Антибіотики при гнійних ранах: показання до застосування і правила використання таблеток

Зміст статті:

• Правила лікування та обробки гнійних ран
• Антибіотики у формі мазей і розчинів
• Антибіотик при гнійних ранах у таблетках
• Допоміжні препарати для лікування
• Ускладнення гнійних ран

Нагноєння рани відбувається під впливом різних бактерій. Вони в процесі життєдіяльності виділяють небезпечні токсини, які переносяться з током крові і приводять до розвитку серйозних ускладнень.

Саме тому в даній ситуації необхідно проводити антибактеріальну терапію. Вона може бути як місцевої, так і загальної. Призначення робить лікуючий хірург після огляду та обробки рани.

Правила лікування та обробки гнійних ран

При наявності гнійної рани проводиться комплексне лікування, яке включає в себе:

• Хірургічна обробка рани, щоденні перев’язки;
• Антибактеріальна терапія;
• Протизапальне лікування;
• Вітамінотерапія;
• Симптоматичне лікування.

Розрізняють первинну і вторинну обробку рани. ПХО (первинна хірургічна обробка), тобто лікування проводиться вперше після розвитку гнійного процесу, можливо на догоспітальному етапі. ВХО (вторинна обробка) проводиться лікарем-хірургом в стерильних умовах.

Для обробки рани необхідно підготувати стерильні інструменти і перев’язувальний матеріал: стерильні рукавички, ножиці, скальпель, пінцети, дренажний матеріал, бинти і марлеві серветки.

Процедура обробки загноившейся травми:

• Якщо є пов’язка, то її необхідно зняти. Після чого рукавички слід змінити, щоб уникнути занесення інфекції в рану. Якщо пов’язка відсутня, то спочатку оглядають травмовану ділянку;
• Порожнину рани промокнути сухою стерильною серветкою, а потім промити розчинами антисептика, видалити гнійні виділення і згустки крові, якщо такі є;
• Краї рани обробляють антисептиками;
• Лікар здійснює ревізію порожнини травми. Якщо є ділянки некрозу або гнійні затекло/кишені, то необхідно провести видалення некротизованої тканини і розкриття гнійних утворень, з подальшим їх дренуванням;
• Рану просушують серветкою, після чого, при необхідності, встановлюють дренаж;
• Накладається серветка, змочена фізіологічним розчином, і кілька шарів сухих серветок;
• Фіксація перев’язувального матеріалу з допомогою стерильного бинта або лейкопластиру.

Дренаж – це спосіб видалення гнійного вмісту ран. Буває активний і пасивний дренаж.

Пасивний дренаж виготовляють з трубок, рукавичок і марлевих турунд. Поліпшити відтік рідини з цим пристосуванням допоможе, наприклад, пов’язка з гіпертонічним розчином хлориду натрію. Активний дренаж буває проточно-промивної, аспіраційний, комбінований метод.

Обробка гнійної рани проводиться 1 або 2 рази в день під місцевою анестезією. Позачергова перев’язка проводиться в тому випадку, якщо пов’язка промокла або ж виникла/посилився біль у місці пошкодження.

Антибіотики у формі мазей і розчинів

Місцеве антибактеріальне лікування нагноившейся рани проводять такими групами препаратів, як напівсинтетичні пеніциліни, тетрацикліни, цефалоспоріни.

У першій фазі (запалення) лікування здійснюють за допомогою розчинів з антибіотиком, у другій фазі (регенерація) доцільно застосування мазей.

Антибіотики при нагноєнні рани призначаються тільки лікарем з урахуванням чутливості до нього мікроорганізмів.

Для цього проводиться аналіз виділень на чутливість до антибіотиків. Якщо ж патологічний процес вимагає негайного лікування, то призначають препарати широкого спектра дії. Вони впливають на велику групу бактерій.

Мазі і розчини, застосовувані при лікуванні гнійної рани:

• Мазь Банеоцин. Це комбінований препарат (Бацитрацин + Неоміцин), що володіє бактерицидним ефектом (приводить до загибелі бактерій). Наносити його потрібно на очищену від гнійного вмісту поверхню. Протипоказанням до застосування даної мазі є:
  • Підвищена чутливість до компонентів препарату;
  • Великі рани, так як у великій кількості активні речовини сприяють зниженню слуху;
  • Одночасне застосування антибіотиків групи аміноглікозиди;
  • Вагітним і годуючим необхідна консультація фахівця перед використанням;

• Мазь Левомеколь. У складі знаходиться антибіотик Хлорамфенікол. Цей препарат можна використовувати у першій фазі патологічного процесу, так як він не втрачає своєї активності в присутності некротизованих тканин і гнійного відокремлюваного. Він сприяє очищенню рани, знищення бактерій і регенерації тканин. Протипоказанням є наявність алергії на складові компоненти;
• Мазь Вишневського (лінімент бальзамічний за Вишневським). Ця мазь має широке застосування в хірургії, так як чинить сильну антибактеріальну і протизапальну дію. Цей препарат сприяє швидкому загоєнню пошкодженої ділянки;
• Стрептоцидовая мазь призначається в тому випадку, якщо висіявся збудник – стрептокок. Доцільно застосування даного препарату тільки при невеликих і неглибоких ранах. Він чинить бактеріостатичну дію, тобто перешкоджає розмноженню і зростанню стрептококів;
• 1% розчин Діоксидин – антибіотик широкого спектра дії, випускається в ампулах по 10 мл. Його використовують для зовнішнього лікування і внутрішньопорожнинного введення. Для зовнішнього лікування розчин необхідно розвести фізіологічним розчином і просочувати їм стерильні серветки. При наявності гнійних затьоків розчин вводять у порожнину через дренажну трубку;
• Розчин Димексид – це синтетичний препарат, який надає комплексний вплив на рану: протизапальна; антисептичну, знеболюючу. Даний розчин перед застосуванням необхідно розбавити дистильованою водою. Отриманим засобом проводять зрошення, промивання і обробку травми. Димексид є хорошим провідником для інших лікарських засобів, тобто він сприяє їх кращому засвоєнню.

