Поняття «переляк» трактується лікарями як один із проявів дитячого неврозу. Як правило, схильні йому в більшості випадків дітки до трьох років, у яких емоційний стан ще дуже нестабільно. Хоч і в більш рідкісних випадках, але переляк також може проявлятися у дошкільнят і молодших школярів. Всі діти по-різному реагують на те, що відбувається навколо них, тому нерідко причини переляку встановити досить складно: це може бути і надто гучні звуки, і укус злої собаки, і страшний епізод з мультика, і болюча щеплення, зроблена «злим» лікарем.
У той же час ознаки переляку досить стандартні, і якщо вчасно не звернути увагу на його симптоми, в майбутньому можна «придбати» більш серйозні проблеми зі здоров’ям.
Зміст статті
- Ознаки, за якими можна визначити переляк у дитини
- Як допомогти малюкові, якщо він злякався
- Мінуси і ускладнення сильного переляку
- Профілактика испугов у дітей
Ознаки, за якими можна визначити переляк у дитини
- дитина неспокійно спить, йому сняться кошмари. Як правило, у малюків всі негативні емоції, пережиті за один або декілька днів, можуть «перекочувати» у погані сни. Вже з однорічного віку малюк здатний усвідомлювати, що його сон «страшний», а якщо стрес був дуже сильним, навіть шестимісячні крихітки здатні реагувати на тривожні сновидіння. Батьки повинні насторожитися, якщо малюк плаче уві сні (можливо, навіть не відкриваючи очей), здригається, часто прокидається вночі, згадує свій поганий сон не один раз після пробудження;
- малюк не може контролювати сечовипускання. До чотирирічного віку подібна ситуація вважається нормою, але після цього віку дитині може бути поставлений діагноз «енурез». Особливо батьків має насторожити раптовий прояв цієї недуги, якщо малюк вже спокійно міг обходитися без підгузника, а потім раптом різко перестав контролювати «процес». Нерідко такі «збої» відбуваються саме в нічний час доби, коли дитина спить;
- дитина постійно плаче без видимих причин. Якщо він нагодований, його штанці сухі, у нього нічого не болить, і поруч немає ніякого подразника, істеричний, безперервний крик може свідчити про те, що малюк дуже стривожений і його психологічний стан порушено;
- малюк боїться чогось конкретного: монстра, темряви, бабая, лісовика і т. п. У нього виникає нав’язлива ідея з приводу того, що вони десь ховаються і хочуть на нього напасти або забрати. Нерідко на грунті даних страхів виникає боязнь темряви і небажання знаходиться одному в кімнаті перед сном;
- дитина не переносить самотності. Як тільки він залишається один у кімнаті, стіни її починають «здригнутися» від ридань і крику. Така поведінка часто прямо пов’язано з переляком, особливо якщо раніше малютка розлучався з мамою (або іншими близькими) спокійно хоча б на деякий час. Для дитини, що перебуває у стресовому стані, батьки (особливо мама) – символ захисту, стабільності та безпеки. І тому, втрачаючи їх з виду, малюк починає сильно турбуватися та переживати. Іноді причиною може стати емоційний стан втомленої мами, коли вона виснажена і не може дати дитині відчуття безпеки. Малюки моментально «зчитують» такий посил і стають ще більш неспокійними;
- малюк починає заїкатися. Найчастіше цей симптом характерний для діток у віці чотирьох – п’яти років, причому він проявляється, переважно у хлопчиків. Дитина починає повторювати одні й ті ж склади по кілька разів, порушується мова. Поряд із заїканням, може виникнути і затяжне мовчання – дитина просто перестає розмовляти і замикається в собі.
Як допомогти малюкові, якщо він злякався
Якщо в поведінці малюка присутній хоча б один і перерахованих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Найбільшим помилкою може стати надія на те, що дитина «переросте» і страх зникне сам собою. Нерідко діти, чиї батьки втратили момент і не показали їх фахівцям, стають частими «гостями» неврологічних відділень. Саме тому, краще перестрахуватися і почути від педіатра «не хвилюйтеся, все в порядку», ніж картати себе на прийомі вже у невропатолога, підбираючи слова для відповіді на питання «чому не привели дитину раніше?».
