Ефективне лікування радикуліту: всі можливі способи

Зміст:

Медикаментозна терапія
Оперативне лікування
Фізіотерапія
ЛФК
Масаж

Радикуліт, лікування якого буде розглянуто в наступному тексті, являє собою защемлення корінців спинномозкових нервів. Виникає на тлі прогресуючого остеохондрозу, спондильозу, спондилолістезу. На початковому етапі характеризується появою болючих прострілів з іррадіацією болю по ходу нервового стовбура. Тривала компресія нерва призводить до появи парестезії, зниження м’язового тонусу, порушення температурної та тактильної чутливості. Повністю усунути причину хвороби практично неможливо. Лікування радикуліту спрямоване на зняття клінічної симптоматики та уповільнення прогресування основного патологічного процесу.

Зміст

Медикаментозна терапія

Медикаментозне вплив є основою, що дозволяє зняти больовий синдром і досягнути відносної нормалізації стану хворого. Крім цього, дія лікарських препаратів спрямоване на купірування вторинного м’язового спазму, уповільнення деструктивних процесів хребта. Лікування гострого радикуліту проводиться з застосуванням наступних медикаментозних засобів:

Анальгетики. Використовуються тільки для купірування вираженої хворобливості, зокрема для вирішення питання про те, що робити при нападі радикуліту. Препарат вибору – кеторол або кеторолак. Для досягнення максимального ефекту препарат вводять парентерально у дозі 30-60 мг. У важких випадках допускається застосування наркотичних анальгетиків: морфін, трамадол, промедол.

Протизапальні. До числа протизапальних засобів, що застосовуються при радикуліті, відноситься індометацин, диклофенак. Останній призначають по 75 мг двічі на добу, внутрішньом’язово. Засобу з протизапальною дією володіють слабким знеболюючим ефектом, тому після купірування вираженого больового синдрому вони використовуються замість анальгетиків. Лікування поперекового радикуліту НПЗП проводять курсами, ліки приймають тільки при наявності симптомів.

Центральні міорелаксанти. Найбільш поширений представник – мідокалм. Препарат призначають внутрішньом’язово по 1 мл двічі на добу. Засіб сприяє зняттю вторинного м’язового спазму, опосередкованому усунення больового синдрому, відновлення рухливості ураженої ділянки.

Хондропротектори. Представники – хондроїтину сульфат, терафлекс. Містять в собі будівельний матеріал для хрящової тканини, сприяють часткової регенерації суглобових поверхонь. При загостренні радикуліту не застосовуються. Показані в стадії ремісії як засіб запобігання загострень хвороби. Володіють високою вартістю, тому призначаються пацієнтам з урахуванням фінансового становища останніх.

Спазмолітики. В більшості випадків використовується но-шпа, папаверин. Мета – купірування локального судинного спазму в зоні ураження, відновлення кровотоку в тканинах, забезпечення м’язових масивів достатньою кількістю кисню і поживних речовин. Для усунення спазму поперечнополосатой мускулатури спазмолітики не підходить і в якості заміни міорелаксантів не застосовуються.

Місцеві подразнюючі засоби. З метою лікування і купірування симптомів радикуліту застосовують перцевий пластир. Суть їх дії полягає в локальному розширення шкірних судин, утворення гіперемії, зволіканні частини крові від збудженої ділянки м’язи.

При недостатній ефективності системної лікарської терапії пацієнту призначаються блокади з новокаїном, гідрокортизоном, ціанокобаламіном. При цьому лікар вводить лікарський розчин у безпосередній близькості від ураженого нерва, тим самим роблячи неможливою передачу нервових імпульсів. Відсутність болю призводить до зменшення або повного зникнення рефлекторного м’язового спазму. За рахунок цього досягається багатомісячний аналгетичний і лікувальний ефект. Сам же анестетик діє всього кілька годин.

Оперативне лікування

Оперативне лікування радикулопатії проводиться за абсолютним або відносним показанням. Обов’язкової операції вимагає радикуліт, симптоми якого прогресують, незважаючи на повний набір консервативних лікувальних методик. При цьому розвивається прогресуючий парез ділянок, іннервіруемих ураженим нервом. Відносним показанням вважають тривалий і рецидивуючий больовий синдром без ознак неврологічної недостатності. Ефективність операції не завжди є задовільною. Приблизно у 20% хворих болі після втручання не зникають, а іноді і посилюються.

Втручання проводиться під загальним наркозом, в умовах нейрохірургічної операційної. Суть роботи хірурга полягає у відновленні анатомічних параметрів міжхребцевих отворів. Для цього видаляються міжхребцеві грижі, уражені хребці встановлюються в необхідне положення і фіксуються зовнішніми пластинами з боковим відростках. Для заповнення порожнин застосовують кісткову стружку або спеціальний цемент. Основою післяопераційного періоду є рання активізація пацієнта. Це прискорює загоєння і дозволяє уникнути застійних явищ.

