:

• Формування сегментарної нестабільності хребта з дегенеративними змінами хребців і структури м’яких тканин;
• Кіфотична деформація всього хребетного стовпа з утворенням горба і супутніми м’язовими спазмами;
• Частковий або повний параліч рухових функцій;
• Порушення роботи ряду суміжних органів і систем, керованих хребетним стовпом;
• Вторинні гематоми, кровотечі, бактеріальні або змішані інфекції області хребетного стовпа.