Часто лікар призначає заспокійливі засоби. Немовлятам – ванночки з додаванням хвойного екстракту, валеріани або собачої кропиви. Діткам постарше – рослинні седативні препарати або гомеопатичні засоби. Поряд з призначенням ліків, лікар може направити дитину до психолога. Саме цей фахівець допоможе виявити «корінь» проблеми, пропрацює з малюком його страхи і негативні емоції, допомагаючи йому пережити їх, подолати і відпустити. Батькам важливо розуміти, що подібні сеанси – досить тривала і кропітка робота, спрямована на вивчення найпотаємніших куточків свідомості малюка, тому не потрібно засмучуватися і звинувачувати спеціаліста в некомпетентності через відсутність миттєвого результату.
У своїй роботі психологи нерідко використовують такий спосіб, як казкотерапія. Треба сказати, що він доступний не тільки фахівцям, але і будь-матусі. Суть його полягає у творі чарівних історій, в яких головний герой (прототип малюка) потрапляє в такі ситуації, як і дитина. Долаючи різні перешкоди, він обов’язково виходить переможцем. Дуже важливо, щоб дитина ототожнював себе з героєм і підсвідомо засвоював головну думку про те, що раз зміг головний герой, значить зможе і він. Придумуючи казку, можна фантазувати разом з малюком, обговорювати вчинки персонажів, малювати ілюстрації до казки.
Ще одним методом, що набирає популярність, є ігротерапія: дітям роздають різні фігурки, придумують ситуацію і пропонують розіграти подальший розвиток подій. Взаємодіючи один з одним через гру, малюки мимоволі «розкривають» свої страхи, після чого разом з психологом опрацьовують їх і «відпускають».
При більш серйозних клінічних картинах (наприклад, при енурез), лікарі можуть запропонувати застосування гіпнозу – певної методики навіювання.
Нерідко батьки використовують народні рецепти для полегшення стану дитини: заварюють травички, роблять настої. Слід зазначити, що подібні «експерименти» по відношенню до малюків досить небезпечні, оскільки невідомо, як організм маляти може відреагувати на дані «зілля». Будь-які кошти, які пропонуються дитині, потрібно обов’язково погоджувати з лікарем.
Мінуси і ускладнення сильного переляку
Якщо «запустити» ситуацію і вчасно не звернутися до лікаря, «переляк» може перерости в більш серйозні відхилення в стані здоров’я дитини. Нерідко такі наслідки можуть проявитися у:
- замкнутість дитини, відсутність бажання (або навіть остраху) спілкування з іншими дітьми, прагнення усамітнитися і «відгородитися» від всіх і вся;
- появі істерик;
- проблеми з мовленням (аж до затримки її розвитку), заїкання, тривалому мовчанні;
- ходіння по ночах;
- нетриманні сечі (особливо під час сну);
- виникнення нервових тиків різного характеру (смикання м’язів обличчя, головою, моргання тощо);
- захворюваннях серця.
Профілактика испугов у дітей
Як би не хотілося батькам повністю захистити свою дитину від всіляких негативних впливів навколишнього світу, зробити це неможливо. Та й чи потрібно? Адже рано чи пізно малюк повинен навчитися пристосовуватися до різних ситуацій і бути стійким до стресів. Тому основне завдання батьків – допомогти дитині в цьому, підготувати його і забезпечити надійний «тил»:
Відмінне «ліки» від страху темряви – вечірній ритуал підготовки до сну з купанням в ароматній ванні, читанням доброї казки і укладанням в теплу ліжечко. Плюшевий друг допоможе відчувати себе не так самотньо, а кумедний нічничок «поборе» темряву. Не варто поспішати залишати малюка одного в кімнаті – спілкування, ніжні дотик, колискова – запорука міцного сну та повноцінного відновлення сил для нового дня;
Кожному з батьків важливо розуміти, що лише увагу і любов, довіру і відвертість у стосунках дозволить маленькій людині повноцінно рости, розвиватися, уникаючи будь-яких психологічних проблем!