Фізіотерапія

Мета фізіотерапії — досягнення анальгетичної, протизапальної, фибромодулирующего дії. До числа аналгетичних методів відноситься:

Діадинамотерапія. Використання діадинамічних струмів в області больових відчуттів. При цьому відбувається придушення пульсації в чутливих волокнах, досягається знеболюючу дію. Метод ґрунтується на припинення передачі больових імпульсів у центральну нервову систему.
Ультрафіолетове опромінення в еритемних дозах. Володіє регенеративним дією, сприяє відтоку крові від ураженої ділянки. Зменшує набряклість спазмованих м’язів, сприяє декомпресії нерва і ослабленню больового синдрому.
Низькочастотна магнітотерапія. За рахунок різнонаправлених коливань магнітного поля відбувається стимуляція місцевого кровотоку, активізація обмінних і регенеративних процесів. Процедура має протизапальну та анальгетичну дію.
Червона лазеротерапія. Вплив лазерного випромінення у червоному спектрі сприяє розширення капілярної мережі, зменшенню проникності судин. Купірується набряк, область патології дегидратируется. Дія процедури — протинабрякову, протизапальну, регенеруючу.

Потрібно розуміти, що сама по собі фізіотерапія не володіє достатнім терапевтичним впливом. У гострій стадії хвороби вона може використовуватися лише як допоміжний засіб. Поза нападу фізіолікування застосовують для підтримання досягнутого стану.

ЛФК

Лікувальна фізкультура застосовується поза загостренням, при доведено відсутній спондилолістезу. Гострий радикуліт — протипоказання для фізичного навантаження. З допомогою фізичних вправ вдається досягти поліпшення мікроциркуляції в ураженій зоні, запобігти розвиток м’язового спазму, продовжити ремісію. Підбір тренувального комплексу виробляє лікар і інструктор ЛФК. Хворий може займатися під наглядом фахівців або самостійно. Найбільш поширені такі види вправ:

Прогинання спини з положення стоячи в колінно-ліктьовий позиції. Вправу виконують 3-5 разів за підхід, по 4 підходи в добу.
Хитні повороти ніг в горизонтальній площині з положення лежачи на спині з витягнутими вздовж тіла руками. Повторювати 10 разів в кожну сторону, 2-4 рази на добу.
Витягування хребта. Для цього хворому потрібно лягти на жорстку ліжко, взятися руками за спинку і витягати власне тіло за рахунок рук, залишаючи ноги нерухомо.
Підйоми тазу, лежачи на спині з зігнутими ногами. Виконувати 3-5 разів за підхід, по 3-5 підходів у добу.
Нахили вперед. Вихідне положення — сидячи на підлозі з прямою спиною. Руки розташовуються на колінах. Хворий виконує нахил до появи легкого напруги в попереку. Зберігати досягнуту позицію слід 5-8 секунд, після чого необхідно повернутися у вихідне положення.
Підйом ніг, лежачи на спині. Кут підйому становить 45 o, час утримання досягнутої позиції — 3-10 секунд. Виконувати по 4 підйому на кожну ногу за 1 підхід. У добу потрібно 4 підходи.

Замислюючись про те, чим лікувати необостренный радикуліт і які вправи включати в план тренування, слід враховувати стан хворого і його фізичні можливості. Молодим пацієнтам з незначними органічними змінами можуть бути призначені деякі общегимнастические методи роботи: плавання, вис на перекладині, підтягування. Літні люди і пацієнти, що страждають важким остеохондрозом, повинні виконувати полегшені вправи.

Масаж

Говорячи про те, як лікувати радикуліт, не можна не згадати масаж. Він виконується з використанням таких прийомів, як погладжування, розтирання, вібрація, рухи з опором, струшування. Методи роботи в ході однієї процедури чергуються від м’яких до жорстких. Масажист починає з погладжування, тим самим готуючи пацієнта до більш агресивного впливу, розігріваючи шкіру і м’язи. Далі слідує розтирання, рухи з опором, вібрація. Струшування застосовують в останню чергу.

За допомогою масажу вдається активізувати м’язи, поліпшити їх кровопостачання, зменшити набряклість в ураженій області. Крім того, грамотна дія стимулює відновлювальні процеси, збільшуючи надходження до зони патології кисню і поживних речовин. Масаж не є повністю безпечною процедурою. У пошуках того, як зняти біль при нападі радикуліту, вдаватися до його використання не можна. Неприпустимі і самостійні спроби впливати на хворобливу зону. Маніпуляцію повинен виконувати фахівець, який має відповідну освіту.

Радикуліт — один із симптомів остеохондрозу — важкого деструктивного процесу, що вражає хребет. Неправильне лікування здатне негативно позначитися на стані хворого аж до інвалідизації. Тому займатися самолікуванням неприпустимо. Всі методики, описані вище, вимагають лікарського призначення. При перших ознаках хвороби слід звернутися в медичну організацію. Лікар підкаже, чим зняти сильну біль при радикуліті і запобігти її появу в майбутньому.