Мазі з антибіотиками для гнійних ран володіють не тільки сильним антибактеріальним і протизапальним ефектом, але і швидко ранозагоювальною властивістю.

Антибіотик при гнійних ранах у таблетках

Антибактеріальні препарати системної дії, як правило, використовуються у вигляді таблеток, капсул та ін’єкцій. Такі препарати набагато ефективніше місцевих форм, однак їх застосування повинна бути обґрунтована. В іншому випадку виникає звикання мікроорганізмів до лікарських засобів.

Показання для застосування системних антибіотиків:

• Велика, глибока травма;
• Поширення інфекції з потоком крові по організму (сепсис);
• Розвиток загальної лихоманки;
• Наявність ускладнень гнійного процесу.

Антибіотики при гнійних ранах поділяються на кілька груп:

• Пеніциліни згубно впливають на стрептококи і стафілококи. У сучасній медицині частіше використовують напівсинтетичні і комбіновані препарати, так як представники першого покоління вже не мають належного впливу на адаптуваної бактерій. Яскравими представниками цієї групи препаратів є:
  • Ампіцилін – напівсинтетичний пеніцилін, який випускається у вигляді таблеток та капсул. Курс лікування від 5 до 21 дня;
  • Амоксицилін – препарат широкого спектру дії, добре всмоктується у кров. Випускається у вигляді таблеток, капсул і суспензії;
  • Ампіокс – комбінований антибіотик, випускається у вигляді капсул.
• Цефалоспорини володіють бактерицидною дією.
  • Цефуроксим 0,5 грам, відноситься до цефалоспоринів другого покоління. Він згубно впливає на багато видів бактерій. Тривалість лікування в середньому 1 тиждень, про тривалості терапії приймає рішення лікуючий лікар;
• Макроліди найменш токсичні всіх антибіотиків. Вони надають бактеріостатичну дію на стрептококи, стафілококи, хламідії, мікоплазми, легіонели.
  • Азитроміцин. Курс лікування 5 діб, прийом препарату здійснюється 1 раз в день. В перший день приймається 0,5 грам, решта по 0,25;
• Тетрациклін – це препарат широкого спектру дії. Він призводить до припинення розмноження і зростання таких мікроорганізмів, як грампозитивні і грамнегативні бактерії. Приймати препарат необхідно під час їжі. Він добре всмоктується у кров.

Необхідно пам’ятати, що всі системні антибіотики здатні зробити негативний вплив на органи травлення і сечовиділення.

Допоміжні препарати для лікування

В процесі лікування використовують кілька груп препаратів, які забезпечують комплексний підхід.

Гнійна рана виявляється кількома патологічними симптомокомплексами, для усунення яких необхідно застосування таких лікарських засобів:

• Антисептики. Вони необхідні для обробки рани і її країв. У хірургії широко застосовуються:
  • Етиловий спирт;
  • Барвники: Фукорцин, Брильянтовий зелений;
  • Окислювачі: Хлоргексидин, Перекис водню;
• Знеболюючі лікарські кошти особливо необхідні в перші дні освіти нагноєння: Анальгін, Баралгін;
• Протизапальні препарати допомагають зменшити область запалення і набряклість. Найчастіше застосовують нестероїдні протизапальні засоби, так як вони надають ще й знеболюючу дію: Кетопрофен, Артротек, Ібупрофен, Диклофенак та інші;
• Вітаміни призначають для зміцнення імунітету і поліпшення загоєння травми.

Ускладнення гнійних ран

Якщо лікування нагноившейся рани проводиться не в повному обсязі або ж зовсім відсутня, то велика ймовірність розвитку ускладнень.

Типові ускладнення відсутності лікування нагноєнь:

• Хронічна форма гнійного процесу спостерігається в тому випадку, якщо загоєння не відбувається протягом тривалого часу (3 – 4 тижні);
• Лімфаденіт – запалення регіонарних (найближчих до травмованого ділянки) лімфатичних вузлів. Вони стають болючими і збільшуються в розмірах, що виявляється при пальпації, а у важких випадках це визначається візуально;
• Лімфангіт – запалення лімфатичних судин, розташованих вище рани. Візуально визначаються червоні тяжі (смуги), які йдуть від місця травми до прилеглих лімфатичних вузлів;
• Сепсис – зараження крові. Це ускладнення дуже небезпечно, оскільки може призвести до летального результату. Проявляється симптомами інтоксикації. Спостерігається гіпертермія, зневоднення, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, в запущених випадках втрата свідомості;
• Тромбофлебіт – запалення вен з утворенням у них тромбів (кров’яних згустків). Шкіра в місці розташування вен стає червоною і гарячої на дотик, відзначається болючість;
• Остеомієліт – запалення кісткової тканини;
• Абсцеси і флегмони – це важкі гнійні процеси м’яких тканин.