Травматологія        04 Вересня 2018        71         0

Кіфоз 1 ступеня, 2, 3 ступеня, 4 ступені: у чому відмінність

Зміст:

  • Вигини хребта: норма і патологія
  • Ступені та симптоми патологічного кіфозу
  • Методи діагностики
  • Лікування
  • Прогнози та профілактика

Кіфоз – вигин хребта в сагітальній площині з опуклістю назад. Може бути нормальним і патологічним. Патологічні зміни частіше розвиваються в грудному відділі хребта і характеризуються сутулістю. При виражених змінах (кіфоз 3 ступеня і вище) виникає певна соматична симптоматика.

Вигини хребта: норма і патологія

У нормі людський хребет складається з 32-34 хребців і має 4 фізіологічних вигину. На шиї і попереку присутній опуклість вперед, грудної і крижовій зоні – назад. Подібна будова забезпечує необхідну амортизацію хребетного стовпа і дозволяє витримувати великі навантаження. В нормі кут вигину варіює від 15° до 30°. Більший кут свідчить про наявність патології.

Патологічні вигини можуть бути вродженими і набутими. Другий варіант зустрічається найчастіше і виникає під дією захворювань, що вражають хребет (онкологічні процеси, туберкульоз, рахіт, слабкість м’язової системи). Вроджені зміни мають велику ступінь і більш важкі наслідки. Найбільш легким перебігом відрізняється кіфоз грудного відділу хребта 1 ступеня, що виник внаслідок неправильної постави.

Ступені та симптоми патологічного кіфозу

Кіфоз 1 ступеня, 2, 3 ступеня, 4 ступені: у чому відмінність

Тяжкість перебігу хвороби залежить від її ступеня. При незначному відхиленні від норми симптоми ураження органів і систем відсутні, визначити наявність проблеми візуально також не представляється можливим. Надмірний кут фізіологічного вигину виявляється тільки при використанні візуалізуючих методик. Кіфоз 4 ступеня призводить до значних порушень в роботі дихальної, серцево-судинної, нервової системи. Рівень ураження визначається за кутом вигину і наявною симптоматикою. Виділяють наступні ступені патологічного кіфозу:

  • Перша ступінь – кут вигину варіює від 31° до 40°. Симптоматика виражена незначно, є деяка сутулість. Скарги на слабкі болі в спині після фізичного навантаження, швидку стомлюваність спинних м’язів. Не призводить до зниження якості життя, легко піддається корекції.
  • Друга ступінь – визначальний показник знаходиться в межах 41°-50°. Помітний оком опущення плечей, округлення спини. Зона лопаток набуває «З»-подібний вигляд. Живіт випинається за рахунок компенсаторного збільшення поперекового лордозу. Хворий не може повністю випрямити спину навіть в положенні лежачи на животі. Зменшується екскурсія грудної клітини, виникають хронічні хвороби дихальної системи (бронхіти, рецидивуючі пневмонії). Хворий нездатний виконувати важку фізичну роботу, так як у нього дуже швидко втомлюється спина.
  • Третя ступінь – кут вигину від 51° до 70°. Симптоматика виражена, хребет хворого приймає форму літери «S». Тулуб деформоване, зігнуто. Кінцівки здаються непропорційно довгими за рахунок зменшення зростання. Присутні постійні болі в спині, невралгії міжреберних типу. За рахунок здавлення діафрагми і корінців спинномозкових нервів відбувається порушення процесу дихання, серцевої діяльності. У пацієнта наголошується компенсаторна тахікардія, аритмія, хронічні бронхіти. Кіфоз грудного відділу хребта 3 ступеня призводить до різкого зниження м’язового тонусу. Людина не може довго сидіти або стояти. При ходінні необхідна опора – тростина або ходунки. Можливо нетримання калу, сечі, диспепсичні явища.
  • Четверта ступінь – вигин перевищує 70°. Пацієнт инвалидизируется унаслідок глибокого порушення життєво-важливих функцій. Клінічна картина така ж, як при третій стадії хвороби, однак симптоматика виражена сильніше. Майже завжди є нетримання сечі, гіпертонічна хвороба, серцева аритмія, диспепсія, ознаки ураження дихальної системи. Внаслідок порушення кровопостачання головного мозку може відзначатися нейрогенна симптоматика, відставання в розумовому розвитку.
  • При наявності етіологічного фактора патологічний кіфоз відносно швидко прогресує. Наприклад, пацієнти, яким поставлений діагноз «кіфоз 2 ступеня туберкульозного генезу» можуть инвалидизироваться з 3 ступенем хвороби вже через 1-2 роки (при відсутності лікування). Люди з онкологічними ураженнями опорно-рухового апарату приходять до інвалідності ще швидше.

