Травматологія        04 Вересня 2018        1970         Коментарі Вимкнено до Кіфосколіоз: класифікація та види, тактика лікування

Кіфосколіоз: класифікація та види, тактика лікування

Зміст:

  • Характер патології
  • Код за МКХ-10
  • Класифікація та основні види
  • По етіології
  • По вираженості деформації
  • Діагностичні заходи
  • Тактика лікування

Кіфосколіоз являє собою серйозну патологію кісткової системи, при якій відбувається деформація хребетного стовпа. Захворювання визначає сукупність двох патологій — кіфозу і сколіозу.

По мірі посилення деформації можливо здавлювання внутрішніх органів, включаючи серце, легені, печінку і нирки. Небезпечним ускладненням є вплив на життєвоважливі органи, приводячи пацієнта до глибокої інвалідизації.

Характер патології

Кіфосколіоз — деформація хребетного стовпа кзади і в бічному напрямку. Вже на другій стадії відбувається вплив на рухливість і об’єм легенів, поставу. По мірі розвитку кіфосколіозу зміни носять необоротний характер, а вирівнювання осі хребетного стовпа займає тривалий період. При запущеному кифосколиозе лікування, переважно хірургічне. На тлі захворювання відзначаються наступні зміни:

  • порушення газообміну;
  • зменшення об’єму легень;
  • порушення анатомії грудної клітки;
  • порушення функції серця;
  • легенева гіпертензія (включаючи спокійний стан).

Кіфосколіоз діагностують майже у 1% населення. Основною причиною вважається перенесений у дитинстві поліомієліт, проте в більшості випадків причина — сукупність множинних факторів вродженого або набутого характеру.

Код за МКХ-10

Кифосколиоз: классификация и виды, тактика лечения

В сучасну класифікацію хвороби кіфосколіоз включений як самостійне захворювання, але медичні комісії різних установ (наприклад, відбір на військову службу) поділяють захворювання на ступінь викривлення за типом кіфозу або сколіозу. Категорія захворювання кіфосколіоз код за МКХ-10 займає порядковий номер М-41 — сколіоз (включаючи кіфосколіоз грудного відділу хребта). З категорії виключені наступні стани:

  • мкб 10 не включає сколіоз грудного відділу хребта;
  • наслідок пороків кісткової тканини;
  • позиційний сколіоз;
  • захворювання, що виникло після медичних маніпуляцій (операції, ЛФК);
  • ускладнення з боку серцевої діяльності.

Важливо! Патологічні зміни з боку кісткової тканини стають помітними вже при другій стадії розвитку. Інші ж зміни по тяжкості стану визначає класифікація захворювання.

Класифікація та основні види

Захворювання класифікується за кількома важливими критеріями: етіологія, ступінь викривлення і деформації. Ці показники дозволяють медикам визначити точну стадію розвитку захворювання, визначити подальшу тактику ведення пацієнта.

По етіології

Природа виникнення кіфосколіозу може бути наступною:

  • вроджений (реберна деформація в період внутрішньоутробного розвитку);
  • спадковий за аутосомно-домінантним типом успадкування (геномні порушення при наявності схожих захворювань в сім’ї);
  • ідіопатичний (причина патології залишається не з’ясованою).

В останньому випадку вплинути на виникнення кіфосколіозу може низку численних факторів, серед яких неможливо виявити якусь одну справжню ричину виникнення.

По вираженості деформації

Кифосколиоз: классификация и виды, тактика лечения

Ступінь деформації — важливий аспект формування остаточного діагнозу. В основі діагностики деколи лежить звичайний візуальний огляд пацієнта, пальпація. Основними причинами є:

  • I ступінь. Бічне зміщення хребта й скручування мінімальне, кут патологічної кривизни варіює в межах 45-55 градусів.
  • II ступінь. Деформація носить більш виражений характер, кут кривизни визначається інтервалом від 55 до 65 градусів.
  • III ступінь. Початок незворотних змін скелета хребетного стовпа, видимих оточуючим. На тлі деформації змінюється постава, хода. Кут кривизни досягає 75 градусів.
  • IV ступінь. Хребет сильно викривляється, деформації піддаються грудина, тазові кістки, починає формуватися задній і передній горбик. Кут кривизни перевищує 75 градусів.

Зверніть увагу! Зміщення бокового викривлення класифікують на правосторонній або лівобічний. При формуванні горба пацієнти стають інвалідами, а лікування носить радикальний характер з тривалим відновленням.

Діагностичні заходи

Перші ознаки кіфосколіозу рідко відзначаються візуально, а тому пацієнти зазвичай звертаються до лікаря на 2 стадії хвороби, коли потрібно тривалий відновне лікування. Для постановки остаточного діагнозу застосовують інструментальний метод дослідження — рентген-знімок в кількох проекціях. При фізикальному огляді пацієнта можуть відзначатися такі зміни:

  • формування сутулості;
  • зміна положення плечей по відношенню один до одного;
  • звуження грудної клітки;
  • асиметрія тазових кісток;
  • виражена деформація при нахилі вперед;
  • слабкість м’язів черевної порожнини.

Додатково важливі консультації невропатолога на предмет шкірної чутливості, сухожильних структур. Зміни визначаються пальпацією шиї, спини. При нестачі даних про викривлення і відхилення по невропатологическому напрямку, застосовують метод пошарового вивчення тканин за допомогою магнітно-резонансної томографії, кт-дослідження.

Кифосколиоз: классификация и виды, тактика лечения

На пізніх стадіях розвитку патології з ускладненнями на внутрішні органи і системи призначаються консультації та огляд профільних фахівців: уролог, гінеколог, пульмонолог, гастроентеролог, гепатолог і інші за супутньої області медицини.

Тактика лікування

На жаль, кіфосколіоз на пізніх стадіях розвитку не піддається адекватному лікуванню. Профілактика прогресування деформації на ранній стадії полягає в запобіганні подальшого викривлення хребта, скручування дрібних хребців. Як консервативного лікування застосовуються наступні методи:

  • ортопедичні вироби (бандажі, корсети, апарати);
  • лікувальна гімнастика (вправи при кифосколиозе на ранній стадії дозволяють добитися непоганих результатів);
  • дихальна гімнастика;
  • знеболюючі препарати при хворобливості.

Важливо! В інших випадках вдаються до хірургічного лікування. Не у всіх випадках операція дозволяє збільшити об’єм легенів, проте, безумовно, посилює насичення крові киснем.

Прогноз захворювання сприятливий при діагностиці ранньої стадії розвитку патології. В інших випадках менш сприятливий прогноз, пов’язаний з розвитком деформації і супутніх ускладнень.