    Методи діагностики

    Основним методом діагностики патологічних змін хребта є рентгенографія. Далі боковий знімок розміщують на негатоскопе і відзначають точкою центри хребця, розташованого на вершині вигину і хребців по краях вигину. Точки об’єднують між собою трикутником, після чого продовжують його бічні сторони. Одержаний в результаті кут є визначальним показником ступеня ураження.

    Кіфоз 1 ступеня, 2, 3 ступеня, 4 ступені: у чому відмінність

    Другий діагностичною методикою є комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія. Спосіб відрізняється вкрай високою інформативністю, дозволяє створити тривимірну модель хребта, визначити наявність глибинних змін, точно локалізувати зону ураження. Використовується переважно при підготовці до оперативного втручання або у випадках, коли кіфоз викликаний внутрішніми патологічними процесами. В інших ситуаціях призначення МРТ економічно недоцільно.

    Інші методи діагностики мають допоміжне значення і призначаються в основному при наявності вторинних захворювань. Пацієнту може знадобитися ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини, спірометрія, рентгенографія легенів, гастроскопія, високотехнологічні способи обстеження (радіоізотопна діагностика). При госпіталізації призначають стандартний комплекс лабораторних досліджень:

    • загальний аналіз крові;
    • загальний аналіз сечі;
    • біохімічний аналіз крові;
    • ВІЛ, гепатити, сифіліс;
    • коагулограма;
    • КЩС+електроліти.

    Дослідження биосред дозволяє виявити ознаки внутрішніх порушень, а також забезпечити інфекційну безпеку співробітників лікувальної установи.

    Лікування

    Лікування вроджених патологічних змін 3 і 4 ступеня проводиться оперативним шляхом. Консервативні методики при цьому неефективні. Під час операції хребту надають необхідну форму і фіксують його поверхневими металевими пластинами. Надалі встановлені структури демонтуються. Для цього необхідно ще одне втручання. Операції на хребетному стовпі досить ризиковані, небезпечні і не є гарантією одужання. Часто лікарю вдається лише зменшити ступінь змін, але не досягти повністю правильної форми.

    Придбаний кіфоз 1 ступеня легко піддається терапії. У більшості випадків пацієнту призначається носіння корсета, підтримує правильну форму спини. Час підтримки збільшують поступово. У перші дні вона становить 30-40 хвилин, до кінця курсу людина носить підтримуючий пристрій кілька годин в день. Безперервне носіння корсета не допускається.

    Кіфоз 1 ступеня, 2, 3 ступеня, 4 ступені: у чому відмінність

    Кіфоз грудного відділу хребта 2 ступеня вимагає більш широкого комплексу заходів. Крім корсета, пацієнту призначається лікувальна гімнастика. Вправи спрямовані на зміцнення околопозвоночного м’язового каркаса, розгинання спини, формування правильної постави. Найкращим вважається комплекс з використанням гімнастичної палиці. Хороший ефект досягається при заняттях на турніку.

    При глибоких ураженнях корсет не використовують. Пацієнту призначається помірна, відповідно до фізичними можливостями, фізичне навантаження, масаж, поступове збільшення активності. Застосовується симптоматична терапія у відповідності з наявними вторинними захворюваннями. У реальності всі консервативні заходи практично не приносять хоч скільки-небудь стійкого ефекту. Єдиним методом корекції патологічного кіфозу 3 і 4 стадії є оперативне втручання (остеотомія з подальшою остеопластикой).

    Прогнози та профілактика

    Прогноз захворювання сприятливий на початкових його етапах. Вчасно помічений кіфоз піддається консервативної терапії і повністю виліковується протягом 1-2 років. При важких ураженнях прогноз несприятливий. Повного відновлення не настає, пацієнт инвалидизируется по основному захворюванню та її вторинних проявів. Оперативне втручання здатне дещо полегшити стан хворого, однак відновити хребет до нормальних показників вдається рідко.

    До числа профілактичних заходів щодо запобігання патологічного кіфозу відносять:

    • повноцінне харчування;
    • активний спосіб життя;
    • регулярні аеробні фізичні навантаження;
    • відмова від надмірних навантажень;
    • контроль за поставою;
    • регулярні профілактичні обстеження на онкологію, туберкульоз, захворювання хребта.

    До профілактики вроджених кіфозів відноситься відмова матері від шкідливих звичок за кілька місяців до планованого зачаття дитини, дотримання всіх рекомендацій лікаря, провідного вагітність, відмова від нетрадиційних методик лікування і самостійного використання лікарських препаратів. На жаль, описані заходи неефективні як засіб запобігання генетично детермінованих дефектів.

    Патологічний кіфоз – небезпечне, незважаючи на гадану легкість початкових стадій захворювання. Швидко прогресуючи, воно призводить до порушень в роботі більшості життєво-важливих систем організму. Тяжкість перебігу безпосередньо залежить від ступеня ураження. Тому при перших ознаках порушення постави у дитини або дорослого рекомендується відвідати лікаря-невропатолога і пройти призначене їм рентгенографічне обстеження хребта.